Постанова № 68133710, 01.08.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2017 р. № 820/2014/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання -Ільницької І.Л.,

представників позивача - Оробінської С.П., Іщенка А.Й.,

представника відповідача - Новікової А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларіс-100" до Харківської митниці ДФС України про скасування рішення та картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поларіс-100" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- скасувати рішення Харківської митниці ДФС України про коригування митної вартості товарів, а саме: №807000011/2017/000106/2 від 24.02.2017 та №UA807000/2017/000110/2 від 06.03.2017;

- скасувати картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807110000/2017/00034 від 24.02.2017 та №UA807190/2017/00004 від 06.03.2017.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржувані рішення митного органу є безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству України, у зв'язку з чим просить суд їх скасувати.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначивши, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є законними та обґрунтованими, складеними відповідно до чинного законодавства. У зв'язку із чим, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Поларіс-100" в рамках здійснення зовнішньоекономічної діяльності у лютому місяці 2017 року було здійснено поставку товару за контрактом № Р-1-2016 від 01 листопада 2016 року, укладеного з резидентом Польщі компанією РОLSКАМР Sр.z.о.о.

Так, 01.11.2016 між резидентом Польщі компанією РОLSКАМР Sр.z.о.о. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поларіс-100" укладено контракт №Р-1-2016, відповідно до умов якого постачальник взяв на себе зобов'язання поставити та продати покупцю заморожене куряче м'ясо, а покупець зобов'язався оплатити товар згідно з умовами даного контракту.

Відповідно до ст. 6 контракту №Р-1-2016 поставка товару за даним контрактом здійснюється на умовах, вказаних в проформах-інвойсах, інвойсах чи специфікаціях, у відповідності з "Інкотермс-2010". Тобто продавець - РОLSКАМР Sр.z.о.о., самостійно оплачує вартість перевезення вантажу в зазначений пункт призначення.

Також суд вказує, що зовнішньоекономічна угода № Р-1-2016 була укладена на строк з 01.11.2016 по 31.12.2017.

Кількість товару (загальна за контрактом), яка поставляється в рамках контракту, визначається інвойсами на кожну окрему поставку. Тобто, загальна кількість товару це сума зазначена в усіх інвойсах до цього контракту.

Пунктом 4.1. контракту зазначено, що вартість товару за 1 кг вказується в проформа-інвойсах, інвойсах та/або у специфікаціях на кожну окрему поставку товару.

Таким чином, в рамках укладеного контракту передбачено безліч поставок товару.

Суд зазначає, що відповідно до специфікації № 3 від 03.01.2017 була узгоджена вартість чергової поставки товару - 0,23 євро/кг, а також зазначено, що об'єм товару може коригуватися за домовленістю сторін, як в меншу так й в більшу сторону.

Так як контракт передбачає 100% передоплату, на підставі вказаних вище домовленостей, постачальником РОLSКАМР Sр.z.о.о. був виставлений попередній рахунок (проформа-інвойс).

Відповідно до проформ-інвойсів об'єм поставки товару складає 84000 кг за ціною 0,23 євро/кг на загальну суму 19320 євро.

Відповідно до інвойсу №206/MAG/2017 від 22.02.2017 та №248/MAG/2017 від 03.03.2017, об'єм кожної поставки товару склав 21000 кг за ціною 0,23 євро/кг на загальну суму 4830,00 євро.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Одночасно з митною декларацією у випадках, передбачених митним кодексом України, виходячи з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження заявленої митної вартості товарів, що поставлялися відповідно до умов контракту декларантом подано до Харківської митниці ДФС: контракт №Р-1-2016 від 01.11.2016; вантажні митні декларації№807110000/2017/002613, №UA807190/2017/300349, специфікацію №3 від 03.01.2017, інвойс №206/MAG/2017 від 22.02.2017, інвойс №248/MAG/2017 від 03.03.2017, інвойси-проформа від 30.01.2017/1, CMR №220320171320, CMR №030320171548, платіжні доручення в іноземній валюті №5 від 20.02.2017, №6 від 01.03.2017, комерційна пропозиція від 02.01.2017, прайс-лист №73 від 02.01.2017, калькуляцію від 03.02.2017, сертифікати походження товару №0000048, № 0000092, ветеринарні свідоцтва на товар Ю-31 №030305, №030306, експортні декларації MRN 17PL302050E0010379, MRN 17PL302050E0012418, сертифікати якості №14170603/Q00031/17, №14170603/Q00042/17.

Згідно ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Отже, виходячи з положень ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Суд вказує, що якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму Імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Суд вважає необхідним зазначити, що якщо органом доходів і зборів виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, керуючись ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, органом доходів і зборів приймається рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, відповідно до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня.

Відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів, та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Судом встановлено, що після подання необхідних документів, відповідачем надіслано позивачу електронне повідомлення про необхідність надати додаткові документи.

Позивач, у своїй відповіді до Харківської митниці ДФС №5063 від 24.02.2017 та №5065 від 06.03.2017, зазначив, що ним надано усі необхідні матеріали.

Поряд із цим, митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості 807000011/2017/000106/2 від 24.02.2017 та №UA807000/2017/000110/2 від 06.03.2017, а також, оформлені картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807110000/2017/00034 та № UA807190/2017/00004.

Як вбачається із вищевказаних рішень, підставою для коригування митної вартості є наявна в митному органі цінова інформація, наявна в ПІК Інспектор 2006 та ЄАІС про митні оформлення ідентичних та подібних товарів митне оформлення яких вже здійснено: МД № 205070000/2017/4451 від 06.02.2017, інформація що офіційно доводиться ДАМП ДФС - інформація надана Асоціацією "Всеукраїнська асоціація імпортерів м'яса та м'ясопродукції".

Крім того, судом встановлено, що графі 33 рішення про коригування митної вартості №807000011/2017/000106/2 митний орган зазначив, що "коригування митної вартості здійснено за другорядним методом (резервним методом) у відповідності до статті 64 Митного кодексу України". Проте, у графі 31 вказаного рішення про коригування митної вартості відповідач вказав 3 метод - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Суд зазначає, що за правилами ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Проте, як встановлено судом, відповідач не повідомив декларанта та не надав доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених та обґрунтованих підстав для витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларіс-100" додаткових документів, зокрема, що позивач в митній декларації зазначило не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.

Також, у разі наявності підстав для сумніву в правильності митної вартості товарів, митні органи зобов'язані провести процедуру консультацій, витребувати додаткові документи і, у разі прийняття рішення про визначення митної вартості товарів, обґрунтувати неможливість застосування кожного з попередніх методів і неможливість прийняття заявленої декларантом митної вартості товарів. Тільки за умови дотримання всіх перерахованих вище дій з боку митних органів рішення про визначення митної вартості може вважатися правомірним.

Дана позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2012 року у справі №21- 399а12.

Крім того, Міністерство доходів і зборів України своїм листом от 24 липня 2013 року № 12884/7/99-99-10-03-02-17/2580 "Щодо судової практики з питань оскарження рішень про визначення (коригування) митної вартості" підкреслює необхідність безумовного дотримання порядку застосування методів визначення митної вартості товарів.

Суд вважає необґрунтованим посилання митного органу на те, що коригування митної вартості проводиться на основі даних Асоціації "Всеукраїнська асоціація імпортерів м'яса та м'ясопродукції", дані якої не можуть мати та не мають першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар, оскільки митним органом не доведено наявність обставин, визначених в ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що самі по собі дані Асоціації "Всеукраїнська асоціація імпортерів м'яса та м'ясопродукції" не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте, у спірних правовідносинах, як з'ясовано судом, митницею такого порівняння зроблено не було. До суду документів, котрі б висвітлювали характеристики імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, подано не було. А відтак, висновок митниці про можливість визначення митної вартості оцінюваних товарів на рівні митної вартості раніше імпортованого товару є недоведеним за правилами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України через відсутність доказів відповідності оцінюваних товарів раніше імпортованим.

Суд вважає, що відповідачем не надано належних доказів виникнення обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих позивачем відомостей про вартість товару, послідовного застосування методів визначення митної вартості товарів або доцільності застосування інших ніж основний методів, причин неможливості застосування основного методу оцінки за ціною договору, для застосування якого позивачем було надано усі необхідні для цього документи.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що реалізація суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах управлінської функції шляхом прийняття рішення про коригування митної вартості товарів здійснена безпідставно.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: для підтвердження митної вартості товару.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребовування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проте, Харківською митницею ДФС не було вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості щодо митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом неможливим є встановлення даних складових.

Таким чином суд приходить до висновку про неправомірність прийнятих Харківською митницею ДФС рішень про коригування митної вартості товарів №807000011/2017/000106/2 від 24.02.2017 та №UA807000/2017/000110/2 від 06.03.2017 та карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807110000/2017/00034 від 24.02.2017 та №UA807190/2017/00004 від 06.03.2017.

Згідно із ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, позивачем у судовому засіданні належними та допустимими доказами доведено обставини на яких ґрунтуються його вимоги, проте, відповідачем не доведено правомірності прийнятих рішень, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларіс-100" до Харківської митниці ДФС України про скасування рішення та картки відмови - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати рішення Харківської митниці ДФС України про коригування митної вартості товарів №807000011/2017/000106/2 від 24.02.2017 та №UA807000/2017/000110/2 від 06.03.2017.

Скасувати картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Харківської митниці ДФС України №807110000/2017/00034 від 24.02.2017 та №UA807190/2017/00004 від 06.03.2017.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларіс-100" (61052, м.Харків, вул. Полтавський шлях, 31, офіс 20, код ЄДРПОУ 39915618) сплачену суму судового збору в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці ДФС України (61003, м. Харків, вул. Короленка, 16-б, код ЄДРПОУ 39534151).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 07 серпня 2017 року.

Суддя Д.А.Волошин