Ухвала суду № 68134332, 01.08.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2017 року № 876/8777/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Ільчишин Н.В., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Румянцевої О.І.,

представника позивача Лаврука В.В.,

представників відповідача Ткачук Л.В., Біяна Б.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у місті Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області звернулась до суду з позовом до ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», яким просила стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача, податковий борг в сумі 1149833,37 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що суми узгоджених податкових зобов'язань ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» з податку на додану вартість в розмірі 1146833,37 грн. та з податку на прибуток підприємств в розмірі 3000,00 грн. є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено. Наявність та розмір цього боргу підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість за квітень і липень 2016 року, податковим повідомленням-рішенням від 22.07.2016 року № 0009491502, першою та другою податковими вимогами від 12.05.2004 року № 1/1064/14760/24-1-205 та від 14.06.2004 року № 2/1269/18768/10/24-1-205, довідкою про борг від 23.09.2016 року, обліковими картками платника податків. Водночас доказів, які б свідчили про погашення цього боргу, відповідач суду не надав. За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний погасити зазначений вище податковий борг в загальному розмірі 1149833,37 грн., а наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, і суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що узгоджені зобов'язання з податку на додану вартість за квітень і липень 2016 року він сплатив у встановлені законодавством строки, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Також відповідач вважає, що суд безпідставно стягнув з нього пеню в розмірі 589271,37 грн., нараховану за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань, не дослідивши правильність її нарахування та не врахувавши відсутність розрахунку, а лише обмежився даними облікової картки підприємства. При цьому, на думку відповідача, розмір пені є очевидно неспіврозмірним з розміром основної суми податкового бору. Крім того, відповідач вважає, що відповідно до положень ст. ст. 89, 95, 96 Податкового кодексу України та ст. ст. 78, 133, 139 Господарського кодексу України органи державної податкової служби не мають повноважень стягувати в рахунок погашення податкового боргу коштів комунальних підприємств, до яких належить ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», які не є їх власністю, а лише закріплені на праві господарського відання. Водночас контролюючий орган має право здійснювати продаж майна таких підприємств, яке перебуває у податковій заставі. Тому, на думку відповідача, звертаючись до суду з даним позовом, позивач обрав неправильний спосіб реалізації своїх повноважень. Крім того, відповідач наголошує, що суд першої інстанції взагалі не з'ясував правовий режим майна підприємства, його організаційно-правову форму, перебування активів підприємства у податковій заставі, факт самостійної сплати ним узгоджених податкових зобов'язань тощо.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» є підприємством комунальної формм власності, зареєстроване як юридична особа і перебуває на обліку платників податків.

Відповідно до пп. пп. 14.1.39, 14.1.162, 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання; пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Відповідно до ст. 36 цього Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з ст. 38 цього Кодексу виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 цього Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 56.11 ст. 56 цього Кодексу передбачено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Отже, грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, є узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Також відповідно до п. 57.3 ст. 57 цього Кодексу у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» подало до податкового органу податкові декларації з податку на додану від 19.05.2016 року та від 18.08.2016 року, якими самостійно визначено зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2016 року в сумі 437856,00 грн. та за липень 2016 року в сумі 119706,00 грн., всього 557562,00 грн.

Відповідач додав до апеляційної скарги копії платіжних доручень від 26.05.2016 року № 940 та від 30.05.2016 року № 941 про сплату податку на додану вартість за квітень 2016 року в розмірі 250000,00 грн. і 187856,00 грн. відповідно (всього 437856,00 грн.) та від 29.08.2016 року № 1524 про сплату податку на додану вартість за квітень 2016 року в розмірі 119706,00 грн. Тобто у встановлений законом строк відповідач сплатив в повному обсязі самостійно задекларовані ним суми податкового зобов'язання за вказані періоди.

Однак, як встановив суд, станом на день сплати ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» вказаних платежів у нього існував податковий борг, який виник у попередніх періодах, в зв'язку з чим податковий орган зарахував сплачені відповідачем суми поточних зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2016 року в сумі 437856,00 грн. та за липень 2016 року в сумі 119706,00 грн. в рахунок погашення існуючого податкового боргу.

Такі дії позивача, на думку колегії суддів, є правомірними, оскільки такий порядок дій контролюючого органу безпосередньо передбачений п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, яким встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Також, як встановив суд, на підставі акта камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибутку від 22.07.2016 року № 2989/09-15-12-04-15/03346058, в якому було зафіксовано факт порушення ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» граничних термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток, Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області винесла податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 22.07.2016 року за № 0009491502, яким відповідачу визначено суму штрафу у розмірі 20% грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3000,00 грн.

Дане податкове повідомлення-рішення ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» отримало 26.07.2016 року, що підтверджується наданою позивачем копією повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення. Відповідач не надав і суд не встановив доказів оскарження ним зазначеного податкового повідомлення-рішення.

Отже, податкове зобов'язання, визначене даним рішенням, є узгодженим з дня отримання відповідачем його копії, а саме 26.07.2016 року. Водночас доказів сплати цього зобов'язання відповідач суду не надав, а тому вказана сума є податковим боргом.

Таким чином, станом на день подання позову у ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» був наявний податковий борг в загальному розмірі 1149833,37 грн., який виник внаслідок несплати самостійно визначених сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень і липень 2016 року в загальному розмірі 437856,00 грн., пені в розмірі 589271,37 грн., нарахованої контролюючим органом на суми несплачених (несвоєчасно сплачених) грошових зобов'язань з податку на додану вартість, та грошового зобов'язання в розмірі 3000,00 грн. за штрафними санкціями, визначеного контролюючим органом згідно з податковим повідомленням-рішенням від 22.07.2016 року за № 0009491502.

Факт наявності у ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» податкового боргу у вказаному вище розмірі підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме зазначеними вище податковими деклараціями з податку на додану вартість за квітень і липень 2016 року, податковим повідомленням-рішенням від 22.07.2016 року за № 0009491502 (з доказами про його направлення та вручення відповідачу), витягом з облікової картки відповідача, складеною позивачем довідкою про податковий борг від 23.09.2016 року.

В свою чергу, відповідач не надав суду належних доказів сплати ним спірного податкового боргу чи доказів його відсутності або невідповідності фактичним обставинам розміру боргу, заявленого до стягнення контролюючим органом.

Щодо доводів відповідача про те, що суд безпідставно стягнув з нього пеню в розмірі 589271,37 грн., не дослідивши правильність її нарахування, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. п. 129.1-129.5 ст. 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.

У разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов'язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов'язання (його частини) скасовується.

Нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань; у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків; у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України); при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини). У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

На суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день. На суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день. Зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов'язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством.

Відповідно до п. 4 підрозділу 2 розділу ІІІ «Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року № 422, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 року за № 751/28881, після рознесення сум до інтегрованої картки платника (ІКП) автоматично проводиться розрахунок пені за правилами, визначеними главою 7 цього розділу, та проведення відповідних операцій щодо нарахування пені в ІКП.

Згідно з п. 2 підрозділу 1 розділу І цього Порядку інтегрована картка платника - це форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Таким чином відповідно до змісту наведених норм нарахування пені проводиться автоматично згідно з даними, внесеними до інтегрованої картки платника за відповідним платежем.

На підтвердження розміру пені та його розрахунку позивач надав суду витяг з облікової картки ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» за платежем «Податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)», в якому наведено хронологію та розміри нарахування пені за цим платежем.

В свою чергу, відповідач, заперечуючи правильність нарахування контролюючим органом спірної суми пені, не вказав, в чому саме полягає її неправильність чи недостовірність і не надав жодних доказів на спростування даної суми.

Також колегія суддів вважає необґрунтованим і не бере до уваги доводи відповідача про те, що розмір пені є очевидно неспіврозмірним з розміром основної суми податкового боргу, оскільки, як вбачається із зазначеної вище одлікової картки, пеня нарахована відповідачу не лише на несплачені ним суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень і липень 2016 року в розмірі 437856,00 грн., але й на податкові зобов'язання (податковий борг) попередніх періодів.

Щодо доводів відповідача про те, що порушення податковим органом процедури стягнення податкового боргу з ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» як з підприємства комунальної форми власності, а також нез'ясування судом першої інстанції правового режиму майна підприємства та його організаційно-правової форми, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 96.1 ст.96 ПК України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про: виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Таким чином, відповідно до змісту наведеної норми податковий орган зобов'язаний вчиняти визначені нею дії, а саме звернення до органу місцевого самоврядування з відповідними поданнями, лише у випадку недостатності суми коштів, отриманої від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, для покриття його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або відсутність у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено.

Однак у спірному випадку податковий орган лише звернувся до суду із позовом про стягнення податкового боргу за рахунок коштів платника податків і на даній стадії позивач не здійснює реалізацію майна відповідача, яке перебуває в податковій заставі, на суму цього боргу. Також відповідачем не надано доказів відсутності власного майна, що може бути внесено в податкову заставу та відчужено.

Враховую наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апелянта про необхідність звернення податкового органу до органу місцевого самоврядування із поданням щодо прийняття відповідного рішення є передчасними.

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Також колегія суддів враховує, що відповідно до п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Як встановив суд, Державна податкова інспекція в місті Івано-Франківську на виконання вимог пп. пп. 6.2.1, 6.2.2 п. 6.2 ст. 6 чинного на той час Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» надіслала ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» першу податкову вимогу від 12.05.2004 року № 1/1064/14760/24-1-205 та другу податкову вимогу від 14.06.2004 року № 2/1269/18768/10/24-1-205, які відповідач отримав 14.05.2004 року і 18.06.2004 року відповідно, що підтверджується підписом уповноваженої особи підприємства на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення. Також на час розгляду справи податкові вимоги є неоскарженими та невідкликаними.

При цьому, п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Також відповідно до п. 95.1 ст. 95 цього Кодексу орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

А згідно з п. 95.2 цієї статті стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, зазначеними нормами передбачено, що податковий борг стягується з рахунків відповідача, відкритих у банківських установах.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року у справі № 809/1319/16 за позовом Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» про стягнення податкового боргу - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Н. В. Ільчишин В. В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 07.08.2017 року