Рішення № 68122580, 31.07.2017, Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/1253/17

2/610/622/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2017 року Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Тімонової В.М.,

за участі секретаря Косолапової Ю.А.,

представника позивача ОСОБА_1,

представник відповідача 2 ОСОБА_2 ОСОБА_3,

представника відповідача 3 - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Україна Нова" ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балаклія цивільну справу за позовом заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру, ОСОБА_2, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Україна Нова" про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельної ділянки, скасування їх державної реєстрації,-

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області 12.05.2017 року звернувся до суду із позовом, в якому просив:

1) Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області № ХА/6320280400:02:000/00000730 від 30.12.2013 року «Про надання в оренду земельних ділянок»;

2) Визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_2 договір оренди землі від 24.03.2014 року щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320280400:02:000:0105, загальною площею 139,6 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 03.04.2014 року за № 5252653;

3) Скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 24.03.2014 року укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_2, відомості про який внесено до Державного реєстра речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 03.04.2014 року за № 5252653;

4)Визнати недійсним, укладений між ОСОБА_2 та СТОВ Агрофірма «Україна Нова», договір суборенди землі від 05.05.2014 року, щодо передачі в суборенду земельної ділянки, загальною площею 139,6 га, кадастровий номер 6320280400:02:000:0105, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 08.07.2014 за № 6329953;

5) Скасувати державну реєстрацію договору суборенди землі від 05.05.2014 року укладеного між ОСОБА_5 имиром Сергійовичем та СТОВ Агрофірма «Україна Нова», відомості про який внесено до Державного реєстра речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 08.07.2014 року за № 6329953.

Позовні вимоги прокурор мотивував тим, що в ході вивчення стану законності відведення земельних ділянок для ведення фермерських господарств було встановлено, що 26.12.2013 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держземагенства у Харківській області із заявою про надання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства загальною площею 139,6 га із кадастровим номером 6320280400:02:000:0105, що розташована за межами населених пунктів на території Асіївської сільської ради Балаклійського району Харківської області.

При розгляді заяви ОСОБА_2 головним управлінням Держземагенства в Харківській області не перевірено відповідність її Закону, а саме можливість самостійно ним та працею найманих працівників вести фермерську діяльність, чи мав (має) він власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, чи мав громадянин ОСОБА_2 потенційних контрагентів, ресурси яких він може на договірних засадах залучити для ведення фермерського господарства, а також загалом, чи зможе потенційний орендар проводити діяльність на наданій земельній ділянці.

Головне управління Держземагенства в Харківській області не пересвідчилось в дійсності волевиявлення громадянина ОСОБА_2 на створення фермерського господарства з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації для отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства, не перевірив, чи матиме можливість фермерське господарство, створене заявником, обробляти орендовані землі, чи буде досягнута законна мета оренди земельних ділянок, тобто чи насправді виникли та існують законні сподівання на здійснення майнового права - оренду землі, чи є такі сподівання практичними в своїй реалізації.

У звязку з вищевикладеним, Головним управлінням Держземагенства у Харківській області, в супереч вимогам ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції, що діяла на той час), незаконно 30.12.2013 року прийнято наказ про передачу ОСОБА_2 у користування вище вказаної земельної ділянки.

24.03.2014 року на підставі зазначеного наказу між Управлінням Держземагенства у Харківській області та громадянином ОСОБА_2 укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 49 років.

Крім того, 05.05.2014 року між ОСОБА_2 та СТОВ Агрофірма «Україна Нова» було укладено договір суборенди вищевказаної земельної ділянки, строком на 10 років.

Прокурор в позові зазначає, що вищевказані акти органу виконавчої влади прийняті та укладені з порушенням вимог земельного законодавства, у звязку з чим підлягають скасуванню. Дії ОСОБА_2 були спрямовані для отримання СТОВ Агрофірма «Україна Нова» в користування земельної ділянки за спрощеною процедурою, а саме: без проведення земельних торгів (аукціону), що передбачені ст.ст. 124, 134 ЗК України (в редакції, що діяла на той час), а сам ОСОБА_2 не мав жодних намірів на створення фермерського господарства та використання земельної ділянки за призначенням.

У звязку з тим, що наказ про надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_2, договори оренди та суборенди укладенні незаконно та підлягають визнанню недійсними, а тому й рішення реєстраційної служби Балаклійського районного управління юстиції Харківської області про державну реєстрацію вказаних договорів також підлягають скасуванню.

Прокурор в судовому засіданні заявлений позов підтримав за обставин, викладених у ньому. Просив його задовольнити.

Щодо строку позовної давності, прокурор зазначив, що про вказані вище порушення прокуратурі стало відомо в листопаді місяці 2016 року після отримання повідомлення з Балаклійської РДА, у звязку з чим вважає, що строк позовної давності для звернення до суду з вказаним позовом не пропущено.

Представник відповідача ГУ Держгеокадастру у Харківській області в судове засідання не з»явився, надав письмові заперечення проти позову (а.с. 94-99), в яких зазначив, що до ГУ Держземагенства у Харківській області звернувся ОСОБА_2 із заявою від 26.12.2013 року про надання в оренду земельної ділянки. До заяви дійсно були додані: копія паспорта, копія коду, копія трудової книжки, копія диплому про вищу освіту (за спеціальністю землевпорядкування), графічні матеріали по земельній ділянці, договір оренди землі. За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів видано наказ №ХА/6320280400:02:000/00000730 від 30.12.2013 року про передачу в оренду ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 139,6000 га для ведення фермерського господарства. Посилання Позивача на той факт, що ГУ Держземагенства у Харківській області під час розгляду заяви ОСОБА_2 не перевірено можливість самостійно ним та працею найманих працівників вести фермерську діяльність, чи мав він власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, необхідністю пересвідчитися в дійсності волевиявлення гр. ОСОБА_2 зі створення фермерського господарства з метою вироблення сільськогосподарської продукції, а як наслідок незаконності прийняття наказу усупереч вимогам ст.ст.124, 134 Земельного кодексу України та ч.І ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» є безпідставними та необґрунтованими, оскільки в жодній зі статей, на які посилається Позивач, на Головне управління не покладено обовязку пересвідчуватися в дійсності волевиявлення громадян. Органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Також ГУ Держгеокадастру у Харківській області заперечує проти позовних вимог про визнання недійсним та скасування укладеного між Головним управлінням та ОСОБА_2 договору оренди землі, оскільки позивачем не доведено його недійсності.

Стосовно позовних вимог про визнання недійсним та скасування укладеного між ОСОБА_2 та СТОВ Агрофірма «Україна Нова» договору суборенди землі, ГУ Держгеокадастру у Харківській області в запереченнях зазначає, що ним було надано згоду ОСОБА_2 на передачу орендованої ним ділянки в суборенду СТОВ Агрофірма «Україна Нова» на 10 років на умовах визначених вищезазначеним договором оренди землі з додержанням вимог ЗУ «Про оренду землі» та ЗУ України. Крім того ГУ Держгеокадастру у Харківській області не є стороною Договору суборенди, його копію не отримувало, а отже з умовами договору не обізнане.

Крім того ГУ Держгеокадастру у Харківській області просить застосувати до позову наслідки пропущення процесуальних строків, визначених п.2 ст.72 ЦПК України та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача СТОВ Агрофірма «Україна Нова» також заперечував проти задоволення позовних вимог прокурора в повному обсязі, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що прокурором не надано жодного доказу на підтвердження того, що оскаржуваний наказ та договори оренди та суборенди землі порушують або яким-небудь чином обмежують чи ущемляють права чи охоронювані законом інтереси держави у справі. Крім того, просив застосувати до вимог прокурора позовну давність, про що також надав відповідну заяву.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні також просив в задоволенні позову відмовити та застосувати до позову наслідки пропущення процесуальних строків, визначених п.2 ст.72 ЦПК України, про що суду надано відповідну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновків, що в позові слід відмовити з огляду на наступне.

Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону (ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство»).

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (ст. 8 цього Закону).

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальнимЗаконом України "Про фермерське господарство"(даліЗакон).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 7 Закону (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Судом встановлено, що 26.12.2013 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держземагенства у Харківській області із заявою про надання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства загальною площею 139,6 га із кадастровим номером 6320280400:02:000:0105, що розташовані за межами населених пунктів на території Асіївської сільської ради Балаклійського району Харківської області. До вказаної заяви заявником додані копії паспарту, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудову книжку, диплом про вищу освіту, графічні матеріали по земельній ділянці та договір оренди землі (а.с.16, 34-46).

Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області № ХА/6320280400:02:000/00000730 від 30.12.2013 року «Про передачу в оренду земельної ділянки», ОСОБА_2 надано в оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства, строком на 49 років, яка розташована за межами населеного пункту на території Асіївської сільської ради Балаклійського району Харківської області, загальною площею 139,6 га (кадастровий номер 6320280400:02:000:0105) (а.с.17-18,47-48).

Пунктом 3.3. наказу взазначено:, земельні ділянки використовувати за цільовим призначенням, з дотриманням вимог статті 96, 103 Земельного кодексу України, «Про фермерське господарство» та інших нормативно-правових актів.

У подальшому 24.03.2014 року на підставі зазначеного наказу між Управлінням Держземагенства у Харківській області та громадянином ОСОБА_2 укладено договір оренди без номеру зазначеної земельної ділянки, строком на 49 років, нормативно грошова оцінка якої становить 3206713,58 грн. та встановлена орендна плата в розмірі 128 268,54 грн. на рік, яка вноситься рівними частками щомісячно. Вказаний договір оренди зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 03.04.2014 за № 5252653 (а.с. 19-23). У вказаному договорі оренди передбачене право орендаря передавати земельну ділянку або її частину в суборенду без зміни її цільового призначення, за погодженням з орендодавцем (п.29 Договору).

29.05.2014 року ОСОБА_2 звернувся з заявою до Головного управління Держземагенства у Харківській області щодо надання згоди на передачу в суборенду СТОВ Агрофірма «Україна Нова» земельної ділянки загальною площею 139,6 га (кадастровий номер 6320280400:02:000:0105), яка розташована за межами населеного пункту на території Асіївської сільської ради Балаклійського району Харківської області (а.с.31).

На підставі вищевказаної заяви, Головним управлінням Держземагенства у Харківській області надано погодження на передачу земельної ділянки загальною площею 139,6 га (кадастровий номер 6320280400:02:000:0105), яка розташована за межами населеного пункту на території Асіївської сільської ради Балаклійського району Харківської області в суборенду СТОВ Агрофірма «Україна Нова», терміном на 10 років, що підтверджується листом №19-20-14-6621/0/9-14 від 29.05.2014 (а.с.32).

05.05.2014 року між ОСОБА_2 та СТОВ Агрофірма «Україна Нова» укладено договір суборенди без номеру, земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 139,6 га (кадастровий номер 6320280400:02:000:0105), яка розташована за межами населеного пункту на території Асіївської сільської ради Балаклійського району Харківської області, строком на 10 років та встановлена суборендна плата у розмірі 153 480 грн. на рік, яка вноситься рівними частками щомісячно.Вказаний договір суборенди зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 08.07.2014 за № 6329953 (а.с.24-28).

Питання надання земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду для створення фермерських господарств регулюється Земельним кодексом України та Законом України «Про фермерське господарство».

Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

При зверненні громадянина ОСОБА_2 з заявою про надання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства не підтверджено наявності в нього необхідної сільськогосподарської техніки для обробітку такої площі землі.

Відсутність зареєстрованої за громадянином ОСОБА_2 власної сільськогосподарської техніки для обробітку землі підтверджується листом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 24.03.2017 № 3.1/2221.

Окрім цього, в заяві ОСОБА_2 від 26.12.2013 року не обґрунтовано необхідності одержання землі такої площі з урахуванням можливості її обробітку, не вказано перспектив діяльності фермерського господарства, чи наявна відповідна освіта або досвід роботи, чи самостійно заявник буде займатися фермерським господарством чи з використанням найманої робочої сили, а також не підтверджено наявність ресурсів для залучення найманих працівників чи оренду сільськогосподарської техніки не підтверджено.

Головним управлінням Держземагенства в Харківській області під час розгляду заяви громадянина ОСОБА_2 не перевірено можливість самостійно ним та працею найманих працівників вести фермерську діяльність, чи мав (має) він власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, чи мав громадянин ОСОБА_2 потенційних контрагентів, ресурси яких він може на договірних засадах залучити для ведення фермерського господарства, а також загалом, чи зможе потенційний орендар проводити діяльність на наданій земельній ділянці.

Головне управління Держземагенства в Харківській області не пересвідчилось в дійсності волевиявлення громадянина ОСОБА_2 на створення фермерського господарства з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації для отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства, не перевірило, чи матиме можливість фермерське господарство, створене заявником, обробляти орендовані землі, чи буде досягнута законна мета оренди земельних ділянок, тобто чи насправді виникли та існують законні сподівання на здійснення майнового права - оренду землі, чи є такі сподівання практичними в своїй реалізації.

У звязку з вищевикладеним, Головним управлінням Держземагенства у Харківській області, усупереч вимогам ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції, що діяла на той час), незаконно прийнято наказ № ХА/6320280400:02:000/00000730 від 30.12.2013 року, що призвело до незаконної передачі ОСОБА_2 у користування вищевказаної земельної ділянки.

До того ж, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, громадянином ОСОБА_2 з часу укладення договору оренди (24.03.2014) до цього часу фермерське господарство не створено, що лише підтверджує відсутність у останнього наміру займатися фермерськими господарством.

ОСОБА_2 через півтора місяці після укладення та реєстрації договору оренди вищевказаної земельної ділянки із ГУ Держземагенством у Харківській області передав останню в суборенду СТОВ Агрофірма «Україна Нова», встановивши при цьому в договорі орендну плату в розмірі 153480 грн., за умови, що за договором оренди для самого ОСОБА_2С орендна плата була встановлена в розмірі 128 268,54 грн. При цьому дії з передачі земельних ділянок в суборенду були здійснені ним як фізичної особою, оскільки фермерське господарство не було створено.

Таким чином, дії ОСОБА_2 були спрямовані для отримання СТОВ Агрофірма «Україна Нова» в користування земельної ділянки за спрощеною процедурою, а саме без проведення земельних торгів (аукціону), що передбачені ст.ст. 124, 134 ЗК України (в редакції, що діяла на той час), а сам ОСОБА_2 не мав жодних намірів на створення фермерського господарства та використання земельної ділянки за призначенням.

Крім того, відповідно до договору оренди б/н від 24.03.2014 укладеного між ОСОБА_2 та ГУ Держземагенством у Харківській області земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення (рілля) для ведення фермерського господарства, загальною площею 139,6 га, встановлена орендна плата у розмірі 128 268,54 грн.,

При цьому, відповідно до договору суборенди б/н від 05.05.2014 укладеного між громадянином ОСОБА_2 та СТОВ Агрофірма «Україна Нова», яким передано в суборенду земельну ділянку сільськогосподарського (рілля), загальною площею 139,6 га, уже, встановлена суборендна плата у розмірі 153 480 грн.

Однак, відповідно до ст. 288.6 Податкового кодексу України плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.

Таким чином, договір суборенди б/н від 05.05.2014 укладений між ОСОБА_2 та СТОВ Агрофірма «Україна Нова» незаконно та усупереч вимогам ст. 288.6 Податкового кодексу України.

Правовідносини, що виникли, регулюються положеннями земельного законодавства, враховуючи системний зв»язокЗемельного кодексу України,Закону України «Про фермерське господарство»таЗакону України «Про оренду землі».

Так, зокрема, спеціальнийЗакон України "Про фермерське господарство"визначає обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону).

Крім того,Закон України "Про фермерське господарство"передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми цьогоЗаконуне містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для такої відмови.

Таким чином, за змістом статей1,7,8 Закону України "Про фермерське господарство"заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першоюстатті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Натомість відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Така ж позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 03.02.2016 року (справа № 6-2902цс15).

В даному випадку суд вважає доведеним, що Головне управління Держземагенства у Харківській області в порушення наведених вимогЗакону України «Про фермерське господарство» не надало оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві ОСОБА_2 про надання йому земельної ділянки для ведення фермерського господарства, оскільки у ній взагалі відсутні обґрунтування розміру земельної ділянки, перспективи діяльності фермерського господарства, відомості про наявність трудових і матеріальних ресурсів.

Крім того, при розгляді заяви ОСОБА_2 Головне управління Держземагенства у Харківській області не пересвідчилось в спроможності заявника вести фермерське господарство - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці, наданій для ведення фермерського господарства.

Жодних доказів відповідачем ОСОБА_2 наявності у нього можливості займатися фермерським господарством, вести обробіток землі наданої йому в користування, як на момент її отримання так і на сьогоднішній день суду не було надано.

Таким чином, судом встановлено, що відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви ОСОБА_2 створило передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання відповідачем в користування земель державної власності без мети їх обробітку.

В цілому, позовні вимоги прокурора з наведених вище підстав є обґрунтованими.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що вимоги прокурора не можуть бути задоволені у даній справі, оскільки вони заявлені з порушенням строків позовної давності, а представниками відповідачів в судовому засіданні заявлені клопотання про застосування вказаних строків (а.с. 104-105,109-112 ).

Так, відповідно до ст.ст. 256-257 ЦК України, позовна давністьце строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно дост. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.ч. 3-4ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться встатті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленогостаттею 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Викладена позиція зазначена в постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року (справа № 6-2469цс16).

Крім того, у іншій своїй правовій позиції (№ 6-2070цс16 від 26 жовтня 2016 року) ВСУ зазначив наступне.

За загальним правилом, закріпленим у частині першійстатті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Виходячи зі змісту статей256,261 ЦК Українипозовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першоїстатті 355 цього Кодексу, є обов»язковим для всіх суб»єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

В обґрунтування своєї позиції по строках давності прокурором зазначено, що прокуратурі про вказані вище порушення стало відомо лише в листопаді 2016 року після надходження листа від Балаклійської районної державної адміністрації у звязку із чим строк позовної давності не пропущено.

Як вбачається з матеріалів справи, основною вимогою, на якій ґрунтуються вимоги про визнання недійсними договору оренди та суборенди є визнання недійсним Наказу ГУ Держземагенства у Харківській області від 30.12.2013 року № ХА/6326280400:02:000/00000730 «Про надання в оренду земельних ділянок».

Отже, саме державний орган в особі Держземагенства України прийняв рішення, яке на думку прокуратури прийняте з порушенням земельного законодавства та порушує права держави, а тому, враховуюче вищевикладене, слід вважати, що держава могла довідатися про порушення своїх прав з моменту прийняття такого рішення.

Крім того, оскаржуваний договір оренди був підписаний між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 24.03.2014 року та був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.04.2014 року.

При розгляді цієї справи суд виходить з того, що прокурором даний позов пред»явлено в інтересах держави.

Держава, як суб»єкт, з усіма наявними у неї владними засобами, зобов»язана вживати заходів для недопущення порушень встановлених нею ж приписів, а отже про порушення земельного законодавства її ж органами, вона повинна була дізнатися з моменту виникнення таких порушень.

Відповідно до ст.ст.10,60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Будь-яких доказів того, що держава не могла довідатися про порушення чинного законодавства при винесенні спірних наказу та договорів, позивачем суду надано не було. Пленумом Верховного суду України в абз.3 п.11 своєї постанови від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз»яснив судам, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Керуючись ст.ст.3,10,11,57-59,60,209,212-215 ЦПК України, ст.ст.123,124,134 ЗК України, ст.ст. 256,257,261,267 ЦК України, ст.ст.1,7,8 Закону України «Про фермерське господарство», ст.ст.8,13,14 Закону України «Про оренду землі», Пленумом Верховного суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру, ОСОБА_2, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Україна Нова" про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельної ділянки, скасування їх державної реєстрації - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Повний текст рішення виготовлено 04.08.2017 року.

Суддя: