Рішення № 68132005, 01.08.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №573/1013/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - Терещенко О. І.Номер провадження 22-ц/788/1295/17 Суддя-доповідач - Ткачук С. С. Категорія - 23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ткачук С. С.,

суддів - Хвостика С. Г. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Різниченко Н.А.,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Князівське»

на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 20 червня 2017 року

у цивільній справі за позовом Фермерського господарства «Князівське» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Служба з державної реєстрації прав на нерухоме майно Білопільської міської ради, Білопільська міська рада, про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними, скасування державної реєстрації договорів оренди, зобов'язання зареєструвати договір оренди землі,

в с т а н о в и л а:

Звернувшись до суду із позовом, ФГ «Князівське» просило суд: визнати недійсними договори оренди земельних ділянок площею 3,6946 га (рілля) та 0,4914 (сіножаті), укладені 25 квітня 2017 року між ОСОБА_4. і ФОП ОСОБА_3; скасувати державну реєстрацію зазначених договорів; зобов'язати Службу з державної реєстрації прав на нерухоме майно Білопільської міської ради; зареєструвати договір оренди землі від 01 березня 2016 року №172, укладений між ФГ «Князівське» та ОСОБА_4

Свої вимоги мотивує тим, що 01 березня 2006 року між ФГ «Князівське» та ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки строком на 10 років загальною площею 4,1862 га, який 07 квітня 2008 року було зареєстровано в Білопільському відділі Сумської регіональної філії ДЗК.

20 грудня 2010 року було укладено додаткову угоду до договору, яку 19 травня 2011 року зареєстровано в Білопільському відділі ДЗК.

01 березня 2016 року ФГ «Князівське» уклало з відповідачем новий договір оренди земельних ділянок, який в реєстраційній службі відмовилися зареєструвати, оскільки договір від 01 березня 2006 року діє до 2018 року.

Згодом стало відомо, що 25 квітня 2017 року ОСОБА_4 уклав з ФОП ОСОБА_3 договори оренди спірних земельних ділянок, які 26 квітня 2017 року пройшли державну реєстрацію.

Вказує, що державний реєстратор не мав права реєструвати договори оренди земельних ділянок від 25 квітня 2017 року, оскільки не закінчився строк дії договору оренди від 01 березня 2006 року, так як ФГ «Князівське» має переважне право на укладення договору оренди землі.

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 20 червня 2017 року відмовлено ФГ «Князівське» у задоволенні позову за необґрунтованістю вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ФГ «Князівське» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Доводи скарги мотивує тим, що договір оренди землі укладений 01 березня 2006 року між фермерським господарством та ОСОБА_4 був зареєстрований у Білопільському відділі Сумської регіональної філії ДЗК 07 квітня 2008 року, відтак вказаний договір набрав чинності з 07 квітня 2008 року строком на 10 років і діє до 07 квітня 2018 року. Крім того вказує, що укладені відповідачами 25 квітня 2017 року договори оренди земельних ділянок порушують його переважне право на використання земельних ділянок переданих йому за договором оренди від 01 березня 2006 року.

В судому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги і просив задовольнити, пояснив, що до цього часу спірні земельні ділянки перебувають в їх користуванні.

Представник ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просив рішення залишити без змін, а скаргу відхилити.

Інші учасники до суду не з'явилися, але про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення місцевого суду відповідає не у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 на підставі державного акту про право приватної власності на землю від 26 жовтня 2004 року належить земельна ділянка загальною площею 4,1862 га, що розташована на території Павлівської сільської ради, Білопільського району, Сумської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка була передана йому у приватну власність згідно розпорядження голови Білопільської райдержадміністрації від 01 червня 2004 року №278 (а. с. 15).

01 березня 2006 року між ОСОБА_4 і ФГ «Князівське» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,1862 га, з яких 3,6948 га ріллі, 0,4914 га сіножаті, строком на 10 років з визначенням терміну дії договору з 01 березня 2006 року по 01 березня 2016 року.

Земельна ділянка була передана позивачу в користування на 10 років за актом прийому передачі від 01 березня 2006 року.

Вказаний договір 07 квітня 2008 року був зареєстрований у Білопільському відділі Сумської регіональної філії, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №040862600967 (а. с. 11-13).

Пунктом 8 цього договору оренди землі передбачено, що після закінчення строку дії договору, якщо жодна із сторін не подала заяви про розірвання договору, то він автоматично буде діяти на послідуючі 5 років.

20 грудня 2010 року між ОСОБА_4 і ФГ «Князівське» було укладено додаткову угоду, відповідно до якої сторони погодили, що виправлення щодо терміну дії договору оренди до 2016 року та нормативної грошової оцінки землі вважати дійсним (а. с. 10).

01 березня 2016 року між ОСОБА_4 і ФГ «Князівське» було підписано договір оренди земельної ділянки №172 площею 4,1862 га, з яких 3,6948 га ріллі, 0,4914 га сіножаті (а. с.33-35), за умовами п. 3.1 якого строк дії договору визначено 10 років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Договір діє з моменту його державної реєстрації.

11 квітня 2016 року ФГ «Князівське» сплатило за державну реєстрацію цього договору прав на нерухоме майно та за надання інших адміністративних послуг, але в установленому законом порядку договір зареєстрований не був (а. с. 40).

Отже, дійсно даний договір не є укладеним, але він свідчить проте, що орендодавець ОСОБА_4 не мав наміру припиняти договірні відносини з ФГ «Князівське» та був згодний поновити оренду його земельної ділянки на новий строк, а тому колегія суддів вважає, що фактично він не заперечив проти пролонгації договору оренди землі від 01.03.2006р. ще на 5 років.

25 квітня 2017 року між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договори оренди земельних ділянок площею 3,6948 га та 0,4914 га строком на 15 років,

З інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №№86618057 та 87069987 вбачається, що 26 квітня 2017 року державним реєстратором Білопільської міської ради Яценком І.М. зареєстровано договори оренди земельних ділянок від 25 квітня 2017 року, укладені між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ФГ «Князівське», суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4, уклавши спірні договори оренди з ФОП ОСОБА_3, реалізував своє законне право на передачу земельних ділянок, які перебувають у його власності, в оренду.

Проте не можна погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки вони зроблені при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 2 ст. 792 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно із ч.1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі», орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

У відповідності з ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст.19 Закону України «Про оренду землі», строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Як убачається з матеріалів справи, на час укладення договору оренди землі, тобто 01 березня 2006 року, сторони дійшли згоди щодо строку дії договору, а саме з 01 березня 2006 року по 01 березня 2016 року. Крім того, пунктом 8 договору оренди землі передбачено, що після закінчення строку дії договору, якщо жодна із сторін не подала заяви про розірвання договору, то він автоматично буде діяти на послідуючі 5 років.

Отже, ОСОБА_4, як власник земельної ділянки, уклавши 01 березня 2006 року договір оренди землі з Фермерським господарством «Князівське», передав її у строкове володіння та користування даній юридичній особі на узгоджених з ним умовах, а тому без вирішення питання дострокового розірвання такого договору та повернення її у свої володіння не мав права на укладення 25 квітня 2017 року інших договорів оренди цієї земельної ділянки з ФОП ОСОБА_3, внаслідок чого відбулось порушення право орендаря ФГ «Князівське».

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що договір оренди землі від 01 березня 2006 року в установленому законом порядку було припинено або розірвано, тому вказаний договір є дійсним та поновленим (пролонгованим) на новий строк.

Частиною першою ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1, 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно положень ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За встановлений обставин справи та вимог закону, колегія суддів вважає, що переважне право Фермерського господарства «Князівське» на користування земельною ділянкою порушено та підлягає захисту шляхом визнання недійсними вказаних договорів оренди земельних ділянок, укладених 25 квітня 2017 року між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що частково доводи викладені в апеляційній скарзі є обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на вимогах закону, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду, на підставі ст. 309 ЦПК України - скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову Фермерського господарства «Князівське» в частині визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 25 квітня 2017 року.

Щодо інших вимог позову та доводів апеляційної скарги, колегія суддів їх відхиляє виходячи з наступного.

Так, порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно здійснюються у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно положень п. 1 ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 19 вищезгаданого Закону, державна реєстрація прав проводиться в порядку формування та реєстрація заяви в базі даних заяв.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться у строк, що не перевищує п'яти робочих днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Відповідно вимог до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до вимог п. 6 та п. 7 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, в редакції чинній на час спірних правовідносин, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Уповноважена особа суб'єкта державної реєстрації прав, нотаріус або його помічник за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та роздруковує заяву у двох примірниках, на якій заявник (за умови відсутності зауважень до відомостей, зазначених у ній) та особа, яка сформувала таку заяву, проставляють підписи. Один примірник заяви надається заявникові, а другий долучається до документів, поданих для державної реєстрації прав.

Після проставлення підписів на заяві уповноважена особа суб'єкта державної реєстрації прав, нотаріус або його помічник реєструє заяву в базі даних заяв.

Доводи позивача проте, що головний бухгалтер ФГ «Князівське» Шульженко Л.С. зверталася з заявою до Служби з державної реєстрації прав на нерухоме майно Білопільської міської ради про реєстрацію договору оренди земельної ділянки №172, укладеного між ФГ «Князівське» та ОСОБА_4 від 01 березня 2016 року є безпідставними, оскільки, як убачається з матеріалів справи, на заяві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відсутні дані про її реєстрацію в базі даних заяв (а.с.41).

Крім того, платіжні доручення №№78 та 157 від 11 квітня 2016 року про сплату ФГ «Князівське» коштів за державну реєстрацію прав на нерухоме майно та за надання інших адміністративних послуг не є належним доказом звернення фермерського господарства до Служби з державної реєстрації прав на нерухоме майно Білопільської міської ради зареєструвати договір оренди земельної ділянки від 01 березня 2016 року.

Також, ФГ «Князівське», у порушення приписів ст.ст.10, 60 ЦПК України, не надано суду належних доказів на підтвердження того, що працівниками Служби державної реєстрації прав на нерухоме майно Білопільської міської ради відмовлено йому в державній реєстрації договору оренди земельної ділянки від 01 березня 2016 року.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що строк дії договору оренди землі від 01 березня 2006 року повинен закінчуватися через 10 років після державної реєстрації, тобто 07 квітня 2018 року не заслуговують на увагу, оскільки сторони в момент підписання договору, окрім строку на який договір укладається, дійшли згоди про термін його дії, а саме, з 01 січня 2006 року по 01 березня 2016 року.

Відповідно до ч.ч. 1 та 5 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог та апеляційної скарги ФГ «Князівське, з відповідачів на користь позивача підлягають відшкодуванню понесені судові витрати за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 6720 грн., тобто по 3360 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Князівське» задовольнити частково.

Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 20 червня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Фермерського господарства «Князівське» задовольнити частково.

Визнати недійсними договір оренди земельної ділянки (рілля) площею 3,6948 га, кадастровий номер НОМЕР_1, укладений 25 квітня 2017 року ОСОБА_4 з фізичною особою підприємцем ОСОБА_3, який 26 квітня 2017 року був зареєстрований державним реєстратором Яценко Ігорем Миколайовичем, номер запису про інше речове право 20152003, та договір оренди земельної ділянки (сіножаті) площею 0,4914 га, кадастровий номер НОМЕР_2, укладений 25 квітня 2017 року ОСОБА_4 з фізичною особою підприємцем ОСОБА_3, який 26 квітня 2017 року був зареєстрований державним реєстратором Яценко Ігорем Миколайовичем, номер запису про інше речове право 20151313.

В іншій частині позову відмовити

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Фермерського господарства «Князівське» у відшкодування фактично понесених судових витрат за подання позову та апеляційної скарги в сумі 6720 грн., тобто по 3360 грн. з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: