Ухвала суду № 68134541, 01.08.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2017 року № 876/5434/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Ільчишин Н.В., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Румянцевої О.І.,

представника відповідачів Лаврука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, яким просив: визнати протиправною відмову Державної фіскальної служби України, оформлену листами від 18.12.2015 року № 46300/7/99-99-04-04-02-17 і від 26.02.2016 року № 6888/7/99-99-04-04-02-17, та відмову Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, оформлену листами від 25.12.2015 року № 2145/10/09-19-04-39 і від 16.03.2016 року № 469//10/09-19-04-12, щодо проведення виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності та втрати працездатності; зобов'язати відповідачів здійснити нарахування та виплату йому одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратному прожитковому мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_2 від 30.11.2015 року; зобов'язано Державну фіскальну службу України розглянути заяву ОСОБА_2 від 30.11.2015 року та прийняти за результатами її розгляду рішення по суті; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова мотивована тим, що Державна фіскальна служба України, не провівши оцінку поданих позивачем документів на предмет їх належності та достатності відповідно до вимог «Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року № 707, та не прийнявши рішення про призначення виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, своєю протиправною бездіяльністю допустило порушення вимог діючого законодавства, що визначає гарантії соціального і правового захисту працівників податкової міліції та встановлює порядок виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності таких працівників. Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про те, що суд не вправі підміняти орган, на який покладено вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги та з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і прийняти рішення, яким зобов'язати Державну фіскальну службу України розглянути заяву ОСОБА_2 від 30.11.2015 року та прийняти за результатами її розгляду рішення по суті. Також з огляду на вищевказані мотиви суд дійшов висновку, що не підлягає задоволенню й позов в частині зобов'язання Державної фіскальної служби України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратному прожитковому мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності. Також суд відмовив у задоволенні позовних вимог до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, оскільки у спірних правовідносинах на нього як територіальний орган державної фіскальної служби, в якому проходив службу позивач, покладено лише обов'язок по проведенню відповідних процедурних дій, які управління виконало в межах своїх повноважень.

Постанову в частині задоволення позову в апеляційному порядку оскаржив відповідач Державна фіскальна служба України, вважає, що в цій частині вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Просить скасувати постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що не міг керуватися «Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850, оскільки позивач отримав інвалідність і був звільнений зі служби після набрання чинності Законом України № 208-VIII від 13.02.2015 року, яким були внесені зміни до ст. 23 Закону України «Про міліцію», а цей Порядок не поширюється на працівників податкової міліції. Також апелянт вказує, що ст. 23 Закону України «Про міліцію» було передбачено, що якщо працівник міліції одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цією статтею, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими законами, виплата відповідних грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором особи, яка має право на отримання таких виплат. При звільненні позивач отримав одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановлену ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Постанова в частині відмови у задоволенні позову не оскаржена, тому не переглядається в апеляційному порядку відповідно до положень ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України та з врахуванням роз'яснень, що містяться в п. п. 13.1, 13.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», в яких зазначено, що у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення, а також рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачів, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, ОСОБА_2 з 01.08.1997 року до 16.09.2015 року проходив службу в органах податкової міліції.

Наказом Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 16.09.2015 року № 271-0, винесеного на підставі свідоцтва про хворобу від 11.09.2015 року № 287, виданого Військово-лікарською комісією Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, та рапорта про звільнення, ОСОБА_2 було звільнено зі служби в податковій міліції у запас Збройних Сил України за п. 64-б (через хворобу) «Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ».

Як вбачається з довідки Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 09.06.2016 року № 1208/9/09-19-05-35, на день звільнення з ОСОБА_2 проведено повний розрахунок, а саме виплачено грошове забезпечення, одноразову грошову допомогу при звільненні та компенсацію за невикористану відпустку.

Також у зазначеному вище свідоцтві про хворобу від 11.09.2015 року № 287 вказано, що захворювання позивача пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Крім того, 04.11.2015 року Медико-соціальною експертною комісією Міністерства охорони здоров'я в Івано-Франківській області видано довідку серії АВ № 0624569, відповідно до якої ОСОБА_2 встановлено ІІІ групу інвалідності, яка пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ України та довідку серії АГ № 0003184, в якій визначено ступінь втрати позивачем професійної працездатності 40 %.

30.11.2015 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Державної фіскальної служби Івано-Франківській області з рапортом про виплату одноразової грошової допомоги в зв'язку з отриманням ІІІ групи інвалідності під час проходження служби в органах податкової міліції.

Листом від 03.12.2015 року № 5079/8/09-19-04-31 Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області направило матеріали щодо виплати грошової допомоги ОСОБА_2 в Департамент персоналу Державної фіскальної служби України.

Однак листом від 18.12.2015 року № 46300/7/99-99-04-04-02-17 Державна фіскальна служба України повернула дані матеріали в Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області та повідомила, що розгляд матеріалів про виплату одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції буде відновлено після внесення відповідних змін до нормативно-правових актів, мотивуючи це тим, що з 07.11.2015 року втратив чинність Закон України «Про міліцію», в якому міститься посилання на ст. 356 Податкового кодексу України. Копію даного листа Державної фіскальної служби України Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області листом від 25.12.2015 року № 2145/10/09-19-04-39 надіслало ОСОБА_2

04.02.2016 року позивач повторно звернувся до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області із заявою, в якій просив направити в Державну фіскальну службу України матеріали згідно з поданим ним рапортом від 30.11.2015 року про виплату йому одноразової грошової допомоги.

Даний рапорт разом із матеріалами щодо виплати грошової допомоги в зв'язку із встановленням групи інвалідності пенсіонеру ОСОБА_2 Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області листом від 11.02.2016 року № 506/8/09-19-04-31 направило в Департамент персоналу Державної фіскальної служби України.

Однак листом від 26.02.2016 року № 6888/7/99-99-99-04-04-02-17 Державна фіскальна служба України повернула Головному управлінню Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області зазначені матеріали, вказавши, що розгляд матеріалів про виплату одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції буде відновлено після внесення відповідних змін до нормативно-правових актів. Копію даного листа Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області направило позивачу листом від 16.03.2016 року № 470/10/09-19-04-12.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних дій (відмов) Державної фіскальної служби України, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 356.1 ст. 356 Податкового кодексу України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Частиною 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію», який був чинним на час встановлення позивачу інвалідності і його звільнення зі служби, було встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Згідно з п. 5 розділу IX «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», який набув чинності з 07.11.2015 року, визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».

Водночас Законом України від 23.12.2015 року № 900-VІІІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей», який набув чинності з 29.12.2015 року, було доповнено п. 15 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» абзацом третім такого змісту: «Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

При цьому, слід зазначити, що перелік органів міліції, які входять в єдину систему органів міліції, був визначений ст. 7 Закону України «Про міліцію», згідно з якою до системи органів міліції податкова міліція не входила.

Також відповідно до п. 348.1 ст. 348 Податкового кодексу України податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідно до змісту наведених норм працівники податкової міліції не є працівниками органів міліції, а є працівниками спеціальних підрозділів контролюючих органів, а саме Державної фіскальної служби України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 був затверджений «Порядок та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

А постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року № 707 затверджені «Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції», дія яких поширюється також на працівників податкової міліції.

Проаналізувавши зміст наведених вище нормативних актів, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 23 Закону України «Про міліцію», працівникам податкової міліції здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року № 707.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідачів про неможливість застосування до спірних правовідносин норм постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року № 707 в зв'язку з тим, що до неї не були внесені зміни на виконання зазначеного вище Закону України № 208-VIII від 13.02.2015 року, оскільки, як правильно вказав суд, внесеними цим Законом змінами до ст. 23 Закону України «Про міліцію» не встановлено нового порядку виплати одноразового грошової допомоги, а передбачено лише нові розміри, однак сам факт невнесення змін до даної постанови щодо розміру одноразової грошової допомоги не є підставою для його незастосування в частині визначення порядку отримання та виплати даної допомоги.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. п. 5, 6 «Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції», затверджених постановлю Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року № 707, для виплати грошової допомоги в разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи установлення групи інвалідності працівник міліції, податкової міліції подає органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби за місцем проходження служби: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги згідно з додатком; довідку медико-соціальної експертної комісії щодо визначення ступеня втрати працездатності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) та (або) установлення групи інвалідності; довідку про грошове забезпечення; копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові, видачу документа та місце реєстрації (довідку органу реєстрації або відповідного житлово-експлуатаційного підприємства, організації чи органу місцевого самоврядування про місце реєстрації або місце перебування заявника); копію ідентифікаційного номера. Для виплати грошової допомоги обов'язково подається довідка від Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА» про проведену або не проведену раніше виплату.

Як встановив суд, ОСОБА_2 з дотриманням вимог наведених норм подав до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області рапорт про виплату грошової допомоги, до якого долучив копію паспорта громадянина України, копію довідки податкового органу про присвоєння ідентифікаційного коду, копію довідки МСЕК АГ № 0003184, та довідки від 30.11.2015 року № 03-01/722 та від 26.11.2015 року № 11/21.10, видані НАСК «ОРАНТА» і СК «Брокбізнес», про те, що йому не здійснювалась виплата страхових сум за державним обов'язковим особистим страхуванням.

Також відповідно до п. 7 вказаного Порядку орган внутрішніх справ, орган державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, подає МВС та ДПА у семиденний строк з дня реєстрації документів висновок щодо можливості проведення грошової допомоги разом з документами, зазначеними у пунктах 4 і 5 цього Порядку, копію висновку службового розслідування за фактом поранення (контузії, травми або каліцтва) такого працівника, установлення групи інвалідності чи загибелі (смерті). МВС та ДПА у десятиденний строк приймає рішення про призначення виплати і надсилає його разом із документами, зазначеними у пунктах 4 і 5, органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, для проведення виплати.

На виконання вимог даної норми, як зазначено вище, Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області двічі направляло до Державної фіскальної служби України рапорт ОСОБА_2 про виплату одноразової грошової допомоги в зв'язку з отриманням інвалідності з доданими до нього документами, однак Державна фіскальна служба України обидва рази повертала їх без розгляду та прийняття рішення по суті, мотивуючи свої дії законодавчою неврегульованістю даного питання, що суперечить вимогам п. 7 «Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року № 707, який є чинним і підлягає обов'язковому виконанню, тобто допустила у спірному випадку протиправну бездіяльність, що правильно встановив суд першої інстанції, якою спричинила порушення права та законного інтересу позивача на гарантований законом соціальний і правовий захист як працівника податкової міліції.

При цьому, суд першої інстанції також правильно вказав, що суд не вправі підміняти орган, на який покладено вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийшов за межі позовних вимог та з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача вирішив зобов'язати Державну фіскальну службу України розглянути заяву (рапорт) ОСОБА_2 від 30.11.2015 року та прийняти за результатами її розгляду рішення по суті, що, на думку колегії суддів, є правильним та ефективним способом порушених прав позивача.

Щодо посилання апелянта на ч. 8 ст. 23 Закону України «Про міліцію», якою було передбачено право працівника міліції обирати одноразову грошову допомогу, визначену цією статтею або грошову допомогу чи компенсаційні виплати, встановлені іншими законами, та ту обставину, що при звільненні позивач отримав одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановлену ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», колегія суддів зазначає наступне.

Отримана позивачем допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, на думку колегії суддів, не є одноразовою грошовою допомогою або компенсаційною виплатою в розумінні ст. 23 Закону України «Про міліцію», оскільки даною нормою передбачено виплату працівникам міліції грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності, а виплата, встановлена ч. 1 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пов'язана з терміном проходження служби в органах внутрішніх справ, чи інших органах, на працівників яких поширюється дія цього Закону. Тобто зазначені грошові допомоги виплачуються з різних підстав і не є альтернативними.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року у справі № 809/593/16 за позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Н. В. Ільчишин В. В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 07.08.2017 року