Ухвала суду № 68141963, 02.08.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

УХВАЛА

2 серпня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаГриціва М.І.,суддів:Волкова О.Ф., Прокопенка О.Б., - розглянувши заяву Івано-Франківської митниці ДФС (далі - Митниця) про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови у прийнятті митної декларації,

встановила:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 березня 2017 року відмовив у відкритті касаційного провадження на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року про задоволення позовних вимог.

Не погодившись з ухвалою Вищого адміністративного суду України, Митниця подала заяву про її перегляд Верховним Судом України з установленої пунктом 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних відносинах норм матеріального права, що, на думку заявника, підтверджується висновком викладеному у постановах Верховного Суду України від 15 жовтня, дві від 22 жовтня, 17 грудня 2013 року (справи №№ 21-270а13, 21-326а13, 21-342а13, 21-439а13).

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про таке.

У рішенні суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, та у рішеннях, наданих для порівняння, йдеться про застосування одних і тих самих норм митного законодавства, які регулюють відносини, пов'язані з визначенням митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, заявленням, документальним підтвердженням та декларуванням митної вартості, а також з контрольними повноваженнями митних органів перевіряти правильність визначення митної вартості та коригувати її.

У справі, в якій переглядається рішення суду касаційної інстанції, цей суд погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанції про те, що Митниця безпідставно, всупереч статті 58 Митного кодексу України (далі - МК) визначила митну вартість імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу. Цей метод застосувала за відсутності до цього підстав і з порушенням черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК. У зв'язку з цим картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення Митниці про коригування митної вартості товарів визнанні протиправними і такими, що підлягали скасуванню.

У правових висновках згаданих вище постанов Верховного Суд України наведено аналіз норм матеріального права, неоднаковість застосування яких оспорюється у заяві. Зокрема, мовиться про те, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження мають здійснювати у спосіб, визначений законом: витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості мають право тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митним органам право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Верховний Суд України залежно від фактичних обставин кожної із справ, відповідно до свого висновку в одних випадках не погоджувався з рішенням суду касаційної інстанції про визнання дій митного органу неправомірними, а в інших - про визнання неправомірними дій декларанта. Зокрема, якщо у справі було встановлено, що декларант надавав усі необхідні документи для визначення митної вартості товару, надані документи не містили розбіжностей і підтверджували ціну товару та давали можливість визначати митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (перший метод), то таке рішення касаційного суду скасовував, а справу направляв на новий розгляд до цього ж суду, або відмовляв в задоволенні заяви митного органу.

У рішенні, про перегляд якого подано заяву, не наведено тлумачення норм матеріального права, які відрізняються від їх точного нормативного розуміння та правозастосовного висновку, сформульованого у постановах Верховного Суду України.

Зазначені обставини в розумінні положень пункту 5 частини першої статті 237, пункту 3 частини другої статті 239 КАС дають підстави вважати заяву необґрунтованою і такою, що унеможливлює допуск справи до провадження Верховного Суду України.

З огляду на вкладене, керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України,

ухвалила:

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови у прийнятті митної декларації для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 березня 2017 року.

Суддя-доповідач М.І. Гриців

Судді: О.Ф. Волков

О.Б. Прокопенко