Рішення № 68144198, 08.08.2017, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2572/17

Провадження № 2/344/1941/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2017 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Татарінової О.А.,

секретаря Бухвак І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київпастранс» Станція технічного обслуговування автобусів про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП «Київпастранс» Станція технічного обслуговування автобусів про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, на обґрунтування якого вказав, що він являється ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС, та згідно довідки МСЕК від 20.02.2013 року йому встановлена 2 група інвалідності без переогляду, захворювання пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідно до положення ст. 14 Закону країни від 28.02.1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивача віднесено 19.05.2010 року до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. ОСОБА_1 також перебуває на обліку в УПФУ в м. Івано-Франківськ, отримує пенсію відповідно до постанови КМУ № 1210 від 23.11.2011 року, пенсія нараховується йому виходячи з розміру заробітної плати за роботу в зоні відчуження.

В січні 2017 року позивач дізнався про те, що доплата по підвищеним ставкам за роботу в зоні відчуження йому нараховувалась в значно менших розмірах, що передбачалось діючими на той час законодавчими актами, і тим самим це призводить до нарахування його пенсії в меншому розмірі ніж повинно.

09.02.2017 року ОСОБА_1 звернувся до СТОА КП «Київпастранс», який є правонаступником АТП 33030 із заявою про проведення перерахунку з 12.05.1987 року по 12.06.1987 року з урахуванням діючих на той час законодавчих актів та видачі довідки встановленого зразка для пред'явлення до пенсійного фонду, однак 16.02.2017 року йому було відмовлено мотивуючи тим, що СТОА (АТП-33030) не вправі здійснювати жодного перерахунку доплат за час виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, так як ОСОБА_1 не був працівником Київського АТП-33030.

Зазначає, що з 12.05.1987 року по 12.06.1987 року він був відряджений водієм для обслуговування ЧАЕС з Івано-Франківська - АТП-08021. З 12.05.1987 року по 12.06.1987 року ОСОБА_1 працював водієм автобуса в автотранспортному підприємстві 33030. Дане підприємство вело облік робочого часу і проводило нарахування долати по підвищеним ставкам за роботу в зоні відчуження. Справку № 6 з відомостями про роботу з 12.05.1987 року по 12.06.1987 року, та заробітну плату в цей же період йому було видано начальником АТП 33030. СТОА позивачу було видано копію відомості нарахування заробітної плати за роботу в зонах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07.05.1986 року № 153/10-43 для працівників, які виконували роботи пов'язані з ліквідацією наслідків аварії в зоні радіоактивного випромінювання, встановлювався 6-годинний робочий день і 6-денний робочий тиждень.

Відповідно до п. 1 Постанови ЦК КПРС, Президії ВР СРСР та ВЦРПС № 524-156 від 0705.1986 року та постанови Ради Міністрів КРСР від 08.05.1986 року № 168-5 визначено, що годинна тарифна ставка працівникам зайнятим безпосередньо на роботах по ліквідації аварії на ЧАЕС підвищується до 100%. Оплата праці у зоні відчуження здійснюється у відповідності до Постанови № 207-7 від 10.06.1986 року з наступним врахуванням, що для працівників, які були зайняті на роботах в третій, другій та першій зонах небезпеки здійснюється в чотирьох, трьох та двохкратному розмірі, понад середньомісячну заробітну плату, з врахуванням тарифної ставки (окладу), яка встановлена за основним місцем роботи. Середня заробітна плата такого працівника визначається виходячи множенням середнього заробітку на кількість робочих днів.

Відповідно до Постанови Ради Міністрів СРСР від 05.06.1986 року № 665-195 «Про Умови плати праці й матеріального забезпечення працівників підприємств організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганню забруднення навколишнього середовища» визначено, що оплата за роботу в вихідні та святкові дні здійснюється у двократному розмірі та з врахуванням зони небезпеки.

Ця ж норма щодо дозволу залучати працівників на роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії у вихідні та святкові дні з оплатою праці в подвійному розмірі міститься в Постанові Ради Міністрів КРСР № 207-7 від 10.06.1986 року. Крім цього, даною постановою визначено, що працівникам підприємств, виконуючим роботи, пов'язані з ліквідацією аварії на ЧАЕС, встановлюється максимальний розмір премії - 60% від тарифної ставки (окладу в місяць).

Тому просив суд визнати дії КП «Київпастранс» СТОА щодо нарахування ОСОБА_1 доплат по підвищеним ставкам за роботу в зоні відчуження з 12.05.1987 року по 12.06.1987 року без врахування постанов Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07.05.1986 року № 153/10-43, Ради Міністрів УРСР № 207-7 від 10.06.1986 року, Ради Міністрів СРСР від 05.06.1986 року № 665-195, ЦК КПРС, п.1 Постанови Президії ВР СРСР та ВЦРПС № 524-156 від 07.05.1986 року, Ради Міністрів УРСР від 08.05.1986 року № 168-5, Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 17.12.1972 р. № 322/34, ст. 107 КЗпП Української РСР (322-08), роз'яснення Держкомпраці і Секретаріату ВЦРПС від 16.01.1969 року № 1/2 та постанови ЦК КПРС, ВЦРПС та Ради Міністрів СРСР № 12/35 від 27.12.1972 року - протиправними, зобов'язати КП «Київпастранс» СТОА провести ОСОБА_1 перерахунок доплат по підвищеним ставкам за роботу в зоні відчуження з 12.05.1987 року по 12.06.1987 року з урахуванням даних нормативних актів, а також видати довідку встановленого зразка.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причину неявки суду не повідомлено.

Відповідно до вимог ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні їй відповідати.

Судом встановлено, що позивач з 12 травня 1987 року по 12 червня 1987 року був відряджений водієм для обслуговування ЧАС з Івано-Франківська -АТП-08021 і являється учасником ліквідації аварії на ЧАЕС першої категорії на підставі посвідчення НОМЕР_1 виданої Івано-Франківською обласною держадміністрацією 19 травня 2010 року та інвалідом 2-ої групи (а.с.8,15,16).

ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківськ отримує пенсію відповідно постанови КМУ № 1210 від 23.11.2011 року. Пенсія нараховується виходячи з розміру заробітної плати за роботу в зоні відчуження. З 12 травня 1987 року по 12 червня 1987 року позивач був відрядженим водієм для обслуговування ЧАЕС з Івано-Франківська -АТП-08021 (а.с.).

Відповідно до Справки 6 від 20.10.2009 року , виданої АТП-33030, загальна кількість робочого часу з 12.05.1987 року по 12.06.1987 року складає 32 дні 436 годин. За цей період ОСОБА_1 нараховано заробітну плату - 1328-36 руб. (а.с.9).

09.02.2017 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до КП «Київпастранс» СТОА з проханням нарахування доплати по підвищеним ставкам за роботу в зоні відчуження та проведення перерахунку доплат по підвищеним ставкам за роботу в зоні відчуження з 12.05.1987 року по 12.06.1987 року з урахуванням постанов Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07.05.1986 року № 153/10-43, Ради Міністрів УРСР № 207-7 від 10.06.1986 року, Ради Міністрів СРСР від 05.06.1986 року № 665-195, ЦК КПРС, п.1 Постанови Президії ВР СРСР та ВЦРПС № 524-156 від 07.05.1986 року, Ради Міністрів УРСР від 08.05.1986 року № 168-5, Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 17.12.1972 р. № 322/34, ст. 107 КЗпП Української РСР (322-08), роз'яснення Держкомпраці і Секретаріату ВЦРПС від 16.01.1969 року № 1/2 та постанови ЦК КПРС, ВЦРПС та Ради Міністрів СРСР № 12/35 від 27.12.1972 року та видачу довідки встановленого зразка для пред'явлення до пенсійного фонду (а.с.5-6).

16.02.2017 року відповідачем відмовлено ОСОБА_1 у проведенні перерахунку доплат по підвищеним ставкам за роботу в зоні відчуження та відмовлено у видачі довідки встановленого зразка (а.с.7).

Конституція України у статті 46 встановлює, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до статті 70 цього Закону громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право захищати у відповідних державних, судових органах, зокрема, свої законні інтереси.

Суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку доплат по підвищеним ставкам за роботу в зоні відчуження з 12 травня 1987 року по 12 червня 1987 року, та видачі довідки встановленого зразка з огляду на наступне.

Так, у листі Міністерства праці та соціальної політики України від 13.04.2001 року №03-3/1652 -018-2 Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 років осіб, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища зазначено, що листом Держкомпраці УРСР від 13 червня 1989 року № 10-769 повідомлено, що Рада Міністрів СРСР зняла гриф «секретно» з постанов ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 524-156, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1987 року № 1497-378, розпоряджень від 3 вересня 1986 року № 1767-рс і від 11 грудня 1986 р. № 2488-рс. Повідомлялось також, що розсекречуються прийняті до виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 08 травня 1986 року №168-5, від 10 червня 1986 р. №207-7, розпорядження Ради Міністрів УРСР від 10 вересня 1986 року №530-рс, від 16 грудня 1986 року №694-рс, від 6 січня 1988 р. №12-рс та листи Держкомпраці УРСР, якими доводились зазначені рішення Ради Міністрів УРСР: №4с від 9 травня 1986 року, №58с від 11 червня 1986 року, №132с від 16 вересня 1986 року, №179с від 25 грудня 1986 року, №8с від 22 січня 1988 року. Знято гриф секретності з низки інших нормативних актів, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Постанова Кабінету Міністрів СРСР та ВЦРПС «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення, працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища» від 05 жовтня 1986 року № 665-195 передбачає встановлення за працівниками, направленими для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища, збереження середньої заробітної плати.

Оплата праці робітників і службовців (відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори), за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7 (абзац четвертий пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року №665-195 провадилась у III, II, I зонах небезпеки у 4-кратному, 3-кратному та 2-кратному розмірі (із врахуванням 100 % тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року №665 -195 «Про оплату праці і матеріальне забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища» (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. № 207-7) оплата праці працівників підприємств, організацій і установ (надалі - підприємств), розташованих у зоні ЧАЕС, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, повинна провадитись з дня аварії в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 р. № 964 - у III, II, I зонах небезпеки у 5-, 4-, 3-кратному розмірах в порівнянні з нормами, встановленими діючим законодавством.

Пунктом 1 Постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 524-156 «Про умови оплати праці й матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської АЕС» передбачено підвищення тарифних ставок (посадових окладів) працівників підприємств і організацій, безпосередньо зайнятим на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, до 100%.

Відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 153/10-43 премія за роботу в зоні ЧАЕС виплачувалась у відповідності з діючими на підприємстві системами преміювання. Встановлені граничні розміри премій було дозволено підвищувати до 60 % тарифної ставки (окладу) на місяць (підпункт 4 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7).

Виходячи з пункту 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС № 524-156 від 07 травня 1986 року, пунктів 1,4 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС № 665-195 від 05 червня 1986 року, пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок № 207-7 від 10 червня 1986 року, оплата за роботу у зонах небезпеки провадитися з урахуванням кратності зони небезпеки по тарифній ставці.

Крім того, постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07 жовтня 1986 року № 153/10-43 встановлено, що працівникам, безпосередньо зайнятим на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, премії, заохочення й винагороди нараховувати відповідно до діючих положень на збільшені, згідно п. 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 524-156 тарифні ставки (відрядні розцінки) і посадові оклади.

Також, оскільки статтею 3 ЗУ Про правонаступництво України передбачено, що закони та інші нормативні акти відповідних установ СРСР діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, прийнятим після проголошення незалежності України. Порядок та умови оплати праці осіб, що приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, крім перерахованих вище, іншими нормативними актами не передбачені, отже, вони є діючими на цей час.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25.10.2000року N 12-рп/2000 ( v012p710-00 ) зоною відчуження є територія, що з 26.04.86 р. охоплює ту частину радіаційно небезпечних земель, рівень забруднення яких зумовив необхідність евакуації населення у 1986 році на підставі відповідних актів органів державної влади, незалежно від часу прийняття цих актів та проведення евакуації.

Місто Чорнобиль відносилось до II зони небезпеки до 14 липня 1986 року включно, з 15 липня 1986 року до 1 березня 1987 року до I зони небезпеки, після цієї дати оплата праці працівників підприємств, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у м. Чорнобиль, провадилась у подвійному розмірі тарифних ставок, посадових окладів, відрядних розцінок.

З урахуванням зазначеного позивачу повинно бути зроблено перерахунок заробітної плати, оскільки його робота за період ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС повинна бути оплачена з обліком всіх зазначених вище постанов, що регламентують порядок оплати праці робітників та службовців у подвійному розмірі тарифних ставок, посадових окладів, відрядних розцінок.

Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846.

У відповідності до пункту 7 Порядку, до заяви про призначення пенсії за віком додається, у тому числі, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, форма якої затверджена постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 № 122; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (при призначенні пенсії із використанням норм статті 55 Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).

Статтею 15 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачено, що видача довідок про роботу (службу) по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату в цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями. АТП 33030, правонаступником, якого є відповідач, вів облік робочого часу і проводив нарахування доплат по підвищеним ставкам за роботу в зоні відчуження, а також видав справку про нарахування заробітної плати.

Згідно ст.233 та ст. 238 Кодексу Законів про працю, передбачено, що при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким терміном. Відтак трудове законодавство не обмежує строки звернення працівника в суд, якщо його трудове право на відповідну оплату праці порушено.

Таким чином, відповідач у даних правовідносинах не діяв у межах повноважень, і не у спосіб, що передбачений діючим законодавством, у зв'язку із чим, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, доводи позивача є суттєвими і складають підстави для висновку, що позов є підставний та підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі наведеного, Конституції України, Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, керуючись ст. ст. 60,213-215, 224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київпастранс» Станція технічного обслуговування автобусів про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати дії Комунального підприємства «Київпастранс» Станція технічного обслуговування автобусів щодо нарахування ОСОБА_1 доплат по підвищеним ставкам за роботу в зоні відчуження з 12.05.1987 року по 12.06.1987 року без врахування постанов Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07.05.1986 року № 153/10-43, Ради Міністрів УРСР № 207-7 від 10.06.1986 року, Ради Міністрів СРСР від 05.06.1986 року № 665-195, ЦК КПРС, п.1 Постанови Президії ВР СРСР та ВЦРПС № 524-156 від 07.05.1986 року, Ради Міністрів УРСР від 08.05.1986 року № 168-5, Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 17.12.1972 р. № 322/34, ст. 107 КЗпП Української РСР (322-08), роз'яснення Держкомпраці і Секретаріату ВЦРПС від 16.01.1969 року № 1/2 та постанови ЦК КПРС, ВЦРПС та Ради Міністрів СРСР № 12/35 від 27.12.1972 року - протиправними.

Зобов'язати Комунальне підприємство «Київпастранс» Станція технічного обслуговування автобусів провести ОСОБА_1 перерахунок доплат по підвищеним ставкам за роботу в зоні відчуження з 12.05.1987 року по 12.06.1987 року з урахуванням постанов Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07.05.1986 року № 153/10-43, Ради Міністрів УРСР № 207-7 від 10.06.1986 року, Ради Міністрів СРСР від 05.06.1986 року № 665-195, ЦК КПРС, п.1 Постанови Президії ВР СРСР та ВЦРПС № 524-156 від 07.05.1986 року, Ради Міністрів УРСР від 08.05.1986 року № 168-5, Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 17.12.1972 р. № 322/34, ст. 107 КЗпП Української РСР (322-08), роз'яснення Держкомпраці і Секретаріату ВЦРПС від 16.01.1969 року № 1/2 та постанови ЦК КПРС, ВЦРПС та Ради Міністрів СРСР № 12/35 від 27.12.1972 року та видати довідку встановленого зразка.

Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» Станція технічного обслуговування автобусів на користь держави (в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31215256700001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державного казначейства служби України у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030106, код ЄДРПОУ суду 02891693) судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.А. Татарінова