Рішення № 68128196, 19.06.2017, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 761/7274/15

провадження № 2/753/623/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

"19" червня 2017 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі

судді Вовка Є.І.,

при секретарі Крамарчук А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське спеціальне житлово-експлуатаційне сервісне підприємство» про визнання недійсними договорів,

ВСТАНОВИВ:

До суду першої інстанції було подано вказаний позов, щодо визнання недійсними Договорів від 10 березня 2010 року, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українське спеціальне житлово-експлуатаційне сервісне підприємство» (як виконавцем) та ОСОБА_2 (як споживачем) «Про надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» та «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

В обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_3 зазначив, що укладення вказаного договору суперечило ст.ст.203, 215 ЦК України, оскільки він не мав права на укладання вищевказаних договорів, оскільки не є власником квартири АДРЕСА_1, орендарем цієї квартири чи квартиронаймачем.

Відповідно до положень ч.1 ст.157 ЦПК України - суд розглядає цивільні справи вказаної категорії не більше двох місяців з дня відкриття провадження по справі (яке було відкрито згідно з ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва 16 жовтня 2014 року т.1 а.с.33), а відповідно до положень ст.1 ЦПК України - завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Справу було передано в провадження судді Вовка Є.І. 15.05.2017 року т.2 а.с.10.

До суду було надано заяву представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, в якій останній просить розглядати справу у його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечує, позовні вимоги підтримує.

Судом враховано, що в силу вимог п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції (параграф 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»). Всі ці обставини слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Проаналізувавши наведені дані, всі інші матеріали справи, враховуючи положення ч.2 ст.64 ЦПК України, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог належить відмовити як у необгрунтованих та безпідставних, і доводи сторони позивача та надані нею документи не спростовують такого висновку суду.

Так, відповідно до положень ст.203 ЦК України:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до положень ст.215 ЦК України:

1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу;

2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним;

3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Проте, відповідно до положень ст.60 ЦПК України: кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, з обгрунтування позову вбачається посилання сторони ОСОБА_3 лише на огульне припущення щодо недотримання вимог ст.ст.203, 215 ЦК України при укладанні вказаних спірних Договорів - навіть без посилання на конкретні вищенаведені судом частини вказаних статей.

Більш того, згідно з положеннями ч.1 ст.627 ЦК України в Україні презюмується свобода договору - в тому числі, сторони є вільними в укладанні договору та вибору контрагента, при цьому стороною ОСОБА_3 не наведено норм, які б регламентували перелік обов»язкових передумов для зазначення фізичної особи, як споживача послуг у вищевказаних договорах (щодо їх укладання).

Ст.10 ЦПК України встановлено: цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте, правового обгрунтування щодо інших підстав визнання спірних договорів недійсними, як і щодо іншого похідного обгрунтування стороною позивача не наведено, як відсутні такі підстави і на думку суду (зокрема щодо огульних (бездоказових) тверджень щодо недотримання вимог ст.ст.203, 215 ЦК України).

Відповідно до положень ст.88 ЦПК України, належить суму 487 грн. 20 коп. повернути ОСОБА_2, як помилково сплачену за позовом про захист прав споживачів з рахунку №29028255900980 ГУДКСУ у м. Києві код 37995466 МФО820019 (т.2 а.с.91).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.208, 209, 214, 215, 228 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське спеціальне житлово-експлуатаційне сервісне підприємство» відмовити у повному обсязі.

Судовий збір віднести за рахунок держави.

Суму 487 грн. 20 коп. повернути ОСОБА_2, як помилково сплачену за позовом про захист прав споживачів з рахунку №29028255900980 ГУДКСУ у м. Києві код 37995466 МФО820019.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: