Рішення № 681359, 29.05.2007, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" травня 2007 р.

Справа № 4/145

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. , розглянувши матеріали справи № 4/145

за позовом: Державного підприємства "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2", м. Кіровоград

до відповідача: приватного підприємства "Бобринець-Агро", м. Бобринець Кіровоградської області

про стягнення 2170,12 грн.

Представники сторін:

від позивача - Матковська О.С. , довіреність № 04/13 від 04.01.07 ;

від відповідача: участі не брали. Про час та місце розгляду справи відповідач належним чином повідомлений у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України. Поштове відправлення № 1593010 вручене відповідачу 10.05.2007 року за адресою, вказаною в позовній заяві, вул. Промислова, 2, Бобринецький район, Кіровоградська область.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про погашення заборгованості за надані послуги в розмірі 1680 грн. 90 коп. та стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне проведення оплати за надані послуги :пені в розмірі 150 грн. 04 коп., втрат від інфляції та 3% річних в розмірі 339 грн. 18 коп.( втрати від інфляції в розмірі 262 грн. 23 коп., 3% річних- 76 грн. 95 коп.) та судових витрат в розмірі 220 грн. з приватного підприємства "Бобринець-Агро", м. Бобринець Кіровоградської області на користь Державного підприємства "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2", м. Кіровоград за неналежне виконання умов договору зберігання зерна.

Клопотань та заяв від сторін в судове засіданні не надходило. Представник позивача надала для огляду в судовому засіданні оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, позовні вимоги підтримала повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача , проаналізувавши встановлені факти та відповідні до них правовідносини, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Правовідносини між учасниками спору виникли на підставі укладеного ними договору складського зберігання №09/288 (в подальшому договір) від 02.09.2005 року.

Згідно до умов вказаного договору відповідач зобов'язався прийняти на зберігання зерно пшениці 3,4 класу та надавати послуги по доведенню якості продукції до рівня, що забезпечує оптимальний режим тривалого зберігання (сушка, очищення, інші технологічні операції, повне відвантаження зберігаємої продукції). Згідно до п.5.3 договору вартість наданих зберігачем послуг сплачується поклажедавцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок зберігача не пізніше 3-х робочих днів з дня отримання рахунку за надані послуги.

В період з 05.09.2005 року по 14.09.2005 року позивачем та відповідачем підписано акти здачі-прийняття виконаних робіт №1423 на підставі рахунку №2482 на суму 129 грн.17 коп., №1455 на підставі рахунку №2520 на суму 446 грн. 45 коп., №1478 на підставі рахунку №2336 на суму 651 грн. 42 коп., №1512 на підставі рахунку №2555 на суму 453 грн. 86 коп., тобто сторони спору без будь-яких зауважень чи заперечень погодили обсяг та якість виконаних робіт про надання послуг на загальну суму 1680 грн. 90 коп.

Проаналізувавши правовідносини між учасниками спору та надавши їм правову оцінку, господарський суд приходить до переконання, що позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за надані послуги є обґрунтованими та підлягають до повного задоволення.

Висновок про обґрунтованість позовних вимог суд робить на підставі детального аналізу правовідносин, що виникли між сторонами спору та їх правового регулювання.

За приписом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інших господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону , інших правових актів, договору . До виконання господарських договорів, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Кожна сторона повинна вжити всих заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси іншої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, що підпадають під дію глави 66 Цивільного кодексу України.

За приписом ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язана зберегти річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажедавцеві у схоронності.

Згідно до ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

У відповідності до ст.953 ЦК України зберігач повинен на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач прийняв поставлений позивачем товар та забезпечив умови його зберігання, але відповідач не провів оплату за надані послуги.

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639,936, 937 ЦК України підтверджують що це саме договір зберігання.

Згідно ст.526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Саме невиконання умов договору з боку відповідача і стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Таким чином, при розгляді справи безспірно доведено, що відповідачем не в повній мірі виконано умови договору на зберігання зерна пшениці в частині проведення оплати за надані послуги.

Проаналізувавши обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені за несвоєчасне проведення оплати послуг, господарський суд вважає, що вимоги про стягнення пені в розмірі 150 грн. 04 коп. за період з 09.09.2005 року по 09.03.2006 року є обґрунтованими та підлягають до повного задоволення, оскільки згідно до п. 7.4 договору зберігання передбачено стягнення неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми оплати за кожен день прострочення. Період за який проводиться нарахування та стягнення пені перебуває в межах передбаченого ст.232 Господарського кодексу України шестимісячного строку нарахування пені від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Натомість, господарський суд не погоджується з розміром нарахованої до стягнення суми втрат від інфляції, оскільки позивачем необґрунтовано проведено нарахування за вересень 2005 року в той час, коли із матеріалів справи вбачається, що втрати від інфляції можуть бути нараховані та стягнуті лише починаючи з жовтня 2005 року. Враховуючи позовні вимоги про стягнення втрат від інфляції по лютий 2006 року, господарський суд задовольняє позовні вимоги про стягнення втрат від інфляції частково та призначає до стягнення 262 грн. 23 коп., які були заявлені позивачем в позові. При цьому господарський суд враховує, що фактично розраховані судом втрати від інфляції за період з жовтня 2005 року по лютий 2006 року включно складають 273 грн. 57 коп., але при прийнятті рішення господарський суд не находить підстав для виходу за межі позовних вимог, а позивачем позовні вимоги не збільшувались, тому господарський суд відносить розбіжності (-11 грн.34 коп.) у нарахованій сумі позивачем втрат від інфляції: 262 грн. 23 коп і визначених судом в розмірі 273 грн. 57 коп. на арифметичну помилку.

Поряд з цим, господарський суд задовольняє повністю вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 76 грн. 08 коп. та вважає проведений розрахунок вірним. Підставою для стягнення втрат від інфляції та 3% річних господарський суд визнає припис ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно до якого боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом приймається до відома, що Державне підприємство "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2" Державного агенства з управління державним матеріальним резервом згідно Наказу Державного комітету України з державного матеріального резерву від 16.01.2002 року №6, виданого на підставі Указу Президента України від 07.08.2001 року №603/2001 перейменоване в Державне підприємство "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2" Державного комітету України з державного матеріального резерву м. Кіровоград проспект Інженерів 2 та є його правонаступником.

Крім того, господарським судом звернуто увагу на те, що в позовній заяві (а.с.3), в договорі зберігання (а.с. 11 зворот) адреса відповідача зазначена 27200 м. Бобринець вул. Промислова 2 Бобринецького району Кіровоградської області, але згідно до довідки Головного управління статистики в Кіровоградській області відповідач зареєстрований за адресою 27224 Кіровоградська область Бобринецький район с. Павлогорківка вул. Миру 6.

Однак, господарський суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи, оскільки направлене відповідачу поштове повідомлення №1593010 за адресою м.Бобринець вул. Промислова 2 вручене представнику відповідача, тому господарський суд вважає, що ним вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання, направляючи ухвали господарського суду за місцем знаходження відповідача та вказаною ним адресою при укладанні договору з позивачем.

Відповідач несе відповідальність за всі можливі наслідки неподання відомостей стосовно змін свого місцезнаходження, оскільки згідно правил статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридичні особи зобов'язані подавати відомості стосовно змін свого місцезнаходження державному реєстратору. При цьому, господарським судом враховується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб- учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Таким чином, в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та неподання відзиву на позовну заяву, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача повністю, оскільки через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань позивач був змушений звернутись до суду за захистом своїх прав і поніс додаткові витрати.

Керуючись ст.ст. 34,49, 82, 84 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Бобринець-Агро", поштова адреса: м. Бобринець Кіровоградської області вул. Промислова 2 (юридична адреса Кіровоградська область Бобринецький район с. Павлогорківка вул. Миру 6) р/р 26004435122880 в КОФ УСБ у м. Кіровограді, код 32037109, МФО 323293 на користь Державного підприємства "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2" Державного комітету України з державного матеріального резерву м. Кіровоград проспект Інженерів 2 р/р 260074873 в Кіровоградській ОД ВАТ Райффазейн Банк Аваль м. Кіровограду МФО 323538, код 00951862 суму основного боргу в розмірі 1680 грн. 90 коп., пеню в сумі 150 грн. 04 коп., втрати від інфляції в розмірі 262 грн. 23 коп., 3% річних в розмірі 76 грн. 08 коп. на загальну суму 2169 грн. 25 коп., суму сплаченого державного мита в розмірі 102 грн. та витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.

Наказ видати.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя