Ухвала суду № 68136944, 03.08.2017, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/9467/17

Провадження № 2/263/2178/2017

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

03 серпня 2017 року м. Маріуполь

Суддя Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області ОСОБА_1, розглянувши позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся в Жовтневий районний суд м .Маріуполя Донецької з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

Суддя, дослідивши матеріали справи вважає, що позовну заяву слід залишити без руху, так як вона не відповідає вимогам ст. 119, ЦПК України, а саме - не сплачений судовий збір.

Позивач посилається на те, що він є учасником бойових дій, а відтак звільнений від сплати судового збору.

Але, суд не погоджується з таким висновком, оскільки відповідно до Закону України «Про судовий збір», який визначає правові засади справляння судового збору, платників, обєкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, передбачено п.13 ст.5 звільнення від сплати судового збору, учасників бойових дій, Героїв України - у справах, повязаних з порушенням їхніх прав.

Однак, позивач дійсно є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням, яке міститься в матеріалах справи, але дана позовна заява не стосується порушення прав позивача та не носить такой характер і отже позовна заява підлягає залишенню без руху.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» передбачені розміри ставок судового збору, у разі звернення з позовною заявою майнового характеру, яка подана фізичною особою, судовий збір справляється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 640 гривень.

Таким чином, позивачу слід сплатити судовий збір у розмірі 640 грн. на рахунок :

31211206700052; одержувач Маріуп. УК/Жовтнев р-н/22030001 (Жовтневий районний суд м.Маріуполя); код ЕДРПОУ 37989721; банк ГУ ДКСУ у Донецькій обл.; МФО 834016.

При цьому суд зазначає, що судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у звязку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати це витрати держави, які вона несе у звязку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод(РИМ, 4.XI.1950),Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положенняпункту 1статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема,рішення від 19 червня 2001року у справі «Креуз проти Польщі»(Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У звязку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах необхідно вирішувати питання, повязані з судовими витратами (зокрема, щодо звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності доЦПК, Закону України від 08 липня 2011 року№ 3674-VI«Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Судом також враховано, що Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав люди і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду ни кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «ОСОБА_4 де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Крім того, позовна вимоги не відповідає іншим вимогам, передбаченим ЦПК України, оскільки не містить чітких вимог у прохальній частині.

Згідно ч. 1 ст. 121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.119і120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.119,121 ЦПК України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.

У випадку невиконання ухвали позовна заява буде вважатися не поданою та повернута.

Суддя: І.О. Мельник