Постанова № 68133588, 03.08.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2017 року № 813/2162/17

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Магиревич Ю.Д.,

представника позивача Мельника С.І.,

представника відповідача Звіра Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація КРТ" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним і скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація КРТ" (надалі по тексту - ТзОВ "Корпорація КРТ", позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (надалі по тексту - Офіс ВПП ДФС, відповідач) про визнання протиправним і скасування наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 1258 від 07.06.2017 року "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ "Корпорація КРТ".

Ухвалою судді від 16.06.2017 року відкрито провадження у справі. Хід розгляду справи відображений в ухвалах суду.

Позовні вимоги позивача обґрунтовано тим, що відповідачем прийнято наказ № 1258 від 07.06.2017 року "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ "Корпорація КРТ" без дотримання усіх обов'язкових умов для прийняття рішення про призначення документальної невиїзної позапланової перевірки на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (надалі по тексту - ПК України). Позивач наголосив, що оскаржений наказ було винесено відповідачем за відсутності скерування законних запитів відповідача із зазначенням порушень платником податків відповідно валютного та іншого не врегульованого ПК України законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Також позивач звернув увагу суду на те, що навіть у разі скерування на адресу платника податків запиту, який не відповідає вимогам закону, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит, а відсутність відповіді платника на запит не є підставою для контролюючого органу для проведення у подальшому податкових перевірок платника податків.

Представник відповідача подав до суду письмові заперечення, у яких зазначив, що на виконання наказу ДФС України від 31.07.2014 № 22 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби і при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків" (із змінами та доповненнями), проведено аналіз податкової звітності ТОВ "Корпорація КРТ" (ЄДРПОУ 37786903) та встановлено, що підприємство протягом 2015 року здійснювало придбання ТМЦ в контрагентів - постачальників, по яких надійшла податкова інформація, яка не підтверджує взаєморозрахунки на загальну суму 102 589 919,04 грн., крім того ПДВ 17 098 319,84 грн. Представник відповідача зазначив, що на адресу позивача були скеровані запити про надання інформації та первинних документів по взаєморозрахунках з контрагентами ТзОВ "Канремторг" та ТзОВ "Екодит". Враховуючи те, що відповіді на запити Офісу ВПП ДФС, які б усунули сумніви податкового органу щодо неправомірності господарських операцій з контрагентом не було надано, Офісом ВПП ДФС було винесено наказ "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ "Корпорація КРТ" № 1258 від 07.06.2017 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в адміністративному позові, просив суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях та просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін у справі, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

07.06.2017 року начальником Офісу ВПП ДФС Бамбізовим Є.Є. видано наказ № 1258 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ "КРТ".

Вважаючи вказаний наказ Офісу ВПП ДФС протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір у даній справі суд керується наступним.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим кодексом.

Для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим кодексом (пп. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 ПК України).

У статті 61 цього Кодексу надано визначення податкового контролю відповідно до якої, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з ст. 72 ПК України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків, в тому числі і та інформація, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах, а також інформація від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, зокрема інформація яка надійшла від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Як видно із оскаржуваного наказу Офісу ВВП ДФС від 07.06.2017 року № 1258, такий видано на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України.

Згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

У відповідності до ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 ПК України. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до п. 73.3 ст.73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Аналогічні положення закріплені в п. 9 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити:

1)підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2)перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3)печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1)за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2)для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених ст. 39 цього Кодексу;

3)виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4)щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:

податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;

акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5)у разі проведення зустрічної звірки;

6)в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1245 затверджено Порядок періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом (далі - Порядок №1245), у відповідності до вимог пункту 10 якого запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Пунктом 11 вказаного Порядку встановлено, що перед тим, як направити запит, орган державної податкової служби перевіряє: наявність законодавчих підстав для отримання податкової інформації; наявність інформації в системі органів державної податкової служби; відсутність підстав для періодичного подання зазначеної інформації відповідно до цього Порядку.

Відповідно до пункту 12 Порядку №1245 письмовий запит про подання інформації надсилається суб'єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлення за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, фактів, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; виникнення потреби у визначенні рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; в інших випадках, визначених Податковим кодексом України.

З наведених вище правових положень випливає, що податковий орган у порядку визначеному законом наділений правом надсилати платникам податків письмові запити про надання інформації (пояснень) та документальних підтверджень, зокрема якщо за результатами аналізу податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Водночас з наведеного вище вбачається, що обов'язок у платника податків надати відповідь на запит не виникає, якщо запит складено з порушенням вимог чинного законодавства.

Аналізуючи передбачені чинним законодавством підстави для витребування податковим органом від суб'єктів господарювання інформації та документів, суд дійшов висновку, що вимога про надання відповідної інформації має опиратися саме на фактичні підстави (тобто наявність конкретних обставин), а не містити посилання виключно на норми ПК України.

Тобто у разі наявності обставин для подання інформаційного запиту, що передбачені підпунктом 1 пункту 73.3 статті 73 ПК України, податковим органом має бути вказано в такому запиті, які саме факти, що свідчать про порушення платником податків законодавства, виявлено податковим органом.

Без повідомлення вказаних фактів платник податків не в змозі надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

Як вбачається із наявного у справі запиту № 1536/10/28-06-42-0010/171 від 09.02.2016 року, відповідач на підставі пп.16.1.5 та пп. 16.1.7 п.16.1 ст.16, пп.20.1.2, п.20.1 ст.20, абзаців 1 і 3 п.73.3 та 73.5 ст.73, пп. 78.1.4. п. 78.4 ст. 78 ПК України, просить позивача надати пояснення та їх документальне підтвердження господарських відносин з ТОВ "Канремторг" за листопад 2015 року та грудень 2015 року.

Жодних конкретних відомостей про виявлені факти під час аналізу податкової звітності, які свідчать про відсутність реального здійснення господарських операцій у запиті суд не встановив.

Виходячи з наведеного, суд погоджується з твердженнями представника позивача, що запит відповідача та опрацьована ним податкова інформація не містить вказівки на виявлені недостовірні дані (розбіжності в задекларованих податкових зобов'язаннях та податковому кредиті платника податків та його контрагентів), на конкретну декларацію, в якій виявлена така недостовірність, який вплив має отримана контролюючим органом податкова інформація на достовірність даних, які містяться у відповідних декларація ТОВ "Корпорація КРТ".

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до абзацу 5 п. 86.7 ст. 86 ПК України контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до ст. 60 ПК України.

Отже, з аналізу вказаних норм та обставин справи суд погоджується з доводами представника позивача про те, що на момент надіслання позивачу запитів про надання інформації по взаєморозрахунках з контрагентами в податкового органу в умовах дії автоматизованої системи адміністрування ПДВ, належним чином зареєстрованих податкових накладних не могло бути фактів, які б свідчили про недостовірність даних що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, а припущення про порушення платником податків податкового законодавства, які не підтверджено належною податковою інформацією, у зв'язку із змінами до законодавства не могли слугувати підставою для проведення позапланової перевірки.

З огляду на зазначене, суд дійшов переконання, що запити відповідача про надання інформації були оформлені з порушенням встановленого законодавством порядку, відтак позивач у відповідності до положень абзацу 14 п. 73.3 ст. 73 ПК України звільнявся від обов'язку надавати відповідь на такий запит. Більш того відсутність відповіді платника податків на такий запит не є підставою для фіскального органу для проведення у подальшому податкових перевірок платника податку.

Виходячи з наведеного, суд вважає дії службових осіб відповідача щодо направлення вказаних запитів позивачу, та як наслідок винесення оскаржуваного у даній справі наказу № 1258 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Корпорація КРТ" від 07.06.2017 року протиправними, відтак такими, що не можуть породжувати жодних правомірних наслідків для позивача.

Таким чином позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.02.2017 року у справі №К/800/25008/16.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту - КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом. Відмова від права на звернення до суду є недійсною.

Частиною 1 ст.11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 цієї ж статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у п.53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом".

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку позовні вимоги задовольнити повністю.

Керуючись ст.ст.2, 7-14, 18, 19, 69-71, 72, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 1258 від 07.06.2017 року "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ "Корпорація КРТ".

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація КРТ" (код ЄДРПОУ 37786903, адреса: 81135, Львівська область, Пустомитівський район, с. Зубра, вул. Б. Хмельницького, 144) з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996, адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 г) за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого судового збору у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сакалош В.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 07 серпня 2017 року.