Ухвала суду № 68141971, 25.07.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

УХВАЛА

25 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаГриціва М.І.,суддів:Кривенди О.В., Прокопенка О.Б.,-розглянувши заяву орендного підприємства «Ужгородський коньячний завод» (далі - Підприємство) про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2017 року у справі за позовом Підприємства до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС (далі - ГУ ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановила:

Вищий адміністративний суд України постановою від 29 березня 2017 року змінив постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року в частині заявлених вимог та ухвалив нову постанову про часткове задоволення позову.

Підприємство подало заяву про перегляд Верховним Судом України постанови суду касаційної інстанції з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства підстави неоднакового застосування цим судом підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 та пункту «з» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК), що, на думку заявника, підтверджується рішеннями суду касаційної інстанції від 19 березня, 2 червня, 3 листопада 2015 року, 25 і 26 травня, 12 липня, 17 жовтня 2016 року, 18 квітня 2017 року (справи №№ К/800/58706/13, К/800/33878/14, К/800/57802/14, К/800/62753/14, К/800/37810/15, К/800/2287/15, К/800/64842/14, К/800/35757/16, К/800/35810/16 відповідно).

Ще однією підставою перегляду рішення суду касаційної інстанції, яка передбачена пунктом 5 частини першої статті 237 КАС, вважає невідповідність цього рішення висловленим у постановах Верховного Суду України від 10 червня 2008 року і 28 лютого 2011 року (справи

№№ 21-167во08, 21-13а11) правовим висновкам

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за схожих предмету спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У рішенні суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, та у рішеннях, наданих на порівняння від 19 березня, 2 червня, 3 листопада 2015 року, 25 і 26 травня, 12 липня, 17 жовтня 2016 року та 18 квітня 2017 року йдеться про застосування одних й тих самих норм законодавства щодо правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень про збільшення грошових зобов'язань з різних видів податків та нарахування штрафних санкцій. Зі змісту цих рішень випливає, що в основі того чи того правозастосування лежать відмінні між собою фактичні обставини (різна доказова база), які зумовили відповідне трактування і застосування зазначених норм права й ухвалення судових рішень, які за юридичним значенням не можна визнати неоднаковими. Зокрема, в оспореному рішенні правозастосовний висновок про безпідставне віднесення платником податку до складу витрат процентів, сплачених банку за кредитами, наданими третім господарюючим суб'єктам, суд касаційної інстанції висновував, серед іншого, з того, що за договорами Підприємство отримало від третіх господарюючих суб'єктів не кредити, а поворотну фінансову допомогу, з якої проценти не нараховуються. У рішеннях, наданих для порівняння, правові висновки виводились з огляду на конкретні обставини кожної зі справ, які не подібні до обставини, на основі яких постановлено оспорене рішення.

Наведене дає підстави вважати, що рішення суду касаційної інстанції, додані на обґрунтування заяви, ухвалені цим судом за інших фактичних обставин справи, а отже не підтверджують наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Посилання на постанову Верховного Суду України від 28 лютого 2011 року не можна визнати прийнятним. У цій постанові правовий висновок про неправильне застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права Верховний Суд України зробив з огляду на фактичні обставини, що встановили суди попередніх інстанцій, які за змістом і суттю не подібні до тих, за яких ухвалювалося оспорене рішення. Свій висновок Верховний Суд України обґрунтував покликанням на неправильне трактування судом касаційної інстанції норми матеріального права, що регулюють відносини включення до складу валових витрат підприємства відсотків саме за користування кредитними коштами.

Посилання на постанову Верховного Суду України від 10 червня 2008 року (справа № 167во08) також є неприйнятним, позаяк вона приймалося не за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 КАС, у зв'язку з чим в розумінні пункту 5 частини першої цього Кодексу не містить висновків, як саме має застосуватися норма, що була неоднаково застосована.

Такі обставини унеможливлюють прийняття рішення про відкриття провадження у справі і дають підстави вважати заяву необґрунтованою.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

ухвалила:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом орендного підприємства «Ужгородський коньячний завод» до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2017 року.

Суддя-доповідач М.І. Гриців

Судді: О.В. Кривенда

О.Б. Прокопенко