Постанова № 68133181, 08.06.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2017 року № 810/567/17

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий - суддя Панова Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Херсонського об'єднаного управління пенсійного фонду України Херсонської області до Публічного акціонерного товариства "Укргазбуд" про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укргазбуд" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за період з вересня 2015 року по грудень 2016 року у сумі 53688,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що здійснював виплату пенсій пенсіонеру, який працював на підприємстві відповідача і отримав право на пенсію на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку. Посилаючись на частину другу розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", позивач просить суд стягнути суму витрат на виплату та доставку пенсій цьому пенсіонеру з відповідача.

Відповідач проти позову заперечував, в обґрунтування заперечень посилався на відсутність правових підстав для звернення стягнення з відповідача витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, оскільки даний спір не має ознак справи адміністративної юриздикції, отже не відноситься до компетенції адміністративних судів. Крім того, стверджував про відсутність у матеріалах позову доказів, що підтверджують право осіб, зазначених у розрахунках на призначену їм пенсію.

Ухвалою від 09.02.2017 судом відкрито провадження в адміністративній справі, розпочато судовий розгляд.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.

У судове засідання призначене на 08.06.2017 сторони до суду не з'явились, обидві сторони надіслали до суду клопотання про розгляд справи без їхньої участі у порядку письмового провадження.

Окрім того від позивача до суду надійшло клопотання про заміну позивача по справі на Херсонське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області.

Судом встановлено, що відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 21.12.2016 № 988 "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України" управління пенсійного фонду України у місті Херсоні та управління пенсійного фонду України у Білозерському районі реорганізовані шляхом злиття у Херсонське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області.

Враховуючи викладене суд вважає за можливе замінити позивача у справі, управління пенсійного фонду України у місті Херсоні на його правонаступника, Херсонське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області.

За таких обставин суд, на підставі частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, постановив про розгляд справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Публічне акціонерне товариство "Укргазбуд" є юридичною особою. Як роботодавець відповідач є страхувальником у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є платником єдиного страхового внеску.

Позивач відповідно до розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, на підставі пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (Список № 2), згідно з вимогами частини другої розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначив розмір витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у зв'язку з виплатою та доставкою пенсій громадянці ОСОБА_1, на загальну суму 53688,46 грн., з яких: за вересень 2015 року - 2463,09 грн.; за період з жовтня 2015 року по грудень 2016 року - 46156,65 грн. по 3077,11 грн. щомісяця, та непогашена заборгованість за попередні періоди у сумі 5068,72 грн.

Вказаний пенсіонер працював на підприємстві відповідача і отримав право на пенсію на пільгових умовах, перебуває на пенсійному обліку у позивача.

На день судового розгляду відповідач доказів сплати заборгованості суду не надав, що підтвердив позивач у клопотанні до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Пунктом 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, визначено, зокрема підпунктами "б" - "з" частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення".

Проте, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди підпунктом 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (статтями 27 та 28). При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663.

Відповідно до приписів пункту 6.4 вказаної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої розділу XV "Прикінцеві положення" Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Підприємства відповідно до вимог пункту 6.8 Інструкції щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно з пунктом 1 статті 1 та абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону України від 26.06.1997 № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

З огляду на викладене, витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, які відповідач відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду, у розумінні цього Закону вважаються внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Статтями 14, 15 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, створені відповідно до законодавства України.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", частини шостої статті 20 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Статтею 64 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено право територіальних органів Пенсійного фонду стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.

Наявність у відповідача заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, підтверджується доказами, наданими позивачем. З матеріалів справи вбачається, що органом Пенсійного фонду направлено на адресу відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій пенсіонеру відповідача, в якому зазначено суми пенсій, виплачені пенсіонеру разом з витратами на доставку цих пенсій.

На день судового розгляду відповідач суму заборгованості не сплатив.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, зокрема, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Жодних доказів щодо неправомірності визначення розміру та складу фактичних витрат позивача на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2, неправомірності їх нарахування, а також доказів щодо погашення наявної у відповідача заборгованості, відповідачем суду надано не було.

Заперечуючи проти адміністративного позову, відповідач посилається на недоведеність позивачем права особи, вказаної у розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, на отримання пенсії та відсутність доказів щодо атестації робочих місць.

Проте, такі твердження відповідача спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема довідками Управління Пенсійного фонду, які свідчить про вид та розмір пенсій особі, що вказана в розрахунках.

Суд відхиляє доводи відповідача відносно того, що даний спір не має встановлених положеннями Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції і дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки за змістом статті 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та у судовому порядку.

Спір управління Пенсійного фонду України з роботодавцем про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укргазбуд" на користь Херсонського об'єднаного управління пенсійного фонду України Херсонської області заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2, за період з вересня 2015 року по грудень 2016 року у сумі 53688 (п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят вісім) гривень 46 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.