Постанова № 68147777, 02.08.2017, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 серпня 2017 р. Справа № 802/483/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Середюка М.А.

представника позивача: Бойко Д.В.

представників відповідача: Кононова В.Д., Ребрій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Вінницький агрегатний завод"

до: Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вінницький агрегатний завод" (далі - ТОВ "Торговий дім "Вінницький агрегатний завод", товариство, позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС України у Вінницькій області, податковий орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.12.2016 року № 0004081402 в частині застосування до товариства штрафних (фінансових) санкцій за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 78 466, 90 грн.

На обґрунтування позову зазначено, що ГУ ДФС у Вінницькій області проведено позапланову виїзну документальну перевірку, за наслідком якої складено акт, згідно висновків якого, встановлено порушення ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", п.1 постанови правління НБУ від 04.12.2015 р. №863 "Про врегулювання ситуації на грошово - кредитному та валютному ринках України", п.1 постанови правління НБУ від 03.03.2016 р. №140 "Про врегулювання ситуації на грошово -кредитному та валютному ринках України",. п.1 постанови правління НБУ від 07.06.2016 р. №342 "Про врегулювання ситуації на грошово -кредитному та валютному ринках України", в частині порушення законодавчо встановлених строків надходження валютної виручки. За результатами даної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.12.2016 року № 0004081402, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій та/або пені у розмірі 265456,52 грн.

Позивач не погоджується частково з висновками податкового органу щодо допущених порушень по контракту №258/30-06/16 від 07.04.2016 р., вважаючи, що такі не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Так, позивач зазначає, що ним не порушено строків надходження валютної виручки, оскільки така вчасно зарахована на розподільчі рахунки товариства. Окрім того, вказує, що постановою правління НБУ №361 від 07.06.2016 р. із змінами, що набрали чинності 29.07.2016 р. встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпортом, здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів. Таким чином строк надходження виручки по контракту №258/30-06-16 від 07.04.2016 р. фактично продовжений на 30 календарних днів, що не врахував податковий орган при визначенні розміру пені, нарахувавши її за відповідний період дії нової норми. А отже нараховані за цей час санкції є протиправними.

За таких обставин, вважає, що оскаржуване рішення в частині нарахування штрафних санкцій в загальній сумі 78 466, 90 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку із чим звернувся із цим позовом суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, посилаючись обставини, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача позов не визнали, з підстав зазначених в письмових запереченнях та обґрунтовуючи свою позицію правомірністю прийняття оскаржуваного рішення. Просили відмовити у задоволенні позову. Вказали, що нормативно - правові акти не мають зворотньої сили, а отже податковим органом, вірно нараховано пеню по контракту №258/30-06-16 від 07.04.2016 р. на підстав Постанови НБУ №342 від 7.06.2016 р., в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, суд встановив наступне.

З 21.11.2016 року по 02.12.2016 року посадовими особами ГУ ДФС у Вінницькій області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "ТД "Вінницький агрегатний завод" з питань дотримання вимог валютного законодавства України при проведенні розрахунків за контрактами: №258/29-IP-14 від 26.02.2014 р., №258/31-15-14 від 05.06.2014 р., №258/30-06-16 від 07.04.2016 р., №258/29-2P-16Л від 12.05.2016 р., №01/07-15-1-ТН від 01.07.2015 р.

За результатами перевірки складено акт №181/1402/35370339 від 05.12.2016 року (а.с. 29-58), у якому зафіксовані наступні порушення: ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", п.1 постанови правління НБУ від 04.12.2015 р. №863 "Про врегулювання ситуації на грошово -кредитному та валютному ринках України", п.1 постанови правління НБУ від 03.03.2016 р. №140 "Про врегулювання ситуації на грошово -кредитному та валютному ринках України", п.1 постанови правління НБУ від 07.06.2016 р. №342 "Про врегулювання ситуації на грошово -кредитному та валютному ринках України", в частині порушення законодавчо встановлених строків надходження валютної виручки по контрактах №258/29-IP-14 від 26.02.2014 р., №258/31-15-14 від 05.06.2014 р., №258/29-2P-16Л від 12.05.2016 р., №258/30-06-16 від 07.04.2016 р.".

На підставі висновку даного акту ГУ ДФС у Вінницькій області винесено податкове повідомлення - рішення від 16.12.2016 року № 0004081402, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 265456,52 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням в частині застосування штрафних санкцій щодо порушень строків надходження виручки по контракту №258/30-06-16 від 07.04.2016 р. на суму 78 466, 90 грн., товариством подано скаргу за вих. №255/153 від 26.12.2016 р. до ДФС України, за наслідком розгляду якої 23.02.2017 р. відмовлено в її задоволенні.

Таким чином, вважаючи оскаржуване податкове - повідомлення рішення в частині протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Закон України № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (надалі - Закон №№ 185/94-ВР) прийнятий з метою запобігання безпідставному вивезенню валютних цінностей та майна за межі України, у зв'язку з чим встановлює граничні строки одержання валютної виручки за вивезений товар, в разі його експорту, або одержання товару, в разі здійснення авансового платежу за межі України, а також передбачено відповідальність за порушення вказаних строків у вигляді пені, що нараховується за кожний день прострочення.

Відповідно до статті 1 Закону № 185/94-ВР, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Статтею 4 Закону № 185/94-ВР передбачено, що порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

При цьому, що згідно частини другої цієї ж статті, у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотриманн нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Водночас, статтею 2 Закону № 185/94-ВР передбачено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті Закону.

Так, зокрема, пунктом 1 Постанови Правління Національного банку України від 04.12.2015 р. №863 "Про врегулювання ситуації на грошово -кредитному та валютному ринках України", яка набрала чинності з 05 грудня 2015 року і діяла до 04 березня 2016 року, установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Аналогічні норми закріплені в пункті 1 постанови правління НБУ від 03.03.2016 р. №140 "Про врегулювання ситуації на грошово -кредитному та валютному ринках України", яка набрала чинності з 05 березня 2016 року і діяла до 08 червня 2016 року включно, а саме, розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Окрім того, пунктом 1 постанови правління НБУ від 07.06.2016 р. №342 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", в редакції чинній з 09 червня 2016 року і діючій до 28 липня 2016 року включно, також встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Однак, з 29.07.2016 р. набрала чинності Постанова НБУ «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» №361 від 28.07.2016 р., якою до постанови № 342 внесено зміни щодо строків проведення розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачених в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", а саме, вказано, що такі (розрахунки) здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів.

Із аналізу процитованих норм видно, що у період з 01.06.2016 року по 28.07.2016 року виручка нерезидентів у іноземній валюті підлягала зарахуванню на їх рахунки у строк, що не перевищує 90 календарних днів, з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності, а з 29.07.2016 р. по 31.10.2016 р. - у строк що не перевищує 120 календарних днів.

Судом встановлено, що між сторонами існує спір щодо правомірності нарахування пені за кожен день прострочки у розмірі 63155,69 грн. за період з 29.07.2016 р. (з моменту внесення змін до постанови НБУ №342 від 07.06.2016 р.) до 15.08.2016 р. ( до моменту звернення до господарського суду з відповідним позовом). При цьому, слід зазначити, що граничний термін зарахування виручки за Постановою № 342 є 21.07.2016 р., тобто 90 -ий к.д.

Оцінюючи спір у цій частині суд виходить з наступного.

Дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

За загальним правилом момент припинення дії нормативно-правового акта настає внаслідок:

- прямої відміни конкретного акта;

- фактичної відміни акта іншим актом, прийнятим з того самого питання;

- заміни одного нормативно-правового акта іншим актом, що встановлює нові правила регулювання тієї ж сфери.

Отже з моменту набрання чинності Постановою № 361 в частині строків проведення розрахунків 120 к. днів припинила свою дію норма Постанови НБУ № 342 в частині проведення розрахунків 90 к. днів.

Так, приймаючи Постанову № 342 Національний Банк України встановив, що розрахунки за операціями з експорту, імпорту товарів здійснюється у строки, що не перевищує 90 календарних днів. Перевищення цього терміну тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочки. Однак, з моменту прийняття Постанови № 361 Національний Банк України фактично звільнив від відповідальності за перевищення 90 календарних днів, встановивши термін - 120 днів, тобто фактично 90 днів виключено з терміну, недотримання якого тягне за собою нарахування пені.

Відтак, на думку суду, помилковим є застосування до спірних правовідносин норми, яка з певного часу (з 29.07.2016 р.) втратила чинність.

Окремо щодо податкового законодавств, то слід також зазначити, що нарахування пені має здійснюватись на підставі норми, яка була чинною у певні періоди, за які провадиться таке нарахування.

Отже, за сукупністю наведених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів сторони позивача та, відповідно, протиправність нарахування податковим органом пені за період з 29.07.2016 р. по 15.08.2016 р. у розмірі 63155,69 грн. по контракту №258/30-06-16 від 07.04.2016 р, адже у цей період термін 120 календарних днів встановлений законодавцем для зарахування виручки не збіг.

Оцінюючи доводи сторін в частині визначення моменту з якого виручка в іноземній валюті вважається зарахованою на рахунки резидента у розумінні Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", суд зазначає про наступне.

Так, за твердженням контролюючого органу, датою зарахування виручки резидентів за операціями з експорту є дата надходження відповідних коштів саме на поточний рахунок резидента, а не на розподільчий рахунок, як вважає позивач.

З цього приводу суд зазначає, що правовідносини, які виникають під час відкриття банками, їх відокремленими підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, та філіями іноземних банків в Україні поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб'єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, ініціативній групі з проведення всеукраїнського референдуму регулюються Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, яка затверджена Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492 (далі - Інструкція № 492).

Так, згідно з пунктом 1.3 Інструкції №492, клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, якщо банк не має змоги прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

Юридичні особи - резиденти, відокремлені підрозділи юридичних осіб - резидентів, нерезиденти - інвестори, іноземні представництва мають право відкривати рахунки для забезпечення своєї господарської діяльності.

Юридичні особи-резиденти можуть відкривати поточні та/або вкладні (депозитні) рахунки в банках через свої відокремлені підрозділи (далі - поточний рахунок відокремленого підрозділу, вкладний (депозитний) рахунок відокремленого підрозділу).

Пунктом 5.2 Інструкції №492 передбачено, що поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб'єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України, для здійснення інвестицій за кордон, розрахунків за купівлю-продаж облігацій зовнішньої державної позики України, для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті, для надходження іноземних інвестицій в Україну відповідно до законодавства України, а також для проведення операцій, передбачених генеральною ліцензією Національного банку на здійснення валютних операцій.

За поточними рахунками, що відкриваються банками суб'єктам господарювання в національній валюті, здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України (пункт 5.1 Інструкції №492).

При цьому, згідно з пунктом 5.3 Інструкції № 492, кошти в іноземній валюті, перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами), зараховуються на поточні рахунки резидентів - юридичних осіб через розподільчі рахунки.

Також постановами правління Національного банку України №863 від 04.12.2016 р., №342 від 07.06.2016 р., №140 від 03.03.2016 р. встановлено вимогу щодо обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті у вигляді валютної виручки резидентів від продажу товарів за зовнішньоекономічними договорами.

Цими ж постановами закріплено обов'язок уповноважених банків попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті, на які поширюється вимога щодо обов'язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 (далі - розподільчий рахунок). Уповноважений банк зобов'язаний здійснити обов'язковий продаж надходжень в іноземній валюті відповідно до вимог цього пункту: без доручення клієнта; виключно наступного робочого дня після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок.

Обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України підлягали надходження в іноземній валюті у розмірі 50 процентів. Решта надходжень в іноземній валюті залишалась в розпорядженні резидентів (постанови Національного банку України від 15.11.2013 № 457, від 12.05.2014 № 271).

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 №280, балансовий рахунок 2603 "Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання" призначений для обліку коштів, що підлягають розподілу або додатковому попередньому контролю, у тому числі сум коштів в іноземній валюті, що підлягають обов'язковому продажу. За кредитом рахунку проводяться суми надходжень. За дебетом рахунку проводяться суми перерахувань згідно з режимом роботи рахунків.

Таким чином, відповідно до вимог нормативно - правових актів Національного банку України виручка в іноземній валюті за експортними операціями у повному обсязі зараховується на розподільчий рахунок 2603 суб'єкта господарювання.

З цього розподільчого рахунку надходження в іноземній валюті в частині, встановленій нормативними правовими актами Національного банку України, підлягають обов'язковому продажу не раніше наступного робочого дня після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок.

Решта надходжень в іноземній валюті перераховується на поточні рахунки та залишається в розпорядженні резидентів і використовується ними відповідно до правил валютного регулювання. Згідно постанов Національного банку України на поточні рахунки виручка в іноземній валюті не зараховується.

Суд зазначає, що розподільчі рахунки підприємств в установах банку нерозривно пов'язані з поточними рахунками та не можуть відкриватись без відкриття поточних рахунків і функціонувати самостійно від них. Розподільчі рахунки призначені виключно для цілей внутрішньобанківського аналітичного бухгалтерського обліку і виконують суто технічну функцію контролю чи розподілу коштів підприємства, що зараховуються на його поточний рахунок.

Враховуючи викладене, твердження відповідача, що датою зарахування коштів в іноземній валюті є дата перерахування коштів з розподільчого на відповідний поточний рахунок підприємства є помилковим.

Відтак, на думку суду, нарахування санкцій у сумі 15311,21 грн. обліковуючи момент порушення з дня зарахування виручки саме на поточний, а не розподільний рахунок, - є необґрунтованим.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За сукупністю наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення в оскаржуваній позивачем частині, відповідно, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стаття 94 КАС України встановлює, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, оскільки по цій справі судовий збір сплачений позивачем у відповідному розмірі, то він підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області № 0004081402 від 16.12.2016 р. в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 78466,90 (сімдесят вісім тисяч чотириста шістдесят шість гривень 90 копійок).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Вінницький агрегатний завод" ( м. Вінниця, вул. Батозька, 16) 1 600 (тисяча шістсот гривень 00 копійок ) судового збору за рахунок бюджетних ачигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області (м. Вінниця, вул.Хмельницьке шосе, 7).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна