Постанова № 68134863, 03.08.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2017 року Справа № 910/3962/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А.(доповідач), суддів:Барицької Т.Л., Іванової Л.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної казначейської служби Українина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.11.2016у справі№ 910/3962/16Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" до1.Державної казначейської служби України, 2.Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"простягнення 11434,47 грн.за участю представників:

позивача - не з'явились

відповідача-1 - не з'явились

відповідача-2 - Тіщенко А.А., довір. від 27.12.2016

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.08.2016 у справі № 910/3962/16 відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" (позивач).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 скасовано частково рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2016 у справі № 910/3962/16. Резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції:

" Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" 10 394,97 грн помилково перерахованих коштів, 1 039,50 грн пені та 1 378,00 грн судового збору за подання позовної заяви.

В позові до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" відмовити.

Стягнути з Державної казначейської служби України на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" 1 515,80 грн судового збору за подання апеляційної скарги."

Не погоджуючись із вказаною постановою, Державна казначейська служба України звернулась з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 96, 176, 1213, 1214 Цивільного кодексу України

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 22.09.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України") в особі філії - Одеське обласне управління ВАТ "Ощадбанк" (Банк), та Відкритим акціонерним товариством "Одеська ТЕЦ" (клієнт) укладено договір банківського рахунку № 1570, за умовами якого у відповідності із діючим законодавством України, Банк зобов'язується надавати клієнту послуги по розрахунково-касовому обслуговуванню, які пов'язані із переказом грошей з рахунка (на рахунок) цього Клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійснення інших операцій, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язується оплачувати вартість таких послуг та надає Банку право користуватися тимчасово вільними коштами Клієнта на власний розсуд.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.2013 у справі № 5017/2373/2012 стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" на користь Дочірньої компанії "ГАЗ України" НАК "Нафтогаз України" 16 296 391,12 грн основного боргу, 494 689,18 грн збитків від інфляції, 685 482,74 грн - 3% річних, 1 227 055,93 грн пені та 64 347,81 грн витрат по сплаті судового збору.

На виконання вказаної постанови Господарським судом Одеської області видано наказ № 5017/2373/2012 від 04.03.2013, який пред'явлено до виконання до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

Постановою відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 13.05.2013 відкрито виконавче провадження ВП № 37886976 з виконання наказу № 5017/2373/2012 від 04.03.2013.

15.04.2014 Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, направлено на адресу філії Одеське обласне управління АТ "Ощадбанк" для виконання платіжні вимоги №№ 320/13-1, 320/13-2 від 03.04.2014 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" на користь Дочірньої компанії "ГАЗ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" боргу у розмірі 18 767 966,78 грн згідно з наказом Господарського суду Одеської області № 5017/2373/2012 від 04.03.2013.

21.05.2014 АТ "Ощадбанк" частково виконані платіжні вимоги №№ 320/13-1, 320/13-2 від 03.04.2014, проведено примусове списання коштів у розмірі 10 336,54 грн з рахунку № 2600830102105 (меморіальний ордер № 55282859 від 21.05.2014) та 58,43 грн з рахунку № 2604130202105 (меморіальний ордер № 55282999 від 21.05.2014).

Державною виконавчою службою України, згідно із розпорядженням № 37886976/13, затвердженим 30.05.2014 в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кузьменко О.С., грошові кошти в сумі 58,43 грн та 10 336,54 грн, які надійшли 21.05.2014 на депозитний рахунок Державної виконавчої служби України при примусовому виконанні наказу Господарського суду Одеської області № 5017/2373/2012 від 04.03.2013, перераховано: на користь Дочірньої компанії "ГАЗ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 8 855,11 грн, як погашення боргу згідно з наказом № 5017/2373/2012 від 04.03.2013, що підтверджується платіжним дорученням №2748 від 03.06.2014; на користь ДВС України - витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 555,96 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2747 від 03.06.2014, та на користь УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва - 983,90 грн виконавчого збору, що підтверджується платіжним дорученням № 2749 від 03.06.2014.

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби про стягнення помилкового банківського переказу в сумі 10 394,97 грн та пені у розмірі 1 039,50 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що на рахунок Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України з рахунків Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ", відкритих у філії - Одеське обласне управління АТ "Ощадбанк", було здійснено помилковий переказ коштів у загальній сумі 10 394,97 грн.

В процесі розгляду справи, відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся з клопотанням про заміну відповідача на належного відповідача Дочірню компанію "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та Державну казначейську службу України.

В свою чергу, Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" подано до суду клопотання про заміну відповідача Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на належного відповідача - Державну казначейську службу України.

Місцевий господарський суд, задовольняючи вказані клопотання не обґрунтував підстави їх задоволення.

Судом першої інстанції відмовлено позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Рішення мотивовано тим, що позивачем не зазначено суть помилки, за наслідками якої на користь відповідача здійснено примусове списання коштів у розмірі 10 336,54 грн з рахунку № 2600830102105 та 58,43 грн з рахунку № 2604130202105, та не доведено, що виконавча служба є неналежним отримувачем коштів у розумінні пункту 1.23 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", а власник рахунків є неналежним платником грошових коштів.

Апеляційний господарський суд частково скасував рішення місцевого суду та присудив до стягнення з Державної казначейської служби України на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" 10 394,97 грн помилково перерахованих коштів, 1 039,50 грн пені та 1 378,00 грн судового збору за подання позовної заяви. В позові до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" відмовив.

Постанова ґрунтується на тому, що відповідно до пункту 5.6. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті платіжну вимогу стягувач подає до банку, що його обслуговує, разом із двома примірниками реєстру платіжних вимог за формою, наведеною в додатку 9 до цієї Інструкції, реквізити якого заповнюються згідно з вимогами, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції. Банк, що обслуговує стягувача, приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк платника - протягом 30 календарних днів з дати їх складання.

Платіжна вимога № 320/13-1 Державної виконавчої служби України була складена 03.04.2014, тоді як примусове списання коштів здійснено 21.05.2014, тобто більш ніж через 30 днів з дати складання платіжної вимоги.

Пунктом 32.3.1 статті 32 Закону України "Про платіжні системи і переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 № 2346-111 передбачено, що у разі помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, цей банк - порушник зобов'язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу. У противному разі отримувач має право у встановленому законом порядку вимагати від банку-порушника ініціювання переказу йому суми переказу за рахунок власних коштів, сплати пені в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення починаючи від дати завершення помилкового переказу, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу. Одночасно банк-порушник зобов'язаний після виявлення помилки негайно повідомити неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу - і про необхідність ініціювання ним переказу еквівалентної суми коштів цьому банку протягом трьох робочих днів від дати надходження такого повідомлення. Форма повідомлення банку про здійснення помилкового переказу встановлюється Національним банком України.

Згідно з пунктом 35.1 статті 35 Закону України "Про платіжні системи і переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 № 2346-111 неналежний отримувач зобов'язаний протягом трьох робочих днів від дати надходження повідомлення банку-порушника про здійснення помилкового переказу ініціювати переказ еквівалентної суми коштів банку-порушнику, за умови отримання повідомлення цього банку про здійснення помилкового переказу.

Виконавчою службою не повернуто грошові кошти у розмірі 10 394,97 грн. на рахунок Банку.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів передчасними з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Стаття 115 Господарського процесуального кодексу України містить імперативний припис про те, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у ньому, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до законів України, а також рішеннями, що підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції є юридичними особами, мають відповідні рахунки в органах Державного казначейства України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплат стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках.

Пунктами 1.23, 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" отримувач це - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі.

Неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі;

Переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Відповідно до пункту 1.4 розділу 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої наказом Національного банку України № 22 від 21.01.2004, неналежним отримувачем є особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі; неналежний платник це - особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів; неналежний стягувач - особа, що не має визначених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" підстав для ініціювання переказу коштів з рахунку платника; помилкове списання/зарахування коштів - списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача.

Згідно з пунктами 5.3., 5.6 глави 5 вказаної Інструкції примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі (орган державної виконавчої служби) на підставі виконавчих документів, установлених законами України.

Платіжну вимогу стягувач подає до банку, що його обслуговує, разом із двома примірниками реєстру платіжних вимог за формою, наведеною в додатку 9 до цієї Інструкції, реквізити якого заповнюються згідно з вимогами, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції.

Банк, що обслуговує стягувача, приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк платника - протягом 30 календарних днів з дати їх складання.

Пунктом 2.4 Інструкції передбачено, що банки повертають без виконання розрахункові документи, зокрема, якщо порушено інші вимоги цієї глави, глав 5, 6 і 12 цієї Інструкції.

Судами не з'ясовано питання чи перерахування коштів поза межами строку та часткове виконання рішення суду може бути помилковим переказом.

Крім того, згідно з пунктом 2.4. Інструкції у разі недотримання банками вимог, викладених у цьому пункті та в пункті 2.4 цієї глави, відповідальність за шкоду, завдану платнику (отримувачу, стягувачу), покладається на банк, що обслуговує платника (отримувача, стягувача).

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові вказав на те, що позивачем не доведено, що виконавча служба є неналежним отримувачем коштів у розумінні пункту 1.23 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні, а власник рахунків є неналежним платником грошових коштів, а апеляційний господарський суд, задовольняючи позов та посилаючись на пункт 35.1 статті 35 Закону України "Про платіжні системи і переказ коштів в Україні" вказує про неналежного одержувача коштів без обґрунтування таких висновків.

Судом першої інстанції задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" та Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про заміну відповідача - Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України та належних відповідачів: Державну казначейську службу України та Дочірню компанію "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Однак місцевий господарський суд, здійснюючи заміну неналежного відповідача не надав оцінки тому, що вказаний спір та рішення безпосередньо стосується прав і обов'язків Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, яким в межах виконавчого провадження, складено платіжні вимоги, що частково виконані банком, та перераховано грошові кошти Дочірній компанії "Газ України". Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначене та не застосував вимоги пункту 3 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Тобто Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України є особою, прав і обов'язків якої стосується рішення у даній справі. Співвідповідачами є відповідні органи Державної казначейської служби України, до компетенції яких належить казначейське обслуговування бюджетних коштів та виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів.

Відповідно до вимог пункту 3 частини 2 статті 111-10 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 у справі № 910/3962/16 скасувати.

Справу № 910/3962/16 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

Л.Б. ІВАНОВА