Вирок № 68119102, 04.08.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/3175/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" серпня 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Бірси О.В.,

секретар суовий засідань Ярмак І.В.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Щебетуна Ю.В.,

захисника Чопівської С.С.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100040001671 від 08.02.2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, раніше судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_3 07.02.2017, приблизно о 19 годині 00 хвилин, перебуваючи біля зупинки громадського транспорту «Русанівка», що за адресою: м.Київ, вул. Серафімовича, 3-а побачив потерпілу ОСОБА_4, у якої з кішені куртки, в яку остання була одягнута , визирав мобільний телефон марки «Huawei» чорного кольору.

В цей час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна з метою протиправного збагачення.

Реалізуючи задумане, ОСОБА_3, впевнившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, з корисливих мотивів, в той час коли до зупинки громадського транспорту під'їхало маршрутне таксі № 416 та ОСОБА_4 направилась до вказаного маршрутного таксі, пішов слідом за нею. В той час, коли ОСОБА_4 піднімалась сходинками маршрутного таксі до салону, ОСОБА_3 підійшов до неї ззаду впритул, та правою рукою дістав з кішені куртки ОСОБА_4 мобільний телефон марки «Huawei», вартістю 4166 гривень 58 копійок, в якому знаходилась карта памті «Тranscend 16 GB MicroSD" вартістю 200 гривень, сім-карта мобільного оператора «Київстар», вартістю 30 гривень, на рахунку якої знаходились грошові кошти в сумі 40 гривень, та який знаходився в чохлі прозорого кольору, що матеріальної цінності для потерпілої не представляє.

Після чого сховав вищевказаний мобільних телефон під свою сумка, Яка висіла у нього на плечі, та спустившись зі сходинок маршрутного таксі, направився в бік паркової зони, що розташована поряд з зупинкою громадського транспорту «Русанівка».

В подальшому ОСОБА_3 з викраденим майном зник, розпорядившись ним на власний розсуд, завдавши таким чином потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 4436 гривень 58 копійок.

Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, визнав повністю, дав покази, підтвердив обставини скоєння кримінального правопорушення, викладені в установочній частині вироку, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення та щиро розкаявся у вчиненому.

.

Крім повного визнання своєї вини у вчинені кримінального правопорушення ОСОБА_3 просив суд обмежитись його допитом та дослідженням письмових доказів, не наполягаючи на допиті в судовому засіданні потерпілої та свідків.

Покази обвинуваченого ОСОБА_3 під час досудового слідства і в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

За таких обставин, суд переконавшись, що учасники процесу, вірно розуміють зміст обставин провадження, відсутності сумнівів в добровільності їх позицій, визнав недоцільним виклик в судове засіданні потерпілої та свідків, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, а також матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

Зокрема з протоколу огляду місця події, складеного слідчим Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві Дзюбак О.В. в присутності понятих , з фототаблицею, вбачається, що по вул. Серафимовича,3-а в м. Києві оглянута сумка жіноча, яку надала ОСОБА_6 повідомивши, що в сумці знаходиться мобільний телефон марки «Huawei» , якій їй передав знайомий ОСОБА_3, повідомивши, що викрав останній в маршрутному таксі № 416.

Порушень вимог ст.ст. 104-106, 234, 237, 223 КПК України при складанні вказаного протоколу судом не встановлено та сторонами не доведено.

З видаткової накладної № СКМФТ-0736-14477508 від 08 жовтня 2016 року вбчається, що вартість телефону становить 4166 гривень 58 копійок.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.

Тож, враховуючи наведене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за обставин, встановлених судом.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_3 ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку) повторно.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.

Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_3 є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

Також, суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має постійне місце проживання, невстановленість судом наявності зв'язків з антигромадськими елементами, спосіб життя (раніше судимий, відсутність на утриманні членів родини, які у розумінні Сімейного Кодексу України, являються учасниками сімейних правовідносин з останнім), що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім'ї та побуті, виражає прийнятні соціальні зв'язки; позицію сторони обвинувачення, а саме прокурора про те, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі; відношення обвинуваченого до вчиненого; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; його поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті 185 КК України у виді позбавлення волі.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі у межах санкції ст. 185 КК України, є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Запобіжний захід обвинуваченому у вигляді утримання під вартою, враховуючи вимоги ст.ст. 131-132, 177, 178 КПК України і дані про його особу, слід залишити без змін до набранням вироком законної сили.

При зарахуванні в строк відбуття покарання обвинуваченому терміну його попереднього ув'язнення, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Згідно ч. 2 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Так, під час затримання та обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ч.5 ст. 72 КК України була чинна в редакції Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року № 838-VIII, яка передбачала зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

З 21 червня 2017 року набрав чинності закону від 18 травня 2017 року за № 2046-VIII, згідно якого ч. 5 ст. 72 КК України викладено в новій редакції, що передбачає зарахування судом попереднього ув'язнення у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.

За таких обставин в строк відбування покарання ОСОБА_3 слід зарахувати термін його попереднього ув'язнення з 07 лютого 2017 року по 20 червня 2017 року включно із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, час попереднього ув'язнення з 21 червня 2017 року по день набрання вироком законної сили за правилами ч.5 ст. 72 КК України із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені, вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред"явленому обвинуваченні ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді тримання під вартою вважати продовженим до набрання вироком законної сили.

В строк відбуття покарання зарахувати ОСОБА_3 час попереднього ув'язннення з 07.02.2017 по 20 .06.2017 включно за правилами ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 року) з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

З 21.06.2017 по день набрання вироком законної сили час попереднього ув'язнення ОСОБА_3 зарахувати в строк вібуття покарання в порядку ч.5 ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один позбавлення волі.

Речові докази - мобільний телефон марки «Huawei», в якому знаходилась карта пам'яті «Тranscend 16 GB MicroSD" та сім-карта мобільного оператора «Київстар» - повернути потерпілій ОСОБА_4.

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва.

Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

С у д д я : О.В. Бірса