Рішення № 68135578, 25.07.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2017 р. Справа № 911/1395/17

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЗИТ»

про стягнення 798489,22 грн.

секретар судового засідання (ст. секретар): Діхтярук Є.А.

за участю представників:

від прокуратури: ОСОБА_1 (посвідчення № 044798);

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 226 від 17.01.2017 р.);

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність б/н від 16.06.2017 р.), ОСОБА_4 (довіреність б/н від 11.10.2016 р.).

Обставини справи:

Військовий прокурор Житомирського гарнізону (далі прокурор) звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир (далі КЕВ м. Житомир, позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЗИТ» (далі ТОВ «ВІЗИТ», відповідач) про стягнення 798489,22 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що 01.04.2016 р. між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Житомир та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІЗИТ» був укладений договір № 36 про відшкодування вартості теплової енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, відповідно до якого відповідач мав відшкодувати позивачеві вартість наданої теплової енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування на підставі договору про закупівлю послуг харчування № 286/2/16/4 від 25.03.2016 р.

Як зазначає прокурор, відповідачем не було сплачено вартість спожитих послуг з теплопостачання згідно рахунків № 3 від 13.02.2017 р., № 9 від 15.03.2017 р., та № 10 від 10.04.2017 р., які, відповідно до умов договору, були складені позивачем та надіслані на адресу відповідача, у звязку з чим прокурор просив суд стягнути з відповідача 798489,22 грн. основного боргу та витрати зі сплати судового збору.

Розгляд справи відкладався.

29.05.2017 р. до господарського суду Київської області представником позивача було подані пояснення по справі № 2117 від 26.05.2017 р. (вх. № 10909/17 від 29.05.2017 р.), за змістом яких позивач позовні вимоги прокурора підтримує в повному обсязі та просить суд стягнути з відповідача 798489,22 грн. основного боргу та судові витрати покласти на відповідача. При цьому позивач наголошував на тому, що попри отримання виставлених позивачем рахунків за січень березень 2017 року відповідач сплату сум відшкодування вартості теплової енергії, передбаченого договором, не здійснив, звернувшись натомість до позивача із заявою про здійснення перерахунку виставлених рахунків по теплопостачанню Житомирського та Озернянського гарнізонів у звязку з незгодою ТОВ «ВІЗИТ» із вартістю 1 метра квадратного опалювальної площі, а саме військових частин А 1065 та А 1435. Позивачем було відмовлено відповідачеві у здійсненні перерахунку з посиланням на те, що формування вартості 1 метра квадратного опалювальної площі здійснюється КЕВ м. Житомир у відповідності з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 р. № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги». При цьому позивач наголошував на тому, що при розрахунку собівартості 1 метра квадратного опалювальної площі КЕВ м. Житомир не включає всі прямі та непрямі витрати, які несуть котельні, що здійснюють опалювання використовуваних ТОВ «ВІЗИТ» приміщень, які могли бути включеними до такого розрахунку.

19.06.2017 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив б/н від 16.06.2017 р. (вх. № 12377/17 від 19.06.2017 р.), за змістом якого відповідач зазначає, що позовні вимоги, на його думку, підлягають лише частковому задоволенню через здійснення позивачем безпідставних нарахувань, зазначення у рахунках неіснуючих тарифів, необґрунтованої кількості особового складу, який перебував у військових частинах в процесі надання послуг з харчування відповідачем та довільного обрахування позивачем вартості 1 м. кв опалювальної площі. На переконання відповідача, наданий позивачем розрахунок вартості теплової енергії, спожитої відповідачем, здійснений по неврегульованому у встановленому порядку тарифу на теплову енергію, є незаконним і не дає правових підстав для відшкодування заявленої позивачем у позові вартості теплової енергії, наданої позивачем відповідачу. Поряд з цим, відповідач наголошував на тому, що калькуляції, на основі яких встановлюється тариф згідно з пунктом 1.3 договору, позивачем та відповідачем узгоджені не були.

19.06.2017 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшли пояснення по справі № 2353 від 13.06.2017 р. (вх. № 12381/17 від 19.06.2017 р.), за змістом яких позивач на вимогу ухвали суду надає пояснення щодо направлення відповідачеві рахунків № 9 від 15.03.2017 р., № 3 від 13.02.2017 р., актів, претензії та акту звірки.

19.06.2017 р. до господарського суду Київської області представником позивача було подане клопотання б/н від 19.06.2017 р. (вх. № 12423/17 від 19.06.2017 р.), за змістом якого представник позивача просить долучити до матеріалів справи копію штатного розпису експлуатаційного персоналу КЕВ м. Житомир, що обслуговує комунальні споруди (теплове господарство) на 2017 р.

19.06.2017 р. до господарського суду Київської області представником відповідача було подане клопотання б/н від 19.06.2017 р. (вх. № 12424/17 від 19.06.2017 р.) про продовження строку вирішення справи на 15 днів, яке було задоволено і ухвалою господарського суду Київської області від 19.06.2017 р. було продовжено строк розгляду справи на пятнадцять днів.

У судовому засіданні 19.06.2017 р. прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримували; представники відповідача проти позову заперечували та заявили про те, що, на думку ТОВ ВІЗИТ, вирішення даного спору не є можливим без застосування спеціальних знань.

13.07.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли пояснення № 2848 від 10.07.2017 р. (вх. № 14159/17 від 13.07.2017 р.) по справі, за змістом яких позивач надає обґрунтовані документально пояснення щодо здійсненого КЕВ м. Житомир розрахунку вартості 1 метра квадратного опалювальної площі приміщень, до яких мав доступ відповідач згідно договору про закупівлю послуг харчування № 286/2/16/4 від 25.03.2016 р., по кожній військовій частині та в розрізі місяців, за які у відповідача утворилася заборгованість.

24.07.2017 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 24.07.2017 р. (вх. № 14639/17 від 24.07.2017 р.) про призначення судової експертизи, за змістом якого відповідач просить суд призначити у даній справі комплексну судову економічно-технічну експертизу та поставити на розгляд експертів наступні питання: 1) яка є реальна вартість 1 метра квадратного опалювальної площі у приміщеннях військових частин визначених у додатку № 1 до договору № 36 від 01.04.2016 р. про відшкодування вартості теплової енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування; 2) чи були нормативно обґрунтовано позивачем проведені розрахунки спожитої теплової енергії відповідачем та встановлена вартість за один метр квадратний опалювальної площі відповідно до вимог Закону України «Про теплопостачання»; 3) провести розрахунок спожитої теплової енергії ТОВ «ВІЗИТ» у період з січня по березень 2017 року в приміщеннях військових частин, зазначених у додатку № 1 до договору № 36 від 01.04.2016 р. про відшкодування вартості теплової енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування відповідно до встановлених тарифів в даних регіонах.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні 25.07.2017 р. позовні вимоги підтримували у повному обсязі; проти задоволення поданого відповідачем клопотання про призначення експертизи заперечували.

Представники відповідача у судовому засіданні 25.07.2017 р. за змістом відзиву та поданих пояснень проти задоволення позовних вимог заперечували, клопотання про призначення судової експертизи підтримували.

У судовому засіданні 25.07.2017 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.04.2016 р. між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Житомир та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІЗИТ» був укладений договір № 36 про відшкодування вартості теплової енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, відповідно до п. 1.1 якого відповідач відшкодовує позивачеві вартість наданої теплової енергії, спожитої у кожній військовій частині, до площ якої він має доступ в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договору про закупівлю послуг харчування № 286/2/16/4 від 25.03.2016 р.

Пунктом 1.2 договору № 36 від 01.04.2016 р. визначений розмір опалювальних площ, до яких має доступ відповідач: у технологічних приміщеннях (варочні цехи, склади та інше) до оплати виставляється площа в повному обсязі, а за приміщення їдалень (обіденні зали, холи, вестибюлі, роздягальні, умивальні) оплата здійснюється на площу розрахунку штатної чисельності особового складу військової частини, керуючись наказом Міністерства оборони України № 5 від 05.01.2012 р., та визначено у додатку № 1, що є невідємною частиною даного договору.

Пунктом 1.3 договору сторони встановили, що розмір тарифу встановлюється позивачем на основі калькуляції або виходячи з вартості тарифу прямих постачальників та є невідємною частиною даного договору.

Як зазначено у п. 1.4 договору, відшкодування вартості наданих послуг здійснюється згідно з розрахунковими даними, виходячи з вартості встановлених тарифів відповідних постачальних організацій та калькуляцій.

Згідно з пп. 2.2.1 п. 2.2 договору КЕВ м. Житомир зобовязується своєчасно, у повному обсязі забезпечити приміщення ТОВ «ВІЗИТ» тепловою енергією для своєчасного виконання ним зобовязань, узятих за договором про надання послуг з харчування, дотримуючись встановлених законодавством норм, правил, стандартів тощо.

У свою чергу, ТОВ «ВІЗИТ» згідно з пп.пп. 2.3.3, 2.3.4 п. 2.3 договору зобовязується відшкодовувати вартість теплової енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування; після отримання від позивача рахунку-фактури, актів виконаних робіт протягом 10-ти банківських днів здійснювати оплату за спожиту теплову енергію.

Пунктами 6.1, 6.2 договору передбачено, що щомісячно, до 07 числа, наступного за звітним, позивач надає відповідачеві рахунок-фактуру, який складений на підставі розрахунку, акти виконаних робіт, які є підставою для розрахунку вартості спожитої теплової енергії, що підлягає відшкодуванню, акти звірок для здійснення оплати наданих послуг. Оплата наданих послуг відповідачем здійснюється згідно наданих документів, щомісячно до 20-го числа, з поверненням позивачеві оформлених належним чином актів виконаних робіт та актів звірок.

Сторонами було визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2016 року. Даний договір може бути пролонгований у разі укладення відповідачем нового договору про закупівлю послуг з харчування з Міністерством оборони України (п.п. 9.1, 9.2 договору).

30.12.2016 р. сторонами була укладена додаткова угода № 40 до договору № 36 про відшкодування вартості теплової енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, якою було продовжено строк дії зазначеного договору до 31.03.2017 року.

Додатком № 1 від 01.04.2016 року, який є невідємною частиною договору № 36 від 01.04.2016 р. про відшкодування вартості теплової енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, сторони узгодили розмір опалювальних площ у 15 військових частинах, до яких має доступ відповідач для надання послуг з харчування.

З додатку № 1 до договору вбачається, що в 12 військових частинах вартість одного метру квадратного опалювальної площі встановлюється КЕВ м. Житомир згідно калькуляції, а в інших трьох - згідно тарифу постачальної організації (КП «Житомиртеплокомуненерго»).

Судом встановлено, що позивач свої обовязки з надання теплової енергії за договором № 36 від 01.04.2016 р. про відшкодування вартості теплової енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, виконував належним чином, що відповідачем не заперечується.

Як зазначає прокурор, за січень 2017 року (та частково за грудень 2016 року в несплаченій відповідачем частині) заборгованість ТОВ «ВІЗИТ» по оплаті фактично спожитої теплової енергії складає 339923,18 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком від 13.02.2017 р. на суму 123736,73 грн. та довідкою-розрахунком від 13.02.2017 р. на суму 172867,24 грн.; за лютий 2017 року заборгованість по оплаті фактично спожитої теплової енергії складає 269834,46 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком від 15.03.2017 р. на суму 117326,09 грн. та довідкою-розрахунком від 15.03.2017 р. на суму 152508,37 грн.; за березень 2017 року заборгованість по оплаті фактично спожитої теплової енергії складає 188731,58 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком від 10.04.2017 р. на суму 88466,11 грн. та довідкою-розрахунком від 10.04.2017 р. на суму 100265,47 грн. (копії зазначених довідок-розрахунків та розрахунків долучені до матеріалів справи, оригінали оглянуті судом).

Оскільки відповідач не виконав належним чином своїх зобовязань перед позивачем та не відшкодував позивачеві вартість послуг з теплопостачання в сумі 798489,22 грн., прокурор і звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши наявні у справі докази та позиції учасників процесу, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог прокурора з огляду на таке.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобовязання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч. 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Поряд з цим, слід зазначити, що частиною 1 ст. 714 ЦК України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 275 ГК України, встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Правовідносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг з теплопостачання між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, регулюються спеціальними законами України «Про житлово-комунальні послуги» та «Про теплопостачання».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Суб'єктами у сфері житлово-комунальних послуг є виробник та виконавець послуг, балансоутримувач, власник та споживач житлово-комунальних послуг. Балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. Виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Як встановлено в ч. 1 ст. 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством (ч. 2 ст. 8 того ж Закону).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Теплопостачальною організацією є суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Поряд з цим, згідно з приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що оплата виставлених рахунків-фактур не була здійснена, оскільки надані позивачем розрахунки вартості спожитої теплової енергії є, на думку ТОВ «ВІЗИТ», необґрунтованими та не відповідають фактично понесеним КЕВ м. Житомир витратам на постачання теплової енергії до приміщень, до яких мало доступ ТОВ «ВІЗИТ» згідно договору. Також представники відповідача зазначали про те, що надані розрахунки вартості одного метра квадратного опалювальної площі є завищеними і не відповідають регульованим тарифам на теплопостачання, встановленим згідно з Законом України «Про теплопостачання», а відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10 серпня 2012 року № 278 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії» вид господарської діяльності у сфері теплопостачання та у сфері послуг з централізованого водопостачання та водовідведення підлягає ліцензуванню.

Слід зазначити, що позивач згідно з Положенням про квартирно-експлуатаційний відділ міста Житомир, затвердженим наказом начальника Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління № 88 від 16.09.2016 р., не є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України «Про теплопостачання».

Натомість, згідно з вказаним Положенням, КЕВ м. Житомир здійснює безпосереднє квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин, дислокованих у межах відповідальності. При цьому, організація квартирно-експлуатаційного забезпечення це комплекс заходів, спрямованих на безпечну експлуатацію, утримання казарменно-житлового фонду, обєктів соціально-культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок, забезпечення військових частин квартирним майном.

Виходячи зі змісту ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

З огляду на викладене, посилання відповідача на те, що позивач повинен надавати відповідачеві послуги з теплопостачання за регульованим тарифом, затвердженим органом місцевого самоврядування, не ґрунтуються на приписах законодавства.

Натомість судом враховано посилання позивача на те, що вартість одного квадратного метра опалювальної площі визначалася КЕВ м. Житомир у відповідності з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», якою, серед іншого, затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, згідно з пунктом 1 якого цей Порядок визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води.

Так, згідно з пунктом 18 Порядку до складу планованої виробничої собівартості включаються:

прямі матеріальні витрати:

- витрати на придбання палива (газу, мазуту, вугілля, торфу, інших видів технологічного палива) та електричної енергії для технологічних потреб, що визначаються виходячи з планованого обсягу виробництва теплової енергії згідно з пунктом 13 цього Порядку, норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів, установлених відповідно до міжгалузевих, галузевих та регіональних методик, інших нормативних документів з нормування витрат та втрат ресурсів, у яких враховуються основні особливості технологічних процесів конкретного виробництва, діючих цін (тарифів) на паливно-енергетичні ресурси. Обсяг витрат, пов'язаних з використанням електричної енергії для технологічних потреб, визначається з урахуванням витрат на зумовлену електромагнітною незбалансованістю електроустановок технологічно шкідливу циркуляцію електроенергії між джерелами електропостачання та приймачами змінного електричного струму (у разі відсутності приладів обліку її потужність визначається відповідно до нормативів);

- витрати на придбання теплової енергії в інших суб'єктів господарювання (плануються відповідно до укладених договорів виходячи з необхідного обсягу покупної теплової енергії, передбаченого річним планом виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, і діючих цін підприємств-постачальників) та/або встановлена НКРЕ повна планована собівартість теплової енергії, виробленої власними теплоелектроцентралями, тепловими електростанціями, атомними електростанціями, когенераційними установками та такими, що працюють з використанням нетрадиційних або відновлюваних джерел енергії;

- витрати на транспортування теплової енергії іншими суб'єктами господарювання (плануються ліцензіатом відповідно до укладених договорів, зокрема попередніх, виходячи з необхідного обсягу теплової енергії, передбаченого річним планом її транспортування, та діючих цін);

- витрати на холодну воду (плануються відповідно до державних і галузевих нормативів (норм), визначених в установленому порядку для технологічних потреб, зокрема підживлення та наповнення мереж, регенерація фільтрів, гідравлічні випробування власних теплових мереж і обладнання, промивання теплових мереж і систем) та водовідведення;

- інші прямі матеріальні витрати, пов'язані з використанням сировини, основних і допоміжних матеріалів, запасних частин, купованих комплектувальних виробів, напівфабрикатів та інших матеріальних ресурсів, необхідних для забезпечення основного технологічного процесу, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (відповідного виду діяльності, що підлягає ліцензуванню). Обсяг таких витрат визначається згідно з нормами використання відповідних ресурсів з урахуванням фактичних витрат за попередні періоди, цін (тарифів) на них у планованому періоді, за винятком вартості зворотних відходів;

- прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати працівникам, безпосередньо залученим до технологічного процесу виробництва, транспортування та постачання теплової енергії) відповідно до Закону України "Про оплату праці":

- основна заробітна плата працівників відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування), тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для керівників, фахівців, технічних службовців;

- додаткова заробітна плата за працю понад установлені норми, трудові досягнення, особливі умови праці у вигляді доплат і надбавок (за роботу у важких та шкідливих умовах, надурочний час, святкові, неробочі та вихідні дні, нічний час, класність, керівництво бригадами, інші виплати, встановлені законодавством), премій за виконання виробничих завдань і функцій та компенсаційних виплат (за невідпрацьований час, включаючи основні та додаткові відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, інші виплати, встановлені законодавством);

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати виробничому персоналу (винагороди за підсумками роботи за рік, вислугу років у галузі, інші виплати, встановлені законодавством).

Планування витрат на оплату праці для включення до тарифів здійснюється в установленому порядку із забезпеченням мінімальної заробітної плати та інших гарантій з оплати праці, передбачених законодавством;

інші прямі витрати:

- внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування працівників;

- амортизація основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів виробничого призначення, розрахунок яких проводиться відповідно до вимог Податкового кодексу України;

- інші прямі витрати, що включаються до виробничої собівартості і до складу яких включаються всі необхідні виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (відповідного виду ліцензованої діяльності);

змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати:

- витрати на управління виробництвом (оплата праці, розрахована згідно з вимогами цього пункту, та відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оплата службових відряджень апарату управління цехами, дільницями тощо);

- амортизація основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного) призначення, розрахована відповідно до вимог Податкового кодексу України;

- витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів та інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

- витрати на удосконалення технології та організацію виробництва;

- витрати на централізоване водопостачання, водовідведення, освітлення, дезінфекцію, дератизацію, вивезення сміття та інші заходи, пов'язані з утриманням виробничих приміщень;

- витрати на обслуговування виробничого процесу (витрати на оплату праці, розраховані відповідно до цього пункту, відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оплата службових відряджень виробничого персоналу, крім апарату управління цехів, витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю послуг);

- витрати на охорону праці, дотримання вимог техніки безпеки і охорону навколишнього природного середовища;

- витрати на пожежну і сторожову охорону об'єктів виробничого та загальновиробничого призначення, утримання санітарних зон;

- витрати, пов'язані із забезпеченням належного стану обладнання, виконанням ремонтно-налагоджувальних робіт, передбачених проектно-технічною документацією, освоєнням нових потужностей, що використовуються для виробництва, транспортування та постачання теплової енергії;

сплата податків і зборів.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем до розрахунку собівартості одного метра квадратного опалювальних площ з наведеного вище переліку витрат включалися не всі прямі та непрямі витрати, які несе відповідна котельня. Так, згідно з долученими до справи розрахунками, вартість витрат, які несе котельня, що здійснює опалення приміщень, якими користувалося ТОВ «ВІЗИТ» під час надання послуг з харчування, обраховується виходячи з кількості палива, використаного даною котельнею (природний газ); кількості витраченої електроенергії на підставі паспортних даних потужності електричного обладнання, яке встановлене в котельні та задіяне для безперебійної роботи котельного обладнання; витрат на оплату праці із розрахунку середньомісячного фонду оплати праці працівників, які працюють на котельні, згідно штатного розпису; витрат на охорону праці (спецодяг та рукавиці для працівників).

Відповідач, заперечуючи проти обґрунтованості здійснених позивачем розрахунків, посилався на завищену, на думку товариства, кількість працівників котелень, виходячи з якої здійснювалися розрахунки позивачем. Проте, з матеріалів справи слідує, що розрахунки здійснювалися позивачем на підставі штатного розпису працівників експлуатаційного персоналу КЕВ м. Житомир, що обслуговує комунальні споруди, затвердженого начальником Північного ТКЕУ. Водночас, слід зазначити, що обґрунтованість включення відповідної кількості працівників до штатного розпису КЕВ м. Житомир не належить до предмету доказування у даній справі.

Стосовно доводів відповідача про те, що між сторонами попередньо не були узгоджені калькуляції, у звязку з чим розрахунок вартості одного метра квадратного опалювальної площі формується в наступному після опалювального місяці на основі фактично понесених витрат на постачання теплової енергії, а також що калькуляції не узгоджувалися з відповідачем, слід зазначити наступне.

Як зазначалося вище, за умовами пункту 1.3 договору № 36 від 01.04.2016 р. про відшкодування вартості теплової енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, передбачено що вартість одного метра квадратного опалювальних площ, визначених додатком № 1 від 01.04.2016 р., встановлюється КЕВ м. Житомир на основі калькуляції або виходячи з вартості тарифу прямих постачальників.

Тобто, укладаючи договір, сторони передбачили, що у випадку надання послуг з теплопостачання спеціалізованою теплопостачальною організацією (у даному випадку КП «Житомиртеплокомуненерго») розмір відшкодування відповідачем вартості спожитої теплової енергії визначається, виходячи з тарифу прямого тепло постачальника. У решті випадків, тобто при здійсненні опалювання приміщень, що використовуються ТОВ «ВІЗИТ», власними силами позивача, розмір відшкодування визначається, виходячи з калькуляції, складеної КЕВ м. Житомир.

При цьому, умовами договору не передбачено узгодження вказаних калькуляцій з відповідачем.

Згідно зі статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Кодексу).

Таким чином, позиція відповідача щодо необхідності застосування по 12 військових частинах тарифу, «встановленого в даних регіонах», не ґрунтується на умовах договору.

Водночас, слід відзначити, що умови договору не містять ані методики обрахування калькуляції тарифу, ані обмежень для позивача щодо здійснення розрахунків, виходячи з фактично понесених витрат на обігрів приміщень військових частин, в яких відповідач надавав послуги з харчування військовослужбовців.

Також судом залишено поза увагою посилання представників відповідача на те, що позивачем, не зважаючи на наявність боргу у ТОВ «ВІЗИТ», не було здійснено припинення надання послуг з теплопостачання, оскільки згідно з п. 3.1.2 договору позивач має право припинити надання послуг у випадку наявності необґрунтованої простроченої заборгованості за надані послуги. Тобто умовами договору встановлено право КЕВ м. Житомир на припинення теплопостачання, а не його обовязок.

Натомість судом враховані посилання прокурора та позивача на те, що договором було передбачено певний порядок встановлення порушень умов договору його сторонами, який мав би бути дотриманим у випадку вчинення порушень договору позивачем, про які твердить відповідач.

Так, згідно з пунктом 4.5 договору, у разі виявлення однією із сторін порушень умов договору іншою стороною, за які законодавством передбачене застосування санкцій чи які тягнуть за собою збитки, на місці оформлюється двосторонній акт порушень. Акт складається у присутності представників обох сторін договору в двох примірниках. Сторона, дії або бездіяльність якої стали причиною складання акта, має право внести до акта свої зауваження. Сторона, яка виявила порушення своїх прав, зобовязана попередити іншу сторону про необхідність складання акта. Інша сторона не може без поважних причин відмовитись від складання та підписання акта. У разі відмови відповідальної сторони від підписання акта, в акті робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо його на місці складання підписали не менше трьох уповноважених представників сторони договору, яка складала акт.

Слід зазначити, що до матеріалів справи не надано доказів складання актів про вчинення позивачем при формуванні калькуляцій будь-яких порушень, про які твердить відповідач.

Поряд з цим, відповідач зазначав, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і, на думку ТОВ «ВІЗИТ», для визначення суми заборгованості необхідно застосувати спеціальні знання.

Будь-яких контррозрахунків вартості 1 метра квадратного опалювальної площі приміщень, які знаходились у користуванні ТОВ «ВІЗИТ», до матеріалів справи останнім не надано. Натомість, відповідачем було подано до суду клопотання б/н від 24.07.2017 р. про призначення у даній справі комплексної судової економічно-технічної експертизи для зясування вартості фактично спожитої ТОВ «ВІЗИТ» теплової енергії.

Так, відповідач, посилаючись на необґрунтованість розрахунків позивача, просить суд поставити на вирішення експертів наступні запитання:

1) яка є реальна вартість 1 метра квадратного опалювальної площі у приміщеннях військових частин, визначених у додатку № 1 до договору № 36 від 01.04.2016 р. про відшкодування вартості теплової енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування;

2) чи були нормативно обґрунтовано позивачем проведені розрахунки спожитої теплової енергії відповідачем та встановлена вартість за один метр квадратний опалювальної площі відповідно до вимог Закону України «Про теплопостачання»;

3) провести розрахунок спожитої теплової енергії ТОВ «ВІЗИТ» у період з січня по березень 2017 року в приміщеннях військових частин, зазначених у додатку № 1 до договору № 36 від 01.04.2016 р. про відшкодування вартості теплової енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, відповідно до встановлених тарифів в даних регіонах.

Дослідивши мотиви відповідача, позиції сторін та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для призначення у даній справі судової експертизи, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні суду.

Водночас, за приписами ч. 1 ст. 41 ГПК України судова експертиза призначається для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Як зазначено в п.п. 2, 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Якщо особа подала клопотання про призначення експертизи, а інші особи проти клопотання заперечують, суд вирішує клопотання, виходячи з мотивів заявленого клопотання та необхідності використання спеціальних знань для встановлення обставин, що мають значення для справи.

Окрім того, із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо. Наведена позиція викладена у пункті 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи».

З огляду на викладене, суд зазначає, що питання, чи були нормативно обґрунтовано позивачем проведені розрахунки спожитої теплової енергії відповідачем та встановлена вартість за один метр квадратний опалювальної площі відповідно до вимог Закону України «Про теплопостачання», є питанням правового характеру, повязаним з наданням правової оцінки діям позивача.

Водночас, питання, в якому відповідач просить провести розрахунок спожитої теплової енергії ТОВ «ВІЗИТ» у період з січня по березень 2017 року в приміщеннях військових частин, зазначених у додатку № 1 до договору № 36 від 01.04.2016 р. про відшкодування вартості теплової енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, відповідно до встановлених тарифів в даних регіонах, не ґрунтується на умовах договору, зокрема, пункту 1.3, про що йшлося вище.

Стосовно питання, якою є реальна вартість 1 метра квадратного опалювальної площі у приміщеннях військових частин, визначених у додатку № 1 до договору № 36 від 01.04.2016 р. про відшкодування вартості теплової енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, представники відповідача у засіданні суду 25.07.2017 р. зазначали, що, на їх думку, позивачем було завищено вартість одного метра квадратного опалювальних площ внаслідок наднормової роботи живильних насосів котелень, врахування витрат газу на підігрів холодної води, що нераціонально подавалась в систему опалення в великих обємах, безпідставного збільшення штатної чисельності працівників котелень. Також представники відповідача посилались на невідповідність наданих позивачем розрахунків тарифам, встановленим законодавством України.

Як зазначалося раніше, штатний розпис працівників експлуатаційного персоналу КЕВ м. Житомир, що обслуговує комунальні споруди, погоджується начальником фінансово-економічного відділу Північного ТКЕУ та затверджується начальником Північного ТКЕУ, а встановлення підстав формування погодженого та затвердженого штатного розпису з відповідною кількістю працівників не належить до предмету доказування у даній справі.

Поряд з цим, прокурор та представник позивача, заперечуючи проти задоволення клопотання відповідача про призначення комплексної судової економічно-технічної експертизи, посилались на неможливість проведення технічної експертизи, оскільки на даний момент закінчився опалювальний період, на те, що території деяких військових частин мають суворо обмежений доступ, а також що при формуванні тарифу фахівці КЕВ м. Житомир керувались обліковими та паспортними даними електро- та газоспоживаючого обладнання. Також прокурор та представник позивача наполягали на тому, що зазначені представниками відповідача у судовому засіданні посилання в обґрунтування клопотання про призначення судової експертизи не охоплюються предметом даного спору.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, характер відносин, що склались між сторонами, та долучені до матеріалів справи докази, які не є взаємно суперечливими, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для призначення у даній справі судової експертизи.

Також суд вважає за необхідне відзначити, що згідно з п. 12 тієї ж постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», господарським судам слід враховувати, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

З урахуванням наведеного, клопотання відповідача про призначення у даній справі комплексної судової економічно-технічної експертизи було залишено без задоволення.

Таким чином, з огляду на все вищевикладене, вимога прокурора про стягнення з ТОВ «ВІЗИТ» на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир 798489,22 грн. заборгованості з відшкодування вартості наданих послуг з постачання теплової енергії, є обґрунтованою, доведеною, підтвердженою матеріалами справи, і, відповідно, такою, що підлягає задоволенню.

Решта доводів учасників процесу була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЗИТ» (09161, Київська обл., Білоцерківський район, м. Узин, вул. Заводська, буд. 23 "А", код 22206848) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир (10014, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Дмитра Донцова, буд. 20, код 08492505) 798489 (сімсот девяносто вісім тисяч чотириста вісімдесят девять) грн. 22 коп. основного боргу, 11977 (одинадцять тисяч девятсот сімдесят сім) грн. 34 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 02.08.2017 р.

Суддя В.М. Бабкіна