Рішення № 68140937, 01.08.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

Справа №758/11228/15-ц Головуючий у 1 інстанції Декаленко В.С.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/7920/2017 Суддя-доповідач Антоненко Н.О.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 серпня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

у складі судді-доповідача АнтоненкоН.О.,

суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І., при секретарі Юрченко А.С.,

за участю представника відповідача ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, яка на підставі довіреності діє в інтересах Приватного акціонерного товариства «Київський завод світлочутливих матеріалів «Фотон», на рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Діамант Банк», Приватного акціонерного товариства «Київський завод світлочутливих матеріалів «Фотон» про стягнення суми.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія

в с т а н о в и л а :

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 28.12.2015 залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13.04.2016, стягнуто з ПАТ «Київський завод світлочутливих матеріалів «Фотон» на користь ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 1 935 191,99грн; у задоволенні решти позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.11.2016 - рішення Подільського районного суду м. Києва від 28.12.2015 та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13.04.2016 скасовано в частині вирішення позовних вимог про стягнення суми та передано в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому суд касаційної інстанції виходив із того, що, вирішуючи спір, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, що підлягають застосуванню, проте, не перевірили обставини, на які посилався відповідач в обґрунтування своїх доводів щодо спливу позовної давності.

Отже, предметом розгляду у даній справі є питання щодо обґрунтованості застосування наслідків пропуску строку звернення ОСОБА_4 до суду з даним позовом.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 25 травня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково: стягнуто з ПАТ «Київський завод світлочутливих матеріалів «Фотон» на користь ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 1 935 191,99грн; стягнуто з ПАТ «Київський завод світлочутливих матеріалів «Фотон» на користь держави 6 090,00грн судового збору; в іншій частині позовних вимог відмолено.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.04.2008 між ОСОБА_4 та Банком «Діамант», правонаступником якого є ПАТ «Діамантбанк», було укладено Договір про участь у фонді фінансування будівництва №ФОТОН/D25, відповідно до умов якого Банк з метою прийняття в довірчу власність коштів у розмірі 1 935 191,99грн, для фінансування будівництва житлового будинку, що є складовою частиною житлово-офісного комплексу з торговими приміщеннями соціальної інфраструктури та підземним паркінгом по пр. Перемоги, 42 у м. Києві. У зв'язку з невиконанням умов вказаного договору та порушенням відповідачем зобов'язань, визначених Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та рації з нерухомістю» та Законом України «Про захист прав споживачів», у позивача виникло право на стягнення неустойки, а тому вона звернулася з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення грошових коштів у розмірі 1 935 191,99грн, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем строк звернення до суду не пропущено, оскільки про порушення свого прав вона дізналася із листа ПАТ «Діамантбанк» від 24.06.2015, а позов до суду пред'явила 02.10.2015.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Київський завод світлочутливих матеріалів «Фотон» просить скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 травня 2017 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував висновки суду касаційної інстанції та безпідставно не застосував наслідки пропуску строку позовної давності.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ПАТ «Київський завод світлочутливих матеріалів «Фотон» підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити. Інші сторони у судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином (т3 ас124,125), направили до суду клопотання про розгляд справи без їхньої участі (т3 ас136,014) , що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, пояснення особи, яка бере участь у справі, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню з огляду на таке.

Судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи щодо укладення та виконання умов Договору про участь у фонді фінансування будівництва №ФОТОН/D25 від 22.04.2008, проте, висновок суду про початок перебігу строку позовної давності з червня 2015 року не ґрунтується на встановлених обставинах і спростовується наявними у матеріалах справи доказами.

Встановлено, що 19.10.2010 між ПАТ «Діамантбанк» та ОСОБА_4 було укладено Додаткову угоду №2 до Договору про участь у фонді фінансування будівництва №ФОТОН/D25, якою змінено строк закінчення будівництва та введення його в експлуатацію, а саме не пізніше 01.01.2012 (т1 ас17). Вказану угоду позивач підписала власноруч та в обґрунтування позовних вимог не посилалася на те, що про наявність Додаткової угоди №2 від 19.10.2010 їй не було відомо або на інші обставини, які б давали підстави вважати, що їй не було відомо про укладення вказаної Додаткової угоди.

За таких обставин відсутні підстави для висновку суду першої інстанції про те, що ОСОБА_4 дізналася про зміну строку введення об'єкта будівництва в експлуатацію не пізніше 01.01.2012 лише з листа ПАТ «Діамантбанк» №8251/50.4178-22 від 24.06.2015.

Отже, встановлено і не заперечується позивачем, що пунктом 2 Додаткової угоди змінено (п.5.1. Договору про участь у ФФБ) - момент настання строку виконання зобов'язання забудовника збудувати об'єкт будівництва та ввести його в експлуатацію.

Доводи ОСОБА_4 про перебування у місцях позбавлення волі у період з 12.03.2013 по 10.06.2014 не дають підстав вважати пропущений строк позовної давності з поважних причин, адже перебіг позовної давності у даному спорі розпочався 01.01.2012.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного цивільного права або інтересу. Згідно з ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Оскільки визначений договором кінцевий термін виконання зобов'язання - до 01.01.2012 - перебіг позовної давності починається зі спливом терміну виконання (постанова Верховного суду України у справі №6-990цс15).

Отже, право на звернення до суду за захистом порушеного права у позивача виникло 02.01.2012 і тривало до 01.01.2013, проте, ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом у жовтні 2015 року з пропуском строку позовної давності, що відповідно до частин 3, 4 ст.267 ЦК України є підставою для відмови у позові у разі заяви про це стороною у спорі (позиція Верховного Суду України, викладена у постанові №6-249цс15 від 02.12.2015 у справі з подібних правовідносин).

Оскільки представник позивача звернувся із заявою про застосування наслідків спливу строку позовної давності до даного позову (т4 ас 9-11, 53-56), колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з цих підстав.

У зв'язку з наведеним та відповідно до ст. 309 ЦПК України рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 травня 2017 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 305, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка на підставі довіреності діє в інтересах Приватного акціонерного товариства «Київський завод світлочутливих матеріалів «Фотон», задовольнити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 травня 2017 року скасувати та ухвалити нове наступного змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Діамант Банк», Приватного акціонерного товариства «Київський завод світлочутливих матеріалів «Фотон» про стягнення суми відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно, може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту його проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Суддя-доповідач Н.О. Антоненко

Судді А.М. Стрижеус

О.І. Шкоріна