Рішення № 68135477, 31.07.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2017 Справа №910/7911/17За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ Україна»

до Державного підприємства «Енергоринок»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах

енергетики та комунальних послуг

про припинення зобов'язання

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Гриценко В.Є. - по дов. №124 від 24.12.2015р.

від відповідача: Сніжко В.Ю. - по дов. №01/44-9572 від 21.12.2016р.

від третьої особи 1: не з»явився

від третьої особи 2: не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» до Державного підприємства «Енергоринок» про припинення зобов`язання шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2017р. порушено провадження у справі № 910/7911/17, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.06.2017р., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України та зобов'язано учасників процесу надати певні документи.

06.06.2017р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

07.06.2017р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, документи для долучення до матеріалів справи та клопотання про залучення Національної комісіі, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Представники позивача і третьої особи-1 у судове засідання 07.06.2017р. не з`явились; про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2017р. розгляд справи було відкладено на 29.06.2017р. та залучено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

27.06.2017р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від третьої особи-2 надійшло клопотання про зобов`язання позивача надіслати на адресу третьої особи-2 матеріали, що стосуються предмету спору, та відкладення розгляду справи.

Представники третьої особи-2 у судове засідання 27.06.2017р. не з`явились; про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 27.06.2017р. представник третьої особи-1 надав письмові пояснення по справі.

Ухвалою від 29.06.2017р. строк вирішення спору було продовжено на 15 днів та відкладено розгляд справи на 31.07.2017р.

24.07.2017р. через відділ діловодство Господарського суду від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг надійшли письмові пояснення на позов, відповідно до яких вважає за неможливе зарахування однорідних вимог.

В судовому засіданні 31.07.2017р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував із підстав викладених в письмовому відзиві.

В судовому засіданні 31.07.2017р. на підставі приписів ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як свідчать матеріали справи, 24.06.2010р. між Державним підприємством «Енергоринок» (ДПЕ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛУКОЙЛ ЕНЕРГІЯ І ГАЗ Україна» (найменування якого було змінено рішенням загальних учасників товариства від 07.10.2013р. на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА») (ВАД) було укладено договір №6250/02, відповідно до п.1.1 якого ВАД зобов'язується продавати, а ДПЕ зобов'язується купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до договору.

У п.2.1 договору №6250/02 від 24.06.2010р. вказано, що сторони визнають свої зобов'язання згідно з договором між Членами оптового ринку електроенергії (ДЧРОЕ) України, чинними додатками до нього та керуються його положеннями при виконанні договору. У разі виявлення неузгодженості між положеннями ДЧОРЕ та цього договору, перевагу мають положення ДЧОРЕ.

Згідно п.2.2 договору №6250/02 від 24.06.2010р. ВАД зобов'язується продавати, а ДПЕ зобов'язується купувати вироблену електричну енергію в точках поставки - на межі балансової належності електричних мереж, що визначені в актах розмежування балансової належності електричних мереж. Точки обліку електричної енергії, наведені у додатку №1 «Перелік місць встановлення приладів та систем розрахункового обліку».

Пунктом 2.3 вказаного правочину визначено, що тариф на електроенергію, яку ВАД продає ДПЕ, затверджується Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

За умовами п.п.3.1, 3.2 договору №6250/02 від 24.06.2010р. обсяги фактично проданої та купленої електроенергії визначаються на підставі погодинних даних автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії (АСКОЕ), яка охоплює точки обліку згідно з Інструкцією про порядок комерційного обліку електричної енергії (ІКО). Облік електроенергії, що ВАД продає ДПЕ, та експлуатація АСКОЕ здійснюється згідно з ІКО. В разі відсутності АСКОЕ, до її установки, облік електроенергії здійснюється на підставі показів приладів диференційного (погодинного) обліку електроенергії. При цьому, сторони підписують додаткову угоду щодо терміну встановлення АСКОЕ.

Згідно п.3.4 договору №6250/02 від 24.06.2010р. ВАД надає ДПЕ добові (погодинні) фактичні дані за попередню добу щодо виробництва електроенергії ВАД. Ці дані надаються електронною поштою в порядку, визначеному ІПР, за макетом 30817 і повинні наростаючим підсумком відповідати відповідним фактичним даним за місяць.

Пунктами 3.9, 3.10 договору №6250/02 від 24.06.2010р. визначено, що до 15 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим, ДПЕ надає ВАД поштою підписаний зі свого боку акт у двох примірниках. ВАД в триденний термін після отримання актів, підписує їх зі свого боку у двох примірниках та надає до ДПЕ один примірник поштою.

Відповідно до п.4.1 договору №6250/02 від 24.06.2010р. розрахунок за куплену ДПЕ електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок ВАД (для розрахунків за куплену електроенергію) та на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (для розрахунків з податку на додану вартість) та, за згодою сторін, іншими формами, що передбачені чинним законодавством України. Платіж на поточний рахунок із спеціальним режимом використання є невід'ємною частиною розрахунку за куплену ДПЕ електроенергію.

У п.4.2 укладеного між сторонами правочину зазначено, що платежі за отриману ДПЕ у ВАД електроенергію, здійснюються кожного банківського дня з поточного рахунку із спеціальним режимом використання ДПЕ відповідно до алгоритму ОРЕ, який затверджується Національною комісією регулювання електроенергетики України.

За умовами п.п.4.4-4.6 договору №6250/02 від 24.06.2010р. ВАД виписує та надає ДПЕ до сімнадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим, накладну на продану електроенергію згідно чинного законодавства. До тринадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим, ВАД надає ДПЕ рахунок-фактуру на продану ДПЕ енергію. По результатах розрахунків за місяць ВАД надсилає ДПЕ акт звірки розрахунків між ДПЕ та ВАД до двадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим. ВАД в триденний термін після отримання цього акту надсилає до ДПЕ його примірник за підписом керівника ВАД.

Договір вступає в силу 01.07.2010р. та діє до 30.06.2017р. (п.8.6 договору №6250/02 від 24.06.2010р. в редакції додаткової угоди №12866/01 від 27.12.2016р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України (враховуючи, що спірні правовідносини сторін продовжували існувати під час набрання Цивільним кодексом України законної сили) принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №6250/02 від 24.06.2010р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов'язків.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача підтверджені, на виконання умов договору №6250/02 від 24.06.2010р. Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» було вироблено та продано, а Державним підприємством «Енергоринок» куплено електроенергію у січну 2012р. на суму 591 497,72 грн., лютому 2014р. на суму 4 675 553,72 грн., березні 2014р. на суму 2 393 464,58 грн., листопаді 2014р. на суму 22 066,03 грн., грудні 2014р. на суму 2 994 961,63 грн., січні 2015р. на суму 3 053 747,61 грн., березні 2015р. на суму 1 107 618,62 грн., квітні 2015р. на суму 808 108,78 грн., серпні 2015р. на суму 1 449 483,77 грн., грудні 2015р. на суму 1 310 964,96 грн., січні 2016р. на суму 4 124 603,58 грн., квітні 2016р. на суму 2 527 128,78 грн. та у травні 2016р. на суму 93 942,09 грн., що загалом становить 25 152 868,87 грн.

Проте, розрахунок за вказану електроенергію ДПЕ у порядку передбаченому договором здійснено не було, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 25 152 868,87 грн.

Наразі, судом прийнято до уваги представлені позивачем акти звірки взаєморозрахунків, складені у відповідності до п.4.5 договору №6250/02 від 24.06.2010р., в яких сторонами було підтверджено наведені вище обсяги купівлі-продажу електроенергії. До того ж, в акті сторонами також підтверджено наявність заборгованості ДПЕ з оплати вказаного вище обсягу проданої електроенергії.

Одночасно, за поясненнями заявника Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» має перед Державним підприємством «Енергоринок» заборгованість за договором №6250/02 від 24.06.2010р. в розмірі 6 134 325,82 грн., що були перераховані відповідачем в якості попередньої оплати за електроенергію, яка повинна була бути вироблена та продана ДПЕ у лютому 2017р.

Зі змісту представлених до матеріалів справи документів, а саме листа №01/44-1238 від 02.02.2017р. Державного підприємства «Енергоринок» вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» зверталось до відповідача з заявою та актом про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Листом №01/44-1238 від 02.02.2017р. Державним підприємством «Енергоринок» повідомлено позивача по відмову від підписання акту від 10.03.2017р. зарахування зустрічних однорідних вимог та відсутність підстав для припинення зобов'язань сторін шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у відповідності до ст.601 Цивільного кодексу України.

17.03.2017р. позивачем було направлено на адресу відповідача заяву №5-58 від 16.03.2017р. акт від 10.03.2017р. зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно змісту якого підлягають зарахуваннях зобов'язання ВАД перед ДПЕ на суму 6 134 325,82 грн. та ДПЕ перед ВАД на суму 25 152 868,87 грн., внаслідок чого грошове зобов'язання ДПЕ становитиме 19 018 543,05 грн. Про направлення вказаних документів свідчить фіскальний чек від 17.03.2017р. та опис вкладення у цінний лист від 17.03.2017р.

Проте, означений акт зарахування зустрічних однорідних вимог Державним підприємством «Енергоринок» підписано не було, що і стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» до господарського суду з позовом про припинення шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» перед Державним підприємством «Енергоринок» в частині виконання зобов'язання в розмірі 6 134 325,82 грн. та зобов'язання Державного підприємства «Енергоринок» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» в частині виконання зобов'язання за договором №6250/02 від 24.06.2010р. на суму 6 134 325,82 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідачем наголошено на тому, що у даному випадку зарахування зобов'язань сторін суперечить вимогам чинного законодавства, що регулює відносини у сфері оптового ринку електроенергії, зокрема, щодо розрахунків між учасниками ринку. До того ж, Державним підприємством «Енергоринок» наголошено на тому, що зобов'язання, які вимагає зарахувати позивач, не є однорідними та зустрічними, що, на думку вказаного учасника, унеможливлює припинення зобов'язань у порядку, що передбачений ст.601 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст.598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

При цьому, з аналізу норм чинного законодавства вбачається, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов'язку заявника перед адресатом, так і обов'язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.

При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 05.07.2016р. по справі №925/769/14.

Статтею 602 Цивільного кодексу України передбачено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст.36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно зі ст.34 вказаного нормативно-правового акту господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи (п.2.5 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У ст.54 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

Отже, при зверненні до суду з позовом про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, позивачем повинно бути доведено, що зобов'язання сторін є зустрічними, однорідними та строк викання їх настав. До того ж, повинно бути встановлено відсутність законодавчо встановлених обмежень припинення грошових зобов'язань у певній сфері господарських правовідносин.

Наразі, суд зазначає, що стаття 602 Цивільного кодексу України містить невичерпний перелік випадків коли зарахування зустрічних вимог не допускається: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.

У відповідності до п.5 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв'язку.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці, відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі регулюються Законом України «Про електроенергетику».

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про електроенергетику» купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких перевищують граничні показники (крім випадків, передбачених цим Законом), та весь її оптовий продаж здійснюються на оптовому ринку електричної енергії України. Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється.

Статтею 15-1 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електричну енергію енергопостачальники, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Для проведення розрахунків з погашення заборгованості за спожиту електричну енергію з використанням механізмів погашення заборгованості, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", енергопостачальники, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, і оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установі уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості. Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання в уповноваженому банку для зарахування коштів за електричну енергію затверджується та доводиться до відома споживачів національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Кошти з поточних рахунків із спеціальним режимом використання енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, перераховуються згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії виключно на: поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії; зальними) електричними мережами; поточний рахунок енергопостачальника; поточний рахунок із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості оптового постачальника електричної енергії (ч.3 ст.2015р.1 Закону України «Про електроенергетику»).

Відповідно до ч. 11 ст. 15-1 Закону України «Про електроенергетику» на поточні рахунки із спеціальним режимом використання не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями учасників оптового ринку електричної енергії.

За визначенням, яке міститься у статті 1 зазначеного Закону, поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії - рахунки суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території та оптове постачання електричної енергії, відкриті в уповноваженому банку і призначені виключно для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії.

Алгоритм оптового ринку електричної енергії - порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Згідно з пп. 2 п. 5 Положення про Національну комісію з питань регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України № 335/98 від 21.04.1998р., остання в межах своєї компетенції має право погоджувати договір між членами оптового ринку електричної енергії України та спеціалізоване програмне забезпечення, що застосовується на оптовому ринку електроенергії. Комісія відповідно до покладених на неї завдань бере участь у регулюванні платіжно-розрахункових відносин оптового ринку електроенергії, ринків газу, нафти та нафтопродуктів, встановленні правил функціонування оптового ринку електроенергії, ринків газу, нафти і нафтопродуктів та у здійсненні контролю за їх дотриманням, здійснює інші функції у відповідності з п. 4 Положення про Національну комісію з питань регулювання електроенергетики України.

Тобто, з системного аналізу наведених вище правових норм полягає, що розрахунки на оптовому ринку електричної енергії здійснються виключно у визначененому чинним законодавством України порядку, зокрема шляхом дотримання алгоритму розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, що визначається Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Аналогічну правову позицію висловлено Вищим господарським судом України у постанові від 03.07.2017р. по справі №910/2694/16.

Отже, у даному випадку припинення зобов'язання Державного підприємства «Енергоринок» з оплати купленої на підставі договору №6250/02 від 24.06.2010р. у Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» на суму 6 134 325,82 грн. шляхом зарахування фактично суперечить наведеним вище нормам чинного законодавства, що регулює правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці, відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України.

Одночасно, суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на те, що обов'язковою умовою зарахування зустрічних однорідних вимог у відповідності до ст.601 Цивільного кодексу України є те, що такі вимоги є однорідними.

При цьому, судом вже наголошувалось, що зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Проте, у даному випадку, за висновками суду, зобов'язання сторін, які на думку заявника підлягають припиненню шляхом зарахування, не є однорідними, оскільки, як було встановлено вище, зобов'язання Державного підприємства «Енергоринок» полягає саме в оплаті купленої у ВАД електричної енергії, тоді як фактично у Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» є зобов'язання не сплатити на користь ДПЕ грошові кошти в розмірі 6 134 325,82 грн., а виробити та продати останньому електричну енергію на означену суму. Отже, означена сума коштів за своєю правовою природою попередньою оплатою.

Судом прийнято до уваги, що за поясненнями заявника, грошове зобов'язання останнього перед відповідачем виникло саме на підставі договору №6250/02 від 24.06.2010р. Проте, з системного аналізу умов укладеного між сторонами правочину не вбачається обов'язку ВАД сплатити на користь ДПЕ певну суму грошових коштів.

Отже, виходячи з наведеного вище, у суду відсутні підстави вважати зобов'язання сторін, які на думку заявника, підлягають припиненню шляхом зарахування, однорідними.

До того ж, наразі в матеріалах справи відсутні належні та допустимі у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України докази того, що строк повернення позивачем відповідачу грошових коштів в сумі 6 134 325,82 грн. настав.

За таких обставин, виходячи з наведеного вище у сукупності, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості та відсутності підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» про припинення шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» перед Державним підприємством «Енергоринок» в частині виконання зобов'язання в розмірі 6 134 325,82 грн. та зобов'язання Державного підприємства «Енергоринок» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» в частині виконання зобов'язання за договором №6250/02 від 24.06.2010р. на суму 6 134 325,82 грн.

Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Судовий збір згідно приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.08.2017р.

Суддя Трофименко Т.Ю.