Рішення № 68135707, 31.07.2017, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2017 р. Справа № 918/444/17

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Приватного підприємства "Л.В.С."

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення коштів в сумі 8 302 грн. 98 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

У судовому засіданні 31 липня 2017 року, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22 червня 2017 року Приватне підприємство "Л.В.С." звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів в сумі 8 302 грн. 98 коп., з яких 6 000 грн. 00 коп. заборгованість за надані транспортні послуги, 1 940 грн. 38 коп. пеня, 114 грн. 55 коп. інфляційні втрати, 248 грн. 05 коп. 3% річних.

Ухвалою суду від 23 червня 2017 року позовну заяву від 11.06.2017 р. № 29 прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 918/444/17, розгляд якої призначено на 17 липня 2017 року.

У судове засідання 17 липня 2017 року представник позивача не з'явився, однак належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 3301308488781(а.с. 22).

Крім того, відповідач у судове засідання 17 липня 2017 року також не з'явився, однак 14.07.2017 р. від останнього через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 17 липня 2017 року розгляд справи відкладено на 31 липня 2017 року.

Представник позивача у судове засідання 31 липня 2017 року не з'явився, однак просив розглянути справу без участі представника останнього.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи (а.с. 21, 27), витребувані документи не надав, у зв'язку з чим, справа розглядається на підставі ст. 75 ГПК України за наявними документами.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій документів поданим учасниками процесу оригіналам цих документів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

05 жовтня 2015 року між Приватним підприємством "Л.В.С." (надалі - Перевізник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Експедитор) укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування №173 (надалі - Договір; а.с. 8-10), відповідно до п. 1.1. якого експедитор, діючи від імені і за рахунок замовника (конкретна назва замовника може бути вказана в контракт-заявці), згідно договору доручення або транспортного експедирування (дата договору вказується в контракт-заявці) долучає третю сторону, перевізника, для доставки вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні. Перевізник доставляє заявлені вантажі, а експедитор оплачує послуги перевізника із коштів замовника на узгоджених нижче умовах.

У відповідності до п. 2.1. договору експедитор надає перевізникові оригінал або факсимільну копію контракт-заявки на здійснення міжнародного перевезення вантажу в довільній формі з вказівкою наступної інформації: маршрут; найменування вантажу; вага і об'єм вантажу (на один автомобіль); митне оформлення; кількість автомобілів; дата і час завантаження; термін доставки; адреса завантаження; фірма відправки; контактна особа при завантаженні і його телефон; адреса відвантаження; контактна особа при відвантаженні і його телефон; найменування кордонного переходу; вартість послуг в грн.; умови оплати; додаткові умови (вантаж в складі збірного - при необхідності).

Згідно з п. 3.8. договору, перевізник зобов'язується доставити довірений вантаж в пункт призначення і видати його співробітникові вантажоодержувача, вказаному в товаротранспортній накладній (CMR).

Відповідно до п. 4.3. договору, експедитор зобов'язується проводити оплату в національній валюті перевізникові, протягом 20 банківських днів з моменту отримання оригіналу рахунку та акту виконаних робіт з відображенням вартості послуг перевезення до кордону та по території України згідно довідки про транспортні витрати, CMR, контракт-заявки, договору, довідки про транспортні витрати. Вартість послуг перевізника вказана в підтвердженій контракт-заявці (п. 4.4. Договору).

Пунктом 4.5. договору сторони погодили, що експедитор оплачує транспортні витрати та інші послуги перевізнику виключно за рахунок замовника та коштами, які надійшли від нього. Грошові кошти, які надійшли на рахунок експедитора від замовника не переходять в його власність і не є його доходами, а вважаються такими, що призначені для подальшої оплати послуг перевізника. Після оплати послуг перевізника, у власності експедитора залишається виключно експедиторська винагорода, розмір якої і підлягає оподаткуванню в порядку діючого законодавства України.

Відповідно до п.5.6. договору, за невчасну оплату вартості виконаних послуг перевізника, експедитор виплачує пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ за кожен день прострочення платежу.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання, і є дійсним до 31 грудня 2016 року (п.8.1. Договору).

Договір підписано уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено відбитками печаток.

Матеріалами справи стверджено, що сторонами на виконання умов договору відповідно до транспортної заявки на перевезення вантажу від 05.10.2015 року автомобільним транспортом Приватного підприємства "Л.В.С." Renault Magnum 440.19, реєстраційний номер НОМЕР_1 із напівпричепом реєстраційний номер НОМЕР_2, перевезення вантажу здійснювалось за маршрутом Polska, ul. Intermodalna 3, 99-300, Kutno - Київ, Україна. Дата завантаження - 07.10.2015 року, дата розвантаження - 12.10.2015 року. Вартість перевезення - 16 000 грн. 00 коп. (а.с. 11).

Належне виконання перевізником транспортних послуг підтверджується актом надання послуг №7 від 09 жовтня 2015 року, який підписаний без зауважень та претензій до перевізника (а.с. 12).

Про належне виконання Приватним підприємством "Л.В.С." своїх зобов'язань за договором на транспортно-експедиторське обслуговування, також свідчить відсутність у матеріалах справи з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення перевізником умов даної угоди.

Однак, всупереч умовам договору відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті наданих транспортних послуг, у встановлений вищезазначеним правочином строк не виконав, всього сплачено 10 000 грн. 00 коп., що стверджується довідкою банку (а.с. 13).

Таким чином, у відповідача перед позивачем рахується заборгованість в сумі 6 000 грн. 00 коп.

Крім того, позивачем за неналежне виконання умов договору в частині проведення розрахунків, на підставі п. 5.6. договору та ст. 625 ЦК України нараховано 1 940 грн. 38 коп. пені, 114 грн. 55 коп. інфляційних втрат та 248 грн. 05 коп. 3% річних.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Як вище встановлено господарським судом між сторонами у справі укладений договір транспортного експедирування, згідно з яким позивач зобов'язався доставити довірений вантаж до місця розвантаження в зазначені в заявці терміни, а відповідач зобов'язався оплатити цю роботу на протязі 20-ти банківських днів.

Нормами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 6 000 грн. 00 коп. заборгованості є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем за неналежне виконання умов договору в частині проведення розрахунків, на підставі п. 5.6. договору та ст. 625 ЦК України нараховано 1 940 грн. 38 коп. пені, 114 грн. 55 коп. інфляційних втрат та 248 грн. 05 коп. 3% річних.

Відповідно до п.5.6. договору, за невчасну оплату вартості виконаних послуг перевізника, експедитор виплачує пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ за кожен день прострочення платежу.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем заявлено до стягнення 1 940 грн. 38 коп. пені за період з 17.03.2016р. по 03.03.2017р.

З доданого до позовної заяви розрахунку пені вбачається, що позивачем при проведенні нарахування не враховано вимоги ч.6 ст.232 ГК України.

За розрахунком суду, з врахуванням ч.6 ст.232 ГК України, правомірно позивачем нараховано пеню за період з 17.03.2016р. по 15.09.2016р.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір пені становить 1 081 грн. 31 коп., при заявленому - 1 940 грн. 38 коп.. Відтак суд дійшов до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає сума пені, яка за розрахунком суду складає 1 081 грн. 31 коп..

За таких обставин вимога позивача до відповідача про стягнення пені в сумі 1 940 грн. 38 коп. підлягає частковому задоволенню в розмірі 1 081 грн. 31 коп.. У решті позовних вимог у частині стягнення пені в сумі 859 грн. 07 коп. відмовити.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 114 грн. 55 коп. інфляційних втрат та 248 грн. 05 коп. 3% річних за період з 01.11.2015р. по 17.03.2017р.

Однак, суд не погоджується з періодами нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Так, у відповідності до п. 4.3. договору, експедитор зобов'язується проводити оплату в національній валюті перевізникові, протягом 20 банківських днів з моменту отримання оригіналу рахунку та акту виконаних робіт з відображенням вартості послуг перевезення до кордону та по території України згідно довідки про транспортні витрати, CMR, контракт-заявки, договору, довідки про транспортні витрати.

З матеріалів справи вбачається, що акт виконаних робіт №7 на суму 16 000 грн. 00 коп. сторонами підписано 09 жовтня 2015 року. Таким чином, за розрахунком суду, право нарахування інфляційних втрат та 3% річних у позивача виникло 07 листопада 2015 року.

Суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за період з 07.11.2015р. по 17.03.2017р. за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір інфляційних втрат становить 1 198 грн. 11 коп., при заявленому - 114 грн. 55 коп.. Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, то стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у заявленому позивачем розмірі 114 грн. 55 коп..

Суд, здійснивши власний розрахунок 3% річних за період з 07.11.2015р. по 17.03.2017р. за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір 3% річних становить 244 грн. 60 коп., при заявленому - 248 грн. 05 коп.. Відтак суд дійшов до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає сума 3% річних, яка за розрахунком суду складає 244 грн. 60 коп..

За таких обставин вимога позивача до відповідача про стягнення 3% річних в сумі 248 грн. 05 коп. підлягає частковому задоволенню в розмірі 244 грн. 60 коп.. У решті позовних вимог у частині стягнення 3% річних в сумі 03 грн. 45 коп. відмовити.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за надані транспортні послуги в сумі 6 000 грн. 00 коп., 1 081 грн. 31 пені, 114 грн. 55 коп. інфляційних втрат та 244 грн. 60 коп. 3% річних. У решті позовних вимог необхідно відмовити, а саме в стягненні 859 грн. 07 коп. пені та 03 грн. 45 коп. 3% річних.

Відповідно до ст. 49 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 1 433 грн. 79 коп.

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 49, 75, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3) на користь Приватного підприємства "Л.В.С." (38751, Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Розсошенці, вул. Кременчуцька, буд. 28, код ЄДРПОУ 32016865) 6 000 (шість тисяч) грн. - заборгованості, 1 081 (одну тисячу вісімдесят одну) грн. 31 коп. - пені, 114 (сто чотирнадцять) грн. 55 коп. - інфляційних втрат, 244 (двісті сорок чотири) грн. 60 коп. - 3% річних та 1 433 (одну тисячу чотириста тридцять три) грн. 60 коп. - витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Л.В.С." в частині стягнення пені в сумі 859 грн. 07 коп. та 3% річних в сумі 03 грн. 45 коп. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 07 серпня 2017 року.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (38751, Полтавська обл., с. Розсошенці, вул. Кременчуцька, 28);

3 - відповідачу рекомендованим (АДРЕСА_1).