Рішення № 68135336, 03.08.2017, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2017 р. Справа № 909/424/17 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Калашник В.О.

секретар судового засідання Кричовський Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ОСОБА_1 філії Союзу Українок

вул. Стефурака, буд. 11,м. Косів

до відповідачів: ОСОБА_1 міської ради

майдан Незалежності, 11, м. Косів, Івано-Франківська область,78600

Громадської організації "За покликом серця"

майдан Незалежності буд. 14, м. Косів, Івано-Франківська область,78600

про визнання незаконними рішення сесії ОСОБА_1 міської ради № 3.3-10/2007 від 16.02.2007 про відміну рішення сесії ОСОБА_1 міської ради від 10.07.1999 "Про безоплатну передачу ОСОБА_1 філії Союзу Українок в постійне користування приміщення по вул. Незалежності, 53" та рішення сесії ОСОБА_1 міської ради від 17.02.2015 про затвердження протоколу конкурсної комісії від 18.01.2017 по передачі в оренду комунального майна ГО "За покликом серця";

- визнання недійсним договору оренди № 37 від 13.03.2017 укладеного між ОСОБА_1 міською радою та ГО "За покликом серця" про надання в оренду нежитлового приміщення загальною площею 77,2 кв.м по вул. Незалежності, 53 в м. Косові для використання під офіс;

- усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням по вул. Незалежності, 53 в м. Косові шляхом виселення з нього ГО "За покликом серця" та вселення в приміщення по вул. Незалежності 53 в м. Косів Косівську філію Союзу Українок.

за участю:

Від позивача: ОСОБА_2 - керівник (виписка з ЄДРЮОФОП від 27.10.11),

ОСОБА_3 - представник (довіреність від 05.05.17 № 22),

Від відповідача ОСОБА_1 міської ради: ОСОБА_4- представник (довіреність від 26.05.17),

Від відповідача ГО "За покликом серця": ОСОБА_5 - голова організації (паспорт серії СЕ172731)

Встановив:

Позивач, ОСОБА_1 філія Союзу Українок звернулась до господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до відповідачів, ОСОБА_1 міської ради та громадської організації "За покликом серця" про визнання незаконними рішення сесії ОСОБА_1 міської ради № 3.3-10/2007 від 16.02.2007, про відміну рішення сесії ОСОБА_1 міської ради від 10.07.1999 "Про безоплатну передачу ОСОБА_1 філії Союзу Українок в постійне користування приміщення по вул. Незалежності, 53" та рішення сесії ОСОБА_1 міської ради від 17.02.2015 про затвердження протоколу конкурсної комісії від 18.01.2017 по передачі в оренду комунального майна ГО "За покликом серця";

- визнання недійсним договору оренди № 37 від 13.03.2017, укладеного між ОСОБА_1 міською радою та ГО "За покликом серця" про надання в оренду нежитлового приміщення загальною площею 77,2 кв.м по вул. Незалежності, 53 в м. Косові для використання під офіс, а також про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням по вул. Незалежності, 53 в м. Косові шляхом виселення з цього приміщення ГО "За покликом серця" та вселення ОСОБА_1 філію Союзу Українок.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, на підставі Розпорядження Представника Президента України в ОСОБА_1 районі № 85 від 13 травня 1993 року була заснована ОСОБА_1 філія Союзу Українок.

На час заснування товариство Союзу Українок провадило громадську діяльність в збудованому в 1928 році будинку по вул.Тихій, 18 в м.Косові та мало в користуванні приміщення магазину «Уцінені товари», виділеного на підставі рішення виконкому ОСОБА_1 міської Ради № 168 від 27.11.1991, розширеного за рахунок приміщення магазину «Риба», на підставі рішення виконкому ОСОБА_1 міської Ради №131 від 03.09.1993.

Рішенням сесії ОСОБА_1 міської ради від 16.07.1999, ОСОБА_1 філії Союзу Українок передано в безоплатне постійне користування без зміни профілю займане приміщення по вул. Незалежності , 53 в м.Косові, взамін збудованого ними в 1928 році будинку по вул.Тихій,18. У випадку ліквідації громадської організації "Союзу Українок" дане приміщення переходить у власність міської ради.

Проте, 16.02.2007, ОСОБА_1 міською радою прийнято рішення №3.3-10/2007 про відміну рішення ОСОБА_1 міської ради від 16.07.1999 про безоплатну передачу ОСОБА_1 філії Союзу Українок в постійне користування приміщення по вул.Незалежності, 53. Також, вказаним рішенням надано громадській організації Союзу Українок в оренду на один рік приміщення магазину "Жіночий труд" загальною площею 34.6 кв.м. встановивши орендну плату одну гривню та зобов"язано громадську організацію Союз Українок вивільнити приміщення загальною площею 71,07 кв.м., де знаходилось кафе "Згарда" по вул.Незалежності , 53 в м.Косові.

Рішенням сесії ОСОБА_1 міської Ради від 17.02.2017 затверджено протокол конкурсної комісії від 18.01.2017 по передачі в оренду комунального майна ГО "За покликом серця", згідно якого нежитлове приміщення площею 71,07 кв.м. по вул. Незалежності ,53 передано в оренду "За покликом серця".

Згідно договору оренди №37 від 13.03.2017, ОСОБА_1 міська Рада передала, а орендар ГО "За покликом серця" прийняв в оренду нежитлове приміщення площею 77,2 кв.м. по вул. Незалежності , 53в м.Косові для використання під офіс.

Позивач вважає, що відповідач, ОСОБА_1 міська Рада в порушення вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" прийняла рішення №3.3-10/2007 про відміну рішення ОСОБА_1 міської ради від 16.07.1999 про безоплатну передачу ОСОБА_1 філії Союзу Українок в постійне користування приміщення по вул.Незалежності, 53.

Отже, допустивши незаконне скасування рішення сесії ОСОБА_1 міської ради №3.3-10/2007 про відміну рішення ОСОБА_1 міської ради від 16.07.1999 про безоплатну передачу ОСОБА_1 філії Союзу Українок в постійне користування приміщення по вул. Незалежності, 53 та зобов"язавши громадську організацію Союз Українок вивільнити приміщення загальною площею 71,07 кв.м. де знаходилось кафе "Згарда" по вул.Незалежності , 53 в м.Косові відповідач, ОСОБА_1 міська Рада , 17.02.2015, також прийняла незаконне рішення про затвердження протоколу конкурсної комісії від 18.01.2017 по передачі в оренду комунального майна ГО "За покликом серця" та уклала з відповідачем, ГО "За покликом серця" договір оренди №37 від 13.03.2017.

Вказані обставини стали причиною звернення позивача до господарського суду з позовною заявою за захистом свого порушеного права з вимогами про визнання незаконними рішення сесії ОСОБА_1 міської ради № 3.3-10/2007 від 16.02.2007 про відміну рішення сесії ОСОБА_1 міської ради від 10.07.1999 "Про безоплатну передачу ОСОБА_1 філії Союзу Українок в постійне користування приміщення по вул. Незалежності, 53" та рішення сесії ОСОБА_1 міської ради від 17.02.2015 про затвердження протоколу конкурсної комісії від 18.01.2017 по передачі в оренду комунального майна ГО "За покликом серця";

- визнання недійсним договору оренди № 37 від 13.03.2017 укладеного між ОСОБА_1 міською радою та ГО "За покликом серця" про надання в оренду нежитлового приміщення загальною площею 77,2 кв.м по вул. Незалежності, 53 в м. Косові для використання під офіс, а також про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням по вул. Незалежності, 53 в м. Косові шляхом виселення з нього ГО "За покликом серця" та вселення в приміщення по вул. Незалежності 53 в м. Косів Косівську філію Союзу Українок.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях, просять суд позов задовольнити.

Представник відповідача, ОСОБА_1 міської ради позовні вимоги не визнав, вважає їх безпідставними. Свої заперечення виклав у відзиві на позов №542 від 25.05.2017. Зокрема, представник відповідача в судовому засіданні вказав, що до спірних правовідносин слід застосувати строк позовної давності, сплив якої відповідно, до ст. 267 ЦК України, є підставою для відмови у позові. Також, представник відповідача зазначив, що посилання позивача на те, що йому стало відомо про існування рішення сесії ОСОБА_1 міської ради № 3.3-10/2007 від 16.02.2007 про відміну рішення сесії ОСОБА_1 міської ради від 10.07.1999 "Про безоплатну передачу ОСОБА_1 філії Союзу Українок в постійне користування приміщення по вул. Незалежності, 53" з відповіді голови Івано-Франківської ОДА в 2016 році, є безпідставним та надуманим. Оскільки засновники ОСОБА_1 філії Союзу Українок були присутні на засіданні сесії, крім того дане рішення вручено засновнику ГО ОСОБА_6 21.02.2017, про що свідчить її особистий підпис з датою отримання на зворотній стороні рішення. З листа адресованого позивачем голові ОСОБА_1 міської ради від 16.09.2012 вбачається , що про існування вказаного рішення позивачу було відомо, оскільки у вказаному листі останній зазначив: "У зв"язку з тим, що Союз Українок Косівщини від дня свого відновлення веде змістовну багатогалузеву роботу серед дорослого населення та молоді, просимо повернути чинність рішення 7 сесії ОСОБА_1 міської ради від 16.07.1999 про безкоштовну передачу у користування приміщення (вул.Незалежності, 53).

Враховуючи викладені обставини представник відповідача просить суд до спірних правовідносин застосувати строк позовної давності , а в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача, Громадської організації "За покликом серця" позовні вимоги не визнав, вважає їх безпідставними. Свої заперечення виклав у відзиві на позов. Зокрема, представник відповідача в судовому засіданні вказав, що відповідач на законних підставах шляхом участі у конкурсі та укладання договору оренди користується спірним майном, а тому відсутні будь-які підстави для розірвання спірного договору оренди та виселення останнього з орендованого приміщення.

Враховуючи викладені обставини представник відповідача вважає позов безпідставним та необгрунтованим, просить суд в задоволенні позову відмовити.

Крім цього, відповідачем ГО "За покликом серця" подано суду клопотання про визнання відповідача, ГО "За покликом серця" неналежним відповідачем та закриття провадження у даній справі.

Розглянувши подане клопотання та заслухавши пояснення представників сторін суд вважає подане клопотання необгрунтованим та безпідставним, а тому в задоволенні даного клопотання слід відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 24 ГПК України , господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Згідно ст. 21 ГПК України, відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

В судовому засіданні з"ясовано, що позивачем при поданні позову заявлено вимогу про визнання недійсним договору оренди № 37 від 13.03.2017, укладеного між ОСОБА_1 міською радою та ГО "За покликом серця" про надання в оренду нежитлового приміщення загальною площею 77,2 кв.м по вул. Незалежності, 53 в м. Косові для використання під офіс , а також усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням по вул. Незалежності, 53 в м. Косові шляхом виселення з нього ГО "За покликом серця" та вселення в приміщення по вул. Незалежності 53 в м. Косів Косівську філію Союзу Українок.

Оскільки, вимога про визнання недійсним договору оренди та виселення ГО "За покликом серця" з орендованого приміщення ставиться саме до ГО "За покликом серця", то відповідно останній є належним відповідачем у даній справі в розумінні ст. 21 ГПК України.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає за що в задоволенні даного клопотання слід відмовити.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін , дослідивши обставини у справі і подані докази, оцінивши їх відповідно до ст.43 ГПК України, суд вважає, що в задоволенні позову також слід відмовити із слідуючих підстав:

Відповідно ст. 140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Статтею 144 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Частиною 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

В силу ст. 19 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії (ст. 8 Конституції України), органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Дана вимога стосується не тільки діяльності рад як суб'єктів владних повноважень, але й реалізації їх компетенції в цивільних (господарських) правовідносинах. Воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства. Приймаючи будь-яке рішення, рада повинна діяти відповідно до встановленої процедури, яка покликана не допустити порушення законних прав та інтересів осіб.

Правова позиція щодо скасування актів органів місцевого самоврядування надана в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 у справі 1-9/2009.

Із змісту Рішення Конституційного Суду України та наведених норм Закону вбачається, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Про-те, Конституційним Судом України у своєму рішенні закріплено кілька правових позицій, застосування яких пов"язується з юридичними ознаками акта органу місцевого самоврядування та підстав його скасування.

Зокрема, Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

За визначенням Конституційного Суду України, ненормативними актами органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, які вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням сесії ОСОБА_1 міської ради від 16.07.1999, ОСОБА_1 філії Союзу Українок передано в безоплатне постійне користування без зміни профілю займане приміщення по вул. Незалежності , 53 в м.Косові взамін збудованого ними в 1928 році будинку по вул.Тихій,18. У випадку ліквідації громадської організації "Союзу Українок" дане приміщення переходить у власність міської ради.

Таким чином, вказане рішення ОСОБА_1 міської ради є ненормативним правовим актом органу місцевого самоврядування одноразового застосування, а тому не може бути самостійно скасовано органом, який його прийняв шляхом прийняття іншого рішення.

Проте, 16.02.2007, ОСОБА_1 міською радою прийнято рішення №3.3-10/2007 про відміну рішення ОСОБА_1 міської ради від 16.07.1999 про безоплатну передачу ОСОБА_1 філії Союзу Українок в постійне користування приміщення по вул.Незалежності, 53. Також вказаним рішенням надано громадській організації Союзу Українок в оренду на один рік приміщення магазину "Жіночий труд" загальною площею 34.6 кв.м. встановивши орендну плату одну гривню та зобов"язано громадську організацію Союз Українок вивільнити приміщення загальною площею 71,07 кв.м. де знаходилось кафе №Згарда" по вул.Незалежності , 53 в м.Косові.

Відповідно до ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Суд вважає, що вказане рішення ОСОБА_1 міською радою було прийнято в порушення вимог чинного законодавства та з перевищенням повноважень наданих їй законом.

Однак, суд приймає до уваги заяву відповідача, ОСОБА_1 міської ради викладену у відзиві на позов про застосування наслідків пропущення строків позовної давності.

Позовною давністю, в розумінні ст. 256 ЦК України, є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При вирішенні питання про пропуск позовної давності слід виходити з того, що за приписами ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Вирішуючи питання пропуску позовної давності , слід враховувати таке.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасниць Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитися у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "Відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Для правильного застосування положень про позовну давність судам слід встановлювати початок перебігу строку позовної давності, наявність чи відсутність поважних причин його пропуску (див. постанову ВСУ від 11.05.2016 у справі № 910/3723/14);

Судом встановлено, що копію рішення ОСОБА_1 міської ради №3.3-10/2007 від 16.02.2007 було вручено голові громадської організації ОСОБА_1 філії "Союз Українок" 21.02.2007, ОСОБА_6, про що свідчить її особистий підпис на звороті оригіналу рішення.

Вказаний підпис був судом ідентифікований шляхом візуального порівняння з підписом вчиненим нею на інших офіційних документах, які містяться в матеріалах справи.

Проте, остання, в судовому засіданні заперечила факт одержання нею копії оскарженого рішення ОСОБА_1 міської ради №3.3-10/2007 від 16.02.2007 та вчинення нею підпису.

Оскільки, підпис не містить особистих даних особи, яка його вчинила, суд не приймає вказану обставину, як доказ одержання головою ГО "Союз Українок" копії оскарженого рішення.

Проте, з листа, адресованого позивачем голові ОСОБА_1 міської ради від 16.09.2012 вбачається , що про існування вказаного рішення позивачу було відомо, оскільки у ньому було зазначено: "У зв"язку з тим, що Союз Українок Косівщини від дня свого відновлення веде змістовну багатогалузеву роботу серед дорослого населення та молоді, просимо повернути чинність рішення 7 сесії ОСОБА_1 міської ради від 16.07.1999 про безкоштовну передачу у користування приміщення (вул.Незалежності, 53).

Судом встановлено , що станом на 16.09.2012, позивачу було відомо про прийняте ОСОБА_1 міською радою рішення №3.3-10/2007 про відміну рішення ОСОБА_1 міської ради від 16.07.1999 про безоплатну передачу ОСОБА_1 філії Союзу Українок в постійне користування приміщення по вул.Незалежності, 53, а тому з цього моменту слід рахувати перебіг строку позовної давності.

Враховуючи наведені обставини, у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним рішення сесії ОСОБА_1 міської ради № 3.3-10/2007 від 16.02.2007 про відміну рішення сесії ОСОБА_1 міської ради від 10.07.1999 "Про безоплатну передачу ОСОБА_1 філії Союзу Українок в постійне користування приміщення по вул. Незалежності, 53" слід відмовити в зв'язку зі спливом строку позовної давності, визначеного ст. 257 ЦК України.

Твердження позивача, про те, що йому про спірне рішення стало відомо тільки у 2016 році, не заслуговує на увагу та не може бути підставою поновлення строку позовної давності.

Крім цього, позивач не ставив перед судом питання про поновлення строку позовної давності.

Що стосується вимог позивача, про визнання незаконними рішення сесії ОСОБА_1 міської ради від 17.02.2015 про затвердження протоколу конкурсної комісії від 18.01.2017 по передачі в оренду комунального майна ГО "За покликом серця", а також про визнання недійсним договору оренди № 37 від 13.03.2017, укладеного між ОСОБА_1 міською радою та ГО "За покликом серця" про надання в оренду нежитлового приміщення загальною площею 77,2 кв.м по вул. Незалежності, 53 в м. Косові для використання під офіс то слід зазначити наступне:

Згідно зі ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 ст.16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу , а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Позивачем при подані позову не надано суду достатніх та допустимих доказів приналежності йому на праві користування, чи праві власності спірного приміщення , отже прийняте ОСОБА_1 міською радою рішення від 17.02.2015, про затвердження протоколу конкурсної комісії від 18.01.2017 по передачі в оренду комунального майна ГО "За покликом серця", а також укладений між ОСОБА_1 міською радою та ГО "За покликом серця" договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 77,2 кв.м по вул. Незалежності, 53 в м. Косові для використання під офіс, жодним чином не порушили цивільних прав та інтересів позивача, а тому в задоволенні вказаних позовних вимог слід відмовити.

ОСОБА_1 міська рада є власником спірного нерухомого майна , а тому має законне право розпоряджатись належним їй майном.

Що стосується вимоги позивача про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням по вул. Незалежності, 53 в м. Косові шляхом виселення з нього ГО "За покликом серця", та вселення в приміщення по вул. Незалежності 53 в м. Косів Косівську філію Союзу Українок, то слід зазначити наступне:

Згідно 4.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 (із змінами і доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК.

Враховуючи вищевикладене суд вважає , що позивачем невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права, а тому в задоволенні вимоги позивача про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням по вул. Незалежності, 53 в м. Косові шляхом виселення з нього ГО "За покликом серця" та вселення в приміщення по вул. Незалежності 53 в м. Косів Косівську філію Союзу Українок слід відмовити.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Викладені у позовній заяві правові підстави в обгрунтування позовних вимог, суд не може визнати належними, а докази достатніми для задоволення позову.

За наведених обставин , суд вважає позовні вимоги безпідставними та необгрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного , відповідно до ст. 124 Конституції України, 15, 16 257, 261, 267 ЦК України, ст. 10, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", керуючись ст. 33 , 34, 43, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 філії Союзу Українок до відповідачів, ОСОБА_1 міської ради та громадської організації "За покликом серця" про визнання незаконними рішення сесії ОСОБА_1 міської ради № 3.3-10/2007 від 16.02.2007 про відміну рішення сесії ОСОБА_1 міської ради від 10.07.1999 "Про безоплатну передачу ОСОБА_1 філії Союзу Українок в постійне користування приміщення по вул. Незалежності, 53" та рішення сесії ОСОБА_1 міської ради від 17.02.2015 про затвердження протоколу конкурсної комісії від 18.01.2017 по передачі в оренду комунального майна ГО "За покликом серця";

- визнання недійсним договору оренди № 37 від 13.03.2017 укладеного між ОСОБА_1 міською радою та ГО "За покликом серця" про надання в оренду нежитлового приміщення загальною площею 77,2 кв.м по вул. Незалежності, 53 в м. Косові для використання під офіс, а також про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням по вул. Незалежності, 53 в м. Косові шляхом виселення з нього ГО "За покликом серця" та вселення в приміщення по вул. Незалежності 53 в м. Косів Косівську філію Союзу Українок.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.08.17

Суддя Калашник В.О.