Рішення № 68135075, 26.06.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2017Справа №910/8060/17

За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда електрик Україна»До відповідачапублічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» Пророзірвання договору та стягнення 645290,36 доларів США та 191384,14 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Грибенко А.Л. (за дов.)

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда електрик Україна» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про розірвання договору про розміщення коштів на строковому депозиті «Депозитна лінія» № 237320 від 08.01.2014 та про стягнення 535383,56 доларів США коштів вкладу, 106612,40 доларів США процентів, 3294,40 грн. доларів США пені, 191384,14 грн. трьох процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про розміщення коштів на строковому депозиті «Депозитна лінія» № 237320 від 08.01.2014.

Суд своєю ухвалою від 22.05.2017 порушив провадження у справі № 910/8060/17, розгляд останньої призначив на 12.06.2017.

У зв'язку з неприбуттям в судове засідання представника відповідача, суд відклав розгляд справи до 26.06.2017.

Відповідач відзиву на позов не подав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

03.03.2003 публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (Банк) та товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда електрик Україна» (клієнт) уклали договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування № 426753 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого банк відкриває клієнту поточний рахунок (поточні рахунки) у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий) та/або здійснює його (їх) та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування.

Банк відкрив позивачеві в Севастопольській філії публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» банківські рахунки: поточний № 26003426753001 - у гривні, валютний № 26002426753002 - у доларах США, валютний № 26003426753023 - у Євро, картковий № 26053426753051 - у гривні.

08.01.2014 публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (Банк) та товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда електрик Україна» (клієнт) уклали договір про розміщення коштів на строковому депозиті «Депозитна лінія» № 237320 (далі - Договір), предметом якого є внесення клієнтом та прийняття Банком тимчасово вільних коштів у сумі та на строк, що зазначено в додатковій угоді до договору, з обов'язками виплачувати клієнту суму вкладу та проценти на умовах і в порядку, встановлених цим договором.

Пунктом 2.3.2 Договору встановлено, що Банк зобов'язаний виплачувати клієнту проценти згідно з пунктом 3.12 в редакції додаткової угоди до цього договору.

В п. 3.12 (в редакції додаткової угоди) визначено, що проценти за вкладом виплачуються клієнту в день закінчення розміщення вкладу, передбаченого пунктом 3.1. цієї додаткової угоди, або щомісячно кожного числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що кошти, які розміщуються клієнтом на депозитному рахунку, перераховуються винятково з його поточного рахунку.

Нарахування процентів за вкладом проводиться за період розміщення коштів починаючи з дня, наступного за днем надходження вкладу на депозитний рахунок.

Позивач розмістив на депозитний рахунок № 26157000156646 535383,56 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням № 3508 від 08.01.2014 та випискою по рахунку № 26002426753002 за період 01.01.2014 - 31.01.2014, строком до 13.01.2015.

Рахунок, на який перераховувались відсотки за договором - № 26189000135743

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з ч. 3 ст. 1060 ЦК України за договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.

Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу.

Виходячи з змов Договору відповідач зобов'язаний виплачувати позивачу проценти за вкладом у встановлений Договором строк із розрахунку 8 (вісім) % річних згідно з додатковою угодою № 1 до Договору.

Починаючи з січня по квітень 2014 року відповідач нарахував відсотки у розмірі 9974,27 доларів США.

Починаючи з 28.05.2014 відповідач припинив нарахування та виплату відсотків на банківські вклади позивача.

05.01.2015 позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 002 від 05.01.2015, у якому позивач запропонував відповідачу декілька варіантів належного виконання зобов'язання по поверненню коштів вкладів за Договором та відсотки по ньому. До цієї заяви позивач додав відповідне платіжне доручення № 4173, а також розпорядження про повернення грошових коштів, що потрапили на «недіючі рахунки», з платіжними дорученнями № 4172, № 4174.

ПАТ КБ «ПриватБанк» жодної відповіді не надав, платіжні доручення не виконав.

Пунктом 2.1.1. Договорів та п. 3.6.2.3.1.1. Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені відповідачем на особистому веб-сайті (режим доступу - https://conditions-and-rules.privatbank.ua/main/view-content-195/?lang=uk&bank=PB), передбачено право клієнта отримувати інформацію про стан депозитного рахунку на свою письмову вимогу.

Відповідно до п. 2.3.3 Договору та п. 3.6.2.3.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг Банк зобов'язаний забезпечити повну схоронність вкладу клієнта.

15.12.2016 позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 108 з проханням надати виписки по рахункам: № 26157000156646 (депозит) та № 26189000135743 (відсотки).

Згідно з наданими відповідачем виписками, на цих рахунках відсутні кошти.

23.12.2016 позивач надіслав вимогу № 0134 від 19.12.2016 про термінове повернення коштів вкладу та нарахованих відсотків за Договором. До листа додані платіжні доручення № 5 від 19.12.2016, № 6 від 19.12.2016.

Відповідач ці платіжні доручення не виконав.

Відповідно до ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

За ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майно. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Як зазначено вище сторони погодили строк вкладу до 13.01.2015.

Враховуючи, що відповідач на вимогу позивача вклад не повернув, а також не сплатив позивачеві нараховані проценти за період з 05.04.2014 до 13.01.2015, суд вважає вимоги про стягнення з відповідача 535383,56 доларів США коштів вкладу, 106612,40 доларів США процентів обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору, допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як вбачається зі змісту п. 1.1 договору про розміщення коштів на строковому депозиті «Депозитна лінія» № 237320 від 08.01.2014, метою його укладення є отримання суми вкладу з процентами.

Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за Договором досягнення такої мети позивачем стає неможливим, що дає підстави вважати порушення, допущені відповідачем, істотними.

Оскільки порушення виконання зобов'язання відповідачем є істотним в розумінні ст. 651 Цивільного кодексу України, суд вважає позовні вимоги про розірвання Договору обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

За пунктом 4.13 Договору, у разі порушення будь-якою стороною цього Договору будь-якого грошового зобов'язання винна сторона несе відповідальність перед іншою стороною винятково у вигляді сплати пені в розмірі 0,1 від облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який сплачується пеня) від своєчасно не перерахованої суми, яка нараховується протягом одного місяця з моменту виникнення відповідного зобов'язання.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, з відповідача підлягає стягненню 3294,40 доларів США пені.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996, № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Облікова ставка Національного банку (далі - облікова ставка) - ключова процентна ставка Національного банку, яка є основним індикатором змін у грошово-кредитній політиці та орієнтиром вартості залучених та розміщених грошових коштів для банків та інших суб'єктів грошово-кредитного ринку (постанова Національного банку України від 21.04.2016 № 277 «Про затвердження Положення про основи процентної політики Національного банку України».

При цьому чинне законодавство не встановлює будь-яких обмежень щодо визначення розміру пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, вираженого, зокрема, в іноземній валюті, окрім того, яке зазначено у статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", тобто, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, визначення розміру пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, яке виражене в іноземній валюті, із застосуванням облікової ставки НБУ не суперечить нормам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягає 191384,14 грн. 3% процентів річних (з суми 16996401,35 грн.) за період з 29.12.2016 по 15.05.2017.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Розірвати договір про розміщення коштів на строковому депозиті «Депозитна лінія» № 237320 від 08.01.2014, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда електрик Україна» та публічним акціонерним товариством комерційного банку «Приватбанк».

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, код 14360570) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда електрик Україна» (вул. Гарматна, 2, м. Київ, 03680, код 31576194) 535383,56 доларів США коштів вкладу, 106612,40 доларів США процентів, 3294,40 грн. доларів США пені, 191384,14 грн. трьох процентів річних 260725,04 грн. судового збору.

Повний текст рішення складено 04.08.2017

Суддя С.А. Ковтун