Рішення № 68143571, 02.08.2017, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/2885/16-ц

Провадження № 2/191/137/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2017 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Бондаренко Г.В.,

при секретарі Силкіній О.Г.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Синельникове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення вартості товару і відшкодування моральної шкоди, -

Встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом посилаючись на те, що 05 серпня 2014 року між ним, ОСОБА_1 та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір купівлі - продажу віконних (дверних) конструкцій, згідно специфікації № 208459 та № 208460, замовлення № 55, загальною площею 98.49 кв.м, в кількості 22 шт. на суму 48110 (сорок вісім тисяч сто десять) грн., що підтверджується договором поставки та товарним чеком.

Отже, договір поставки укладений позивачем з ФОП ОСОБА_2, чек про повний розрахунок наданий ним, підтверджують те, що позивач являється споживачем, а ОСОБА_2 - продавцем товару.

Монтаж вікон виконувався ФОП ОСОБА_2 за адресою: вул. 50 років Жовтня, 108 у м. Синельникове, Дніпропетровської області в торгівельному павільйоні, що належить позивачу на підставі паспорту прив'язки чотирьох тимчасових споруд (2-х для продажу промислових товарів і 2-х для продажу продовольчих товарів), виданий відділом архітектури та містобудування Синельниківської міської ради від 06.09.2012 року.

У 2015 році металопластикові конструкції втратили геометричну цілісність, з'явився прогин горизонтальних імпостов на всіх конструкціях.

Після виявлення даних недоліків, позивач звернувся до ФОП ОСОБА_3, з метою усунення вказаних проблем, але він відповів позивачу, що відповідальності за це не несе, і позивач повинен звернутися до заводу виробника ТОВ « Завод СТЕКО».

У січні місяці 2016 року представниками ТОВ «Завод СТЕКО» було досліджено наявні в металоконструкціях істотні недоліки та наданий лист на ім'я продавця - відповідача по справі, про те, що йому надавалися рекомендації розбити конструкції підсилювачами, на що він не погодився. Також відповідача по справі інформували про можливі проблеми при експлуатації виробів. Дану інформацію відповідач позивачу не надав і вислав заказ згідно початкової конфігурації.

Відповідно до п. 1.3. Договору поставки: «Поставщик надає гарантію на конструкції строком на 5 (п'ять) років, що підтверджується гарантійними талонами заводу - виробника.

Згідно специфікації № 220461 від 24.05.16 року вартість на аналогічні металоконструкції станом на момент звернення до суду, складала 124810 (сто двадцять чотири тисячі вісімсот десять) грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 100000( сто тисяч) грн. Вимоги про стягнення моральної шкоди обґрунтовані наступним: протягом 2015-2016 року, позивач не може використовувати тимчасову споруду за призначенням, у зв'язку з наявністю в металоконструкціях істотних недоліків щілин; він пережив значний стрес із-за ненадання постачальником достовірної інформації щодо придбаного у нього товару; його життєві зв'язки були порушені, оскільки зазначені тимчасові споруди він мав намір здавати в оренду, та мав потенційних орендарів, але вони відмовилися від оформлення договору оренди, враховуючи стан торговельного павільйону. Також позивачем був витрачений час для звернення до відповідача щодо наявних недоліків товару в 2015 році, чекання представників заводу виробника в 2016 році, збору та підготовки документів для звернення до суду, враховуючи те, що відповідач відмовляється у добровільній формі надати необхідні документи, а саме вартість аналогічного замовлення станом на теперішній час. Позивач був вимушений звернутися до іншої організації, що займається продажем вікон «СТЕКО» для розрахунку вказаного замовлення. Протягом часу розгляду справи в суді, позивач, також, позбавлений можливості усунути недоліки самостійно, оскільки розуміє, що у справі повинна бути призначена експертиза для підтвердження його вимог.

Просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача вартість товару - віконних та дверних конструкцій в розмірі 124810 (сто двадцять чотири тисячі вісімсот десять) грн.; стягнути моральну шкоду в розмірі 100000 (сто тисяч) грн..

Після проведення комплексної судової будівельної-технічної товарознавчої експертизи позивач уточнив позовні вимоги і просив суд розірвати договір купівлі- продажу віконних ( дверних) конструкцій, згідно специфікації №208459 від 05.08.2014 року та замовлення №55 від 04.08.2014 року загальною площею 98,49 кв.м. у кількості 22 шт., що відбулось між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1; стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача вартість товару - віконних та дверних конструкцій в розмірі 102979( сто дві тисячі девятсот сімдесят девять) грн..40 коп. (сто двадцять чотири тисячі вісімсот десять) грн.; стягнути моральну шкоду в розмірі 100000 (сто тисяч) грн.; стягнути витрати за проведення будівельно- технічної і товарознавчої експертизи. .

Відповідач та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. Відповідач був допитаний у якості свідка під присягою і пояснив суду, що він є офіційним представником виробника ТОВ «ЗАВОД СТЕКО».

В 2014 році до нього звернувся ОСОБА_1 с замовленням на виготовлення метало пластикової продукції. Замовлення оформлювалось через ОСОБА_2 разом з тим, заміри ОСОБА_1 робив самостійно. ОСОБА_2 рекомендував йому обрати інші металопластикові вироби із алюмінієвого профілю, оскільки вікна були великого розміру і передбачалось, що на них буде велике навантаження. Однак, ОСОБА_1 наполягав на саме цьому профілі. Замовлення було оплачено позивачем, виконано заводом-виробником і поставлено замовнику, тобто позивачу. Монтаж металопластикових конструкцій відповідач не виконував, оскільки це не було передбачено умовами договору поставки і у нього для цього відсутній персонал. Через тривалий час позивач звернувся до нього з усними претензіями щодо неналежної якості продукції. Але гарантію на вироби надавав завод-виробник, відповідно до умов- замовлення. Оскільки відповідач не є виробником вказаних металопластикових конструкцій і не здійснював їх монтаж, то у нього не виникає обовязку відшкодувати шкоду, яка спричинена споживачу неналежною якістю товару або/чи робіт . Де були встановлені ці металопластикові вироби- відповідачу не відомо, він жодного разу не запрошувався позивачем на обєкт для того, щоб оглянути товар і оформити будь-який акт.

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги не визнала і просила відмовити суду в їх задоволенні. Пояснила суду, що замовлення на 22 металопластикові конструкції які були поставлені фізичній особі підприємцю ОСОБА_2 було здійснено за допомогою онлайн замовлення та здійснені самим ОСОБА_2 Замовлення здійснювалось покупцем на сайті компанії steko.com.ua самостійно шляхом введення розмірів необхідних конструкцій та надсилання замовлення за допомогою електронної пошти на поштову скриньку ТОВ "ЗАВОД СТЕКО". Це замовлення загружається до програми 1С та потім на підставі цих даних формується лист замовлення який потім передається на завод для виготовлення. Що стосується гарантійних зобовязань на конструкції то гарантія на конструкції складає від 5 до 10 років в залежності від профільної системи з якої виготовлені конструкції. На конструкції замовлені ОСОБА_2 для ОСОБА_1 гарантія складає 7 років.

Суд вислухав пояснення представників сторін, відповідача, представника третьої особи.

Судом встановлено, що згідно з умовами договору поставки від 5 серпня 2014 року ФОП ОСОБА_2 прийняв на себе зобовязання здійснити доставку віконних( дверних) конструкцій, згідно специфікації №55 на склад постачальника за адресою вул..50 років Жовтня 27/1, загальною площею 98,49 кв.м., у кількості 22 шт., на суму 48110 грн. Строк виготовлення, а також доставка конструкцій на адресу за адресою замовника погоджуються в робочому порядку ( а.с.10).

Копією товарного чека б/н від 4 серпня 2014 року підтверджується оплата метало пластикових вікон у кількості 22 шт. на суму 48110 грн.( а.с.11).

Із замовлення №55 від 04.08.2014 року вбачається, що замовник несе відповідальність за правильність розмірів, конфігурації та комплектації замовлення, сплачений рахунок є підтвердженням ( а.с.12 об.) . На вказаному замовленні виконаний підпис від імені ОСОБА_1

Гарантійними талонами ( а.с.15-16) підтверджується гарантія виробника на виготовлені металопластикові конструкції( вікна та двері)- замовник ОСОБА_1, адреса вул..50 років Жовтня,108.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується те, що між сторонами у справі 05 серпня 2014 року був укладений договір поставки метало пластикових конструкцій, позивач сплатив обумовлену договором суму, а відповідач здійснив поставку вказаної продукції від заводу-виробника.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що із змісту договору поставки від 05 серпня 2014 року не вбачається обовязок відповідача щодо установки вказаних метало пластикових конструкцій за адресою вказаною позивачем, а саме вул.50 років Жовтня,108 в м. Синельникове.

Суду не надано жодного доказу на підтвердження обставин, які позивач зазначив, як фактичні підстави для задоволення позову, а саме те, роботи з монтажу метало пластикових конструкцій були виконані відповідачем; виконані не якісно, внаслідок чого металопластикові конструкції стали непридатними для їх подальшої експлуатації.

За клопотанням позивача в справі була призначена і проведена комплексна судова будівельно-технічна та товарознавча експертиза №1189/1190-17 від 31 травня 2017 року.

Як вбачається із висновків експертизи:

-наявні дефекти свідчать про неправильні розрахунки на витримування навантажень зовні у умов експлуатації в середині приміщень ( п.6 висновків експертизи);

-якість робіт з монтажу готових виробів -металопластикових конструкцій із ПВХ-профілю в торгівельному павільйоні за адресою: вул. 50 років Жовтня, 108 у м. Синельникове Дніпропетровської області не відповідає вимогам діючих в Україні стандартів (ДСТУ) і правил, для проведення такого роду робіт ( п.7 експертизи);

-причини виникнення дефектів вікон, встановленні за адресою: вул. 50 років Жовтня, 108 у м. Синельникове Дніпропетровської області в торгівельному павільйоні, є виробничими, зокрема: дефекти зовнішнього вигляду, значне гранічне відхилення від номінальних розмірів виробів та їх деталей, що перевищує значення, вказаних в таблиці 1. ДСТУ Б В.2.6-15-99- порушення технологічних режимів монтажу ( виробничі) ( пункт 10 висновків експертизи).

Суд не приймає до уваги лист від імені ТОВ «Завод Стеко» на імя відповідача ОСОБА_2, оскільки він не має ніяких реквізитів притаманних офіційному листуванню- номер і дата вихідної кореспонденції, найменування виконавця і засоби звязку , підпис відповідальної особи. Отже цей лист, який наданий позивачем до матеріалів справи на підтвердження того, що розрахунки виконувались ОСОБА_2 і заводом-виробником йому надавалися рекомендації щодо посилення конструкцій- не є допустимим доказом, з огляду на вимоги ст.59 ЦПК України і судом не враховується.

Окрім того, як суд зазначив раніше , на а.с.12 о. в замовленні №55 від 04.08.2014 року позивач ОСОБА_1 своїм підписом підтвердив свою відповідальність за правильність розмірів, конфігурації та комплектації замовлення, сплачений рахунок є підтвердженням.

Висновок експертизи-є є одним із доказів у справі, який оцінюється судом у їх сукупності і взаємному звязку .

Суд прийшов до висновку, що позивач не надав суду належні і допустимі докази того, що ОСОБА_2 були прийняті зобовязання за договором поставки щодо проведення вимірів метало пластикових виробів; виконання монтажних робіт, а також безпосереднє виробництво металопластикових конструкцій.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Обовязковою умовою для задоволення позовних вимог про відшкодування шкоди- є наявність вини у діях відповідача. Вина може бути у формі умислу або необережності.

Крім того, під час розгляду позову про відшкодування шкоди , в порядку ст.1167 ЦК України- суду необхідно встановити зв'язок між виною відповідача та негативними наслідками, які настали для позивача.

Таким чином, в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 предметом доказування є те , що дефекти металопластикових конструкцій виникли внаслідок неправильних вимірів, які були зроблені відповідачем; відповідачем був неякісно виконаний монтаж метало пластикових конструкцій за адресою вул..50 років Жовтня,108 в м. Синельникове; виробничі дефекти металопластикових конструкцій виникли з вини відповідача ОСОБА_2

Відповідно до частини 1 ст.11 ЦПК України: суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

При вирішенні цивільної справи суд розяснював сторонам їх процесуальні права, які передбачені ст. 27, 31 ЦПК України і попереджав про наслідки вчинення або не вчинення певних процесуальних дій. Зазначена обставина підтверджується журналами судових засідань.

Суд враховує те, що статтями 5 та 10 ЦПК України закріплені принципи рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та здійснення судочинства на засадах змагальності. Аналогічні положення про принцип рівності закріплені в статті 129 Конституції України. Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень, звільнення суду від обовязку збирання доказів.

Принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав, тобто обумовлює мотивацію поведінки сторін під час розгляду справи. Відповідно до ст.ст.10,11 ЦПК України сторони та інші особи учасники процесу обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами це і є проявом змагальності та диспозитивності сторін. Оскільки суд зобовязаний попередити про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, ризик настання цих наслідків покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 10 ЦПК України, закріпивши принцип змагальності сторін, гарантує сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, рівні процесуальні можливості з метою захисту їх порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів, в тому числі й щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 60 ЦПК), крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до цієї норми кожна сторона та інша особа, яка бере участь у справі, повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, суд приходить до висновку, що під час судового розгляду позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 не було надано належних і допустимих доказів того, що відповідач ОСОБА_2 не якісно виконав свої зобовязання за договором поставки від 05 серпня 2014 року , а саме виготовлення і монтаж метало пластикових конструкцій, які визначені експертним висновком, як товари/роботи неналежної якості, і у відповідача виник обовязок відшкодувати шкоду, спричинену неналежним виконанням зобовязань.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 р. « Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що: « Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК) ( 1618-15 ), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.»

Отже важливою умовою для задоволення позову про відшкодування матеріальної і моральної шкоди - є встановлення судом факту порушення прав і інтересів позивача саме з боку відповідача у справі.

Оскільки право визначення відповідача- є процесуальною прерогативою позивача, то суд за власною ініціативою позбавлений можливості визначити інше процесуальне становище цих осіб в справі, що є додатковою підставою для відмови в позові.

Докази, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог - не спростовують встановлені судом факти і обставини справи, і не можуть мати правового значення та суттєво вплинути на рішення у справі.

Отже суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, спростовуються дослідженими судом доказами і не підлягають задоволенню в повному обсязі.

У звязку з відмовою в задоволенні позовних вимог суд відмовляє у стягненні судових витрат на користь позивача.

Керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 81, 88, 212, 213, 215 ЦПК України,

Вирішив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення вартості товару і відшкодування моральної шкоди- відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні під час проголошення рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: ОСОБА_5