Постанова № 68134679, 03.08.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/1767/16

Категорія: 5.2 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Градовського Ю.М.

за участю секретаря - Худика С.А.

представника апелянта - Кузовлєва С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Артіль ЛТД» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Артіль ЛТД» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправним та скасування наказу,

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна фіскальна служба України, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Артіль ЛТД» (далі - ТОВ «Артіль ЛТД») звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Мінекономрозвитку України), в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ «Про відновлення дії спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - щодо суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України» від 30 серпня 2016 року № 1417.

В обґрунтування позову, з посиланням на статтю 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», зазначено про відсутність у Мінекономрозвитку України повноважень щодо відновлення дії спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, оскільки вказаним нормативним актом встановлено виключно її застосування.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного її вирішення, ТОВ «Артіль ЛТД» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Представник апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримала доводи викладені в апеляції та просила її задовольнити.

Інші учасники судового процесу в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, належним чином сповіщені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторони, належним чином повідомленої про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що 27 лютого 2015 року наказом Мінекономрозвитку України № 189 до ТОВ «Артіль ЛТД» застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Не погоджуючись з даним наказом, позивач звернувся до суду про його скасування.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду по справі №814/1202/15 від 15 червня 2015 року, залишеної без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року скасовано наказ відповідача від 27 лютого 2015 року № 189, в частині застосування до ТОВ «Артіль ЛТД» спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності (а.с.66-76).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2016 року рішення вказаних судів скасовані, а справу направлено на новий розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду (а.с.77-81).

На підставі даної ухвали Вищого адміністративного суду, 30 серпня 2016 року Мінекономрозвитку України наказом № 1417 (далі - спірний наказ) відновило дію спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності щодо ТОВ «Артіль ЛТД», яка була застосована наказом від 27 лютого 2015 року № 189 (а.с.9-10).

За результатами нового розгляду справи № 814/1068/16 (№ 814/1202/15) постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 скасовано наказ Мінекономрозвитку України від 27 лютого 2015 року № 189, в частині застосування до ТОВ «Артіль ЛТД» спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Дане рішення ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року залишено без змін.

Не погоджуючись зі спірним наказом про відновлення спеціальної санкції, позивач у вересні 2016 року звернувся до суду про його скасування.

У свою чергу, на підставі судового рішення, 22 березня 2017 року Мінекономрозвитку України своїм наказом № 423 скасувало дію спеціальної санкції, що застосована до ТОВ «Артіль ЛТД», визнала такими, що втратили чинність накази від 11 жовтня 2016 року №1719 та від 30 серпня 2016 року №1417 (а.с.125).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що станом на день розгляду справи (квітень 2017 року) наказу від 30 серпня 2016 року № 1417 не існує, оскільки іншим наказом Мінекономрозвитку України його визнано таким, що втратив чинність.

Тобто, суд погодився з позицією Мінекономрозвитку України, що на даний час у справі відсутній предмет спору.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні, не відповідає вимогам ст.159 КАС України, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, які виникли в даній справі, регулюються Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року № 959-XII (далі - Закон № 959) та Положенням про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», затвердженого наказом Міністерства економіки України № 52 від 17 квітня 2000 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 травня 2000 року за № 260/4481 (далі - Положення).

Згідно з пп.1.1 п.1 Положення спеціальні санкції - індивідуальний режим ліцензування або тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності - застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України або за рішенням суду.

Відповідно до ст. 37 Закону № 959 за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності може бути застосований, зокрема, індивідуальний режим ліцензування.

Тобто, даний Закон передбачає право Мінекономрозвитку України виключно на застосування спеціальної санкції. Відновлення дії спеціальної санкції Закон № 959 не передбачає.

Не передбачено такого права і в Положенні.

Так, пп.4.8 п.4 Положення передбачає, що про застосування санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», видається наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, у якому вказуються норми чинного законодавства, які було порушено, матеріали, на підставі яких видано наказ, реквізити суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовані санкції, та вид санкції, дата, з якої санкція починає діяти.

Однак, аналіз спірного наказу свідчить про те, що він не відповідає вимогам, визначених в Положенні, оскільки не містить посилань на норми чинного законодавства, які було порушено ТОВ «Артіль ЛТД», в ньому відсутня конкретна дата, з якої санкція починає діяти.

Колегія суддів не погоджується з мотивами суду першої інстанції, наведених у рішенні щодо відмови товариству в позові та підтримує позицію апелянта про те, що суд повинен був надати правову оцінку наказу, який є предметом оскарження та вирішити позов по суті.

Такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов, виходячи з наступного.

Предметом адміністративного позову ТОВ «Артіль ЛТД» є визнання протиправним та скасування наказу №1417 від 30 серпня 2016 року.

Проте, суб'єкт владних повноважень визнав спірний наказ №1417 від 30 серпня 2016 року таким, що втратив чинність.

Отже, у даному випадку, слід погодитися з апелянтом, що прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про визнання спірного наказу таким, що втратив чинність, тягне за собою інші наслідки ніж визнання його протиправним і скасування та прийняття такого рішення не свідчить, що спір між сторонами вичерпано.

Так, скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття.

Натомість визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Тобто, суд першої інстанції повинен був з'ясувати, чи були порушені права позивача спірним наказом №1417 від 30 серпня 2016 року та чи були відновлені ці права наказом № 423 від 22 березня 2017 року.

З наявної на офіційному сайті відповідача інформації (а.с.161) спірний наказ діяв в період з 30 серпня 2016 року по 22 березня 2017 року. Протягом вказаного часу ТОВ «Артіль ЛТД» було вимушено отримувати разові дозволи (ліцензії) на кожну окрему зовнішньоекономічну операцію, а в деяких випадках навіть відмовлялося від їх здійснення через загрозу сплати штрафних санкцій та вартості простою у зв'язку з тривалим оформленням дозвільних документів.

Крім цього, судом не враховано, що після відновлення дії спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, наказ про застосування до позивача спеціальних санкцій знову було визнано протиправним та скасовано в судовому порядку.

Отже, спірний наказ, який діяв в період з 30 серпня 2016 року по 22 березня 2017 року порушував права позивача, а тому останній мав право на судовий захист.

Таким чином, з урахуванням викладеного, не можна вважати, що Мінекономрозвитку України діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а це, відповідно до п.1 ч.1 ст.202 КАС України, є підставою для скасування рішення та прийняття нового - про задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Артіль ЛТД» сплатило судовий збір у розмірі більшому ніж це передбачено Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, в редакції на момент подання позову.

У свою чергу, суд апеляційної інстанції повинен присудити судові витрати в розмірі, що передбачений вказаним Законом.

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає за можливим присудити позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, здійснені ним судові витрати, а саме в сумі 2 893,80 грн. (1378 грн. - с/з 1 інстанція + 1515,80 грн. - с/з 2 інстанція = 2 893,80 грн.).

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Артіль ЛТД» - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року - скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Артіль ЛТД» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про відновлення дії спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - щодо суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України» від 30 серпня 2016 року № 1417.

Стягнути з Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (код за ЄДРПОУ 37508596) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Артіль ЛТД» (код за ЄДРПОУ 13857386) судові витрати в сумі 2 893 (дві тисячі вісімсот дев'яносто три) грн. 80 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя Ю.М. Градовський