Постанова № 68147900, 01.08.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2017 року м.Житомир справа № 806/226/17

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Нагірняк М.Ф.,

за участю: секретар судового засідання Добровольська Н.А.,

представник позивача Таргонський М.М.,

представники відповідача Савицька І.С., Білоцький В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Біо мед скло" до Головного управління ДФС у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0001321401 від 04.10.2016 р. в частині та податкових повідомлень рішень від 04.10.2016 р. №0001311401, №0001301401, №0001291401,

встановив:

Приватне акціонерне товариство "Біо мед скло" звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області про скасування податкових повідомлень - рішень Головного управління ДФС у Житомирській області від 04.10.2016р. №0001311401, №0001301401, №0001291401 в повному обсязі та податкового повідомлення - рішення №0001321401 від 04.10.2016р. в частині завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 13328411,00грн.

Заявами від 10.03.2017року, 04.04.2017року та від 08.06.2017року Позивач змінював розмір своїх позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення - рішення №0001321401 від 04.10.2016р. щодо розміру завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, зазначивши в кінцевому виді - неправомірність такого завищення на 3688180,00грн.

В судовому засіданні представник Позивача уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі і зазначив, що Відповідачем була призначена та проведена планова виїзна перевірка підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з питань дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014року по 31.03.2016року. За результатами такої перевірки, на думку представника Позивача, уповноважені особи податкового органу безпідставно прийшли до висновку про нікчемність господарських операцій Позивача з ТОВ "Перша скляна компанія", ТОВ "ЕРЕМ" та ТОВ "Укрсклоресурс" щодо придбання склобою як сировини для роботи підприємства, не врахували, що повернена компанією "DAVIDE CAMPARI SPA" (Італія) бракована продукція була використана підприємством виключно як склобій.

Вказані господарські операції, як зазначив представник Позивача, мали реальний характер і підтверджуються всіма необхідними документами, що стало підставою для врахування їх при визначенні податкових зобов'язань підприємства з податку на додану вартість та з податку на прибуток. Правомірність таких дій підприємства фактично була підтверджена ДФС України при розгляді скарги підприємства.

Представники Відповідача, Головного управління ДФС у Житомирській області, проти позову заперечили і пояснили, що дійсно в період з 20.07.2016року по 05.09.2016року уповноваженими посадовими особами податкового органу була проведена планова виїзна перевірка підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з питань дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014року по 31.03.2016року. За результатами такої перевірки було встановлено нікчемність господарських операцій Позивача з ТОВ "Перша скляна компанія", ТОВ "ЕРЕМ" та ТОВ "Укрсклоресурс" щодо придбання склобою, так як такі операції не мали реального товарного характеру, не відповідали вимогам ЦК України щодо такого роду договорів та не підтверджуються відповідними документами бухгалтерського та податкового обліку. Зазначені порушення, на думку представників Відповідача, правомірно стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень щодо завищення Позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, збільшення Позивачу сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування фінансових санкцій за вказаний період, завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду та щодо завищення бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача та заперечення представників Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення платником своїх зобов'язань з цього податку та з податку на прибуток підприємств регулюються правовими нормами Податкового кодексу України, що були чинні на день виникнення таких відносин.

В судовому засіданні встановлено, що в період в період з 20.07.2016року по 05.09.2016року уповноваженими посадовими особами податкового органу була проведена планова виїзна перевірка підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з питань дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014року по 31.03.2016року, про що був складений відповідний акт перевірки від 12.09.2016року. За результатами такої перевірки було винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 04.10.2016 р.:

- №0001291401, відповідно до якого податковим органом встановлено завищення підприємством сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 634149,00грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 317075,00грн.;

- №0001301401, відповідно до якого податковим органом встановлено завищення підприємством сум від'ємного значення, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного періоду;

- №0001311401, відповідно до якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 709132,00грн. та застосовано фінансові санкції в сумі 354566,00грн.;

- №0001321401, відповідно до якого податковим органом встановлено завищення підприємством від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 99745261,00грн. ( Позивачем оскаржується лише в розмірі 3688180,00грн.).

Як зазначено в оскаржуваних податкових повідомленнях - рішеннях від 04.10.2016 р. №0001291401 щодо завищення підприємством сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, №0001301401 щодо завищення підприємством сум від'ємного значення, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, №0001311401 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, підставою для їх винесення стали порушення Позивачем вимог пунктів 198.1,198.2,198.3,198.5 і 198.6 статті 198, пунктів 200.1 і 200.4 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Відповідно до висновків, зазначених в акті перевірки від 12.09.2016року (а.с.30-104т.1), розрахунків податкового органу наданого на вимогу суду (а.с.2т.5) та пояснень представників податкового органу в судовому засіданні підставою для винесення вказаних оскаржуваних податкових повідомлень - рішень стало виключно:

- невизнання податковим органом сум податкового кредиту, сформованого за результатами господарських операцій Позивача з ТОВ "Перша українська скляна компанія", ТОВ "УКРСКЛОРЕСУРС" та ТОВ "Ерем" по придбанню склобою, які мали місце у відповідні періоди 2014-2016років;

- невизнання податковим органом зменшення підприємством своїх податкових зобов'язань з податку на прибуток в результаті повернення компанією "DAVIDE CAMPARI SPA" (Італія) в лютому - березні 2016року бракованої склопродукції, що була використана як склобій;

- неврахування платником при визначенні своїх зобов'язань з податку на додану вартість висновків в актах попередніх перевірок.

Вказані доводи податкового органу не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, так як не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, з огляду на наступне.

За приписами п.198.1 та п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Суд не приймає до уваги доводи Відповідача, що зазначені угоди щодо придбання товару (склобою безбарвного очищеного) між Позивачем та ТОВ "Перша українська скляна компанія", ТОВ "УКРСКЛОРЕСУРС" та ТОВ "Ерем" не носили реального характеру.

Про реальність господарських операцій між Позивачем та ТОВ "Перша українська скляна компанія", ТОВ "УКРСКЛОРЕСУРС", ТОВ "Ерем" по придбанню склобою, які мали місце у відповідні періоди 2014-2016років, свідчать наявні в матеріалах справи та досліджені судом первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (договори поставок і доповнення до них, видаткові і податкові накладні), які підтверджують факт придбання товарів (а.с.148-151т.1, 3-259т.2, 1-92т.3).

Проведення Позивачем повного розрахунку за поставлений склобій вказаними контрагентами визнається сторонами по справі, про що прямо зазначено в акті перевірки від 12.09.2016року (а.с.35т.1).

Відповідно до вимог ч.3ст.72 КАС України вказані обставини, що визнаються сторонами перед судом не підлягають доказуванню.

Використання склобою в господарській діяльності Позивача зумовлено самим технологічним виробництвом і підтверджується дослідженими в судовому засіданні Положенням по технологічний процес варіння скломаси, актами оприбуткування та актами списання склобою як сировини (а.с.5-8,79-138т.5) та картками товару "склобій. матеріали" за спірний період 2014-2016років (а.с.167-231т.4).

Доводи податкового органу щодо відсутності документів первинного обліку щодо підтвердження транспортування (доставки) вказаного склобою, відсутності актів приймання - передачі склобою не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні і не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства з огляду на таке.

По-перше, наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року N 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", яким обґрунтовувалися доводи податкового органу щодо відсутності окремих документів обліку матеріалів, втратив чинність згідно з наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 10 грудня 2013 року N 1005/1454).

По-друге, в судовому засіданні в ході дослідження видаткових накладних встановлено, що на звороті кожної із них є відповідні записи контролю про підтвердження надходження сировини у вигляді склобою на склад Позивача.

В судовому засіданні встановлено, що ТОВ "Перша українська скляна компанія" та ТОВ "УКРСКЛОРЕСУРС" поставку Позивачу склобою здійснювали безпосередньо з площадки, яка знаходиться за адресою: м.Житомир, вул.Корольова,171, яка орендувалася за відповідними договорами з ПАТ "ЖИТОМИР РАЙАГРОХІМ" (а.с.12-16, 22-26т.5).

ТОВ "Ерем" поставку Позивачу склобою здійснювало безпосередньо з площадки, яка знаходиться за адресою: м.Житомир, вул.Промислова,26, яка орендувалася за відповідним договором з самим Позивачем, тобто безпосередньо з території підприємства (66-74т.5).

Суд також вважає безпідставними доводи Відповідача та його представників в судовому засіданні про те, що відсутність документів щодо транспортування вказаної продукції свідчить про їх безтоварність.

Транспортування вказаної продукції (склобою) на зазначені площадки здійснювалося ТОВ "ПРОМТЕХ-МАШ" з використанням конкретних вантажних автомобілів, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні договорами транспортного експидування, договорами оренди автомобілів, свідоцтвами про державну реєстрацію вказаних транспортних засобів, товаро-траспортними накладними (а.с.27-40,57-63т.5).

Транспортування вказаного склобою транспортними засобами підтверджується дослідженими судом записами в "Журналі ввозу (вносу) матеріальних цінностей на ПАТ "Біо мед скло" за 2013-2016роки (а.с.93-232т.3).

Більш того, суду надані докази (бухгалтерські документи) безпосереднього придбання склобою постачальниками у ТОВ "КАСТОРС" (а.с.50-56т.5).

Одночасно суд визнає, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.97 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пп. 11.1, 11.4 зазначених Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, яку Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, Позивач не був ні власником транспорту ні учасником транспортного процесу, а лише отримував певну продукцію від ТОВ "Перша українська скляна компанія" та ТОВ "УКРСКЛОРЕСУРС", ТОВ "Ерем", як учасників процесу її поставок, а чинним законодавством України суб'єкт господарювання не зобов'язаний здійснювати перевірку повноти і справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Безпідставними є також доводи податкового органу щодо недотримання Позивачем в даних спірних господарських операціях вимог Наказану Міністерства статистики України від 21 червня 1996 року N 193 "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів", яким обґрунтовувалися доводи податкового органу щодо відсутності окремих документів обліку матеріалів. Вказаний Наказ не проходив державної реєстрації в Міністерстві юстиції України, не включений до Державного реєстру нормативно-правових актів", а тому не є обов'язковим для застосування.

Суд вважає також безпідставними доводи Відповідача та його представників в судовому засіданні щодо необґрунтованості таких господарських відносин Позивача з ТОВ "Ерем", зумовлених фактичною та юридичною адресами місцезнаходження ТОВ "Ерем".

В розумінні вимог ст. 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні, зокрема, є забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання, а також свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом.

Стаття 43 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти підприємницької діяльності мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом, в тому числі незалежно від місця знаходження контрагента.

Таким чином, наданими та дослідженими судом первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджено реальне виконання ПАТ "Біо мед скло" з ТОВ "Перша українська скляна компанія", ТОВ "УКРСКЛОРЕСУРС" та ТОВ "Ерем" умов договорів поставки склобою, що спростовує висновки Відповідача про відсутність фактичного здійснення таких господарських операцій.

При цьому, суд враховує, що реальність господарських операцій Позивача з ТОВ "Перша українська скляна компанія", ТОВ "УКРСКЛОРЕСУРС" та ТОВ "Ерем" щодо поставки склобою була предметом судового розгляду в інших адміністративних справах за участю Позивача та податкового органу.

Постановами Житомирського окружного адміністративного суду від 21.10.2015року (справа № 806/2051/15), від 10.06.2016року (справа №806/841/16) та від 06.09.2016року (справа № 806/1292/16), що набрали законної сили, підтверджено реальність господарських операцій Позивача із вказаними контрагентами щодо поставок склобою за різні періоди 2013-2016років (а.с.139-172 т.5).

Відповідно до вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що сплачені Позивачем у вартості вказаного товару суми податку на додану вартість ТОВ "Перша українська скляна компанія", ТОВ "УКРСКЛОРЕСУРС" та ТОВ "Ерем" правомірно, у відповідності до вимог Податкового кодексу України були віднесені до податкового кредиту Позивача за спірні періоди 2014-2016років.

За приписами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Заперечуючи проти позову Відповідачем та його представниками, всупереч вимогам ст.71 КАС України, не надано жодних належних та відповідних доказів того, що досліджені судом податкові накладні оформленні з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України.

Більш того, при дослідженні в судовому засіданні податкових накладних, виданих ТОВ "Перша українська скляна компанія", ТОВ "УКРСКЛОРЕСУРС" та ТОВ "Ерем" протягом спірних періодів 2014-2016років щодо поставленого склобою, представники Відповідача визнали, що такі податкові накладні відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

За приписами п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Як встановлено при дослідженні судом податкових декларацій Позивача з податку на додану вартість за спірні періоди 2014-2016років, Позивач суми податку на додану вартість, сплачені ним у вартості склобою ТОВ "Перша українська скляна компанія", ТОВ "УКРСКЛОРЕСУРС" та ТОВ "Ерем" правомірно, в розумінні вимог п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України зарахував до складу податкового кредиту відповідних наступних звітних (податкових) періодів, а в подальшому - відносив до сум цього податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника (а.с.130-231т.4).

В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження також доводи податкового органу щодо відсутності підстав у Позивача для зменшення підприємством своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість в результаті повернення компанією "DAVIDE CAMPARI SPA" (Італія) в лютому - березні 2016року бракованої склопродукції. Такі доводи не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства з огляду на таке.

Судом встановлено і визнається сторонами наявність поставок Позивачем власної виготовленої продукції компанії "DAVIDE CAMPARI SPA" (Італія) за межі митної території України (а.с.1-40т.4).

Такі господарські операції безспірно призводили до виникнення у Позивача відповідних зобов'язань з податку на додану вартість. В лютому - березні 2016року компанією "DAVIDE CAMPARI SPA" (Італія) було повернено Позивачу склопродукцію на загальну суму 2938995,32грн. Таке повернення було зумовлено невідповідністю поставленої продукції встановленим нормам. Така бракована продукція підприємством була використана як склобій (сировина) для виробництва нової продукції (а.с.41-49т.4).

На підставі такого повернення продукції Позивач провів коригування в сторону зменшення своїх податкових зобов'язань з цього податку в розмірі 20% від вартості повернутої бракованої продукції за лютий 2016року на 259504,00грн. і за березень 2016року на 259526,00грн.

Такі дії Позивача як платника податку на додану вартість повністю узгоджуються з вимогами чинного на той час податкового законодавства.

Так, приписами абзацу другого п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України прямо передбачено, що у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Така ж позиція викладена в Листі Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 21.10.2015 р. N 23388/10/28-10-06-11 "Щодо оподаткування податком на додану вартість послуг, місце постачання яких знаходиться за межами митної території України"

Таким чином, Позивач правомірно зменшив свої податкові зобов'язання з податку на додану вартість шляхом коригування за лютий 2016року на 259504,00грн. і за березень 2016року на 259526,00грн.

Не знайшли свого підтвердження також доводи податкового органу щодо неврахування Позивачем при визначенні своїх зобов'язань з податку на додану вартість висновків, викладених в актах попередніх перевірок.

Як зазначено в акті перевірки від 12.09.2016року (а.с.66т.1) та відповідно до пояснень представників податкового органу, Позивачем при визначенні своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість не враховано висновки викладені в актах перевірок відповідно від 19.04.2016року, від 20.04.2016року та від 13.06.2016року.

Безспірно, відповідно до Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014року № 966, в податкові декларації з податку на додану вартість платник зобов'язаний відображати зменшення або збільшення залишку від'ємного значення за результатами попередніх перевірок, проведених податковим органом.

Разом з тим, результати попередніх перевірок, викладених в актах перевірок від 19.04.2016року, від 20.04.2016року та від 13.06.2016року, були оскаржені платником в судовому порядку, а тому вважалися неузгодженими і не підлягали врахуванню платником при визначенні свої зобов'язань у податкових деклараціях послідуючих звітних періодів.

Більш того, відповідно до постанов Житомирського окружного адміністративного суду від 10.06.2016року (справа №806/841/16) та від 06.09.2016року (справа № 806/1292/16), що набрали законної сили, визнано протиправними висновки податкового органу щодо зменшення залишку від'ємного значення між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за відповідні звітні періоди.

Зазначене свідчить, що Позивач правомірно не врахував при визначенні своїх зобов'язань з податку на додану вартість висновків в актах попередніх перевірок податкового органу від 19.04.2016року, від 20.04.2016року та від 13.06.2016року.

Таким чином, Позивач правомірно визначив свої зобов'язання з податку на додану вартість за квітень, липень, вересень 2014року та березень 2016року, не допустив завищення сум бюджетного відшкодування цього податку за квітень і липень 2014року, серпень, вересень і жовтень 2015року та не зависив від'ємне значення цього ж податку за грудень 2014року і березень 2016року.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 04.10.2016 р. №0001291401, №0001301401 і №0001311401 винесені не на підставі вимог чинного законодавства та без врахування всіх обставин, що мали значення для їх винесення, а тому є протиправними та підлягають скасуванню, а позов в цій частині - задоволенню.

Як зазначено в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні №0001321401 від 04.10.2016р. в частині завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 3688180,00грн., підставою для його винесення в цій частині стали порушення Позивачем вимог пп.14.1.11 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.2 ст.138, пп.138.8.1. п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.140.4.2 п.140.4 ст.140, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України.

Відповідно до висновків, зазначених в акті перевірки від 12.09.2016року (а.с.30-104т.1), розрахунків податкового органу, наданих на вимогу суду (а.с.2т.5), та пояснень представників податкового органу в судовому засіданні підставою для винесення вказаного оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стало виключно:

- невизнання податковим органом валових витрат платника за результатами господарських операцій Позивача з ТОВ "Перша українська скляна компанія", ТОВ "УКРСКЛОРЕСУРС" та ТОВ "Ерем" по придбанню склобою, які мали місце у 2014 році та першому кварталі 2016року (відповідно 3574607,00грн. + 50472,00грн.);

- невизнання податковим органом валових витрат в сумі 63101,00грн. (9,1% від загальної суми податкового кредиту по ПДВ за 2014рік по операціям з ТОВ "Перша українська скляна компанія", ТОВ "УКРСКЛОРЕСУРС" ) у зв'язку із включенням до їх складу пільгового обсягу податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами перерахунку 2014року, по яким не підтверджено фактів постачання товаро-матеріальних цінностей.

Вказані доводи податкового органу не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, так як не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, з огляду на наступне.

Як вже зазначалося, в судовому засіданні підтверджено реальність господарських операцій Позивача з ТОВ "Перша українська скляна компанія", ТОВ "УКРСКЛОРЕСУРС" та ТОВ "Ерем" по придбанню склобою, а тому Позивач правомірно сплачені кошти за такий склобій відніс до своїх валових витрат за відповідні звітні податкові періоди.

Проведення повного розрахунку Позивачем з ТОВ "Ерем" за придбаний склобій підтверджується дослідженими в судовому засіданні угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.05.2016року та платіжним дорученням №8299 від 17.06.2016року про сплату Позивачем відповідних коштів (а.с.110-111 т.4).

Як зазначено в акті перевірки та відповідно до пояснень представників податкового органу в суді Позивачем за 2014рік завищено "інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати" за рахунок включення суми пільгового обсягу податкового кредиту по податку на додану вартість на загальну суму 2858356,00грн., в тому числі 63101,00грн. податкового кредиту по операціям з ТОВ "Перша українська скляна компанія", ТОВ "УКРСКЛОРЕСУРС", виключно з підстав не підтвердження фактів постачання таких товаро-матеріальних цінностей (а.с.52т.1).

Відповідно до вимог пп.139.1.6 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України реальність господарських відносин Позивача з ТОВ "УКРСКЛОРЕСУРС" і ТОВ "Перша українська скляна компанія" щодо постачання склобою протягом 2014року правомірно призвела до включення Позивачем до своїх валових витрат 9,1% від загальної суми податкового кредиту за 2014рік (відповідно 46848,00грн. і 16253,00грн.).

Таким чином, Позивач витрати за господарськими операціями з ТОВ "Перша українська скляна компанія", ТОВ "УКРСКЛОРЕСУРС" та ТОВ "Ерем" по придбанню склобою, які мали місце у 2014 році та в першому кварталі 2016року (відповідно 3574607,00грн. + 50472,00грн.), та витрати в сумі 63101,00грн. (9,1% від загальної суми податкового кредиту по ПДВ за 2014рік по операціям з ТОВ "Перша українська скляна компанія", ТОВ "УКРСКЛОРЕСУРС" ) у зв'язку із включенням до їх складу пільгового обсягу податкового кредиту з податку на додану вартість правомірно відніс до валових витрат підприємства за відповідні звітні періоди.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 04.10.2016 р. №0001321401 в частині завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 3688180,00грн. винесене не на підставі вимог чинного законодавства та без врахування всіх обставин, що мали значення для його винесення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позов в цій частині - задоволенню.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 253641,11грн. Доказом понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Судові витрати Приватного акціонерного товариства "Біо мед скло" у вигляді судового збору в сумі 109037,00грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області відповідно до задоволених позовних вимог.

Судові витрати Приватного акціонерного товариства "Біо мед скло" у вигляді судового збору в сумі 144504,11грн. підлягають поверненню як надмірно сплачені у зв'язку із зменшенням Позивачем своїх позовних вимог та відповідно до заяви Позивача про їх повернення.

Керуючись статтями 2,86,94,159-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позов задовольнити, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 04.10.2016р. №0001311401, №0001301401, №0001291401 в повному обсязі та податкове повідомлення - рішення №0001321401 від 04.10.2016р. в частині завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 3688180,00грн.

Судові витрати Приватного акціонерного товариства "Біо мед скло" у вигляді судового збору в сумі 109037,00грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області.

Судові витрати Приватного акціонерного товариства "Біо мед скло" у вигляді судового збору в сумі 144504,11грн. підлягають поверненню як надмірно сплачені.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

Повний текст постанови виготовлено: 07 серпня 2017 р.