Ухвала суду № 68119427, 01.08.2017, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/5270/17

(1-кс/199/742/17)

УХВАЛА

01.08.2017 року м. Дніпро

Слідчий суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська Скрипник О.Г., при секретарі Свириденко І.С., за участю прокурора Матяш А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання прокурора, про накладення арешту на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

01 серпня 2017 року до суду надійшло клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області Матяша А.Ю., про накладення арешту на нерухоме майно.

Клопотання обґрунтовується тим, що В провадженні СВ АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження №42017042630000016 від 31.01.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.197-1 КК України за фактом самовільного зайняття земельної ділянки в районі АДРЕСА_1 яка знаходиться в зоні санітарної охорони підземного водопроводу, та самовільного будівництва на ній будівель, за відсутності рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо вказаної земельної ділянки, а також без дозвільних документів на проведення будівельних робіт.

Досудовим розслідуванням встановлено, що Згідно інформації Управління Держгеокадастру у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, встановлено, що станом на 01.01.2013 в Державному реєстрі земель міста Дніпропетровська не зареєстровано прав на земельну ділянку в районі АДРЕСА_1 для будівництва будівель і споруд.

Відповідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у реєстрі міститься запис від 23.09.2005 про реєстрацію права власності на нежиле приміщення (кафе), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «АЛВЕН», код ЄДРПОУ 13473705.

Візуальним оглядом земельної ділянки в районі АДРЕСА_1 встановлено, що вона використовується для будівництво приміщення. На території земельної ділянки знаходиться незавершене будівництво, де проводяться будівельні роботи. Крім того, встановлено достатні підстави вважати, що частина земельної ділянки знаходиться в охоронній зоні підземного водопроводу діаметром 500 мм.

Відповідно до ч.1 ст. 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідального рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо земельної ділянки.

Згідно ч.4 ст.18 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» для водопроводів господарсько-питного водопостачання, їх джерел встановлюються зони санітарної охорони із спеціальним режимом. Порядок встановлення і режим цих зон визначаються законодавством України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», водопровідна мережа - це система трубопроводів, відповідних споруд та устаткування для розподілу і подачі питної води споживачам; система питного водопостачання - це сукупність технічних засобів, включаючи мережі, споруди, устаткування (пристрої), для централізованого та нецентралізованого питного водопостачання.

Статтею 33 вказаного Закону передбачено, що санітарній охороні у сфері питної води та питного водопостачання підлягають джерела та об'єкти централізованого питного водопостачання незалежно від їх типу, форми власності та підпорядкування з метою охорони та збереження природних властивостей води у місцях її забору, запобігання забрудненню, засміченню та передчасному виснаженню водних об'єктів, а також забезпечення безпеки виробництва, постачання і споживання питної води. А стаття 34 передбачає встановлення меж зон санітарної охорони джерел та об'єктів централізованого питного водопостачання здійснюється у процесі розроблення проекту землеустрою.

Статтею 36 Закону встановлено, що у межах зони санітарної охорони джерел питної води та об'єктів централізованого питного водопостачання господарська та інша діяльність обмежується. Забороняється розміщення, будівництво, введення в дію, експлуатація та реконструкція підприємств, споруд та інших об'єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі дотримання всіх вимог і виконання заходів, передбачених у проектах зон санітарної охорони, проектах на будівництво та реконструкцію, інших проектах.

Відповідно до п.15.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені Наказом Міністерство з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 року за №936/15627 санітарна охорона у сфері централізованого питного водопостачання та водовідведення, об'єкти, зони санітарної охорони, встановлення їх меж та поясів особливого режиму, вплив потенційних джерел, забруднювачів, обмеження господарської та іншої діяльності на цих територіях здійснюються відповідно до Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

Згідно розділу 15.2.4.1 ДНБ В.2.5:2013 «Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування» ширину санітарно-захисної смуги водоводів, що проходять по незабудованій території, потрібно приймати від крайніх водоводів: при прокладанні в сухих ґрунтах - не менше ніж 10 м при діаметрі до 1000 мм.

Також, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що 07.07.2017 на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30.05.2017 зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 615 кв.м. за ОСОБА_2.

Вивченням судового рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30.05.2017 по справі №202/3192/17 встановлено, що ТОВ «АЛВЕН» (код ЄДРПОУ 13473705) звернулось до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за договором оренди, у якому просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором оренди приміщення автомийки від 02.05.2016 року у розмірі 12 000,00 грн.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2017 року позовну заяву ТОВ «АЛВЄН» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором оренди залишено без розгляду.

У свою чергу, ОСОБА_2, звернулася до суду з зустрічною позовною заявою, у якій просила суд визнати дійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, які розташовані за адресою АДРЕСА_1., від 18.02.2017 року, укладений між нею та ТОВ «АЛВЄН», та визнати за нею право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 615,6 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1, яке складається з: А-1 приміщення кафе (у підземному переході), що складається з 1-тамбур площею 5,0 кв.м., 1а-тамбур площею 9,1 кв.м., 2-туалет площею 6,4 кв.м, 3-туалет площею 2,8 кв.м., 4-туалет площею 3,1 кв.м., 4а-підсобне приміщення площею 2,8 кв.м., 5-підсобне приміщення площею 7,8 кв.м., 6-приміщення площею 9,6 кв.м., 7-зала площею 96,7 кв.м., 8-приміщення площею 6,2 кв.м., 9-кухня площею 11,9 кв.м., 10-мийка площею 8,4 кв.м., 11-комора площею 8,8 кв.м., 12-комора площею 11,6 кв.м., 13-коридор площею 17,0 кв.м., 14-тамбур площею 2,6 кв.м., 14а-тамбур площею 2,1 кв.м., 15-кабінет площею 5,0 кв.м., 16-комора площею 6,5 кв.м., 17-тамбур площею 8,7 кв.м., 18-приміщення площею 9,0 кв.м., 18а-приміщення площею 2,0 кв.м., 19-тамбур площею 9,9 кв.м., 20-примішення площею 51,2 кв.м., 21-комора площею 4,4 кв.м., 22-тамбур площею 3,6 кв.м., 23-коридор площею 10,5 кв.м., 24-комора площею 11,0 кв.м. загальною площею 333,7 кв.м.; А1-1 надбудова, яка складається з 26-приміщення площею 37,5 кв.м.; А2-2 прибудова, яка складається з 25-коридор площею 14,5 кв.м., 28-коридор площею 14,3 кв.м., загальною площею 28,8 кв.м.; А3-2 автомийка, яка складається з 27-автомийка площею 104,3 кв.м., 29-приміщеня площею 111,3 кв.м., загальною площею 215,6кв.м.

Дослідивши матеріали справи, судом було встановлено, що 02 травня 2016 року між ТОВ «АЛВЄН» та відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено договір оренди приміщення автомийки, розташованої за адресою АДРЕСА_1.

За умовами вказаного договору оренди ТОВ «АЛВЄН» надало відповідачам у строкове платне користування вказане приміщення автомийки, у свою чергу відповідачі взяли на себе зобов'язання щомісячно сплачувати орендну плату у розмірі 3000,00 грн. та після підписання договору оренди автомийки почали користуватися ним.

18.02.2017 року між ОСОБА_2 та ТОВ «АЛВЄН» було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, які розташовані за адресою АДРЕСА_1, відповідно до якого ТОВ «АЛВЄН» продало, а ОСОБА_2, придбала приміщення кафе та автомийки за 100000 дол. США. Відповідно договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, ТОВ «АЛВЄН» отримало грошові кошти в повному обсязі, в свою чергу ОСОБА_2 отримала спірне приміщення та технічну документацію на неї, та почала користуватися своєю власністю. За усною домовленістю нотаріально посвідчений договір продавець та покупець мали укласти після реєстрації права власності за продавцем. Таким чином, судом визнано право власності на нежитлове приміщення.

Однак, є достатні підстави вважати, що обставини, на які вказували позивач та відповідачі, а також документи, які стали їм підтвердженням, є видуманими та направлені на протиправне визнання права власності на самовільно побудовану будівлю на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Так, відповідно до матеріалів кримінального провадження, а саме протоколу огляду земельної ділянки від 03.02.2017 встановлено, що станом на час проведення огляду було побудовано лише фундамент та стіни автомийки висотою 2-3 метри.

Крім того, допитані в якості свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, які показали, що вони неофіційно влаштувались на будівництво біля ресторану Макдональдс на початку 2017 року. В їх обов'язки входило підготовка розчину для укладання цегли. Працювали вони неофіційно. Кому належить вказаний об'єкт будівництва їм невідомо.

Крім того, 27.02.2017 проведено додатковий огляд ділянки місцевості біля АДРЕСА_1. В ході огляду зафіксовано факт будівництва будівлі без дозвільних документів та без належного оформлення земельної ділянки. На момент огляду незавершене будівництво представляло собою три стіни, розмірами 8 м, 8 м та 13 м, виконані із червоної цегли, висотою близько 4 метрів, не покриті дахом, в середині стін знаходилась цегла та будівельне сміття. На момент огляду будівельні роботи не проводились.

Таким чином, встановлені в рішенні Індустріального районного м. Дніпропетровська обставини щодо надання ТОВ «АЛВЕН» в оренду фізичним особам приміщення авто мийки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (договір оренди від 02.05.2016), а також можливість відчуження будівлі авто мийки відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного 18.02.2017 між ТОВ «АЛВЕН» та будь-якою фізичною особою об'єктивно не могли існувати через фактичну відсутність вказаної будівлі.

На теперішній час, вказана будівля використовується під фактичне розміщення авто мийки та кафе.

Вищезазначене повністю засвідчує, що невстановлені особи, самовільно побудувавши будівлю авто мийки та кафе на самовільно зайнятій земельній ділянці, не маючи права власності чи користування земельною ділянкою та дозвільних документів, які дозволяють зареєструвати право власності на новий об'єкт будівництва, з метою узаконення вказаної самовільно збудованої будівлі, надала до суду завідомо підроблені документи, на підставі яких судом зареєстровано право власності.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 615 кв.м. зареєстровано за ОСОБА_2.

Предметом злочину, передбаченого ч.4 ст.197-1 КК України, є будівля, під якою слід розуміти об'єкт будівництва, призначений для постійного або тимчасового перебування людей із захистом їх від впливу несприятливих атмосферних умов (житловий будинок, літня кухня, школа, вокзал тощо).

Судом заслухано прокурора та досліджено додані до клопотання документи.

Керуючись ч. 2 ст. 163 КПК України суд розглядає дане клопотання без виклику осіб, у власності яких на теперішній час знаходиться нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

За ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як визначено ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

За ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Вирішуючи клопотання суд виходить з наступного.

Предмети, що матеріальні об'єкти, які, зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та містять інші відомості, з урахуванням вимог ст. 98 КПК України є речовими доказами, оскільки містять відомості про вчинення кримінального правопорушення і можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Правовою підставою для арешту зазначеного майна єп. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України - збереження речових доказів.

Арешт зазначеного майна є розумним та співмірним з завданням кримінального провадження і вищенаведені конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає над приватними інтересами особи, яка є власником зазначеного майна.

Арешт майна не тягне за собою непоправного обмеження охоронюваних законом прав та законних інтересів власника зазначеного майна.

Суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. Зокрема, арешт переліченого майна є необхідним та достатнім для запобігання можливості його подальшого приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

На підставі викладеного, клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170-173, 309 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області Матяша А.Ю., про накладення арешту на нерухоме майно - задовольнити.

Заборонити будь-яке відчуження нежитлового приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 615 кв.м..

Заборонити будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна - нежитлового приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 615 кв.м.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.

Слідчий суддя О.Г. Скрипник