Ухвала суду № 68133019, 31.07.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/10408/15-к Головуючий у І інстанції Григор'єв Р. Г. Провадження № 11-кп/795/119/2017 Категорія - Доповідач Баглай І. П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2017 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_1

суддів Акуленко С.О., Демченка О.В.,

при секретарях Полєно Ю.В., Сердюк Т.О.,

при апеляційному розгляді у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріалів кримінального провадження № 42.015.270.000.000.046, за апеляційними скаргами головного лікаря пологового будинку Чернігівської міської ради ОСОБА_2 та обвинуваченої ОСОБА_3 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 жовтня 2016 року, постановлений щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жителя. Чернігова, АДРЕСА_1, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України,

з участю прокурора Гапєєвої Н.П.,

захисника ОСОБА_4,

потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6,

представників цивільного

відповідача ОСОБА_7, ОСОБА_8,

обвинуваченої ОСОБА_3,

в с т а н о в и л а:

Вироком районного суду ОСОБА_3 визнано винуватою у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України та призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі, з позбавленням права займатися лікарською діяльністю строком на 2 роки.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України, звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного судом основного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку 2 роки і зобовязано не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Позовну заяву ОСОБА_5 до пологового будинку Чернігівської міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином задоволено частково.

Стягнуто з Пологового будинку Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_5 на відшкодування моральної шкоди 100000 грн. 00 коп.. В решті позову відмовлено.

Позовну заяву ОСОБА_6 до пологового будинку Чернігівської міської ради про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином задоволено частково.

Стягнуто з пологового будинку Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди 50000 грн. 00 коп.. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з вироком місцевого суду, обвинувачена подала апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Провести повне судове слідство, викликати та допитати свідків по справі. Вказує, як довід на підтвердження вчинення нею злочину сторона обвинувачення зазначає, що „… завідуючою пологового відділення ОСОБА_3 … проведено амніотомію (вскриття плодного міхура). Дане обвинувачення не знайшло свого підтвердження під час досудового та судового слідства, а навпаки спростовується матеріалами справи. У п. 13(14) висновку Експерта № 183 від 31.07.2015 року (додатковий до № 112 від 16.04.2015 року) зазначено За наявними судово-медичними даними комісія експертів не змогла встановити, що саме було проведено лікарем ОСОБА_3 під час огляду потерпілої ОСОБА_5 в 09 год. 00 хв. амнітомія чи зняття оболонок плідного міхура. Таку ж думку відображено на стор. 84 висновку експерта № 48, 49/16 від 08.06.2016 року. Також у п. 15(16) висновку Експерта № 183 від 31.07.2015 року (додатковий до № 112 від 16.04.2015 року) зазначено, що введення медичного препарату окситоцину не призвело до випадіння петель пуповини… Такий же висновок відображено на стор. 89 „Підсумки висновку експерта № 48, 49/16 від 08.06.2016 року. Не погоджується із позицією суду першої інстанції, що висновок експерта № 183 від 31.07.2015 року є недопустимим доказом, оскільки один із членів комісії експерт ОСОБА_9 декілька років перебував у її службовому підпорядкуванні. Зазначений висновок приймався не одноособово ним, а колегіально, в кількості 5 осіб. Також прокуратурою не доведено, що саме на неї, як на завідуючу пологового відділення, покладено обовязок проводити вимірювання серцебиття плоду з проміжком 15 хв.. Як встановлено під час судового слідства, до 14 год. вимірювання серцебиття плоду з проміжком в 15 хв. проводила саме лікар акушер-гінеколог ОСОБА_10. Чому о 14 год. 15 хв. саме завідуюча пологового відділення ОСОБА_3 повинна була проводити вимірювання серцебиття плоду, сторона обвинувачення не довела. Не було досліджено, чому лікар ОСОБА_10 не провела вимірювання серцебиття плоду о 14 год 15 хв., а провела вагінальне обстеження потерпілої о 14 год. 26 хв.. Відповідно до вимог посадової інструкції вона може нести тільки адміністративну чи дисциплінарну відповідальність, а не кримінальну. Стороною обвинувачення не вказано, які саме професійні обовязки були порушені нею, як завідуючою пологового будинку. Також суд першої інстанції не відобразив у вироку, які саме її дії чи бездіяльність, як завідуючої пологового відділення призвели до смерті плоду. Органом досудового та судового слідства не було надано належну правову оцінку і не досліджено чим обумовлено стискання петель пуповини, чи дійсно лікар ОСОБА_10 підтримувала головку плода, чи вона намагалась заправити петлі пуповини. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував той факт, що відсутній обєкт злочину. Висновками експертів № 183 від 31.07.2015 року та № 48, 49/16 від 08.06.2016 року, що 25.11.2014 року о 14 год. 36 хв. зафіксовано внутрішньоутробну смерть плода. Отже нового життя не виникло. У ст. 6 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року закріплюється, що кожна дитина має право на життя з моменту визначення живо народженою та життєздатною за критеріями Всесвітньої організації охорони здоровя. Дана норма матеріального права проігнорована судом.

Головний лікар пологового будинку Чернігівської міської ради також подав апеляційну скаргу на вирок місцевого суду в якій просить його скасувати. Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди ОСОБА_11 у розмірі 100 тис. грн., а ОСОБА_6 - у розмірі 50 тис. грн.. Не погоджується з висновком суду, що експертиза № 183 від 31.07.2015 року є недопустимим доказом, так як один із членів комісії ОСОБА_9 декілька років перебував у підпорядкуванні ОСОБА_3, адже висновок не приймався одноосібно, рішення прийнято колегіально. Звертає увагу, що у висновку експертизи № 48, 49/16 прямо вказано, що на час розгляду матеріалів на адресу ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» надійшов лист від народного депутата України ОСОБА_12 щодо позачергового проведення комісійної судово-медичної експертизи, що в свою чергу можна трактувати як втручання в діяльність та тиском при прийнятті рішення на експертну комісію Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України. Як вбачається з оригіналу обмінної карти вагітної, у потерпілої були супутні захворювання. Даний факт спростовує висновок експертної комісії. Зокрема, згідно п. 13 (14) висновку експертизи № 183 від 31.07.2015 року, за наявними судово-медичними даними комісія експертів не змогла встановити, що саме було проведено лікарем ОСОБА_3 під час огляду потерпілої о 09 год. 00 хв. амнітомія або ж зняття оболонок плідного міхура. Згідно висновку експертизи № 183 від 31.07.2015 року, введення медичного препарату окситоцину не призвело до випадення петель пуповини. Судом не враховано, що в даному випадку відсутній склад злочину, зокрема обєкт злочину. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на життя з моменту визначення живонародженою та життєздатною за критеріями Всесвітньої організації охорони здоровя. Відповідно висновків експертиз № 183 від 31.07.2015 року та № 48, 49/16, о 14 год. 36 хв. зафіксовано внутрішньоутробну смерть плоду. Враховуючи викладене, відсутнє завдання шкоди неповнолітньому, як це визначено у ч. 2 ст. 140 КК України. Також не правильно кваліфіковано злочин за ч. 2 ст. 140 КК України. Оскільки відповідальність настає за спричинення тяжких наслідків неповнолітньому. Враховуючи той факт, що дитина народилася мертвою, не визнана живо народженою відсутній обєкт злочину «неповнолітня особа». Після встановлення діагнозу дистресу плода, оперативна допомога ОСОБА_3 була надана вчасно і відповідно до клінічного протоколу, затвердженого наказом МОЗ України від 27.12.2006 року № 900. Вважає необґрунтованими висновки суду в частині визначення розміру шкоди, яка підлягає стягненню, бо позивачами не було надано жодного обєктивного доказу щодо спричинення моральної шкоди і як наслідок порушено вимоги матеріальних і процесуальних норм щодо обєктивності, справедливості та неупередженості розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Місцевий суд встановив доведеним, що ОСОБА_3, відповідно до наказу головного лікаря пологового будинку Чернігівської міської ради (далі полового будинку) № 40-к від 31.10.2001 року перебуваючи на посаді завідуючої пологовим відділенням пологового будинку, маючи вищу кваліфікаційну категорію за спеціальністю «акушерство та гінекологія», відповідно до Посадової інструкції завідуючої пологовим відділенням, затвердженої 04.01.2012 року головним лікарем пологового будинку, здійснюючи керівництво роботою персоналу відділення, забезпечуючи надання якісної медичної допомоги населенню, маючи обов'язок особисто оглядати нових пацієнтів і планувати тактику ведення породіль, несучи відповідальність за несвоєчасне, неякісне виконання посадових завдань і обов'язків, неякісну організацію лікувально-діагностичного процесу у відділенні, маючи можливість належним чином виконати свої професійні обов'язки, а саме: перебуваючи у медичному закладі, маючи достатній досвід та кваліфікацію, всі необхідні умови та засоби для проведення лікування та лабораторних досліджень, будучи відповідальною за надання медичної допомоги потерпілій ОСОБА_11 з моменту її госпіталізації 24.11.2014 року та під час пологів 25.11.2014 року, в 09 год. 00 хв., 25.11.2014 року в ході обстеження потерпілої у пологовому будинку, в порушення Посадової інструкції завідуючої пологовим відділенням, не забезпечила надання якісної медичної допомоги, провела огляд потерпілої несумлінно та недбало, що виявилося у встановленні діагнозу «Допологове відходження навколоплідних вод» без його підтвердження лабораторними методами дослідження, та провела амніотомію (прокол плідного міхура) без наявних показів. Діагноз: «Допологове відходження навколоплідних вод», згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 48,49\16 від 27.05.2016 року, не підтверджувався об'єктивними даними, хоча в даному випадку повинен бути підтверджений даними лабораторного дослідження. Після цього ОСОБА_3, недбало ставлячись до своїх професійних обов'язків, призначила введення потерпілій розчину окситоцину без наявних показів.

Вищевказані дії ОСОБА_3, що полягали у проведенні амніотомії (проколі плідного міхура) без наявних показів, та у призначені введення потерпілій розчину окситоцину без наявних показів, в свою чергу, призвели до виникнення дистресу плода та випадіння петель пуповини під час пологів.

Окрім того, під час активної фази пологів у потерпілої, ОСОБА_3, внаслідок недбалого ставлення до своїх професійних обов'язків, що виявилося в недотриманні вимог наказу Міністерства охорони здоров'я № 624 від 03.11.2008 року, яким, в активній фазі пологів, регламентовано вислуховування серцебиття дитини через кожні 15 хвилин та вимог Клінічного протоколу «Дистрес плода при вагітності та під час пологів», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 27.12.2006 року № 900, не провела кардіомоніторинг серцебиття плоду та будь-який інший моніторингу серцебиття плоду в ході пологів в період з 14 год. 00 хв. до 14 год. 26 хв. 25.11.2014 року, що обумовило несвоєчасне, о 14 год. 26 хв., виявлення ознак випадіння петель пуповини, дистресу плоду, несвоєчасне надання відповідної медичної допомоги (оперативного втручання), та в подальшому призвело до інтранатальної асфіксії, від якої настала інтранатальна (під час пологів) смерть дитини.

Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи № 48, 49\16 від 27.05.2016 року, смерть плода настала у 11 періоді пологів унаслідок інтранатальної асфіксії від гострого порушення плодо- плацентарного кровообігу, обумовленого тромбозом вени пуповини, який виник після випадіння та стискання петель пуповини. Дотримання вимог наказу Міністерства охорони здоров'я № 624 від 03.11.2008 року та вимог Клінічного протоколу „Дистрес плода при вагітності та під час пологів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 27.12.2006 року № 900, дозволило б своєчасно діагностувати випадіння петель пуповини та дистрес плода і запобігти настанню смерті дитини.

У судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у пред'явленому їй обвинуваченні за ч. 2 ст. 140 КК України та заявлені до неї цивільні позови не визнала.

Заслухавши доповідача, прохання обвинуваченої, її захисника та представників цивільного відповідача задовольнити їхні апеляційні скарги, думку прокурора і потерпілих про їхню необґрунтованість, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скаргах, колегія суддів підстав для їх задоволення не знаходить.

Місцевий суд правильно встановив обставини справи, у вироку послався на перевірені ним безпосередньо докази які є належними, допустимими, достовірними та достатніми.

В апеляційному суді обвинувачена також категорично заперечувала свою вину у скоєнні інкримінованого, але таку її позицію колегія суддів розцінює як намагання уникнути відповідальності.

Так, обвинувачена заявила в апеляційному суді, що вагітність у потерпілої проходила з ускладненнями, про відходження навколоплідних вод вона зробила висновок в 09 год. 00 хв. 25.11.2014 року в ході огляду потерпілої у пологовому будинку, зокрема оглянула пелюшку і побачила кілька плям та прийшла до висновку про високий надрив плідного міхура. Голкою вона зняла оболонки плідного міхура і прийняла рішення про введення потерпілій окситоцину крапельно для виклику родової діяльності та активної тактики ведення пологів. При цьому проведення лабораторного дослідження вона вважала не доцільним, а ультразвукове дослідження показало, що плід ніяких відхилень не має. В 10 год. 30 хв. вона пішла до іншої породіллі, а потерпілу залишила на догляд лікарю ОСОБА_10.

При цьому обвинувачена не змогла пояснити чому як лікар-акушер потерпілу вела вона, прийняла рішення про активну тактику ведення родів вона, а сама залишила породіллю не давши нікому із медичного персоналу відділення відповідних вказівок. Ніяк не аргументувала обвинувачена і чому вона вела роди у потерпілої, але підходити до неї мала 1 раз на 4 години.

Заява обвинуваченої, що у плода діагностували внутрішньоутробну інфекцію, аномалії серця, під час вагітності ставився діагноз: „Астено-вегетативний синдром, загроза передчасних родів., у породіллі відійшли навколоплідні води нічим не підтверджена, а навпаки спростовується висновком експерта №48,49/16. (а.п. 89 т.п. 2) Отже загибель плода який не мав ознак патології при відсутності ускладнень у матері настала в результаті не належного виконання своїх обовязків обвинуваченою.

Колегія суддів критично ставиться до заяви обвинуваченої в апеляційному суді, що вона не записала в „Історію пологів дані щодо стимуляції пологової діяльності потерпілої окситоцином, зняття оболонок плідного міхура або проколу плідного міхура, що зазначено і у висновку експерта №48,49/16. (а.п. 90 т.п. 2), бо вважала це не суттєвим. Саме ці її дії і призвели до трагічних наслідків, а не відображення їх в медичних документах свідчить про намагання приховати дійсні причини цих наслідків.

Вирішуючи питання цивільного позову, місцевий суд також належним чином мотивував своє рішення з посиланням на норми права.

За таких обставин підстав для зміни чи скасування вироку колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 415, 419 Кримінального процесуального кодексу України,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_3 та головного лікаря пологового будинку Чернігівської міської ради ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_3 без змін.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

С.О. ОСОБА_13 ОСОБА_14 Демченко