Постанова № 68133587, 07.08.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2544/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд колегією в складі:

головуючого судді - Єфіменка К.С.;

суддів - Кравченка М.М., Бжассо Н.В.,

розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шабо» до Міністерства аграрної політики і продовольства України, Державної казначейської служби України, треті особи: Департамент агропромислового розвитку Одеської обласної державної адміністрації, Управління агропромислового розвитку Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області, про визнання протиправною бездіяльність та стягнення компенсації, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шабо» зареєстроване як юридична особа Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області 01.07.2004 року, номер запису 1501200000000002.

Відповідно до КВЕД ТОВ «Агрофірма «Шабо» займається наступними видами діяльності: вирощування винограду, зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; вирощування інших однорічних і дворічних культур; вирощування зерняткових і кісточкових фруктів; вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників; допоміжна діяльність у рослинництві; післяурожайна діяльність; оброблення насіння для відтворення; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля фруктами й овочами; оптова торгівля хімічними продуктами.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.12.2013 року №772 "Про Розподіл коштів за бюджетною програмою 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними" затверджено: розподіл коштів за бюджетною програмою 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними" для погашення кредиторської заборгованості, яка утворилась на 01.01.2013 року у виноградарстві та садівництві (п.1.1); розподіл коштів між суб'єктами господарювання, які займаються хмелярством, для погашення кредиторської заборгованості, яка утворилась на 01.01.2013 року (п.1.2); розподіл коштів по фінансуванню галузевих науково-дослідних установ (зміцнення матеріально-технічної бази) для погашення кредиторської заборгованості, яка утворилась станом на 01.01.2013 року за бюджетною програмою 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними" (п.1.3); розподіл коштів за програмою 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними" для компенсації витрат у садівництві та виноградарстві (п.1.4).

Відповідно до п.2 вказаного наказу № 772 Департаменту фінансово-кредитної політики та бухгалтерського обліку було доручено подати в установленому порядку Державній казначейській службі України Розподіли коштів державного бюджету.

Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.12.2013 року № 772 за позивачем розподілено кошти за бюджетною програмою 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними" для погашення кредиторської заборгованості, яка утворилась на 01.01.2013 року у виноградарстві та садівництві за всього на суму 6569100,00 грн.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.07.2014 року № 277 "Про Розподіл коштів за бюджетною програмою 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними" затверджено розподіл коштів за бюджетною програмою 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними" для погашення кредиторської заборгованості, яка утворилась на 01.01.2014 року у виноградарстві, садівництві і хмелярстві (п.1.1). Також, Департаменту фінансово-кредитної політики та бухгалтерського обліку було доручено подати в установленому порядку Державній казначейській службі України Розподіл коштів державного бюджету.

Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.07.2014 року № 277 за позивачем розподілено кошти за бюджетною програмою 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними" для погашення кредиторської заборгованості, яка утворилась на 01.01.2014 року у виноградарстві, садівництві та хмелярстві по КЕКВ 2610 - 2272500,00 грн.

Відповідно до листа Департаменту агропромислового розвитку Одеської обласної державної адміністрації від 09.02.2015 року №152/01-9104/249 зареєстрована заборгованість за кодом програмної класифікації видатків 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними" за позивачем становить 7189440,14 грн., в тому числі за КЕКВ 2610 - 5086440,14 грн., за КЕКВ 3210 - 2103000,00 грн., відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків, який складений між позивачем та Головою комісії з припинення управління агропромислового розвитку Білгород-Дністровської районної державної адміністрації.

Таким чином загальна сума заборговангісті держави перед позивачем за кодом програмної класифікації видатків 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними" за позивачем становить 7189440,14 грн.+6569100,00 грн. = 13758542,10 грн.

Відповідно до листа від 06.04.2017 року № 37-13-15/9244 у відповідь на звернення Громадської спілки "Українська асоціація садівництва та ягідництва" від 14.03.2017 року № 131, від 22.03.2017 року № 134, від 28.03.2017 року № 135 щодо кредиторської заборгованості за бюджетною програмою 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними" Міністерство аграрної політики та продовольства України повідомило, що: Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" за бюджетною програмою 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними" передбачається 75000000,00 грн.; в даний час до Порядку справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2005 року № 587, вносяться зміни з метою приведення його у відповідність до діючого законодавства; розподіл коштів за бюджетною програмою буде здійснюватися після внесення відповідних змін та затвердження відповідно до Бюджетного кодексу України паспорта бюджетної програми.

Окрім того, відповідачем не розглянуто у встановленому законом порядку витрати садівництва та витрати на придбання обладнання, механізмів і техніки на загальну суму 5112766,67 грн. (з яких 4946100,00 грн. - витрати садівництва та 1666666,67 грн. - витрати на придбання обладнання, механизмів і техніки) за 2014 рік.

Вказан звернення та документи були на адресу відповідача рекомендованим истом 15.12.2014 року.

Пізніше у березні 2017 року позивач звертався до Міністерство аграрної політики та продовольства України для отримання відповідді на своє звернення, однак вказане звернення відповідачем розглянуто не було до теперішнього часу.

В судове засідання, призначене на 27.07.2017 року, представники плозивача зясторони не з'явилися. 10.07.2017 року череились та просили задовольнити позовні виоги в повному обсязі. Представник Міністерство аграрної політики і продовольства України в судове засідання не прибув з причин, які судом визнані не поважними. Представником управління агропромислового розвитку Білгород-Дністровської районної державної адміністрації з канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд, з урахуванням положень ч.4 ст.122 та ч.6 ст.128 КАС України, вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження 07.08.2017 року за наявними в справі письмовими доказами та запереченнями.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши законність дій та рішень відповідачів, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

Механізм справляння збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства в розмірах, встановлених Податковим кодексом України, та використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними" визначає Порядок справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2005 року № 587 (далі - Порядок № 587).

Відповідно до п.3 Порядку № 587 головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінагрополітики.

Згідно з п.5 Порядку № 587 бюджетні кошти надаються суб'єктам господарювання, які займаються виноградарством, садівництвом і хмелярством (далі - суб'єкти господарювання), незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності для компенсації здійснених у поточному бюджетному році витрат (без урахування сум податку на додану вартість) за такими напрямами: проведення робіт із закладення насаджень, догляду за ними до вступу у плодоношення (проектні роботи, підготовка ґрунту та посадка, догляд за насадженнями, спорудження шпалери, встановлення систем краплинного зрошення) та придбання матеріалів, необхідних для проведення таких робіт, - у межах затверджених Мінагрополітики нормативів витрат на 1 гектар, що визначаються з урахуванням зони закладення насаджень, схеми посадок та інших технологічних особливостей, а також витрат з виконання відповідних робіт; будівництво водонакопичувальних басейнів для забезпечення безперебійного водопостачання мереж краплинного зрошення з метою своєчасного поливу виноградників та плодових насаджень - у межах установлених Мінагрополітики нормативів.

Відповідно до абз.5 п.12 Порядку № 587 на підставі інформації, поданої відповідно до п.10 цього Порядку, утворена Мінагрополітики комісія здійснює пропорційний розподіл бюджетних коштів для компенсації витрат з придбання обладнання, техніки та механізмів, що затверджується Мінагрополітики.

Згідно з п.14 Порядку № 587 на підставі затверджених остаточних обсягів компенсації, розподілу бюджетних коштів між суб'єктами господарювання для компенсації витрат, пов'язаних з будівництвом холодильників (лабораторних комплексів, камер швидкого заморожування плодів та ягід), та розподілу коштів для компенсації витрат з придбання обладнання, техніки та механізмів Мінагрополітики спрямовує бюджетні кошти Міністерству аграрної політики та продовольства Автономної Республіки Крим, головним управлінням агропромислового розвитку обласних, управлінню промисловості, розвитку інфраструктури та агропромислового комплексу Севастопольської міської держадміністрацій. Міністерство аграрної політики та продовольства Автономної Республіки Крим та головні управління агропромислового розвитку обласних держадміністрацій спрямовують бюджетні кошти управлінням агропромислового розвитку районних держадміністрацій. Управління промисловості, розвитку інфраструктури та агропромислового комплексу Севастопольської міської держадміністрації, управління агропромислового розвитку районних держадміністрацій на підставі відповідних наказів Мінагрополітики подають управлінням Казначейства реєстр підприємств і платіжні доручення на виплату компенсацій шляхом перерахування бюджетних коштів із власного реєстраційного рахунка на поточні рахунки суб'єктів господарювання, відкриті в банках.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що Міністерство аграрної політики і продовольства України є головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем програми "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними".

Тобто, здійснення Міністерством аграрної політики та продовольства України функції розподілу бюджетних коштів не свідчить про виконання функції спрямування бюджетних коштів, виконання в повному обсязі його обов'язків як головного розпорядника бюджетних коштів на виконання механізму погашення кредиторської заборгованості.

Положеннями ст.22 Бюджетного кодексу України передбачено, що для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників. Головний розпорядник бюджетних коштів: отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; розробляє проекти порядків використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, передбаченими частиною сьомою статті 20 цього Кодексу; розробляє та затверджує паспорти бюджетних програм і складає звіти про їх виконання, здійснює аналіз показників виконання бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі. Розпорядник бюджетних коштів може уповноважити одержувача бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, та надати йому кошти бюджету (на безповоротній чи поворотній основі) в межах відповідних бюджетних асигнувань. Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі цього розпорядника бюджетних коштів. Критерії визначення одержувача бюджетних коштів встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням напрямів, досвіду і результатів діяльності, фінансово-економічного обґрунтування виконання заходів бюджетної програми та застосування договірних умов.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

В законах України про Державний бюджет на 2015-2016 роки були відсутні положення щодо здійснення видатків на програму 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними".

Суд зазначає, що відсутність бюджетного фінансування не звільняє державу від обов'язку виконувати взяті на себе зобов'язання щодо компенсації витрат суб'єктам господарювання за програмою "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними". Взявши на себе обов'язок із виплати компенсації за вказаною програмою, але при цьому не передбачивши кошти у законах про Державний бюджет на 2015 та 2016 роки, держава допустила недобросовісність. Оскільки у відносинах виконання цього обов'язку державу представляє орган, який є головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми (в даному випадку Мінагрополітики), то саме він повинен нести відповідальність від імені держави.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Суд зазначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (див. рішення Броньовський проти Польщі [GC], N 31443/96, п. 143, CEDH 2004). У кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (див. Рішення Спорронг та Лонрот п. Швеції , рішення від 23 вересня 1982, серія A №52, стор. 26, п. 69).

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Крім того, у найбільш загальному вигляді позитивні зобов'язання (англ. - "positive obligations", "duties") передбачають активні дії держави, спрямовані на забезпечення, захист та сприяння реалізації прав людини. Загальною юридичною підставою позитивних зобов'язань у межах конвенційної системи правозахисту виступає ст.1 "Зобов'язання поважати права людини" Конвенції, в якій прямо вказується, що держави гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, передбачені Конвенцією.

ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що "принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії". З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Також, у рішенні від 08.11.2005 у справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Законом України "Про Державний бюджет на 2017 рік" затверджено розподіл коштів Державного бюджету України на програму 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними" в розмірі 75000000,00 грн.

Згідно з ч.2 ст.57 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання за бюджетними програмами спеціального фонду державного бюджету, не передбаченими проектом закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період, поданим на розгляд до Верховної Ради України, головні розпорядники бюджетних коштів зобов'язані виконати до кінця поточного бюджетного періоду в межах і за рахунок відповідних фактичних надходжень до спеціального фонду бюджету, не допускаючи наявності за такими зобов'язаннями кредиторської заборгованості на початок наступного бюджетного періоду.

Міністерство аграрної політики та продовольства України, як розпорядник бюджетних коштів в межах спірних відносин, всупереч вказаним вимогам законодавства не здійснило компенсацію позивачу заборгованості в розмірі 13758542,10 грн. за кодом програмної класифікації видатків 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними", оскільки сам факт розподілу в 2013 році бюджетних коштів Міністерством до органів Казначейства не доводить виконання ним в повному обсязі покладених на нього Порядком № 587 та Бюджетним кодексом України обов'язків.

За вказаних обставин, суд вважає, що станом на час розгляду справи вчинені Міністерством аграрної політики і продовольства України дії (протягом 2014-2017 років) щодо спрямування бюджетних коштів на погашення кредиторської заборгованості у розмірі 13758542,10 грн. за бюджетною програмою 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними" для перерахування на рахунки ТОВ «Агрофірма «Шабо» є недостатніми для забезпечення обовязку держави Україна щодо ефективного гарантування прав позивача на майно (отримання від держави визнаної заборгованості), а тому така бездіяльність є протиправною та підлягає визнанню такою на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України.

Закріплюючи право кожного на мирне володіння своїм майном, стаття 1 Протоколу №1 за своєю суттю є гарантією права власності (рішення від 13.06.1979 року у справі "Маркс проти Бельгії", п.69).

Поняття майно має автономне значення, яке, не обмежується правом власності на речі матеріального світу: у розумінні цього положення певні інші права та інтереси, які є активами, можуть також розглядатися як майнові права, а отже - майно (рішення від 23.02.1995 року у справі "Гасус Дозір унд Фьордертехнік Гмбг проти Нідерландів", п.53).

Під дію статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції підпадає право вимоги, якщо воно достатньою мірою встановлене, щоб являти собою актив.

Коли основою вимоги є майновий інтерес, то особа, яка її має, вважатиметься такою, що має "легітимне сподівання" ("Федоренко проти України", "Едуард Петрович Мельник проти України") на отримання майна, за наявності однієї з умов: - якщо наявне остаточне судове рішення, що підтверджує це право ("Бурдов проти Росії", "Юрій Миколайович Іванов проти України", "Агрокомплекс проти України"); - якщо є достатнє правове підґрунтування у національному законодавстві, що підтверджує вимогу ("Брезовец проти Хорватії", "Рисовський проти України", "Кечко проти України", "Стреч проти Великобританії", "Москаль проти Польщі", "Сук проти України", "Федоренко проти України", "Україна-Тюмень проти України").

Згідно п.50 Рішення ЄСПЛ у справі "ЩОКІН ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF SHCHOKIN v.UKRAINE) (Заяви №№ 23759/03 та 37943/06) судом констатовано, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

Згідно з ч.1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача на розпорядження належним йому майном, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Суд вважає, що вимога позивача про стягнення з Державного бюджету України на його користь компенсацію за бюджетною програмою 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладання молодих садів і виноградників та ягідників і нагляд за ними" і не отримані ним в повному обсязі кошти в розмірі 13758542,10 грн., шляхом списання з наявних бюджетних програм Міністерства аграрної політики та продовольства України, не належить до задоволення, оскільки Порядком №587 чітко визначений механізм (порядок) використання коштів, передбачених у державному бюджеті за зазначеною програмою, який є виключними (дискреційними) повноваженнями розпорядника бюджетних коштів - Мінагрополітики.

Разом з цим, згідно з ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Мінагрополітики у встановленому законодавством порядку спрямувати бюджетні кошти на погашення кредиторської заборгованості у розмірі 13758542,10 грн. за бюджетною програмою 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними" для перерахування на рахунки ТОВ «Агрофірма «Шабо».

Щодо не розгляду відповідачем звернення ТОВ «Агрофірма Шабо» від 15.12.2014 року про врахування у заборгованість за вказаною программою 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладання молодих садів і виноградників та ягідників і нагляд за ними" витрат, які були понесені у 2014 році на загальну суму 5112766,67 грн., суд вважає таку безлдіяльність протиправною, оскільки представником відповідача не надано жодного докази чи аргументу щодо власної бездіяльності з розгляду звернеення позивача від 15.12.2014 року, а тому така поведінка субєкта владних повноважень не відповідає положенням ч.3 ст.2 КАС України та повинна бути визнання судом пртиправною згідно полложень ч.2 ст.162 КАС України та відповідача зобовязано вчинити певні дії на відновлення прав особи, яка звернулась за судовим захистом.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Суд також вважає за необхідне на підставі положень ч.2,3 ст. 162 КАС України винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправною бездіяльність Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо неспрямування бюджетних коштів на погашення бюджетної кредиторської заборгованості за бюджетними зобов'язаннями в розмірі 13758542,10 грн., за програмою 2801350 «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників та нагляд за ними» для перерахування на рахунки ТОВ «Агрофірма Шабо».

3.Визнати протиправною бездіяльність Міністерства аграрної політики та продовольства України по розгляду документів, переданих до Міністерства аграрної політики та продовольства України від Управління агропромислового розвитку Білгород-Дністровської районної адміністрації щодо відшкодування ТОВ «Агрофірма Шабо» витрат з придбання обладнання, механізмів і техніки, понесених товариством у 2014 році в розмірі 5112766,67 грн.

4.Зобов'язати Міністерство аграрної політики та продовольства України розглянути інформацію та затвердити остаточний обсяг компенсації витрат з садівництва, витрат з придбання обладнання, механізмів та техніки, понесених ТОВ «Агрофірма Шабо» у 2014 році на суму 5112766,67 грн., про що прийняти відповідний наказ.

5. Зобов'язати Міністерство аграрної політики та продовольства України у встановленому законодавством порядку спрямувати бюджетні кошти на погашення кредиторської заборгованості у розмірі 13758542,10 грн. гривень за бюджетною програмою 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними" для їх подальшого перерахування на рахунки ТОВ «Агрофірма Шабо».

6. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання повного тексту постанови.

Головуючий суддя Єфіменко К.С.

Судді Кравченко М.М.

Бжассо Н.В.