Ухвала суду № 68135342, 03.08.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

03.08.17 Справа № 917/138/16

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про відстрочку виконання рішення у справі № 917/138/16

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Енгельса, вул. Пульного, 2, с. Кам'янка, Новопсковський район, Луганська область, 92332

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод", вул. Будька 45 А, м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область, 37300

про стягнення 2 737 898,52 грн.

Суддя Киричук

Представники:

від відповідача (боржника): ОСОБА_1, довіреність від 1201.2017 р.

від позивача (стягувача): не зявився.

Розглядається заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про відстрочку виконання рішення у справі № 917/138/16.

Представник заявника підтримав заяву про відстрочку.

03.08.2017 р. від стягувача надійшли заперечення на заяву про відстрочку виконання рішення. На думку стягувача, обставини, на які посилається боржник, не є винятковими у розумінні ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.11.2016 р. у справі № 917/138/16 позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Лозівський молочний завод" на користь СТОВ ім. Енгельса 2 678 031,37 грн. основного боргу, 32 133,02 грн інфляційних втрат, 27 734,13 грн. - 3% річних та 41 068,47грн. судового збору; задоволено частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про надання розстрочки виконання рішення у справі № 917/138/16; розстрочено виконання рішення господарського суду Полтавської області у справі № 917/138/16 зі сплатою заборгованості в сумі 2 778966,99 грн. на 24 місяці рівними частинами.

Після перегляду апеляційним судом рішення господарського суду Полтавської області від 03.11.2016 р. у справі № 917/138/16 скасовано у частині задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення у справі та розстрочення виконання рішення господарського суду Полтавської області у справі № 917/138/16 зі сплати заборгованості у сумі 2778966,99 грн на 24 місяці рівними частинами; прийнято у цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви (вх. №12118 від 03.10.2016 р.) ТОВ "Лозівський молочний завод" про надання розстрочки виконання рішення у справі №917/136/16; в іншій частині рішення господарського суду Полтавської області залишено без змін.

10.01.2017 р. на виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 р. виданий відповідний наказ.

Касаційна інстанція рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду не переглядала.

20.07.2017 р. боржник звернувся до господарського суду Полтавської області з заявою про надання відстрочки виконання рішення на 12 місяців.

В обґрунтування заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" посилається на скрутний фінансовий стан підприємства обумовлений відсутність ринку збуту та введення Російською Федерацією, на ринок якої протягом останніх 10 років відбувався експорт продуктів, продуктового ембарго, в сукупності з соціальними та економічними потрясіннями в державі, збільшенням вартості палива та енергоносіїв, зменшення платоспроможності населення, і, як наслідок значне зменшення внутрішнього попиту на сирну продукцію, значне збільшення обсягу порушень платіжної дисципліни зі сторони контрагентів ТОВ "Лозівський молочний завод" за взятими зобов'язаннями.

Крім того, боржник посилається на висновки аудиту, якими підтверджено неплатоспроможність товариства та його залежність від залучених коштів, а також неможливість одночасного виконання всіх судових рішень про стягнення заборгованості з ТОВ "Лозівський молочний завод" в силу недостатності власних обігових коштів, що призведе до повної неплатоспроможності товариства і ризику банкрутства. Також, боржник вказує на те, що у 2017 року 2018 року підприємство розраховує на надходження значних коштів у зв'язку з укладенням нових зовнішньоекономічних контрактів.

З огляду на вказане боржник просить надати відстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області на 12 місяців з моменту винесення ухвали за результатом розгляду даної заяви.

При розгляді заяви суд виходить з наступного.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим кодексом та Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 33 і 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Як зазначає боржник з метою вжиття заходів для отримання коштів, достатніх для виконання рішень суду та уникнення банкрутства, укладено ряд зовнішньоекономічних контрактів, в додаткових угодах до яких передбачені графіки із строками та обсягами запланованих поставок, зокрема: контракт № 13/03 від 13.03.2017 р., укладений між ТОВ "Лозівський молочний завод" та Компанія (англ. "G.М. Grоuр") (Грузія) з графіком поставок на суму 1 620 000,00 доларів США, що підтверджується додатковою угодою № 1 від 13.03.2017р.; контракт № 22/02 від 22.02.2017 р., укладений між ТОВ "Лозівський молочний завод" та GEOLITAS (Республіка Латвія) з графіком поставок на суму 1 676 040,00 доларів США, що підтверджується додатковою угодою № 1 від 22.02.2017 р.

Наведені у заяві обставини та їх вплив на виконання рішення суду боржник не підтвердив належними та допустимими доказами, зокрема, не навів та не надав доказів виконання зовнішньоекономічних контрактів.

Саме по собі укладення боржником зазначених контрактів не є підставою для надання судом відстрочки виконання рішення у справі № 917/138/16.

Надавши копію Звіту незалежного аудитора за період з 01.01.2016 р. по 30.06.2016 р., копії балансів ТОВ "Лозівський молочний завод" станом на 31.12.2015 р., 31.12.2016 р., 31.03.2017 р. та звітів про фінансові результати за 2015, 2016, перший квартал 2017 року та боржник не довів та не надав доказів того, що наявність збитків станом на 31.03.2017 р. ускладнює виконання рішення чи робить його неможливим на даний час, тобто у серпні 2017 року.

Суд звертає увагу на те, що за змістом ст. 121 ГПК України тяжкий фінансовий стан відповідача на є підставою для розстрочки виконання рішення суду, оскільки не є винятковою і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності. Відсутність станом на даний час грошових коштів, достатніх для виконання рішення господарського суду, тяжке фінансове становище не є тими виключними обставинами, які можуть бути підставою для задоволення заяви про відстрочку виконання рішення у даній справі.

Як досліджено судом, рішення від 03.11.2016 р. відповідачем добровільно не виконано, не було проведено навіть часткових платежів.

Також, боржником не наведено і не надано суду будь-яких доказів стосовно того, що через 12 місяців зміняться обставини, та в результаті таких змін останній буде в змозі виконати рішення у даній справі.

Стягувач заперечує проти задоволення заяви, посилаючись на те, що несвоєчасні розрахунки боржників ускладнюють фінансове становище Товариства; боржник не здійснив жодного платежу на виконання рішення суду у справі № 917/138/16, а навпаки затягував розгляд справи шляхом подання до Зіньківського районного суду Полтавської області позову про визнання договору поставки № 15/13 від 08.01.2013 р. недійсним, в результаті чого було зупинено провадження у даній справі.

Господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконання рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Таким чином, відстрочення сплати наявного боргу може носити дискримінаційний характер по відношенню до стягувача, який поставляв боржнику продукцію ще в 2015 році, та не одержав повного розрахунку.

Пунктом 7.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що за відсутності підстав для відстрочки виконання рішення господарський суд виносить ухвалу про відмову у відстрочці.

На підставі вищевикладеного, враховуючи матеріальні інтереси як боржника, так і стягувача, наявність інфляційних процесів у економіці держави, заперечення стягувача, а також той факт, що боржником не доведено винятковості обставин та об'єктивної неможливості виконати рішення суду, суд відмовляє у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення у справі №917/138/16.

Керуючись ст.ст. 43, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про відстрочку виконання рішення у справі № 917/138/16 відмовити.

2. Копії ухвали направити сторонам.

Суддя О.А. Киричук