Постанова № 68138675, 07.08.2017, Кам’янський районний суд Запорізької області (до 25.04.2025 - Куйбишевський районний суд Запорізької області)

КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 319/714/17

Провадження №2-а/319/33/2017

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2017 року смт. Більмак

Куйбишевський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Мальований В.О.,

при секретарі судового засідання Костенко А.В.,

за відсутності осіб , що беруть участь у справі, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Куйбишевського районного суду Запорізької області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В :

14 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся із зазначеним позовом до суду, в якому прохає визнати протиправними дій Міністерства оборони України щодо непризначення йому одноразової грошової допомоги у зв"язку з настанням ІІІгрупи інвалідності внаслідок поранення, контузії та захворювання , отриманих під час виконання обов"язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії , відповідно до Постанови КМУ від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов"язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевіряючі) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та Закону України "Про соцільний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та зобов"язати Міністерство оборони України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу в розмірі 206700грн. Стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 1500 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з ОСОБА_1 є особою, якій встановлено статус інваліда війни III групи.

Позивач зазначає, що в період з 08 травня 1987 року по 18 травня 1988 року проходив військову службу на території Афганістану, де з зазначений період велися бойові дії, що підтверджується довідкою № 1 від 05 січня 2016 року та записом у військовому квитку серії НОМЕР_2( а.с. 8-10, 11).

Під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, він отримав вогнепальні осколкові поранення голови, правої нижньої кінцівки (контузія), що підтверджується витягом з протоколу засідання Центральної-військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв"язку захворбвань, поранень, контузій, травм каліцтв від 28 січня 2016 року ( а.с.12 ).

04 квітня 2016 року за результатами повторного огляду МСЕК йому була встановлена III група інвалідності, у зв'язку із пораненням, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебування в країні, де велись бойові дії ( а.с.14)

Позивач звернувся до Запорізького обласного військового комісаріату з заявою про направлення особистих документів до Міністерства оборони України для прийняття рішення, щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 25 грудня 2013 року № 975.

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 49 від 19 травня 2017 року, на виконання постанови Київського апеляціного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року за справою №760/15714/16-а скасувала пункт 134 протоколу №36 від 20 травня 2016 року засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або анвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб щодо повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та прийняла рішення про відмову сержанту в запасі ОСОБА_1 , якого 09 листопада 1988 року звільнено зі строкової служби, дата встановлення інвалідності - 04.04.2016 року), оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) ( а.с.21).

З даним висновком позивач не погодився та вимушений був звернутись до суду.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання надав заяву , про слухання справи за його відсутності, прохав задовольнити позов по тих підставах, що в ньому викладені.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився . про час і місце слухання справи повідомлений належним чином. Надали заперечення в яких повідомили , що позов не визнають з тих підстав , що позивачем всупереч Постанови КМУ від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов"язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевіряючі) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та Закону України "Про соцільний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", не надано документи , що свідчать про причини та обставини поранення (контузії , травми або каліцтва) тому Комісія відмовила у призначенні однаразової грошової допомоги.

Крім того зазначили, що вимга позивача є формою втручання в дискреційні повноваження Міністерства Оборони України та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Також прохали відмовити позивачу і в компенсації йому витрат на правоу допомогу адвоката , як безпідставні вимоги.

Згідно п.4 ч.1 ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Ст.16 Закону Законом України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон) визначає передусім підстави соціального захисту військовослужбовців, інвалідність яких настала після звільнення зі служби.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що одноразова грошова допомога, виплата якої передбачена Законом, та про розгляд питання Комісією МОУ з подальшою виплатою якої ставить питання позивач, відноситься до соціальних виплат, а тому даний спір слід розглядати місцевим загальним судам як адміністративним судам в порядку, встановленому КАС України , суддею одноособово.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі в Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

Військовослужбовцям у зв`язку із особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закону), згідно ч.1 ст.16 якого в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога) - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим законом мають право на її отримання.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 є особою, якій встановлено статус інваліда війни III групи.

В період з 08 травня 1987 року по 18 травня 1988 року проходив військову службу на території Афганістану, де з зазначений період велися бойові дії, що підтверджується довідкою № 1 від 05 січня 2016 року та записом у військовому квитку серії НОМЕР_2( а.с. 8-10, 11).

Згідно п.4 ч.2 ст.16 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується в разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно ч.9 ст.16-3 Закону порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається КМУ.

Так, постановою КМУ від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975)

Зазначений Порядок №975 визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги, згідно якому днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є в разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена в довідці МСЕК.

Під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, він отримав вогнепальні осколкові поранення голови, правої нижньої кінцівки (контузія), що підтверджується витягом з протоколу засідання Центральної-військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв"язку захворювань, поранень, контузій, травм каліцтв від 28 січня 2016 року ( а.с.12 ).

04 квітня 2016 року за результатами повторного огляду МСЕК йому була встановлена III група інвалідності, у зв'язку із пораненням, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії ( а.с.14)

Так, судом встановлено, що датою коли позивачу було встановлено інвалідність внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби є саме 04.04.2016, відтак до спірних правовідносин слід застосувати Порядок №975, оскільки інших відмінних чітких визначень щодо дати встановлення групи інвалідності законодавець не передбачив.

Згідно з п. 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Позивач звернувся із заявою до Запорізького обласного військового комісаріату про виплату йому одноразової грошової допомоги в розмірі 150 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до вищезазначеного закону та постанови КМУ, надавши всі необхідні документи.

В той же час Міністерство оборони України згідно Витягу з Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, затвердженого Міністром оборони України від 20.05.2016 №36, повернуло на доопрацювання документи, подані на розгляд особами з числа колишніх військовослужбовців, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення( а.с.19).

У відповідності до п. 12-13 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

На виконання наказу Міністра оборони України від 12.04.2007 року № 168 «Про організацію роботи та призначення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби» (далі - Наказ №168) у Міністерстві оборони України створено постійно діючу комісію з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби.

У відповідності до пункту 2 Наказу № 168 голова комісії, зокрема, забезпечує підготовку пропозицій та подає їх Міністру оборони України для прийняття рішень про призначення грошової допомоги.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що в силу положень Наказу № 168, відповідну пропозицію для вирішення питання щодо призначення одноразової грошової допомоги повинна надавати постійно діюча комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби.

За результатами розгляду такої пропозиції комісії Міністр оборони України приймає відповідне рішення (позитивне або негативне).

Згідно пункту 15 Порядку № 975 рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Матеріали справи свідчать, що Відповідачем було прийнято саме рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Так, відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 49 від 19 травня 2017 року, на виконання постанови Київського апеляціного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року за справою №760/15714/16-а скасувала пункт 134 протоколу №36 від 20 травня 2016 року засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або анвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб щодо повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та прийняла рішення про відмову сержанту в запасі ОСОБА_1 , якого 09 листопада 1988 року звільнено зі строкової служби, дата встановлення інвалідності - 04.04.2016 року), оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) ( а.с.21).

Так, Верховний Суд України в постановах від 18 березня 2014 року (справа № 21-11а14) та від 22 квітня 2014 року (справа № 21-484а13) сформулював правову позицію у подібних правовідносинах, згідно з якою підставою для повідомлення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є рішення суб'єкта владних повноважень, прийняте з цього питання. Оскільки відповідач відповідного рішення не приймав, то суд повинен зобов'язати останнього розглянути це звернення згідно з вимогами чинного законодавства України, а не підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання.

В той же час, в даному випадку Відповідачем було прийнято рішення саме про відмову у призначенні виплати одноразової грошової допомоги, яке затверджено Міністром оборони України, і яке оскаржується позивачем.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року встановлено, що «допомога, що не була призначена, призначається и виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги».

Згідно п.б ч.1 ст.16-2 Закону та п.6 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається та виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, в розмірі 150 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - в разі встановлення інвалідності ІІІ групи.

Таким чином, змістовний аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що особа набуває прав на отримання одноразової грошової допомоги в разі встановлення їй інвалідності.

Так, оскільки позивачу встановлено інвалідність ІІІ групи після звільнення з військової служби та набранням законної сили Закону та Порядку №975, то розмір і порядок виплати одноразової грошової допомоги, якщо інвалідність настала внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби, визначається з урахуванням положень вищезазначених нормативно-правових актів, і буде складати для позивача - 150 - кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Аналогічна практика розгляду даної категорії справ спостерігається в ухвалах ВАС від 22.05.2014 у справі №К/800/62429/13, від 09.07.2015 у справі №К/800/19036/15, а також постановах ВСУ від 10.06.2014, від 18.11.2014 у справі №21-446а14, від 21.04.2015 у справі №21-183а13, останні, в свою чергу, не може бути залишена судом поза увагою на підставі ст.244-2 КАС України.

Судом також встановлено, що моментом виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги є встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності внаслідок поранення, контузії чи захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії - 04.04.2016 - і саме на цей час діяв Порядок №975.

Аналогічна правова позиція висловлена ВАС України в ухвалах від 21.10.2015 у справі №К/800/15929/15, від 29.10.2015 у справі №К/800/82719/13.

В даному контексті слід зупинитися і на визначенні дискреційності повноважень останнього і формулюванні резолютивної частини постанови суду.

Принцип розподілу влади дійсно заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням є - здійснення правосуддя.

Проте, суд аналізуючи позицію сторін у справі не вважає визначену позивачем вимогу про «зобов`язання призначити та виплатити» формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та таким, що можуть вийти за межі завдань адміністративного судочинства.

Саме по собі зобов`язання відповідача розглянути лише питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачеві не призведе до очікуваного позивачем результату від здійснення правосуддя і не забезпечить захист його прав і свобод, оскільки представник відповідача категорично стверджував про те, що підстав для такого призначення і подальшої виплати позивачу такої допомоги у відповідача немає.

Так, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003№3 рп/2003)

Ст.13 Конвенції по захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом необхідно розуміти таке, що призводить до потрібних результатів, наслідків, що дають найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, при цьому права громадян не можуть бути скасовані.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 КАС України.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Суд констатує, що відповідач не довів, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Таким чином, зважаючи на обставини справи, досліджені в судовому засіданні докази та системний аналіз положень діючого законодавства України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи з підстав викладених вище.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачаєтьсяз матеріалів справи представник позивача адвокат Клопков С.М. з матеріалами справи в суді не ознайомлювався, а тому вимоги позивача про стягнення витрат в розмірі 750 грн. пов"язані з ознайомленням з матеріалами справи задоволенню не підлягають, як не підлягають задоволенню стягнення 750 гривень за участь в судовому засіданні , оскільки адвокат Клопков С.М. участі в розгляді справи не приймав.

Керуючись ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, статтями 9, 11, 69-71, 158-163, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинення певних дій -задовольнити.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із настанням інвалідності ІІІ групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби, при перебуванні в країні , де велись бойові дії, відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Зобов`язати Міністерство оборони України ,код ЄРПОУ 00034022, юридична адреса: пр.Повітрофлотський, 6 м.Київ, 03168, призначити та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованого заадресою: АДРЕСА_1, одноразову грошову допомогу у зв`язку із настанням інвалідності ІІІ групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країні , де велись бойові дії, в розмірі 150 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови КМУ від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», що становить 1378 (прожитковий мінімум на 1 працездатну особу на момент встановлення інвалідності) грн. х 150 = 206 700 (двісті шість тисяч сімсот ) гривень.

Постанова може бути оскаржена в Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя: В.О. Мальований