Постанова № 68147828, 20.07.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2017 р. Справа № 804/3951/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіІлькова В.В. при секретаріДраготі С.А., за участю: позивача представника позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльність посадової особи та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Громадянка ОСОБА_3 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до уповноваженої особи- Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова О.Ю. щодо включення чи не включення позивача, ОСОБА_6, до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова О.Ю. включити позивача із сумою 100000,00 гривень до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача для внесення даних позивача до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду.

У обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.05.2016р. між гр. ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно - розрахунковий центр» укладено договір «Капітал+» (Новий) №980-027-0002341111 (з виплатою процентів щомісячно), відповідно до якого кошти в розмірі 100 000,00 грн. були передані у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно - розрахунковий центр». 05.05.2016 р. відповідно до платіжного доручення №647893 та квитанції №305178 через касу «Банк Михайлівський» було здійснено переказ коштів у сумі 100 000,00 грн. згідно до вищезазначеного договору. Після оголошення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» позивачка звернулась із запитом щодо включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, але ОСОБА_3 було надано відповідь, у якій зазначено, що на момент проведення транзакції ТОВ «Інвестиційно - розрахунковий центр» не мало у своєму розпорядженні достатньої кількості коштів для проведення розрахунків за договорами. Набуття товариством у розпорядження коштів ПАТ «Банк Михайлівський» здійснено на підставі нікчемних договорів в порушення вимог чинного законодавства України та всупереч прямої заборони НБУ на укладення такого роду договорів. Отже, на рахунок позивачки було безпідставно зараховані кошти, що належать ПАТ «Банк Михайлівський». Право власності у ОСОБА_3 на такі кошти не виникає, а подальше здійснення нею будь-яких дій по розпорядженню коштами, що належить ПАТ «Банк Михайлівський» також є нікчемним. Таким чином, відповідачем було протиправно не включено позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за договором в ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Позивач вказала, що є пенсіонером за віком та у неї на утриманні знаходиться малолітня донька, яка має 3 (третю) групу інвалідності та потребує лікування, на особовому рахунку в банку ПАТ «Банк Михайлівський» були останні кошти.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позов підтримали, просили суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волков О.Ю. у судове засідання не з'явився. У письмових запереченнях зазначив, що Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний розрахунковий центр» було укладено договір позики. У даній справі кошти позивача були залучені фінансовою установою як позика з подальшим поверненням на рахунок позикодавця. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було проведено перевірку правочинів на предмет нікчемності. За результатами цієї перевірки встановлено факти ризикової діяльності ПАТ «Банк Михайлівський», а саме, банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» укладено договори відступлення прав вимоги, за якими проведено кредитну операцію з юридичною особою. При цьому, банком було порушено обмеження, які раніше були застосовані Правлінням Національного банку України. Враховуючи наведене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Третьою особою надано до суду письмові заперечення на адміністративний позов, у яких просили суд відмовити у задоволенні позову та розглянути справу без участі представника Фонду гарантування вкладів фізичних осбі. У обґрунтування своєї позиції зазначено, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не допускалася протиправна бездіяльність відносно позивача, оскільки у переданому уповноваженою особою Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням суми, що підлягають відшкодуванню, інформація про позивача відсутня, у зв'язку з чим дані про позивача не могли бути враховані при складанні та затвердженні Загального реєстру Фондом гарантування. У Фонду гарантування відсутні первинні документи по вкладникам і тому при складанні Загального реєстру використовувалась виключно інформація, що наявна в переданому уповноваженою особою Переліку вкладників. Таки чином, у Фонду гарантування ще не виникло обов'язку перед позивачем щодо відшкодування йому коштів, а тому права позивача не могли бути порушені Фондом гарантування, а позовні вимоги є передчасними по відношенню до Фонду гарантування.

Розглянувши матеріали справи та доводи позовної заяви, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 06.05.2015р. гр. ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» укладено договір №980-027-000001367 банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування вкладу (депозиту)». Відповідно до п. 1 Договору банк по ініціативі клієнта відкриває клієнту на його ім'я поточний рахунок НОМЕР_2 в гривні для зберігання грошей клієнта та здійснення розрахунково-касового обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України, умов цього договору та розпоряджень клієнта, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку.

05.05.2016 року між, гр. ОСОБА_3 (Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» (Сторона 2) був укладений договір «Капітал+» (новий) №980-027-000234111 (надалі - Договір) відповідно до пункту 1.1 якого Сторона 1 передає Стороні 2 у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим Договором, а Сторона 2 зобов'язуєтьсяповернути кошти Стороні 1 та виплати проценти, в порядку та на умовах, встановлених цим договором.

З матеріалів справи вбачається, що на рахунок НОМЕР_2 у ПАТ «Банк Михайлівський», відкритий на ім'я ОСОБА_3 було внесено грошові кошти в розмірі 100 000,00 гривень.

05.05.2016 р. позивачем було внесено на поточний рахунок ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» суму грошових коштів у розмірі 100 000,00 грн. із призначенням платежу «Перерахування коштів згідно договору № 980-027-000234111 від 05.05.2016 р.», що підтверджується довідкою про стан рахунку НОМЕР_2.

19.05.2016 року з рахунку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» (ЄДРПОУ 39140702) було здійснено переказ грошових коштів на поточний рахунок позивача НОМЕР_2 в загальній суми 100 905,82 грн., з яких 905,82 грн. - проценти по договору №980-027-000234111 від 05.05.2016р. та 100 000,00 грн. «Повернення коштів згідно з договором №980-027-000234111 від 05.05.2016 року».

28.11.2016р. ОСОБА_3 звернулась із заявою до ПАТ "Банк Михайлівський", у якій просила включити інформацію про неї до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок Фонду та провести їй виплату відшкодування коштів в розмірі 100 000,00 грн.

Крім того, як зазначила позивач у позовній заяві, у неї на утриманні знаходиться малолітня донька, яка має 3 (третю) групу інвалідності та потребує лікування, а кошти на особовому рахунку в банку ПАТ «Банк Михайлівський» були останні.

Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» надано позивачу довідку про стан рахунку НОМЕР_2 від 25.01.2017р. №25.01.17/08-вих. та повідомлення про нікчемність правочину від 25.01.2017р. №25.01.17/09-вих., в якому повідомлено вкладника, що переказ коштів здійснений ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» (ЄДРПОУ 39140702) 19.05.2016р. в сумі 905,82 грн. з призначенням платежу «Оплата процентів по договору №980-027-000234111 від 05.05.2016р.» на рахунок НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) та зарахування коштів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» (ЄДРПОУ 39140702) 19.05.2016р. в сумі 100 000,00 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-027-000234111 від 05.05.2016 року» на рахунок НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3 є нікчемним.

22.12.2015 р. Правлінням Національного банку України винесено Постанову №217/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку», якою установлено факт здійснення Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» ризикової діяльності, віднесено його до категорії проблемних строком на 180 днів та запроваджено обмеження в діяльності.

Правлінням Національного банку України прийнято Постанову від 27.04.2016 р. №295/БТ «Про окремі питання діяльності Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» та внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 22.12.2015 р.», якою введено певні обмеження діяльності Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський».

18.05.2016 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» та Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» укладено договір відступлення права вимоги №1805.

До договору складені реєстри кредитних договорів.

Також, 19.05.2016 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» та Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» укладено договір відступлення права вимоги №1.

До договору складені реєстри основних договорів та акти приймання-передачі кредитних справ.

Рішенням Національного банку України від 23.05.2016 р. № 14/БТ Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних.

23.05.2016 р. Фондом гарантування вкладів фізичних осіб винесено рішення № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Відповідно до рішення Правління НБУ від 12.07.2016 №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавча дирекція цього Фонду прийняла рішення від 12.07.2016 р. №1213 про початок процедури ліквідації банку з 13.07.2016 р. до 12.07.2018 р. включно та делегування повноважень ліквідатору банку.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду №265 від 24.01.2017 року призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича з 05.09.2016 року.

Тимчасовою адміністрацією Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» складено акт від 01.06.2016 р. № 2 «Про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності».

У вищезазначеному акті вказано про виявлення правочинів, які мають ознаки нікчемності - виконання 19.05.2016 р. Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» платіжних документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» з перерахування коштів на рахунки 12 160 фізичних осіб у сумі 1 298 015 973,74 гривень.

Згідно до витягу з Додатку 2 до акту № 2 від 01.06.2016 р., складеного та підписаного Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ «Банк Михайлівський» Волковим О.Ю., в перелік вкладників, платіжні документи яких від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» були 19.05.2016 р. виконані Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський», входить позивач - ОСОБА_3, сума коштів 100 905,82 гривень.

01.06.2016р. Тимчасовою адміністрацією Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» винесено наказ № 42/2 «Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів (в тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (в тому числі договорів), що є нікчемними», відповідно до якого встановлена нікчемність правочинів та застосовано наслідки нікчемності правочинів.

Позивач посилаючись на протиправну бездіяльність відповідача щодо не включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, звернувся до суду за захистом порушеного права.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд виходить із такого.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» №4452-VI від 23.02.2012р. Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.

Згідно ст. 27 вказаного Закону України уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другоюстатті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:

1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону;

3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане;

4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;

5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше, ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.

Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України».

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіжчи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавстваУкраїни.

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Згідно до п. 1 ч. 4 ст. 38 вказаного Закону України протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до п. 15 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, якінабули право на таке відшкодування у зв'язку з їх прирівнянням до вкладників.

Отже, уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.

Разом з тим, за змістом наведених норм, дане право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто саме по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно, у даному випадку, нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

При цьому, за відсутності у розпорядчому рішенні посилань на передбачені Законом підстави визнання правочину нікчемним, таке рішення суб'єкта владних повноваження не є обґрунтованим.

Вирішуючи спір, судом встановлено, що уповноваженою особою Фонду направлено позивачу повідомлення про нікчемність правочину, однак, без зазначення будь-яких конкретних підстав, передбачених частиною 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб», за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку вважаються нікчемними.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У ході судового розгляду не встановлено доказів існування відповідного судового рішення про визнання недійсним договору, за яким на ім'я позивача відкрито банківський рахунок НОМЕР_2, на який останній вніс готівкові кошти у розмірі 100 000,00 гривень.

Тобто, грошові кошти, відповідно до укладеного договору, внесені на рахунок позивача у ПАТ «Банк Михайлівськи», позивачка була впевнена, що у неї депозит у ПАТ «Банк Михайлівський»

З матеріалів справи вбачається, що договір № 980-027-000001367 банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту) було укладено між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» 06.05.2015 року, кошти з рахунку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» повернені 19.05.2016 року згідно з договором № 980-027-000234111 від 05.05.2016 року, а ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних 23 травня 2016 року.

На підставі наведеного, враховуючи той факт, що в уповноваженої особи були відсутні підстави для визнання нікчемності переказу коштів (транзакцій), здійснених ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на поточний рахунок позивача, суд приходить до висновку, що рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» про визнання нікчемним правочину зарахування 19.05.2016 року грошових коштів в загальній сумі 100 000,00 грн. з рахунку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» з призначенням платежу «Повернення коштів згідно договору № 980-027-000234111 від 05.05.2016 р.» на поточний рахунок НОМЕР_2, який належить позивачу - ОСОБА_7, є протиправним.

Таким чином, уповноваженою особою Фонду не доведена наявність правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ«Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Отже, вищезазначений договір є дійсним, оскільки був укладений до початку процедури ліквідації Банку, а також його нікчемність в судовому засіданні не встановлено та відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

В силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Суд зазначає, що відповідного судового рішення про визнання недійсним договору банківського рахунку, матеріали справи не містять.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідачем не доведено наявність правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а тому така бездіяльність Уповноваженої особи суперечить приписам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та є протиправною.

Відповідно до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до розуміння Конституційного Суду України "верховенство права" вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, на думку суду, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича щодо невключення ОСОБА_3 до переліку вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та зобов'язання Уповноважену особу Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича включити ОСОБА_3, із сумою вкладу 100000 гривень, до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_3 для внесення даних до Загального реєстру вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльність посадової особи та зобов'язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльності Уповноваженої особи Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича щодо невключення ОСОБА_3 до переліку вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича включити ОСОБА_3, із сумою вкладу 100000 гривень, до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_3 для внесення даних до Загального реєстру вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 25 липня 2017 року

Суддя В.В Ільков