Ухвала суду № 68118849, 07.07.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/11069/17

Провадження № 1-кс/760/9395/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2017 року м. Київ

Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва Усатова І.А., при секретарі Козак К.В., за участі детектива Ткача І.М., адвоката Бєляєва О.А., підозрюваного ОСОБА_3 розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання детектива Четвертого відділу детективів Другого підрозділу Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Ткача І.М., погоджене прокурором третього відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Мусіякою В.В. про арешт майна,

в с т а н о в и в :

До Солом'янського районного суду м. Києва надійшло клопотання детектива Четвертого відділу детективів Другого підрозділу Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Ткача І.М., погоджене прокурором третього відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Мусіякою В.В. про арешт майна.

Дане клопотання обґрунтовано тим, що детективами Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000003712 від 28.11.2016 за ч. 4 ст. 368, ч. З ст. 28, ч. З ст. 369-2 КК, ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст.240 КК України.

У клопотанні вказано, що відповідно до пп «б» п. 1 ч. 1 ст. З, п. З ч. 1 ст. З, ст. 22, ч. 1 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктами відповідальності за вчинення корупційних правопорушень є уповноважені на виконання функцій держави народні депутати України, а також особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, - у випадках, передбачених цим законом, яким забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.

Вказав, що незважаючи на вищезазначені вимоги законодавства, ОСОБА_3 вирішив стати на злочинний шлях та вчинити протиправне кримінально каране діяння, спрямоване на вимагання та одержання вигоди для себе та третіх осіб за вилив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій иержави - народними депутатами України.

Зазначено, що своїми умисними діями ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6, діючи у складі організованої групи, вчинили вимагання та одержання неправомірної вигоди у ОСОБА_7 для себе в сумі 11 тис. дол. США (що за офіційним курсом Національного банку України станом на 08.11.2016 є еквівалентом 281 277,20 грн.) за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави - народними депутатами України ОСОБА_8, ОСОБА_9, під час реалізації ними права законодавчої ініціативи, а саме підготовки та внесення Проектів Законів «Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо особливостей оподаткування діяльності, пов'язаної з видобуванням бурштину) від 22.11.2016 №5437 та «Про внесення змін до Митного кодексу України (щодо звільнення від оподаткування операцій з ввезення на територію України обладнання для промислового видобутку бурштину)» від 22.11.2016 №5437.

Детектив вказав, що ОСОБА_3 підозрюється у зловживанні впливом, тобто одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, учиненому організованою групою.

19.06.2017 ОСОБА_3 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

20.06.2017 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 28, ч. З ст. 369-2 КК України.

У клопотанні вказано, що згідно даних Реєстру прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстровано право власності на земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №1168511980000 (рішення органу місцевого самоврядування №612/1616 видане 12.12.2016, видавник: Київська міська рада).

Враховуючи викладене, та зважаючи на те, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. З ст. 28, ч. З ст. 369-2 КК, ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст.240 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді конфіскації майна, детектив просив задоволення клопотання.

Відповідно до ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів не здійснювалось.

В ході судового розгляду детектив клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому доводи та на долучені до матеріалів клопотання документи.

Підозрюваний та його захисник, у судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання, приходить до наступного.

Встановлено, що детективами Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000003712 від 28.11.2016 за ч. 4 ст. 368, ч. З ст. 28, ч. З ст. 369-2 КК, ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст.240 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Як зазначено в ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Як зазначено в ч. 1 ст. 170 КПК України арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.

Тому, з огляду на положення ч. 2 ст. 167 та ч. 2 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним кримінальним процесуальним законом, повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (зникнення чи відчуження) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна, з підстав передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 170 КПК України заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надані матеріали, враховуючи відповідно до вимог ст.173 КПК України, що слідчий суддя вважає наявними передбачені ст. 170 КПК України підстави для накладення арешту на вказане у клопотанні майно.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає клопотання слідчого обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 170-173, 175, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в:

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме: на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №1168511980000, яка належить ОСОБА_3 на праві власності, із забороною будь-яким особам відчужувати, будь-яким чином, дане майно.

Арешт на майно накласти на строк проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000003712 від 28.11.2016.

Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду міста Києва протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя: