Ухвала суду № 68124370, 01.08.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження 11кп/790/775/17 Головуючий 1 інстанції:

Справа №234/13321/15-к ОСОБА_1

Категорія: ч.3 ст.368, ч.2 ст.369-2 КК України Доповідач: Ємець О.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 серпня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Ємця О.П.,

суддів Савченко І.Б., Шабельнікова С.К.,

при секретарі Боровській О.В.,

за участю: прокурорів Говорущака О.М., Заскалкіна А.С.,

захисників адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5, ОСОБА_6,

обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою, -

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21 грудня 2016 року ОСОБА_7, 6.04.1977р.н., ОСОБА_8, 28.04.1979р.н., - кожний визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, та кожному призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років, з позбавленням права займати посади, повязані з державною службою строком на 3 роки, з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна; ОСОБА_9 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України та йому призначено покарання у виді штрафу на користь держави в розмірі 1500 грн. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 25000грн, на підставі ст.ст.52,55 КК України ОСОБА_9 призначено додаткове покарання у виді позбавлення права займати посади, повязані із державною службою строком на 3 роки.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до вступу вироку у законну силу залишено без змін тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області №27 з можливістю внесення застави у виді 2500 мінімальних заробітних плат, що складає 3445000 грн.

Міру запобіжного заходу у виді застави застосовану до ОСОБА_9 до вступу вироку у законну силу залишено без змін.

В судовому засіданні 31 липня 2017 року, до початку судового розгляду обвинуваченим ОСОБА_7 заявлено клопотання про зміну застосованого щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою на інший, не пов'язаний з позбавленням волі або вирішення питання щодо приведення суми застави у відповідність з вимогами національного та міжнародного законодавства. Просить дослідити звукозаписи судових засідань та документи, на які йде посилання в описовій частині клопотання, з метою підтвердження обґрунтованості викладених доводів; надати стороні захисту можливість надавати пояснення та звертати увагу суду на певні обставини під час дослідження матеріалів, з метою забезпечення принципів змагальності сторін та безпосередності дослідження доказів судом; визнати його затримання без ухвали суду незаконним, проведеним всупереч загальним засадам та завданням кримінального провадження, з істотним порушенням прав людини і основоположних свобод. Крім того, ОСОБА_7 просить скасувати рішення Ізюмського міськрайонного суду від 14.11.2016 року про продовження строку тримання під вартою, вказуючи на його невідповідність засадам кримінального провадження, вимогам Конституції України, Конвенції та правової позиції ЄСПЛ.

В своєму клопотанні про зміну запобіжного заходу ОСОБА_7 зазначає, що Краматорським міським судом Донецької області 09.04.2015 року, стосовно нього обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із можливістю внесення застави в розмірі 2500 мінімальних заробітних плат. Вказаний запобіжний захід продовжувався Краматорським міським судом Донецької області: 03 червня 2015 року, 29 липня 2015 року, 25 серпня 2015 року; Ізюмським міськрайонним судом Харківської області 19 жовтня 2015 року, 14 грудня 2015 року, 10 лютого 2016 року, 08 квітня 2016 року, 01 червня 2016 року, 27 липня 2016 року, 22 вересня 2016 року та 14 листопада 2016 року.

Далі, в обґрунтування своїх доводів ОСОБА_7 посилається на обставини по справі, які, на його думку, свідчать про незаконність його затримання 06.04.2015, а саме на те, що жодна особа не вказала на нього, як на особу що щойно вчинила злочин, жодних ознак на тілі , одязі або місці злочину не встановлено.

Крім того, на думку ОСОБА_7, було проігноровано гарантії незалежності адвокатів та порядку кримінального провадження щодо окремої категорії осіб в частині дотримання порядку затримання та повідомлення про підозру, про що свідчить вилучене у нього Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2003 від 09.09.2005, виданого Донецькою обласною КДКА на імя ОСОБА_7, що є істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.

Надалі, ОСОБА_7 посилається на обставини затримання його, як прокурора, не уповноваженими особами та формування негативної суспільної думки щодо нього, що також на думку обвинуваченого, призвело до порушення прав людини і основоположних свобод.

Крім того, в своєму клопотанні ОСОБА_7 посилається на недоведеність прокурором наявних ризиків, передбачених статтею 177 КПК України під час розгляду подання та розгляду клопотань про продовження запобіжного заходу, недостовірність даних викладених у клопотаннях та ухвалах суду, формальний підхід до розгляду таких клопотань

Вислухавши пояснення обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8, захисників ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які підтримали заявлене клопотання, обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_3, які покладалися на розсуд суду, прокурорів Говорущака О.М. та Заскалкіна А.С., які заперечували проти задоволення клопотання, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні «ОСОБА_10 проти України» зазначив, що, починаючи з дати постановлення вироку, навіть, якщо він ще не набрав законної сили і його можна оскаржити, підсудний вважається таким, що перебуває під вартою «після засудження компетентним судом», тобто у розумінні підпункту «а» пункту 1 ст. 5 Конвенції на законних підставах.

При цьому, у вказаному рішенні Європейський суд наголосив, що навіть якщо національне законодавство передбачає, що вирок набирає законної сили лише після завершення розгляду справи судами усіх інстанцій, попереднє ув'язнення у розумінні положень Конвенції закінчується зі встановленням вини та призначенням покарання судом першої інстанції.

У такому випадку судовий контроль за позбавленням свободи, що вимагається згідно ст. 5 Конвенції, вважається вже інкорпорованим у постановлений вирок та призначене покарання, а питання щодо законності такого тримання під вартою можуть бути переглянуті лише, коли виникають нові обставини.

Аналіз викладеного свідчить про те, що тримання особи під вартою за наявності вироку суду, який хоча і не набрав законної сили, однак яким особі призначено покарання у виді реального позбавлення волі, є таким, що в повному обсязі відповідає принципам законності, пропорційності та не є свавільним.

Згідно з вимогами ст.377 КПК України, якщо обвинуваченого, який тримається під вартою, засуджено до позбавлення волі, суд лише у виняткових випадках з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, має право змінити йому запобіжний захід до набрання вироком законної сили на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою та звільнити такого обвинуваченого з-під варти.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_7 судом першої інстанції визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України та йому призначено основне покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років, яке належить відбувати реально.

Зазначення у вироку суду строку тримання під вартою до настання певної події, а саме до набрання вироком законної сили, узгоджується із вимогами ст. 374 КПК України та правовими позиціями Європейського суду з прав людини.

Крім того, згідно ч.1 ст.115 КПК України строки, встановлені КПК обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки також можуть визначатися вказівкою на подію, як було вірно зроблено за вироком суду відносно обвинуваченого.

Така практика визначення закінчення строку запобіжного заходу за вироками судів схвалена і рекомендована для врахування в судовій практиці ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ при узагальненні судових рішень при обранні, продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Залишаючи без змін до набрання вироком законної сили раніше застосований щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, суд належним чином обґрунтував таке рішення у вироку, пославшись на встановлення, існування та не зменшення ризиків, передбачених п.п.1,3,4 ч.1 ст.177 КПК України, надав оцінку суспільній небезпечності злочину, врахував вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_7 цього злочину та ймовірну можливість переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків та обвинуваченого ОСОБА_9, намагання перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом, а також врахував необхідність забезпечення виконання вироку.

В судовому засіданні в ході обговорення заявленого клопотання, обвинувачений ОСОБА_9 підтвердив те, що на нього дійсно раніше здійснювався тиск, з метою схилення його до зміни показань у даному кримінальному провадженні на користь обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8, він звертався з цього приводу з відповідною заявою, вважає що можливість впливу зберігається і на цей час .

Прокурор Говорущак О.М., в свою чергу повідомив суду, що на його переконання обвинувачений ОСОБА_7, займаючи до затримання високу посаду в органах прокуратури, а саме працюючи прокурором м. Краматорськ, зберіг можливість незаконно впливати на свідків та обвинуваченого ОСОБА_9 по справі. В обґрунтування навів показання свідків по справі Кошевої та Гончаренко, які вказували на незаконний вплив на них, та висловлювали побоювання за своє життя та здоровя. Окрім того, прокурор також вважав, що обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість покарання призначеного судом буде переховуватися від суду та може скоїти інші кримінальні правопорушення.

Обвинувачені та їх захисники, заперечували проти такої позиції прокурора, та вважали що такі висловлювання сторони обвинувачення не ґрунтуються на матеріалах справи і є безпідставними.

Колегія суддів, вислухавши позицію сторін, з урахуванням викладеної вище практики Європейського суду з прав людини та вимог КПК України, вважає що тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою за наявності обвинувального вироку Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21 грудня 2016 року, яким йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років, є обґрунтованим.

Ознайомившись з матеріалами кримінального провадження та проаналізувавши доводи клопотання ОСОБА_7, до початку апеляційного розгляду будь-яких нових обставин, передбачених ст.ст.177, 178 КПК України, які б виникли після ухвалення вироку суду і не були досліджені судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції не встановив.

Обставини, заявлені обвинуваченим, повязані з матеріальним становищем його родини, станом здоровя його дитини, не вказують про неможливість утримання його під вартою та не є підставою для зміни запобіжного заходу щодо нього на більш м'який.

Що стосується доводів обвинуваченого про те, що його незаконно затримали, він не причетний до вчинення злочину, то вони є передчасними, на даний момент не перевірені в межах перегляду вироку за апеляційними скаргами, а тому не можуть бути враховані при розгляді питання про зміну запобіжного заходу.

Враховуючи, що на даний час апеляційне провадження щодо перегляду оскаржуваного вироку, яким обвинуваченому ОСОБА_7 призначено покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, не закінчено, встановлені на даному етапі апеляційного розгляду обставини переконливо свідчать про наявність ризиків, що обвинувачений ОСОБА_7 може вжити заходів для перешкоджання здійснення апеляційного розгляду, впливу на іншого обвинуваченого та свідків по справі, уникнення відбування призначеного основного та додаткового покарання, колегія суддів не вбачає законних та обґрунтованих підстав для задоволення клопотання ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу, оскільки запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає зазначеним у ст.177 КПК України меті і підставам його обрання, а також передбаченим ст.178 КПК України обставинам, які повинні бути враховані при його застосуванні, а будь-яких виняткових обставин, для зміни запобіжного заходу на цей час не встановлено.

Керуючись ст.ст. 331, 405 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на інший, не пов'язаний з позбавленням волі, а також у зміні суми застави і визнанні незаконним його затримання.

Ухвала оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Судді:

_______ _______ _______

О.П. ОСОБА_11 ОСОБА_12 Шабельніков