Вирок № 68144539, 08.08.2017, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1921/15-к

Провадження № 1-кп/352/15/17

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2017 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої - судді Хоминець М.М.

з участю прокурорів Мартинюка І.І., Боднар Г.Ю.

потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника Яблончука В.Й.

секретарів Пилипів М.В., Кукули О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Павлівка Тисменицького району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1, з вищою освітою, одруженого, пенсіонера, на час вчинення злочину відповідно до вимог ст.89 КК України вважався таким, який не має судимості, на час постановлення вироку не судимого відповідно до вимог ч.3 ст.88, п.5 ч.1 ст.89 КК України, громадянина України,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.382 КК України, -

в с т а н о в и в :

Обвинувачений ОСОБА_2 умисно не виконав рішення суду, що набрало законної сили.

Злочин скоєно за наступних обставин.

Відповідно до рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2013 року ОСОБА_2 зобов'язано на наступному засіданні виконавчого комітету Майданської сільської ради Тисменицького району після набрання вказаним судовим рішенням законної сили спростувати в усній формі інформацію про те, що ОСОБА_1 є неосудним, купив собі інвалідність за гроші, є співжителем його невістки, зазначивши, що така інформація не відповідає дійсності.

На підставі вказаного судового рішення Тисменицький районний суд Івано-Франківської області 08 жовтня 2013 року видав виконавчий лист № 352/630/13-ц. Постановою про відкриття виконавчого провадження від 18 жовтня 2013 року державного виконавця відділу державної виконавчої служби Тисменицького районного управління юстиції ОСОБА_4 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 352/630/13-ц, виданого Тисменицьким районним судом 08.10.2013 р., про зобов'язання ОСОБА_2 на наступному засіданні виконавчого комітету Майданської сільської ради Тисменицького району після набрання рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області законної сили спростувати в усній формі інформацію про те, що ОСОБА_1 є неосудним, купив собі інвалідність за гроші, є співжителем його невістки, зазначивши, що така інформація не відповідає дійсності.

21 жовтня 2013 року державний виконавець ОСОБА_4 направив ОСОБА_2 вимогу, у якій зобов'язав останнього 29 жовтня 2013 року о 16 годині в приміщенні Майданської сільської ради на наступному засіданні виконавчого комітету Майданської сільської ради Тисменицького району після набрання рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області законної сили спростувати в усній формі інформацію про те, що ОСОБА_1 є неосудним, купив собі інвалідність за гроші, є співжителем його невістки, зазначивши, що така інформація не відповідає дійсності. До виконання державний виконавець залучив працівників міліції згідно постанови від 22.10.2013 р. та застосував примусовий привід ОСОБА_2 згідно постанови про примусовий привід боржника від 22.10.2013 р. Однак, у вказаний час обвинувачений не з'явився на засідання виконкому Майданської сільської ради та не виконав судове рішення.

25 листопада 2013 року державний виконавець ОСОБА_4 повторно направив ОСОБА_2 вимогу, у якій зобов'язав останнього 26 листопада 2013 року о 16 годині в приміщенні Майданської сільської ради на наступному засіданні виконавчого комітету Майданської сільської ради Тисменицького району після набрання рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області законної сили спростувати в усній формі інформацію про те, що ОСОБА_1 є неосудним, купив собі інвалідність за гроші, є співжителем його невістки, зазначивши, що така інформація не відповідає дійсності. У вказаний час обвинувачений з'явився на засідання виконкому Майданської сільської ради, проте відмовився спростувати недостовірну інформацію, мотивуючи тим, що чекає відповіді із Генеральної прокуратури України, ухилившись таким чином від виконання судового рішення. За невиконання законної вимоги державного виконавця та рішення суду державний виконавець ОСОБА_4 27 листопада 2013 року виніс постанову про накладення на ОСОБА_2 штрафу.

16 грудня 2013 року державний виконавець ОСОБА_4 знову направив ОСОБА_2 вимогу, у якій зобов'язав останнього 24 грудня 2013 року о 16 годині в приміщенні Майданської сільської ради на наступному засіданні виконавчого комітету Майданської сільської ради Тисменицького району після набрання рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області законної сили спростувати в усній формі інформацію про те, що ОСОБА_1 є неосудним, купив собі інвалідність за гроші, є співжителем його невістки, зазначивши, що така інформація не відповідає дійсності. До виконання державний виконавець залучив працівників міліції згідно постанови від 20.12.2013 р. та застосував примусовий привід ОСОБА_2 згідно постанови про примусовий привід боржника від 20.12.2013 р. Однак, 24 грудня 2013 року о 16 год. обвинувачений без поважних причин не з'явився на засідання виконкому Майданської сільської ради та не виконав судове рішення. За невиконання законної вимоги державного виконавця та рішення суду державний виконавець ОСОБА_4 25 грудня 2013 року виніс постанову про накладення на ОСОБА_2 штрафу.

Таким чином, обвинувачений умисно не виконав рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2013 року, яким його зобов'язано на наступному засіданні виконавчого комітету Майданської сільської ради Тисменицького району після набрання вказаним судовим рішенням законної сили спростувати в усній формі інформацію про те, що ОСОБА_1 є неосудним, купив собі інвалідність за гроші, є співжителем його невістки, зазначивши, що така інформація не відповідає дійсності.

Обвинувачений у судовому засіданні не визнав своєї вини у висунутому обвинуваченні і пояснив, що він виконав судове рішення у частині відшкодування шкоди, тому не може бути мови за невиконання судового рішення. 29 жовтня 2013 р. він не з'явився на засідання виконкому Майданської сільської ради з поважних причин, оскільки перебував на розгляді цивільної справи у Тисменицькому районному суді; 26 листопада 2013 р. на засіданні виконкому він сказав, що спростує відомості щодо ОСОБА_1, коли отримає відповідь з Генеральної прокуратури України, якщо відповіді не буде, він через місяць спростує відомості щодо ОСОБА_1; у кінці грудня 2013 р. він поїхав у м. Київ, де брав участь у майдані, пробув там до 04.01.2014 р. Він не відмовлявся від виконання судового рішення, тому вину не визнає. Наголосив на тому, що під час досудового розслідування даного кримінального провадження були допущені істотні порушення вимог КПК, зокрема, було порушено його право на захист, слідчий його незаконно допитав в якості свідка, які суд згідно ст.87 КПК України зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людиини.

Вина обвинуваченого в умисному невиконанні рішення суду, що набрало законної сили, незважаючи на заперечення ним своєї вини, доводиться сукупністю наступних доказів:

- показаннями у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_1 про те, що з обвинуваченим протягом тривалого часу він перебуває у неприязних відносинах, оскільки був очевидцем вчинених останнім злочинів та дав правдиві свідчення про причетність ОСОБА_2 до злочинних дій, що у подальшому призвело до помсти з боку обвинуваченого. На підставі рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.09.2013 р., яким ОСОБА_2 зобов'язано на наступному засіданні виконавчого комітету Майданської сільської ради Тисменицького району після набрання вказаним судовим рішенням законної сили спростувати в усній формі інформацію про те, що ОСОБА_1 є неосудним, купив собі інвалідність за гроші, є співжителем його невістки, зазначивши, що така інформація не відповідає дійсності, потерпілий отримав у Тисменицькому районному суді виконавчий лист від 08.10.2013 р., який звернув до виконання. Виконавче провадження відкрито державним виконавцем ОСОБА_4 18.10.2013 р. Виконання було призначено на 29.10.2013 р., на яке обвинувачений не з'явився, так як перебував у суді. На засіданні виконкому Майданської сільської ради 26.11.2013 р. обвинувачений умисно не виконав рішення суду, відмовився спростувати поширену про потерпілого недостовірну інформацію. 24.12.2013 р. обвинувачений без поважних причин не з'явився на засідання виконкому Майданської сільської ради та не виконав судове рішення;

- показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_5 - колишнього секретаря виконкому Майданської сільської ради про те, що згідно рішення суду ОСОБА_2 мав спростувати на засіданні виконкому Майданської сільської ради поширену ним недостовірну інформацію щодо ОСОБА_1; восени 2013 р. ОСОБА_2 на засіданні виконкому повідомив про те, що він спростує недостовірну інформацію, якщо рішення суду підтвердить Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ чи Генеральна прокуратура, письмового підтвердження цього ОСОБА_2 не надавав; на засіданнях виконкому обвинувачений не спростував поширену ним недостовірну інформацію щодо ОСОБА_1;

- показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_6 про те, що на двох засіданнях виконкому Майданської сільської ради, членом якого вона була, точно обговорювалось питання щодо виконання судового рішення про спростування ОСОБА_2 поширеної ним недостовірної інформації відносно ОСОБА_1; на одному із засідань виконкому, коли були присутні державний виконавець ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, останній сказав, що спростує недостовірну інформацію після отримання відповіді з прокуратури; вона не пригадує, коли це було; за час, коли вона була членом виконкому і брала участь у засіданнях виконкому, ОСОБА_2 не спростував недостовірну інформацію щодо ОСОБА_1;

- показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_7 про те, що він як член виконкому Майданської сільської ради був присутній на засіданнях виконкому, коли розглядалось питання виконання судового рішення про спростування ОСОБА_2 поширеної ним недостовірної інформації щодо ОСОБА_1; конкретних обставин не пам'ятає;

- показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_8 про те, що він як працівник міліції на підставі постанов державного виконавця ОСОБА_4 виконував приводи ОСОБА_2 на засідання виконкому Майданської сільської ради для виконання судового рішення; він забезпечував явку боржника ОСОБА_2 на засідання виконкому;

- показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_4 про те, що восени 2013 р. у нього як державного виконавця ВДВС Тисменицького РУЮ на виконанні знаходився виконавчий лист Тисменицького районного суду про зобов'язання ОСОБА_2 на наступному засіданні виконавчого комітету Майданської сільської ради Тисменицького району після набрання рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області законної сили спростувати в усній формі інформацію про те, що ОСОБА_1 є неосудним, купив собі інвалідність за гроші, є співжителем його невістки, зазначивши, що така інформація не відповідає дійсності; виконання було призначене на 29.10.2013 р., він належно повідомив сторін виконавчого провадження, однак, боржник ОСОБА_2 не з'явився на засідання виконкому; після цього виконання було призначено на 26.11.2013 р., він належно повідомив сторін, при цьому особисто у цей день до обіду вручив ОСОБА_2 вимогу державного виконавця про зобов'язання з'явитися на засідання виконкому та спростувати недостовірну інформацію щодо ОСОБА_9, про що склав відповідний акт; ОСОБА_2 з'явився 26.11.2013 р. на засідання виконкому сільської ради, де категорично відмовився виконати рішення суду, сказав, що чекає відповіді з прокуратури на свою скаргу; свідок склав акт державного виконавця про невиконання боржником рішення суду та наклав на ОСОБА_2 штраф за невиконання судового рішення; третій раз виконання було призначено на 24.12.2013 р., свідок забезпечив привід ОСОБА_2 через працівників міліції; на засіданні виконкому ДІМ ОСОБА_8 доповів, що привід боржника не виконано, бо ОСОБА_2 відсутній по місцю проживання; свідок склав акт державного виконавця про те, що ОСОБА_2 не з'явився на засідання виконкому для виконання рішення суду, та знову наклав на останнього штраф за невиконання судового рішення; у рамках вказаного виконавчого провадження його дії, рішення, бездіяльність сторонами, зокрема, боржником ОСОБА_2 не оскаржувались;

- показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_10 про те, що вона була очевидцем поширення обвинуваченим недостовірної інформації щодо потерпілого, тому державний виконавець ОСОБА_4 викликав її як свідка на засідання виконкому Майданської сільської ради 29.10., 26.11. та 24.12.2013 р. Перший раз 29.10.2013 р. ОСОБА_2 не з'явився на засідання виконкому; на засіданні 26.11.2013 р. ОСОБА_2 заявив, що відмовляється спростовувати недостовірну інформацію щодо потерпілого, він наголосив, що не збирається виконувати рішення суду, що він «плював» на це рішення; на засіданні виконкому 24.12.2013 р. дільничний інспектор ОСОБА_8 доповів, що він повідомив ОСОБА_2, однак, здійснити привід останнього не зміг, бо той був відсутній за місцем проживання; всі три рази державний виконавець складав акти про невиконання рішення суду, які були вручені ОСОБА_2 і ним не оскаржувались;

- показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_11 - колишнього сільського голови с. Майдан про те, що у Майданську сільську раду надійшло рішення суду про зобов'язання ОСОБА_2 на засіданні виконкому спростувати поширену ним недостовірну інформацію про ОСОБА_1; на засіданні виконкому ОСОБА_2 сказав, що він звернувся у Генеральну прокуратуру України, коли отримає відповідь з прокуратури, тоді виконає рішення суду; прямої відмови ОСОБА_2 від виконання судового рішення свідок не чув;

- даними рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 09.08.2013 р., яким визнано недостовірною інформацію, поширену ОСОБА_2, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1, на зборах виконавчого комітету Майданської сільської ради 25.12.2012 р. про те, що ОСОБА_1 є неосудним, купив інвалідність за гроші, є співжителем його невістки; стягнуто з ОСОБА_2 у користь ОСОБА_1 3000 грн. на відшкодування спричиненої моральної шкоди; у вимозі про спростування недостовірної інформації відмовлено (т.1, а.218-220);

- даними рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.09.2013 р., яким скасовано рішення Тисменицького районного суду від 09.08.2013 р. у частині відмови у спростуванні недостовірної інформації та ухвалено у цій частині нове рішення, яким ОСОБА_2 зобов'язано на наступному засіданні виконавчого комітету Майданської сільської ради Тисменицького району після набрання вказаним судовим рішенням законної сили спростувати в усній формі інформацію про те, що ОСОБА_1 є неосудним, купив собі інвалідність за гроші, є співжителем його невістки, зазначивши, що така інформація не відповідає дійсності (т.1, а.221-227);

- даними виконавчого листа № 352/630/13-ц, виданого Тисменицьким районним судом 08.10.2013 р., про зобов'язання ОСОБА_2 на наступному засіданні виконавчого комітету Майданської сільської ради Тисменицького району після набрання рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області законної сили спростувати в усній формі інформацію про те, що ОСОБА_1 є неосудним, купив собі інвалідність за гроші, є співжителем його невістки, зазначивши, що така інформація не відповідає дійсності (т.1, а.228);

- даними заяви потерпілого ОСОБА_1 від 14.10.2013 р. про відкриття провадження, згідно якої потерпілий звернув до виконання виконавчий лист № 352/630/13-ц, виданий Тисменицьким районним судом 08.10.2013 р., про зобов'язання ОСОБА_2 спростувати поширену ним недостовірну інформацію про потерпілого (т.1, а.229-230);

- даними постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.10.2013 р., згідно якої відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 352/630/13-ц, виданого Тисменицьким районним судом 08.10.2013 р., про зобов'язання ОСОБА_2 на наступному засіданні виконавчого комітету Майданської сільської ради Тисменицького району після набрання рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області законної сили спростувати в усній формі інформацію про те, що ОСОБА_1 є неосудним, купив собі інвалідність за гроші, є співжителем його невістки, зазначивши, що така інформація не відповідає дійсності (т.1, а.231);

- даними вимоги державного виконавця від 21.10.2013 р., якою боржника ОСОБА_2 зобов'язано 29.10.2013 р. о 16 год. у приміщенні Майданської сільської ради на наступному засіданні виконавчого комітету Майданської сільської ради Тисменицького району після набрання рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області законної сили спростувати в усній формі інформацію про те, що ОСОБА_1 є неосудним, купив собі інвалідність за гроші, є співжителем його невістки, зазначивши, що така інформація не відповідає дійсності (т.1, а.234);

- даними постанови про примусовий привід боржника від 22.10.2013 р. та постанови про залучення працівників міліції від 22.10.2013 р., згідно яких державний виконавець організував проведення 29.10.2013 р. виконавчих дій, спрямованих на виконання рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.09.2013 р. (т.1, а.233, 236);

- даними акту державного виконавця ОСОБА_4 від 29.10.2013 р., згідно якого ОСОБА_2 29.10.2013 р. не з'явився на засідання виконавчого комітету Майданської сільської ради Тисменицького району для спростування поширеної ним недостовірної інформації щодо ОСОБА_1 (т.1, а.237);

- даними повідомлення Тисменицького районного суду від 20.08.2014 р., згідно якого ОСОБА_2 29.10.2013 р. з 15 год. 35 хв. до 15 год. 50 хв. брав участь у судовому засіданні по цивільній справі № 352/403/13 (т.1, а.244);

- даними вимоги державного виконавця від 25.11.2013 р., якою боржника ОСОБА_2 зобов'язано 26.11.2013 р. о 16 год. у приміщенні Майданської сільської ради на засіданні виконавчого комітету Майданської сільської ради Тисменицького району після набрання рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області законної сили спростувати в усній формі інформацію про те, що ОСОБА_1 є неосудним, купив собі інвалідність за гроші, є співжителем його невістки, зазначивши, що така інформація не відповідає дійсності (т.1, а.245);

- даними акту державного виконавця ОСОБА_4 від 26.11.2013 р., згідно якого на засіданні виконавчого комітету Майданської сільської ради Тисменицького району 26.11.2013 р. ОСОБА_2 не спростував в усній формі інформацію про те, що ОСОБА_1 є неосудним, купив собі інвалідність за гроші, є співжителем його невістки, зазначивши, що така інформація не відповідає дійсності (т.1, а.247);

- даними постанови про накладення штрафу від 27.11.2013 р., згідно якої на ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 255 грн. за невиконання рішення суду та законної вимоги державного виконавця (т.1, а.248);

- даними вимоги державного виконавця від 06.12.2013 р., згідно якої державний виконавець просив голову Майданської сільської ради повідомити дату та час проведення наступного засідання виконавчого комітету (т.2, а.4);

- даними повідомлення виконавчого комітету Майданської сільської ради від 10.12.2016 р., згідно якого начальнику ВДВС Тисменицького РУЮ повідомлено про те, що наступне засідання виконкому планується на 16 год. 24.12.2013 р. (т.2, а.5);

- даними вимоги державного виконавця від 16.12.2013 р., якою боржника ОСОБА_2 зобов'язано 24.12.2013 р. о 16 год. у приміщенні Майданської сільської ради на наступному засіданні виконавчого комітету Майданської сільської ради Тисменицького району після набрання рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області законної сили спростувати в усній формі інформацію про те, що ОСОБА_1 є неосудним, купив собі інвалідність за гроші, є співжителем його невістки, зазначивши, що така інформація не відповідає дійсності (т.2, а.7);

- даними вимоги державного виконавця від 16.12.2013 р., якою голову Майданської сільської ради зобов'язано включити у порядок денний засідання виконавчого комітету, що буде проводитись о 16 год. 24.12.2013 р., проведення виконавчих дій для виконання виконавчого листа № 352/630/13-ц, виданого Тисменицьким районним судом 08.10.2013 р., про зобов'язання ОСОБА_2 на наступному засіданні виконавчого комітету Майданської сільської ради Тисменицького району після набрання рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області законної сили спростувати в усній формі інформацію про те, що ОСОБА_1 є неосудним, купив собі інвалідність за гроші, є співжителем його невістки, зазначивши, що така інформація не відповідає дійсності (т.2, а.12);

- даними постанови про примусовий привід боржника від 20.12.2013 р. та постанови про залучення працівників міліції від 20.12.2013 р., згідно яких державний виконавець організував проведення 24.12.2013 р. виконавчих дій, спрямованих на виконання рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.09.2013 р. (т.2, а.13-14);

- даними акту державного виконавця ОСОБА_4 від 24.12.2013 р., згідно якого ОСОБА_2 24.12.2013 р. не з'явився на засідання виконавчого комітету Майданської сільської ради Тисменицького району для спростування поширеної ним недостовірної інформації щодо ОСОБА_1, боржник був належним чином повідомлений про проведення виконавчих дій; ДІМ ОСОБА_8 не здійснив примусовий привід ОСОБА_2 на засідання виконкому (т.2, а.18);

- даними постанови про накладення штрафу від 25.12.2013 р., згідно якої на ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 510 грн. за невиконання рішення суду та законної вимоги державного виконавця (т.2, а.20);

- даними подання державного виконавця ВДВС Тисменицького РУЮ ОСОБА_4 про притягнення до кримінальної відповідальності від 11.02.2014 р., скерованого начальнику Тисменицького РВ УМВС України в Івано-Франківській області, яке містить прохання про вирішення питання щодо притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за ст.382 КК України за невиконання виконавчого листа № 352/630/13-ц, виданого Тисменицьким районним судом 08.10.2013 р., про зобов'язання ОСОБА_2 на наступному засіданні виконавчого комітету Майданської сільської ради Тисменицького району після набрання рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області законної сили спростувати в усній формі інформацію про те, що ОСОБА_1 є неосудним, купив собі інвалідність за гроші, є співжителем його невістки, зазначивши, що така інформація не відповідає дійсності (т.2, а.22-25);

- даними постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.02.2014 р., згідно якої закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 352/630/13-ц, виданого Тисменицьким районним судом 08.10.2013 р., про зобов'язання ОСОБА_2 на наступному засіданні виконавчого комітету Майданської сільської ради Тисменицького району після набрання рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області законної сили спростувати в усній формі інформацію про те, що ОСОБА_1 є неосудним, купив собі інвалідність за гроші, є співжителем його невістки, зазначивши, що така інформація не відповідає дійсності (т.2, а.60);

- даними ухвали слідчого судді Тисменицького районного суду від 22.04.2015 р., якою скасовано постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 26.03.2015 р. за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України (т.2, а.26-29).

Суд зазначає, що до матеріалів кримінального провадження долучено засвідчені копії документів виконавчого провадження, оригінали яких безпосередньо досліджені судом у судовому засіданні.

Суд вважає необґрунтованим твердження сторони захисту про те, що у діях обвинуваченого відсутній склад злочину, передбачений ст.382 КК України, оскільки з боку обвинуваченого не було прямої відмови від виконання судового рішення. При цьому суд враховує, що невиконання судового рішення може виражатися у двох формах, а саме у прямій відмові виконати судове рішення або в ухиленні від його виконання. Ухилення являє собою ту саму відмову, яка має завуальований характер, коли особа відкрито не заявляє про відмову виконати судове рішення, але діє таким чином, що фактично унеможливлює його виконання. Судом встановлено, що обвинувачений умисно не виконав рішення суду саме шляхом ухилення від його виконання.

Суд вважає також необґрунтованим посилання обвинуваченого на порушення його права на захист під час досудового розслідування даного кримінального провадження з огляду на те, що йому повідомлено про підозру 07.09.2015 р. у присутності захисника Яблончука В.Й., якому Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Івано-Франківській області 07.09.2015 р. надано доручення для здійснення захисту ОСОБА_2 за призначенням; тоді ж 07.09.2015 р. ОСОБА_2 вручено пам'ятку про процесуальні права та обов'язки підозрюваного (т.2, а.193-199).

Щодо посилання сторони захисту на порушення стороною обвинувачення вимог ст.ст. 87, 88 КПК України, суд зазначає наступне. Стороною обвинувачення не надано суду жодних доказів, що були отримані з показань свідка ОСОБА_2, який у подальшому був визнаний підозрюваним та обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні, які повинні визнаватись судом недопустимими у відповідності з вимогами ст.87 КПК України; докази, що стосуються судимостей обвинуваченого, долучені прокурором як документи, що характеризують особу обвинуваченого, а відповідно до вимог ч.1 ст.88 КПК України вказані докази є недопустимими на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину.

Під час судового розгляду даного кримінального провадження судом не встановлено підстав для визнання недопустимими доказів, наданих стороною обвинувачення.

Суд вважає необґрунтованим твердження сторони захисту про те, що обвинувачений виконав судове рішення у частині відшкодування шкоди, тому не може бути мови за невиконання судового рішення, з огляду на те, що обвинувачений умисно не виконав рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.09.2013 р., яким скасовано рішення Тисменицького районного суду від 09.08.2013 р. у частині відмови у спростуванні недостовірної інформації та ухвалено у цій частині нове рішення, на виконання якого Тисменицьким районним судом видано виконавчий лист, примусове виконання якого проводилось у рамках виконавчого провадження.

Суд критично оцінює посилання сторони захисту на те, що оскільки обвинуваченому інкриміновано вчинення злочину проти правосуддя, потерпілий є неналежним цивільним позивачем, не зрозуміло, яка моральна шкода спричинена йому невиконанням судового рішення. Судове рішення, яке обвинувачений не виконав, стосується прав та інтересів потерпілого, тому невиконання судового рішення безпосередньо порушує право потерпілого на спростування поширеної щодо нього недостовірної інформації.

Доводи, на які посилалась сторона захисту, заперечуючи вину обвинуваченого у вчиненні злочину, суд визнає необґрунтованими та вважає, що заперечення обвинуваченим своєї вини у висунутому обвинуваченні спрямоване на ухилення останнього від відповідальності. Вказані доводи сторони захисту спростовуються наведеними вище, безпосередньо дослідженими судом доказами.

При цьому суд не погоджується з кваліфікацією дій обвинуваченого за ч.3 ст.382 КК України та твердженням сторони обвинувачення і потерпілого про наявність у діях обвинуваченого такої кваліфікуючої ознаки як умисне невиконання судового рішення, що набрало законної сили, особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, виходячи з наступного.

Для визначення моменту закінчення даного злочину важливим є встановлення строку виконання судового рішення. У рішенні Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.09.2013 р. встановлено строк його виконання, а саме на наступному засіданні виконавчого комітету Майданської сільської ради Тисменицького району після набрання вказаним судовим рішенням законної сили зобов'язано ОСОБА_2 спростувати в усній формі поширену ним недостовірну інформацію щодо ОСОБА_1

Виконання судового рішення, яке є предметом розгляду даного кримінального провадження, проводилось у рамках виконавчого провадження № 40335794, відкритого згідно постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Тисменицького районного управління юстиції ОСОБА_4 від 18.10.2013 р.

Відповідно до постанови державного виконавця від 26.02.2014 р. (т.2, а.60) закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 352/630/13-ц, виданого Тисменицьким районним судом 08.10.2013 р., про зобов'язання ОСОБА_2 на наступному засіданні виконавчого комітету Майданської сільської ради Тисменицького району після набрання рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області законної сили спростувати в усній формі поширену ним недостовірну інформацію щодо ОСОБА_1 Постановою про закінчення виконавчого провадження встановлено, що згідно актів державного виконавця від 26.11.2013 р., від 24.12.2013 р. рішення суду боржником не виконано; 11.02.2014 р. направлено у Тисменицький РВ УМВС в Івано-Франківській області подання про притягнення боржника до кримінальної відповідальності.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що момент закінчення даного злочину знаходиться у рамках виконавчого провадження № 40335794, яке завершено 26.02.2014 р.

Крім того, суд зазначає, що на момент оголошення обвинуваченому підозри у вчиненні даного злочину, тобто станом на 07.09.2015 р., обвинувачений відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.89 КК України вважався таким, який не має судимості за ч.1 ст.382 КК України згідно вироку Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 01.07.2014 р. Судом встановлено, що призначене за цим вироком покарання у виді штрафу в розмірі 1000 грн. виконане 19.08.2014 р., згідно квитанції № 97.36.1/5678 від 19.08.2014 р., копія якої підшита на а.59 т.2, ОСОБА_2 сплатив призначений вказаним вироком штраф.

У відповідності з вимогами ч.3 ст.337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Оцінюючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого у вчиненому повністю доведена. Враховуючи помилковість кваліфікації дій обвинуваченого за ч.3 ст.382 КК України у вчиненні тяжкого злочину з огляду на те, що ним вчинено злочин середньої тяжкості, передбачений ч.1 ст.382 КК України, суд, діючи відповідно до вимог ч.3 ст.337 КПК України, дійшов висновку, що неправомірні дії обвинуваченого слід вірно кваліфікувати за ч.1 ст.382 КК України, оскільки він умисно не виконав рішення суду, яке набрало законної сили.

При призначенні обвинуваченому покарання суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Зокрема, суд враховує, що на час вчинення вказаного злочину обвинувачений відповідно до вимог ст.89 КК України вважався таким, який не має судимості; на даний час він відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.89, ч.3 ст.88 КК України визнається таким, який не має судимості, оскільки судимість за вироком Тисменицького районного суду від 01.07.2014 р. погашена, а за останнім вироком Тисменицького районного суду від 04.11.2015 р. він звільнений від покарання на підставі ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10.02.2017 р.

Суд враховує, що обвинувачений за місцем проживання характеризується позитивно, є особою похилого віку, пенсіонером, має статус «дитина війни», має тяжко хвору дружину, хворіє дисциркуляторною атеросклеротичною енцефалопатією П ст., остеохондрозом, дифузним кардіосклерозом, гіпертонічною хворобою П ст., зрілою катарактою обох очей, хронічним холециститом, цукровим діабетом П типу. Суд також враховує відсутність обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання обвинуваченому, та думку потерпілого, який просив покарати обвинуваченого згідно вимог закону.

З огляду на викладене, з урахуванням того, що санкція ч.1 ст.382 КК України передбачає значний розмір штрафу, мінімальна межа якого у п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн., є надто великою сумою для обвинуваченого, єдиним доходом якого є пенсія у розмірі 1588 грн., з якої на даний час проводяться відрахування у розмірі 50 % за виконавчими листами; враховуючи також норму ч.5 ст.53 КК України, відповідно до якої у разі несплати засудженим штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт, що не може бути призначено обвинуваченому, який є непрацездатним - пенсіонером, - суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ч.1 ст.382 КК України.

Оскільки встановлено, що вказаний злочин обвинувачений вчинив до постановлення вироку Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 01 липня 2014 р., згідно якого він засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, до штрафу у розмірі 1000 грн., обвинуваченому на підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів слід визначити за вказаний злочин шляхом поглинення покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк.

При цьому суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування ним основного покарання у виді позбавлення волі. Суд вважає можливим застосувати до обвинуваченого ст.75 КК України та звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням, поклавши на нього обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч.1 ст.76 КК України (у редакції ЗУ від 07.09.2016 р.).

У даному кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_1 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого 100000 (сто тисяч) грн. на відшкодування спричиненої злочином моральної шкоди.

Злочинними діями обвинуваченого потерпілому спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, що їх потерпілий зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього обвинуваченого, який, не виконавши судове рішення, порушив право потерпілого на спростування поширеної щодо нього недостовірної інформації. Вирішуючи питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог розумності і справедливості та враховує характер вчиненого злочину, глибину душевних страждань потерпілого.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд вважає, що спричинена потерпілому моральна шкода внаслідок невиконання судового рішення щодо спростування недостовірної інформації має визначатись у межах оціненої судом згідно рішення від 09.08.2013 р. моральної шкоди за поширення ОСОБА_2 вказаної недостовірної інформації щодо ОСОБА_1, розмір якої склав 3000 грн.

З огляду на викладене суд визначає до стягнення з обвинуваченого у користь потерпілого 3000 грн. на відшкодування спричиненої злочином моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд -

з а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк один рік.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 01 липня 2014 року, більш суворим покаранням, призначеним за даним вироком, визначити ОСОБА_2 остаточне покарання - один рік позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання у виді одного року позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю один рік.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки:

-періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) грн. на відшкодування моральної шкоди.

У решті цивільного позову відмовити.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з часу проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Тисменицький районний суд.

Головуюча М.М.Хоминець