Ухвала суду № 68141120, 07.08.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

-----------------------------------------------------------------------------------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2017 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Фрич Т.В., розглянувши апеляційну скаргу т.в.о. генерального директора ПрАТ "Компанія Інтерлогос" ОСОБА_2 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 30 червня 2017 року стосовно ОСОБА_3,

в с т а н о в и в :

Вказаним вироком затверджено угоду від 16 червня 2017 р. про визнання винуватості між прокурором Київської місцевої прокуратури №8 Тахтаровим Олександром Станіславовичем та обвинуваченим ОСОБА_3 у рамках кримінального провадження № 3201610001000028 від 12 лютого 2016 р., та ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, та йому призначено покарання у виді штрафу в розмірі 500(п"ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 гривень.

31 липня 2017 року на вказаний вирок надійшла апеляційна скарга т.в.о. генерального директора ПрАТ "Компанія Інтерлогос" ОСОБА_2, в якій він просить скасувати вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_3, та ухвалити новий вирок, посилаючись на те, що він ухвалений з порушенням кримінального процесуального закону, що перешкодило постановити законний, обгрунтований і справедливий вирок.

Зокрема зазначає, що ПрАТ "Компанія Інтерлогос" укладаючи угоду з ТОВ "РОЯЛ ВЕСТ" було налаштоване на здійснення реальної господарської операції і не могло передбачити фіктивність діяльності ТОВ "РОЯЛ ВЕСТ". Крім того, за вищевказаний товар ПрАТ "Компанія Інтерлогос" частково перерахувало кошти у розмірі 817712,50 грн., що є підставою виключити доводи стосовно фіктивності діяльності ТОВ "РОЯЛ ВЕСТ" , або у разі визнання діяльності фіктивною, даний вирок має передбачати відшкодування винною особою завданої ПрАТ "Компанія Інтерлогос" майнової шкоди. Вважає, що у даній справі ПрАТ "Компанія Інтерлогос" мало фігурувати як цивільний позивач, однак в порушення норм кримінального процесуального закону було позбавлене такої можливості. А тому вважає що, зазначеним вироком встановлені обставини, які безпосередньо стосуються господарської діяльності ПрАТ "Компанія Інтерлогос" та впливають на його права та інтереси.

Вивчивши апеляційну скаргу, та матеріали кримінального провадження, вважаю, що апеляційна скарга т.в.о. генерального директора ПрАТ "Компанія Інтерлогос" ОСОБА_2 підлягає поверненню, оскільки вона подана особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Згідно частини 2 статті 24 КПК України гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Згідно ч. 4 статті 475 КПК вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку, передбаченому цим кодексом, з підстав, передбачених статтею 394 цього кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 473 КПК України, наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості для прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого є обмеження їх права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а для підозрюваного чи обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу.

За правилами ч. 4 ст. 394 КПК України, вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:

- обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначеннясудом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконанням судом вимог, встановлених частинами 4, 6, 7 статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, якому згідно з частиною 4 статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Згідно ч. 1 ст. 458 КПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2частини першої статті 445 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності відповідну норму права, та для всіх судів загальної юрисдикції, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із судовим рішенням Верховного Суду України. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Згідно висновку Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладеного у його постанові від 03 березня 2016 року у справі № 5-347кс15, право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129) (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).

Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Наведене свідчить про те, що відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб'єктів оскарження, передбаченому статтею 394 КПК, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою у доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено частиною другою статті 24 цього Кодексу.

Відповідно до цієї норми закону кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.Також гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Стосовно справи у якій подана апеляційна скарга т.в.о. генерального директора ПрАТ "Компанія Інтерлогос" ОСОБА_2, виходячи із зазначених положень, ключовим є з'ясування, чи насправді вирок щодо ОСОБА_3 стосується інтересів юридичної особи тією мірою, що надає її представнику, згідно із частиною другою статті 24 КПК, право оскаржити його до вищих судових інстанцій.

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_3 визнаний винуватим в пособництві у створенні суб"єкта підприємницької діяльності (юридичної особи)- ТОВ "Роял Вест" ( ТОВ "Сухран") (код ЄДРПОУ 40509998) з метою прикриття незаконної діяльності, що призвело до того, що невстановлені слідством особи, здійснили документальне оформлення, начебто проведених фінансово-господарських операцій від імені формально призначеного засновника та директора, з правовою кваліфікацією таких дій за ч.5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.

Викладені у вироку стосовно ОСОБА_3 фактичні обставини кримінального провадження не містять вказівки на будь-яку господарську діяльність ПрАТ "Компанія Інтерлогос" з ТОВ "Роял Вест" ( ТОВ "Сухран") (код ЄДРПОУ 40509998), які би впливали на їх права та інтереси, та не містять даних, які дають можливість ідентифікувати ПрАТ "Компанія Інтерлогос", як юридичну особу, інтересів якої стосується вирок тією мірою, що надає останній згідно із частиною 2 ст. 24, ч. 4 ст. 394 та ч. 4 ст. 475 КПК України право оскаржити його в апеляційному порядку.

Згідно положень п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Керуючись ст. 394, п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, суддя-доповідач,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу т.в.о. генерального директора ПрАТ "Компанія Інтерлогос" ОСОБА_2 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 30 червня 2017 року стосовно ОСОБА_3 - повернути.

Копію ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Апеляційного

суду м. Києва Т.В.Фрич