Ухвала суду № 68121586, 04.08.2017, Вільшанський районний суд Кіровоградської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 384/474/17

№пр. 2-з/384/7/2017

04 серпня 2017 року

Суддя Вільшанського районного суду Кіровоградської області Сорокіна О.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним та витребування майна у добросовісного набувача, - в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним та витребування майна у добросовісного набувача, посилаючись на те, що йому стало відомо, що між його дружиною ОСОБА_2 та ОСОБА_3 09 червня 2016 року укладено договір купівлі-продажу вищевказаного автомобіля, який був зареєстрований за його дружиною 26.01.2013 року та належав йому та дружині на праві спільної сумісної власності подружжя. Даний автомобіль придбаний в шлюбі та на момент продажу був його та дружини спільною сумісною власністю, однак він не надавав письмової згоди на продаж вказаного автомобіля. На початку липня 2016 року відповідач ОСОБА_3 продав вказаний автомобіль відповідачу ОСОБА_4. Крім цього зазначає, що зі слів його дружини ОСОБА_2 йому стало відомо про те, що зазначений договір купівлі-продажу автомобіля вона не підписувала. У зв"язку з наведеним просить визнати недійсним договір купівлі-продажу легкового автомобіля HYUNDAI GRANDEUR, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі KMHFC41DP8A313430, укладений 09.06.2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та витребувати легковий автомобіль HYUNDAI GRANDEUR, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, номер шасі KMHFC41DP8A313430 у добросовісного набувача ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_3. Одночасно з подачею позову ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль HYUNDAI GRANDEUR, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, номер шасі KMHFC41DP8A313430, який належить ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_3 та шляхом заборони на відчуження вказаного транспортного засобу. Зазначена заява обґрунтована тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ОСОБА_2 виник спір щодо купівлі-продажу автомобіля вартістю 100000 грн.. В подальшому відповідач по справі ОСОБА_3 продав вказаний автомобіль ОСОБА_4, яка є добросовісним набувачем вказаного транспортного засобу. Враховуючи вартість спірного автомобіля, та те, що він наразі перебуває у власності ОСОБА_4, заявник вважає що вона може його в будь-який момент відчужити. Зазначає, що на його неодноразові звернення та телефонні дзвінки з приводу вирішення питання про повернення незаконно відчуженого автомобіля ОСОБА_3 не реагує. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. 04 серпня 2017 року ухвалою Вільшанського районного суду Кіровоградської області відкрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним та витребування майна у добросовісного набувача. Розглянувши заяву про забезпечення позову, вивчивши письмові матеріали справи, суд дійшов до висновку про задоволення заяви частково виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що 23 листопада 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено шлюб. 26 січня 2013 року в період шлюбу, на ім»я відповідача ОСОБА_2 придбано автомобіль марки HYUNDAI GRANDEUR, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_4, з правом користування транспортним засобом ОСОБА_1. 09 червня 2016 року згідно з договором купівлі-продажу, оформленим в Територіальному сервісному центрі МВС в Кіровоградській області №3541, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, автомобіль марки HYUNDAI GRANDEUR, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_5, номер кузова НОМЕР_4, був перереєстрований на ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, з видачею нових номерних знаків ВА 3333 ВО. В подальшому, 01.04.2017 року спірний автомобіль власником ОСОБА_5 був знятий з обліку для реалізації, з видачею номерних знаків 12АК2693. 06.07.2017 року відбулася вторинна реєстрація вищезазначеного автомобіля по договору купівлі-продажу укладеному в ТСЦ на нового власника, ОСОБА_4, проживаючу за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 з видачею нових номерних знаків ВА6446ВІ, про що свідчать результати аналітичного пошуку ТЗ по «НАІС ДДАІ» МВС України станом на 31.07.2017 року, додані до повідомлення Регіонального сервісного центру МВС України в Кіровоградській області. Відповідно до повідомлення Регіонального сервісного центру МВС України в Кіровоградській області від 31 липня 2017 року №31/11-2897, згідно бази даних Єдиного державного реєстру МВС України станом на 31.07.2017 року за державним номерним знаком ВА6446ВІ на обліку значиться автомобіль марки HYUNDAI GRANDEUR, 2007 року випуску, обєм двигуна 3342 см.3, червоного кольору, номер кузова НОМЕР_4, свідоцтво про реєстрацію СХМ 542923 від 06.07.2017 року, який зареєстрований на праві власності за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючою за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5. Згідно зі ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Згідно з п.1, 2 ч.1 та ч. 3 ст. 152 ЦПК Українипозов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до ч.1 ст. 154 ЦПК України суд може за заявою однієї із сторін і зважаючи на пояснення другої сторони допустити заміну одного способу забезпечення позову іншим. Як зазначено в п. 4Рішення Конституційного Суду від 31.05.2011 року № 4-рп/2011 "У справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв'язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України" інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Разом з тим у Кодексі встановлено систему захисту прав особою, щодо якої застосовано заходи забезпечення позову. Складовими такої системи є: співмірність видів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами; можливість суду вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою; відшкодування особі збитків, завданих забезпеченням позову; право на апеляційне оскарження ухвали суду щодо забезпечення позову. Аналіз зазначених положень Кодексу дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, яка ініціює питання про застосування заходів забезпечення позову, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. Пленум Верховного суду України у п.1 постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розяснив, що за змістом ч. 1 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Згідно з п.4, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв»язку із застосуванням відповідних заходів. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття. У даній справі про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна предметом позову є автомобіль марки HYUNDAI GRANDEUR, 2007, номер кузова НОМЕР_4, проданий 09 червня 2016 року дружиною позивача ОСОБА_2 відповідачеві ОСОБА_3, який в подальшому 06 липня 2017 року продав вказаний автомобіль відповідачеві ОСОБА_4. Із заяви про забезпечення позову вбачається, що позивач просить забезпечити позов декількома видами, а саме: шляхом накладення арешту на спірний автомобіль та шляхом заборони на відчуження вказаного транспортного засобу. Поряд з цим у заяві про забезпечення позову позивачем наведено виключно один аргумент, яким обґрунтовується необхідність застосування вищевказаних видів забезпечення позову, а саме те, що відповідач ОСОБА_4 може відчужити майно, що є предметом позову, що ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду. А тому, враховуючи вказане обґрунтування, характер спірних правовідносин, які виникли між сторонами, обсяг заявлених позивачем позовних вимог, пересвідчившись, що на момент постановлення ухвали спір по суті не вирішений, беручи до уваги, що забезпечення позову має тимчасовий характер, дотримуючись принципу співмірності із заявленими позивачем вимогами, суд вважає за необхідне і достатнє у даній справі застосувати один вид заходу забезпечення позову, зокрема у вигляді заборони теперішньому власнику ОСОБА_4 здійснювати відчуження спірного транспортного засобу. Поряд з цим враховується, що спірний автомобіль неодноразово відчужувався, відповідач ОСОБА_4, яка є власником автомобіля на даний час, може відчужити його, що свідчить про існування реальної загрози невиконання або утруднення виконання в майбутньому можливого рішення суду про задоволення позову, а тому невжиття таких заходів у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Реєстрація вказаного обтяження перешкоджатиме відповідачу відчужувати транспортний засіб і в достатній мірі забезпечить можливість виконання рішення суду у разі його ухвалення на користь позивача. При цьому, вжитий судом захід забезпечення позову не перешкоджатиме відповідачу ОСОБА_4 володіти та користуватися автомобілем. В той же час, суд вважає, що забезпечення позову у виді накладення арешту на спірний автомобіль не є співмірним із заявленими позивачем вимогами і фактично позбавлятиме відповідача ОСОБА_4 права користуватися належним їй на праві власності транспортним засобом. За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення заяви позивача про забезпечення позову в частині заборони відповідачу ОСОБА_4 здійснювати відчуження спірного транспортного засобу, а щодо вимоги про накладення арешту на транспортний засіб слід відмовити. Вжитий судом захід забезпечення позову відповідатиме вимогам ч. 1 ст. 152 ЦПК України та є співмірним з предявленими позовними вимогами. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», ухвали судів у цивільних справах є виконавчими документами та відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 151-153, 210, 293 ЦПК України, - ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_7, паспорт серії ЕА №947107, виданий Вільшанським РВ УМВС України в Кіровоградській області 27 червня 2002 року, який зареєстрований за адресою: 25006, м. Кропивницький, вул. Добровольського, 10А, кімн. 489, проживає за адресою: 25006, АДРЕСА_1, до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним та витребування майна у добросовісного набувача, задовольнити частково. Заборонити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_3, жительці АДРЕСА_2, здійснювати відчуження автомобіля марки HYUNDAI GRANDEUR, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, обєм двигуна 3342 см3, червоного кольору, номер кузова НОМЕР_4, свідоцтво про реєстрацію СХМ 542923 від 06.07.2017 року, що належить їй на праві власності. В іншій частині в задоволенні заяви відмовити. Ухвала є виконавчим документом і підлягає негайному виконанню. Строк пред'явлення ухвали до виконання становить три роки. Ухвалу може бути оскаржено до апеляційного суду Кіровоградської області протягом п'яти днів з дня отримання її копії, шляхом подання апеляційної скарги через Вільшанський районний суд Кіровоградської області. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя О.О. Сорокіна