Ухвала суду № 68134639, 02.08.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/1678/17

Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Крусяна А.В.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - відповідач, ГУНП в Одеській області) про визнання протиправною бездіяльності щодо неподання до Міністерства внутрішніх справ України у 15-ти денний строк з дня реєстрації заяви висновку щодо виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, зобов'язання Головного управління Національної поліції в Одеській області прийняту заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» та зобов'язання Головного управління Національної поліції в Одеській області надіслати до Міністерства внутрішніх справ України висновок щодо виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції».

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 проходила службу в органах внутрішніх справ з 17.11.2006 року по 06.11.2015 року, а з 07.11.2015 року в Національній поліції України. Згідно довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 08.08.2016 року серії 10 ААВ № 803492 позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності, причина інвалідності - захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Згідно довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності у відсотках від 08.08.2016 року встановлено, що рівень втрати професійної працездатності становить 60 %. Позивач звернулась до ГУПН України в Одеській області із заявою про призначення та виплату одноразові грошової допомоги у зв'язку із втратою працездатності поліцейського відповідно до ст. 97-101 Закону України «Про Національну поліцію» та наказу МВС України від 11.01.2016 року № 4 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського». Листом № 14/1-К-49 від 26.01.2017 року було повідомлено, що випадки за яких призначається одноразова грошова допомога поліцейським, яким інвалідність встановлено внаслідок захворювання, поранення (контузії, травм або каліцтва) пов'язаних з виконанням службових обов'язків в органах внутрішніх справ ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» не передбачені. Позивач вважає, що дії відповідача щодо відмови у виплаті ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності є неправомірними, що і стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду, а тому позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову посилаючись на відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача, оскільки після розгляду документів, які були надані позивачем, прийнято обґрунтоване та законне рішення щодо відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги. При цьому, зазначене рішення прийняте з урахуванням того, що випадки за яких призначається одноразова грошова допомога поліцейським, яким інвалідність встановлено внаслідок захворювання, поранення пов'язаних з виконанням службових обов'язків або проходження служби в органах внутрішніх справ ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» не передбачені. З огляду на викладене, відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Одеській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності.

На вказану постанову ГУНП в Одеській області подано апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що позивачка ОСОБА_2 проходила службу в органах внутрішніх справ з 17.11.2006 року по 06.11.2015 року та з 07.11.2015 року - в Національній поліції України.

21.07.2016 року наказом ГУНП в Одеській області № 695 о/с старшого сержанта поліції ОСОБА_2, поліцейського центру обслуговування підрозділів Головного управління Національної поліції в Одеській області за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено через хворобу на підставі рапорту позивача, подання начальника УЛМТЗ ГУНП в Одеській області від 12.07.2016 року та свідоцтва про хворобу №241/2, виданого ВЛК ДУ ТМО МВС України по Одеській області 08.07.2016 року.

Наказом ГУНП в Одеській області №903о/с від 12.09.2016 року вказаний наказ доповнено в частині визначення вислуги років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

Згідно довідки до акту огляду Медико-соціальної експертної комісії від 08.08.2016 року серії 10ААВ № 803492 позивачу встановлено III група інвалідності, причина інвалідності - захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Відповідно довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 08.08.2016 року серія 10ААА № 127177 встановлено, що рівень втрати професійної працездатності становить 60 %, причина втрати працездатності - захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Позивач 17.01.2017 року звернулась до Головного управління Національної поліції в Одеській області із заявою та усіма необхідними документами для оформлення та отримання медичної страховки відповідно до Закону України «Про Національну поліцію».

Листом № 14/1-К-49 від 26.01.2017 року позивача повідомлено, що призначення та виплата одноразової грошової допомоги поліцейським, втрата працездатності яких пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ, Законом України «Про Національну поліцію» не передбачена.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернулась до суду із даним позовом за захистом порушених прав. Суд першої інстанції вирішуючи справу дійшов висновку про необхідність задоволення адміністративного позову ОСОБА_2

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач вважає, що дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності є неправомірними.

Позивач просив суд зобов'язати прийняти документи на виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності у відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про міліцію» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції».

Однак, як зазначено у позовній заяві, позивач звернувся до відповідача із заявою та усіма необхідними документами про призначення і виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до ст.97 Закону України «Про Національну поліцію» та Наказу МВС України від 11.01.2016 року № 4 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського».

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстави для визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання прийняти документи щодо виплати одноразової грошової допомоги і надіслати висновок до МВС України у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності у відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про міліцію» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» відсутні.

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо обраний позивачем спосіб захисту є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів або якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування ч. 2 ст. 11 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Частиною 2 ст. 162 КАС передбачено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи позивач, як особа, яка проходила службу в поліції, втратила працездатність внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби, та був звільнений зі служби в поліції саме через хворобу.

Положеннями ч. 2 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Наказом МВС України № 4 від 11.01.2016 року затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Згідно з п. 1 р. ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Судом встановлено, що фактично підставою для відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги стало те, що за позицією відповідача, захворювання позивача пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а не в поліції. У зв'язку з такими доводами, апелянт вказував на те, що виплата одноразової грошової допомоги неможлива на підставі ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію».

Наказом МВС України від 11.01.2016 року № 4, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за № 163/28293 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Разом з тим, наказом МВС України від 12.09.2016 № 196 «Про внесення змін до Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського» внесені зміни в Порядок та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського» від 29.01.2016 № 163/28293.

При цьому, пункт 5 розділу 1 доповнено підпунктом 4, в якому визначено терміни та зазначено випадки, за яких призначається одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського: «пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ - обставина, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ».

Як було встановлено, позивач отримала захворювання під час проходження служби в органах внутрішніх справ, про що свідчать довідка про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності № 127177 серії 10ААА, довідка до акта огляду медико- соціальною експертною комісією серії 10ААВ № 803492 від 08.08.2016 року, свідоцтво про хворобу № 241/2 від 08.07.2016 року, копії яких наявні у матеріалах справи.

Згідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію», одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції.

Відповідно до положень пп. «в» п. 4 ст. 99 Закону України «Про Національну поліцію», розміри одноразової грошової допомоги поліцейським визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб на час виплати такої допомоги поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 4, інвалідності III групи - 70 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на призначення одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності поліцейським згідно вищевказаних норм права, у зв'язку з чим суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог.

Аналогічна судова практика стосовно вирішення подібних спірних правовідносин наявна в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016 року по справі № 800/30467/16, постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2016 року по справі № 825/1394/16, ухвалі Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2017 року по справі № 335/9056/16-а, ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017 року по справі № 373/1188/16-а та ін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 8 КАС суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Крім того, в силу ч. 4 ст. 8 КАС, не може бути підставою для відмови у вирішенні справи відсутність законодавства, яке регулює спірні відносини, у тому числі і відсутність порядку розрахунку заробітної плати для перерахунку пенсії, проте виключення певних форм документів не позбавляє отримання певної інформації у довільній формі за відповідним зверненням особи.

Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Дане положення принципово забороняє погіршувати становище людини.

Апелянт як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності та зобов'язання Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснити нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 03.08.2017 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: Н.В.Вербицька

Суддя: А.В.Крусян