Рішення № 68135220, 26.03.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2015 р. Справа № 911/5297/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» в особі філії «Київкомбікорм»

про стягнення 342942,94 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довір. № 01-12 від 01.12.2014 р.

від відповідача: ОСОБА_2, довір. № 02/КАМ/Ю від 29.12.2014 р.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод» (далі ТОВ «Кривоозерський олійний завод», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» в особі філії «Київкомбікорм» (далі - ТОВ «Комплекс Агромарс», відповідач) про стягнення 348453,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобовязань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставку товару відповідно до договору поставки № 12-1992/КК-Ю від 27.12.2012 р., у звязку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 130641,20 грн. пені, 40615,35 грн. 3% річних, 177196,56 грн. інфляційних втрат, а також 6969,06 грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.01.2015 р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод» про вжиття заходів до забезпечення позову було залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2015 р. ухвалу господарського суду Київської області від 15.01.2015 р. про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову залишено без змін, матеріали справи повернуті до господарського суду Київської області.

03.02.2015 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Кривоозерський олійний завод» було подано заяву б/н від 02.02.2015 р. про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 126738,42 грн. пені, 39007,96 грн. 3% річних, 177196,56 грн. інфляційних втрат, а також судовий збір.

Подана заява прийнята судом до розгляду, оскільки право на зменшення розміру позовних вимог є процесуальним правом позивача, визначеним ст. 22 ГПК України, яке може бути ним реалізовано у будь-який час до прийняття рішення у справі.

Відповідно до частини третьої ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України та згідно довідки про автоматичний розподіл справ між суддями (повторний розподіл) у звязку з перебуванням судді Лилака Т.Д. у відрядженні, для розгляду справи № 911/5297/14 визначено суддю господарського суду Київської області В.М. Бабкіну.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.02.2015 р. справу № 911/5297/14 було прийнято до провадження суддею Бабкіною В.М.

Розгляд справи відкладався.

10.03.2015 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Комплекс Агромарс» було подано відзив б/н від 10.03.2015 р., відповідно до якого відповідач не погоджується з позовними вимогами з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Розпорядженням Кабінету міністрів України від 21.11.2013 р. № 920-р «Про перенесення робочих днів у 2014 році» були визначені неробочі дні у 2014 році, у звязку з чим за контррозрахунком ТОВ «Комплекс Агромарс» штрафних санкцій розмір пені складає 123760,26 грн., 3% річних - 37916,94 грн., а інфляційні втрати становлять 95815,24 грн.

Крім того, ТОВ «Комплекс Агромарс» було подано клопотання б/н від 10.03.2015 р. про зменшення розміру штрафних санкцій, відповідно до якого відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90 (девяносто) відсотків до 12376,03 грн. на підставі ст. 233 ГК України, ст. 83 ГПК України, ст. 551 ЦК України.

10.03.2015 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Кривоозерський олійний завод» було подано заперечення на клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій б/н, б/д (вх. № 5279/15 від 10.03.2015 р.), відповідно до яких позивач зазначив, що розмір нарахованої пені, заявленої до стягнення позивачем, не є занадто великим і відповідає допущеному відповідачем порушенню зобовязань. Також, на переконання позивача, відповідачем не доведено того, що розмір пені, який заявлено до стягнення, значно перевищує розмір збитків позивача.

У судовому засіданні 26.03.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав; представник відповідача просив суд зменшити розмір штрафних санкцій.

У судовому засіданні 26.03.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

27.12.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» в особі філії «Київкомбікорм» (покупець) було укладено договір поставки № 12-1992/КК-Ю, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобовязується поставити та передати у власність покупцю товар, а покупець зобовязується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату.

Згідно з п. 2.1 договору кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю товару вказуються у рахунках-фактурах, та передбачаються у накладних документах на кожну окрему партію товару.

У відповідності з п. 3.1 договору постачальник самостійно та за свій рахунок здійснює поставку товару на склад покупця.

Оплата товару покупцем проводиться у порядку 100% післяоплати за товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з дати поставки товару та підписання сторонами видаткових накладних (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 4.4 договору датою оплати вважається дата списання банком грошових коштів з розрахункового рахунку покупця.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткових накладних.

У відповідності з п. 6.3 договору покупець за порушення строків оплати товару, визначених п. 4.3 договору, сплачує на вимогу постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості неоплаченого товару.

Вказаний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013 р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобовязань за ним (п. 9.1 договору).

Відповідно до п. 9.2 договору, якщо за 20 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання, то договір вважатиметься пролонгованим на 1 рік.

Як встановлено судом, на виконання умов договору поставки № 12-1992/КК-Ю від 27.12.2012 р., за період грудня 2012 року - травня 2014 року позивачем здійснена поставка відповідачу товару олії соняшникової на загальну суму 19556594,00 грн., що підтверджується долученими до справи відповідними видатковими накладними, а також довіреностями на отримання товару.

Станом на 24.07.2014 р. відповідач повністю розрахувався за переданий товар на загальну суму 19556594,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, копії яких долучено до матеріалів справи.

Предметом спору у даній справі є застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором, а також чинним законодавством, за порушення зобовязання.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено статтею 175 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Проте, відповідач, в порушення взятих на себе зобовязань, за товар, поставлений позивачем у період грудня 2012 року - травня 2014 року, розрахувався з порушенням термінів оплати, встановлених п. 4.3 договору, а саме - товар не завжди оплачувався протягом 14 календарних днів з дати його поставки та підписання сторонами видаткових накладних.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивач просив суд стягнути з відповідача 126738,42 грн. пені.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалося вище, згідно з п. 4.3 договору, сплачує на вимогу постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості неоплаченого товару.

Розмір пені, визначений позивачем, становить 126738,42 грн., нарахованої на заборгованість відповідача за кожною видатковою накладною окремо, з урахуванням часткових проплат за загальний період з 12.12.2013 р. до 24.07.2014 р.

Проте, згідно з арифметичним розрахунком, який зроблений судом з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 126738,40 грн., у тому числі -

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення33299613.12.2013 - 16.12.201346.5000 %0.036 %*474.4167545414.12.2013 - 24.12.2013116.5000 %0.036 %*2646.3066582618.12.2013 - 24.12.201376.5000 %0.036 %*1660.0033100419.12.2013 - 23.12.201356.5000 %0.036 %*589.4634162827.12.2013 - 02.01.201476.5000 %0.036 %*851.7364039028.12.2013 - 08.01.2014126.5000 %0.036 %*2737.0167558031.12.2013 - 08.01.201496.5000 %0.036 %*2165.5633966002.01.2014 - 23.01.2014226.5000 %0.036 %*2661.4534221004.01.2014 - 22.01.2014196.5000 %0.036 %*2315.7834408005.01.2014 - 12.02.2014396.5000 %0.036 %*4779.4133286008.01.2014 - 12.02.2014366.5000 %0.036 %*4267.9033796011.01.2014 - 19.02.2014406.5000 %0.036 %*4814.7751425014.01.2014 - 19.02.2014376.5000 %0.036 %*6776.8334442018.01.2014 - 10.03.2014526.5000 %0.036 %*6378.8534578023.01.2014 - 10.03.2014476.5000 %0.036 %*5788.2634408025.01.2014 - 12.03.2014476.5000 %0.036 %*5759.8034697030.01.2014 - 17.03.2014476.5000 %0.036 %*5808.1834884001.02.2014 - 12.02.2014126.5000 %0.036 %*1490.9333558004.02.2014 - 16.02.2014136.5000 %0.036 %*1553.7833233409.05.2014 - 12.06.2014359.5000 %0.052 %*6054.8587712211.05.2014 - 16.07.2014679.5000 %0.052 %*30591.1387712217.07.2014 - 04.08.20141912.5000 %0.068 %*11414.6043978221.05.2014 - 16.07.2014579.5000 %0.052 %*13048.8743978217.07.2014 - 23.07.2014712.5000 %0.068 %*2108.54Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 39007,96 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за кожною видатковою накладною окремо, з урахуванням часткових проплат за загальний період з 12.01.2013 р. до 24.07.2014 р.

Водночас, згідно з арифметичним розрахунком, який зроблений судом з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в сумі 39007,94 грн., у тому числі -

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів44016013.01.2013 - 21.01.201393 %325.6031830414.01.2013 - 21.01.201383 %209.3042425618.01.2013 - 24.02.2013383 %1325.0741731219.01.2013 - 27.02.2013403 %1371.9842515223.01.2013 - 21.02.2013303 %1048.3243254425.01.2013 - 04.02.2013113 %391.0788099227.01.2013 - 04.02.201393 %651.6942963228.01.2013 - 04.02.201383 %282.5045404830.01.2013 - 21.02.2013233 %858.3434540831.01.2013 - 21.02.2013223 %624.5736064011.02.2013 - 27.02.2013173 %503.9138528013.02.2013 - 27.02.2013153 %475.0031696014.02.2013 - 20.03.2013353 %911.8043769616.03.2013 - 08.04.2013243 %863.4034294417.03.2013 - 04.04.2013193 %535.5644464021.03.2013 - 13.05.2013543 %1973.4742694423.03.2013 - 27.03.201353 %175.4634143629.03.2013 - 04.04.201373 %196.4443645201.04.2013 - 11.04.2013113 %394.6087978012.04.2013 - 28.04.2013173 %1229.2842438013.04.2013 - 14.04.201323 %69.7633286018.04.2013 - 25.04.201383 %218.8726996816.05.2013 - 26.05.2013113 %244.0833299613.12.2013 - 16.12.201343 %109.4867545414.12.2013 - 24.12.2013113 %610.6866582618.12.2013 - 24.12.201373 %383.0833100419.12.2013 - 23.12.201353 %136.0334162827.12.2013 - 02.01.201473 %196.5564039028.12.2013 - 08.01.2014123 %631.6267558031.12.2013 - 08.01.201493 %499.7433966002.01.2014 - 23.01.2014223 %614.1834221004.01.2014 - 22.01.2014193 %534.4134408005.01.2014 - 12.02.2014393 %1102.9433286008.01.2014 - 12.02.2014363 %984.9033796011.01.2014 - 19.02.2014403 %1111.1051425014.01.2014 - 19.02.2014373 %1563.8834442018.01.2014 - 10.03.2014523 %1472.0434578023.01.2014 - 10.03.2014473 %1335.7534408025.01.2014 - 12.03.2014473 %1329.1934697030.01.2014 - 17.03.2014473 %1340.3534884001.02.2014 - 12.02.2014123 %344.0633558004.02.2014 - 16.02.2014133 %358.5633233409.05.2014 - 12.06.2014353 %956.0387712211.05.2014 - 04.08.2014863 %6199.9343978221.05.2014 - 23.07.2014643 %2313.37З долученого до матеріалів справи розрахунку інфляційних втрат вбачається, що позивачем було визначено розмір інфляційних втрат у сумі 96172,85 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за кожною видатковою накладною окремо, з урахуванням часткових проплат за загальний період з 12.01.2013 р. до 24.07.2014 р.

Слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом, і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат.

Таким чином, інфляційна складова боргу може бути розрахована виключно за період, що складається з повних календарних місяців прострочення платежів, а не за кожний день окремо, оскільки Держкомстат не визначає індекс інфляції на кожен день місяця чи на частину місяця.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 15.09.2010 р. у справі № 11/14-10, від 01.12.2010 р. у справі № 3/111-10, від 19.01.2011 р. у справі № 4/54-10-1818, від 15.03.2011 р. у справі № 32/301.

Порядок проведення підрахунку інфляційних втрат передбачено листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», відповідно до якого розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення сплати заборгованості. Сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Крім того, якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується (п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012).

З урахуванням наведеного, згідно з арифметичним розрахунком, який зроблений судом, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 96172,85 грн., у тому числі -

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції13.01.2013 - 21.01.20134401601.002880.32441040.3214.01.2013 - 21.01.20133183041.002636.61318940.6118.01.2013 - 24.02.20134242560.999-424.26423831.7419.01.2013 - 27.02.20134173120.999-417.31416894.6923.01.2013 - 21.02.20134251520.999-425.15424726.8525.01.2013 - 04.02.20134325441.0000.00432544.0027.01.2013 - 04.02.20138809921.0000.00880992.0028.01.2013 - 04.02.20134296321.0000.00429632.0030.01.2013 - 21.02.20134540480.999-454.05453593.9531.01.2013 - 21.02.20133454080.999-345.41345062.5911.02.2013 - 27.02.20133606400.999-360.64360279.3613.02.2013 - 27.02.20133852800.999-385.28384894.7214.02.2013 - 20.03.20133169600.999-316.96316643.0416.03.2013 - 08.04.20134376961.0000.00437696.0017.03.2013 - 04.04.20133429441.0000.00342944.0021.03.2013 - 13.05.20134446401.0000.00444640.0023.03.2013 - 27.03.20134269441.0000.00426944.0029.03.2013 - 04.04.20133414361.0000.00341436.0001.04.2013 - 11.04.20134364521.0000.00436452.0012.04.2013 - 28.04.20138797801.0000.00879780.0013.04.2013 - 14.04.20134243801.0000.00424380.0018.04.2013 - 25.04.20133328601.0000.00332860.0016.05.2013 - 26.05.20132699681.0000.00269968.0013.12.2013 - 16.12.20133329961.0051664.98334660.9814.12.2013 - 24.12.20136754541.0053377.27678831.2718.12.2013 - 24.12.20136658261.0000.00665826.0019.12.2013 - 23.12.20133310041.0000.00331004.0027.12.2013 - 02.01.20143416281.0000.00341628.0028.12.2013 - 08.01.20146403901.0000.00640390.0031.12.2013 - 08.01.20146755801.0000.00675580.0002.01.2014 - 23.01.20143396601.002679.32340339.3204.01.2014 - 22.01.20143422101.002684.42342894.4205.01.2014 - 12.02.20143440801.002688.16344768.1608.01.2014 - 12.02.20143328601.002665.72333525.7211.01.2014 - 19.02.20143379601.0082703.68340663.6814.01.2014 - 19.02.20145142501.0084114.00518364.0018.01.2014 - 10.03.20143444201.0062066.52346486.5223.01.2014 - 10.03.20143457801.0062074.68347854.6825.01.2014 - 12.03.20143440801.0062064.48346144.4830.01.2014 - 17.03.20143469701.0289715.16356685.1601.02.2014 - 12.02.20143488401.0000.00348840.0004.02.2014 - 16.02.20143355801.0062013.48337593.4809.05.2014 - 12.06.20143323341.03812628.69344962.6911.05.2014 - 04.08.20148771221.05346487.47923609.4721.05.2014 - 23.07.20144397821.0146156.95445938.95За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод».

Водночас, судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, з наступних підстав.

Відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій на 90%.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вказана норма кореспондується з загальними нормами законодавства, які визначають підстави для такого зменшення.

Так, відповідно до чч. 2, 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, до штрафних санкцій, виходячи із змісту ч. 1 ст. 230 ГК України, ст. 549 ЦК України, відноситься штраф та пеня, які є видами неустойки, отже, чинне законодавство не надає суду права зменшувати розмір процентів річних та втрат від інфляції.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (пп. 3.17.4 п. 3.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Як вбачається із заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені), останнім належними та допустимими доказами у розумінні приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України не доведено суду наявності у спірному правовідношенні виняткових обставин, які є підставою для зменшення розміру нарахованої позивачем пені.

Окрім того, у даному випадку розмір нарахованої позивачем пені не є занадто великим і відповідає допущеному відповідачем порушенню господарського зобовязання.

Також слід зазначити, що посилання відповідача на те, що позивач жодного разу у період здійснення поставок не застосовував штрафні санкції, не може бути підставою для зменшення їх розміру, оскільки застосування штрафних санкцій є правом, а не обовязком відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача в частині зменшення розміру нарахованої позивачем пені.

Решта посилань відповідача в обґрунтування необхідності зменшення розміру пені на 90% (у тому числі на складний фінансовий стан товариства) наведених вище висновків суду не спростовують.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно задоволених вимог.

При цьому, беручи до уваги, що позивачем в процесі розгляду справи було зменшено розмір заявлених позовних вимог, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», частина сплаченого судового збору - пропорційно до суми, на яку було зменшено позовні вимоги, а саме - в сумі 110,21 грн. підлягає поверненню ТОВ «Кривоозерський олійний завод» з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (07350, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Гаврилівка, код 30160757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод» (03680, м. Київ, вул. Желябова, 2А, код 38123796) 126738 (сто двадцять шість тисяч сімсот тридцять вісім) грн. 40 коп. пені, 39007 (тридцять девять тисяч сім) грн. 94 коп. 3% річних, 96172 (девяносто шість тисяч сто сімдесят дві) грн. 85 коп. інфляційних втрат та 5238 (пять тисяч двісті тридцять вісім) грн. 38 коп. судового збору.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Повернути з Державного бюджету України надмірно сплачений позивачем судовий збір в сумі 110,21 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 31.03.2015 р.

Суддя В.М. Бабкіна