Рішення № 68135745, 07.08.2017, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" серпня 2017 р. Справа № 918/413/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

до Приватного акціонерного товариства "Рівнебуд"

про стягнення заборгованості в сумі 103 446,77 грн

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 03-05/41/41 від 05.01.2017 року)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 25.07.2016 року)

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Рівнебуд" (відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 103 446,77 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

01.10.2010 року між позивачем (підприємство) та відповідачем (споживач) укладено договір № 700 на відпуск теплової енергії (договір), відповідно до п. 1.1. якого підприємство зобовязалося надавати споживачеві теплову енергію, а споживач, у свою чергу, зобовязався прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

Договірні зобовязання відповідач належним чином не виконує, отримані послуги у повному обсязі не оплачує, внаслідок чого станом на 25.05.2017 року за ним обліковується заборгованість в розмірі 92 532,44 грн.

За несвоєчасне виконання грошових зобовязань позивачем нараховано пеню в розмірі 6 891,05 грн, 761,14 грн 3% річних та 3 262,14 грн інфляційних.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 11-16, 525, 526, 625, 714 ЦК України, ст. ст. 175, 193, 216 - 217, 275 ГК України.

Ухвалою суду від 13.06.2017 року порушено провадження, справу призначено до судового розгляду на 27.06.2017 року.

Ухвалою суду від 27.06.2017 року розгляд справи відкладено на 10.07.2017 року.

Ухвалою суду від 10.07.2017 року розгляд справи відкладено на 24.07.2017 року.

У судове засідання 24.07.2017 року з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, хоча про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

24.07.2017 року через службу діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи тим, що основний договір підписаний головою правління Приватного акціонерного товариства "Рівнебуд" ОСОБА_3, тоді як додаткова угода № 1 від 01.10.2012 року, яка є невід'ємною частиною договору № 700 від 01.12.2010 року, на підставі якої проводилося нарахування за спожиту теплову енергію у 2016 - 2017 роках, підписана невідомою особою.

Ухвалою суду від 24.07.2017 року розгляд справи відкладено на 07.08.2017 року.

27.07.2017 року через канцелярію суду позивач подав заперечення на відзив, де зазначив, що заборгованість у відповідача виникла з опалювального сезону 2016-2017 років, тобто із грудня 2016 року згідно з розрахунком. Відповідач не звертався до позивача з претензіями щодо нарахованих сум заборгованості, а до грудня 2016 року всі нарахування, що проводилися позивачем за спожиту теплову енергію, останнім приймалися та оплачувалася. Зокрема, за позовом заступника прокурора міста Рівне прийнято рішення Господарського суду Рівненської області від 25.03.2014 року по справі №918/183/14, яким стягнуто заборгованість за спожиту теплову енергію з відповідача на користь позивача по вказаному договору. На час розгляду даного спору у відповідача не було жодних сумнівів щодо укладеної Додаткової угоди №700/1 від 01.10.2012 року до договору на відпуск теплової енергії №700 від 01.12.2010 року, оскільки стягнення заборгованості відбувалося на підставі змін викладеній в даній угоді.

У судове засідання 07.08.2017 року з'явились представники сторін, представник відповідача визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2010 року між позивачем (підприємство) та відповідачем (споживач) укладено договір № 700 на відпуск теплової енергії (договір), відповідно до якого підприємство зобовязалося надавати споживачеві теплову енергію, а споживач, у свою чергу, зобовязався прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором (п. 1.1. договору).

Крім того, сторонами укладено додаткові угоди №700/1 від 01.10.2012 року, №700/2 від 01.10.2014 року та № 3 від 27.01.2016 року, які є невід'ємним частинами договору № 700 від 01.12.2010 року.

У п.п. 9.1. та 9.4. договору сторони погодили, що вказаний договір укладається строком на 1 рік і набуває чинності з дня його підписання та поширює свою дію на правовідносини, що виникли з 01.12.2010 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією з сторін.

За п. 1.4. договору теплова енергія подається споживачу за адресою: вул. Степана Бандери, 41, м. Рівне.

Згідно з п. 4.2. договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом згідно з "Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько - побутові потреби в Україні" та даними, вказаними у додатку № 2 до цього договору.

Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає підприємству звіт про фактичне споживання теплової енергії до 20 числа поточного місяця. В разі неподання звіту в обумовлений термін, нарахування проводиться розрахунковим способом. У випадку, коли 20 число поточного місяця припадає на вихідний день, тоді звіт подається у попередній робочий день (п. 4.4. договору).

Пунктом 4.5. договору передбачено, що межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін, вказана в додатку № 1 до договору, не може бути змінена в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 5.1. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів.

За п. 5.3. договору споживач проводить оплату за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підприємства, при цьому споживач самостійно отримує рахунок.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів - не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим. Розрахунки споживача з підприємством за спожиту теплову енергію можуть здійснюватись в порядку планових платежів з обмеженням терміну до одного місяця (п. 5.4, підп. 5.4.1. договору).

Пунктом 5.7. договору передбачено, що у платіжних дорученнях споживач повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. При наявності боргу за спожиту теплову енергію кошти, що надходять, зараховуються в погашення боргу за теплову енергію, спожиту в минулі періоди, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу.

Згідно з п. 5.10. договору в інформативному порядку підприємством можуть направлятись рахунки споживачу. В рахунок включається оплата за теплову енергію, пеня, штраф та інші фінансові санкції за порушення умов цього договору. У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошових зобов'язань в повному обсязі, ця сума зараховується в такій послідовності: в першу чергу сплачується пеня та інші фінансові санкції, в другу - основна сума боргу (підп. 5.10.1 договору).

За підп. 3.2.1. п. 3.2. договору споживач зобовязався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені цим договором.

Усупереч наведеному, відповідач свої договірні зобовязання не виконує належним чином, отримані послуги не оплачує в повному обсязі, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість в розмірі 92 532,44 грн, що виникла з грудня 2016 року по травень 2017 року.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" встановлено обов'язок теплопостачальної організацій забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Відповідно до ч. 7 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У силу вимог ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За п. 23 постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198 "Про затвердження Правил користування тепловою енергією" розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Пунктом 40 постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198 "Про затвердження Правил користування тепловою енергією" споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Згідно з п. 20 постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Відповідно до п. 30 постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення в сумі 92 532,44 грн підлягають задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем зобовязань щодо оплати спожитої теплової енергії позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 6 891,05 грн, 761,14 грн 3% річних та 3 262,14 грн інфляційних.

Підпунктом 6.3.3. п. 6.3. договору передбачено, що за порушення порядку розрахунків за теплову енергію, передбаченого п. 5.4 договору, споживач сплачує пеню в розмірі не менше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3 % річних від простроченої суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних, пені та інфляційних втрат, встановив, що вони підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що позивач довів наявність заборгованості з надання послуг по теплопостачанню, а відповідач вказаних обставин належними та достатніми доказами не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Рівнебуд" (вул. Степана Бандери, буд.41, м. Рівне, 33027, код ЄДРПОУ 36598008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (вул. Данила Галицького, буд. 27, м. Рівне, 33027, код ЄДРПОУ 36598008) 92 532,44 грн основного боргу, 6 891,05 грн пені, 761,14 грн 3% річних, 3 262,14 грн інфляційних та 1 600,00 грн судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 07.08.2017 року.

Суддя Войтюк В.Р.