Ухвала суду № 68124761, 02.08.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 645/170/16-ц Головуючий суддя І інстанції Бабкова Т. В.

Провадження № 22-ц/790/4493/17 Суддя доповідач Овсяннікова А.І.

Категорія: Спори, що виникають із трудових правовідносин про поновлення на роботі

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Овсяннікової А.І.

суддів - Коваленко І.П., Сащенко І.С.

при секретарі - Щегельському Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 02 червня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», Державного підприємства «Південна залізниця» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення оплати часу вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», Державного підприємства «Південна залізниця» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначила, що з 2001 року перебувала у трудових відносинах з Державним підприємство «Південна залізниця».

Остання посада, яку вона обіймала з 04 січня 2010 року - інженер 1 категорії сектора під'їзних колій служби комерційної роботи та маркетингу. В її трудову книжку було внесено запис №7 про те, що ДП «Південна залізниця» реорганізоване шляхом злиття у ПАТ «Українська залізниця» та утворено регіональну філію «Південна залізниця». Також було внесено запис №8 від 29.грудня 2015 року про її звільнення за п.1 ст.36 КЗпП України згідно наказу регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця».

Трудову книжку отримала 29 грудня 2015 року, проте на її вимогу не було вручено виписку з наказу про звільнення та не було проведено остаточний розрахунок.

Зазначає, що заяву на звільнення вона власноручно не писала, а лише підписала заяву, яку написали працівники відділу кадрів, не читаючи.

Вона бажала звільнитися за власним бажанням, а не за згодою сторін, як зазначили в заяві на звільнення, скориставшись її юридичною необізнаністю. Угоди стосовно звільнення між нею та керівництвом регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» досягнуто не було, з огляду на фактичну відсутність такої юридичної особи.

У зв'язку із напруженою атмосферою в колективі вона вирішила звільнитися за власним бажанням та 29 грудня 2015 року звернулася до відповідального за роботу з кадрами працівника з проханням написати текст заяви про звільнення, власноручно підписала таку заяву, не розуміючи відмінностей підстав звільнення за угодою сторін та звільнення за власним бажанням.

Вважає звільнення таким, що здійснено під впливом омани, та зазначає, що сторона, яка ввела її в оману, повинна відшкодувати їй збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду.

Внаслідок незаконного миттєвого звільнення та незадовільного стану здоров'я вона позбавлена джерел для існування, можливості розпочати пошук роботи, стати на облік в центр зайнятості, потребує коштів та вимушена запозичувати їх у знайомих, що завдає їй моральних страждань.

Розмір завданої їй моральної шкоди оцінює в 50 000 грн.

Просить суд визнати її звільнення незаконним та поновити на колишній посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в подвійному розмірі солідарно з ДП «Південна залізниця» та регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця», також 50000 відшкодування моральної шкоди.

Представник відповідача ДП «Південна залізниця» в судове засідання не з'явився.

В судовому засіданні представники регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» проти позову заперечували.

У зв'язку з реорганізацією шляхом злиття з 01 грудня 2015 року розпочало фінансово- господарську діяльність ПАТ «Українська залізниця». На підставі наказу начальника регіональної філії трудовий договір з працівниками ДП «Південна залізниця» був продовжений у регіональній філії «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця». З цим наказом позивачка була ознайомлена під підпис та погодилася. 29 грудня 2015 року позивачка звернулася з побажанням припинити трудові відносини на підставі п.1 ст.36 КЗпП України. У день звільнення з позивачкою був проведений розрахунок та видана трудова книжка. ОСОБА_1 самостійно підписала заяву про звільнення, внесла в касу заборгованість по заробітній платі,узгодила обхідний лист, під розпис була ознайомлена зі змістом наказу про звільнення, отримала трудову книжку, здала посвідчення та перепустку, після чого залишила робоче місце.

Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 02 червня 2017 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Зазначає, що посадовою особою підприємтсва, уповноваженою вирішувати кадрові питання, або керівництвом служби комерційної роботи та маркетингу вона не спілкувалась, жодних узгоджень щодо звільнення «за домовленістю сторін» - не проводила.

Вона особисто обхідний листок до служби кадрів не здавала, тому не можна стверджувати щодо спрямованості її дій на звільнення за згодою сторін.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи згідно наказу комерційної служби Управління Південної Залізниці від 26 березня 2001 року №М/216-о/с ОСОБА_1 призначена на посаду інженера.

У наступному ОСОБА_1 призначалася на інші посади і останнє переведення наказом Управління від 04 січня 2010 року на посаду інженера 1 категорії сектору під'їзних колій служби комерційної роботи та маркетингу.

На підставі наказу Міністерства інфраструктури України від 10 квітня 2012 року №212 Статутне територіально-галузеве об'єднання «Південна залізниця» переіменовано в державне підприємство «Південна залізниця».

29 грудня 2015 року ОСОБА_1 звільнена з посади по п.1 ст 36 КЗпП України - за угодою сторін.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» . судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позову суд першої інстанції обґрунтовано виходив з тих обставин, що її звільнення проведено з дотриманням вимог закону, який регулює ці правовідносини.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснила, що вона бажала звільнитися, але за власним бажанням. Заява про звільнення написана іншою особою, проти чого вона не заперечувала, однак вона прочитала її і підписала.

Не заперечує ,що дійсно в заяві було написано про звільнення за угодою сторін, а не за власним бажанням; заперечує тільки наявність запису з якого часу, тобто, з 29 грудня 2015 року.

Однак, не оспорює, що в цей день отримала обхідний лист, отримала відмітку однієї з служб та віддала іншій особі для отримання інших відміток; повернула до каси раніше отриманий аванс; віддала перепустку; отримала трудову книжку з відповідним записом про звільнення.

За таких обставин вважати, що ОСОБА_1 не розуміла, що відбувається звільнення за згодою сторін в цей день, а не за власним бажанням з наступним відпрацюванням 14 днів - не можна.

Жодних доказів цьому не надано.

При цьому, як вже зазначалося, ОСОБА_1 не заперечує, що прочитала заяву про звільнення за угодою сторін і підписала її.

Посилання ОСОБА_1, що підпис в особовій картці про отримання трудової книжки не її - безпідставне.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи в особовій картці №Д-176(форма П-2) підпис від імені ОСОБА_1 на зворотній стороні в графі про отримання трудової книжки виконано самою ОСОБА_1

Розрахунок при звільненні було проведено, проти чого не заперечує ОСОБА_1, зазначивши що повернула саме 29 грудня 2015 року зайво отримані раніше кошти.

Посилання ОСОБА_1 щодо невиплти їй проведених у січні 2016 року виплат премії предметом розгляду у суді першої інстанції не були; позовні вимоги з цього приводу не заявлялися.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Рішення ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права; підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 02 червня 2017 року - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді: