Вирок № 68118241, 04.08.2017, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/411/17

Провадження № 1-кп/535/53/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2017 року Котелевський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Загнійко А.В.,

при секретарі Момот Г.І.,

з участю прокурора Панченка О.І.,

потерпілого ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Котельва Полтавської області матеріали кримінального провадження, внесеного 22.08.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016170210000326, про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, останнє відоме місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, неодруженого, неповнолітніх дітей не має, ІНФОРМАЦІЯ_5, не працює, раніше судимого:

- 25.11.1986 року Ковельським міським судом Волинської області за ч.2 ст.140, ч.3 ст.140 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 29.03.1992 року Володимир-Волинським міським судом Волинської області за ч.3 ст.140 КК України до 6 років позбавлення волі;

- 10.11.1992 року Маневецьким районним судом Волинської області за ч.2 ст.17, ч.1 ст.183, ст.43 КК України до 6 років позбавлення волі;

- 28.04.1998 року Староміським районним судом м. Вінниці за ч.2 ст.183-3, ст.43 КК України до 3 років позбавлення волі;

- 07.07.2000 року Володимир-Волинським міським судом Волинської області за ч.2 ст.140, ч.1 ст.229-6, ст.42 КК України до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 29.04.2004 року Володимир-Волинським міським судом Волинської області за ч.3 ст.185, ст.75 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком два роки;

- 27.01.2005 року Володимир-Волинським міським судом Волинської області за ч.2 ст.309, ст.71, 96 КК України до 4 років позбавлення волі;

- 04.04.2005 року Володимир-Волинським міським судом Волинської області за ч.1 ст.311, ч.2 ст.309, ч.1 ст.315, ч.1 ст.317, ст.70 КК України до 6 років позбавлення волі;

- 20.04.2011 року Володимир-Волинським міським судом Волинської області за ч.2 ст.186, ч.2 ст.185, ст.ст.395, 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;

- 30.04.2014 року Селідівським міським судом Донецької області за ч.1 ст.391, 71 КК України до 1 року 5 місяців позбавлення волі. Звільнений по відбуттю покарання 30.09.2015 року,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ст.395 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, маючи не зняті й не погашені в установленому законом порядку судимості за вчинення умисних злочинів, вчинив нові злочини за наступних обставин.

ОСОБА_2 06.08.2016 року, близько 21.00 год., умисно діючи з прямим умислом, спрямованим на заподіяння ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, які виникли під час сварки між ними на території домогосподарства, розташованого за адресою: Полтавська область, Котелевський район, с. Ковалеве, вул. Першотравнева, 28, наніс один удар металевою палицею, яку тримав у руках, в область голови зліва ОСОБА_1, чим спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя у вигляді: черепно-мозкової травми, забою головного мозку середнього ступеню з переломом кісток склепіння та основи черепа, гематотімпанум зліва з розривом лівої барабанної перетинки та лівого слухового проходу, припуханням м`яких тканин голови.

Крім цього, ОСОБА_2, 22.08.2016 року, без дозволу працівників поліції Котелевського ВП ГУНП в Полтавській області, які здійснювали адміністративний нагляд, встановлений щодо ОСОБА_2 ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 31.08.2015 року як особі, яка звільняється з місць позбавлення волі, терміном на один рік з наступними обмеженнями: заборона виходу з будинку (квартири) за місцем проживання з 22.00 год. вечора до 06.00 год. ранку наступного дня; заборона відвідування ресторанів, кафе, барів, магазинів з метою придбання спиртних напоїв; заборона виїзду за межі населеного пункту за місцем проживання в особистих справах без дозволу начальника органу внутрішніх справ за місцем проживання, з`являтися для реєстрації до ОВС чотири рази на місяць, будучи ознайомлений з обмеженнями та попередженим про те, що у випадку порушення правил адміністративного нагляду, його буде притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності, умисно, з метою ухилення від адміністративного нагляду, ігноруючи встановлені обмеження суду, самовільно залишив місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, та не повідомивши працівників Котелевського ВП ГУНП в Полтавській області поїхав у невідомому напрямку. Про місце свого перебування працівників поліції не повідомляв, чим порушив встановлені відносно нього правила адміністративного нагляду.

Під час судового розгляду ОСОБА_2 свою вину у вчинення злочину, передбаченого ст.395 визнав у повному обсязі та пояснив, що будучи особою звільненою з місць позбавлення волі щодо якої встановлено адміністративний нагляд самовільно залишив місце проживання в ІНФОРМАЦІЯ_6 з метою ухилення від адміністративного нагляду. Про місце свого перебування працівників поліції не повідомляв. Про незаконність своїх дій знає, у скоєному щиро розкаюється.

Вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України не визнав у повному обсязі, та пояснив, що 06.08.2016 року ввечері ОСОБА_1 прийшов до них додому, де він проживає зі співмешканкою ОСОБА_4 і почав сваритися зі своєю співмешканкою ОСОБА_5, яка на той час була разом з ними у кухні будинку. Обвинувачений пояснив, що він запропонував ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вийти на подвір`я і там вирішувати свої питання. Вони сварилися близько 30 хв. Він бачив через вікно як ОСОБА_1 розбив спочатку одну скляну пляшку, і утвореним шматком скла погрожував ОСОБА_5, а потім викинув її. Після чого знову взяв іншу пляшку. Тому він не витримав та схопивши металеву трубу довжиною близько 1,5 м, що стояла у будинку вискочив на подвір`я. ОСОБА_1, який до цього притиснув однією рукою ОСОБА_5 до стіни будинку, а в іншій руці тримав розбиту пляшку, повернувся до нього з шматком скляної пляшки і зробив у його сторону півтора кроку і він вдарив його трубою, яку тримав у руках, оскільки зрозумів, що його життю загрожує небезпека. ОСОБА_1І від отриманого удару упав, а він (ОСОБА_2В.) зайшов назад у будинок. До цього сварок з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не мав. Хоча підтвердив наявність конфлікту між ним, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 за тиждень до цього. ОСОБА_4 продала скутер і вони домовилися, що ці кошти вона передасть на лікування ОСОБА_1 від нього. Пізніше, в ході судового розгляду ОСОБА_2 пояснив, що коли ОСОБА_5 та ОСОБА_1 розмовляли на вулиці діти забігли у будинок з криком: «Тато маму убиває». Він схопив металеву трубу у будинку, та вибіг надвір, де зробив зауваження ОСОБА_1, який був від нього на відстані трьох метрів. ОСОБА_1 відпустив ОСОБА_5 та повернувся до нього зі шматком скляної пляшки пригнувшись на одну ногу й вигнув голову у його бік, і оскільки він злякався, що Ізьо його поріже, він вдарив його металевою трубою, тобто заподіяв тілесні ушкодження, які не хотів заподіяти, перевищуючи межі необхідної оборони. Під час судових дебатів ОСОБА_2 вказав, що наніс удар ОСОБА_1, захищаючи ОСОБА_5, тобто діяв з перевищенням меж необхідної оборони і себе і її.

Крім часткового визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_2 повністю доведена дослідженими в ході судового розгляду доказами по справі в їх сукупності.

1. По епізоду умисного тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_1:

Допитаний під час судового слідства потерпілий ОСОБА_6 пояснив, що 06.08.2016 року, ввечері він прийшов до домоволодіння ОСОБА_4, щоб забрати додому свою співмешканку ОСОБА_5, яка напередодні пішла з дітьми з дому, оскільки не може спілкуватися з ним коли він перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Зайшов у житловий будинок, де у приміщенні кухні були ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Викликав для розмови ОСОБА_5, з якою вини вийшли на подвір`я і стояли розмовляючи на підвищених тонах неподалік вхідних дверей до житлового будинку ОСОБА_4 Говорили довго, близько півгодини. Прохав співмешканку повернутися додому, обіцяв не пити. ОСОБА_5 не погоджувалася. Зі злості вдарив ногою по мішку в якому були скляні пляшки та продовжував прохати співмешканку повернутися додому. Пляшок у руки не брав. Більше нічого не памятає. У зв`язку з отриманими травмами в області голови деякий час перебував на лікуванні у лікарні. ОСОБА_4, яка є його кумою, приїздила до лікарні провідувати, дала три тисячі гривень на лікування.

Допитана під час судового розгляду свідок ОСОБА_5 пояснила, що є співмешканкою ОСОБА_1 Увечері 06.08.2016 року, коли вона перебувала у кухні в житловому будинку ОСОБА_4, у будинок зайшов ОСОБА_1 ОСОБА_2 почав виганяти ОСОБА_1 з хати, але вона зупинила ОСОБА_2 і сама добровільно вийшла на подвір`я поговорити з ОСОБА_1 Співмешканець прохав повернутися додому, обіцяв більше не пити. Вона не погоджувалася. Говорили 15-20 хвилин на дещо підвищених тонах. У ході розмови ОСОБА_1 її не бив, не утримував, вона нікуди не тікала і нікого не кликала на допомогу. Вона стояла повернута спиною до стіни будинку за вхідними дверима до нього. Стояла обличчям до ОСОБА_1, який стояв навпроти обличчям до неї. Їх прикривали відчинені вхідні двері до будинку. Оскільки вона не погоджувалася повернутися додому ОСОБА_1 розсердившись вдарив ногою по мішку з скляними пляшками. ОСОБА_1 не брав у руки пляшки. Протягом її бесіди з ОСОБА_1 ОСОБА_2 двічі виходив з будинку. Спочатку виганяв ОСОБА_1 з двору, але першого разу його забрала співмешканка ОСОБА_4 назад у будинок. Вона продовжувала говорити з ОСОБА_1 Коли ОСОБА_2 вдруге вийшов з будинку з металевою трубою в руках, він відразу вдарив ОСОБА_1 в область вуха по голові, від чого останній упав, почав хрипіти, у нього пішла кров. Вона намагалася надавати йому першу медичну допомогу.

Свідок ОСОБА_4, допитана у ході судового розгляду, повідомила, що обвинувачений колишній її співмешканець, з яким вона проживала з жовтня 2015 року по серпень 2016 року, а потерпілий є їй кумом, та пояснила, що ввечері 06.08.2016 року до неї додому прийшов ОСОБА_1, який зайшов у житловий будинок, де у кухні сиділи і розмовляли вона, її співмешканець ОСОБА_2 та ОСОБА_5, яка є співмешканкою ОСОБА_1 ОСОБА_5 та ОСОБА_1 вийшли на подвір`я поговорити. Поки вони сперечалися між собою вона (ОСОБА_4М.) не виходила з будинку. ОСОБА_5 на допомогу не кликала, брязкіт розбитих скляних пляшок вона не чула. Під час суперечки між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 ОСОБА_2 схопився з місця у кухні і з криком: «Зараз я його уб`ю» схопив металеву палицю, яка стояла на веранді будинку і вискочив з нею з будинку та повернувся у будинок через декілька секунд, і сидів на кухні, заходив у мережу інтернет на телефоні. За ним відразу забігла у кухню ОСОБА_5 і повідомила, що ОСОБА_2 убив ОСОБА_1 Момент нанесення ОСОБА_1 удару вона не бачила. Відразу з будинку не виходила, боялася побачити те що трапилося, намагалася викликати швидку медичну допомогу по телефону. ОСОБА_5 відливала водою ОСОБА_1 Пізніше вона (ОСОБА_4М.) побігла до свого брата покликати його на допомогу.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №1386 потерпілого ОСОБА_1 від 05-29.09.2016 року, у потерпілого встановлені тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми, забою головного мозку середнього ступеню з переломом кісток склепіння та основи черепу, гематотімпанум зліва з розривом лівої барабанної перетинки та лівого слухового проходу, припухання м`яких тканин голови, які могли утворились не менш ніж від однократної дії тупого обмеженого предмету, яким могла бути і металева палиця, можливо в строк та при обставинах вказаних вище, і кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя. Вищевказані тілесні ушкодження не характерні для утворення при падінні тіла на площину, як з наданим прискоренням так і без нього. У момент отримання тілесних ушкоджень підекспертний міг перебувати як у вертикальному так і в горизонтальному положенні або близькому до них. Враховуючи, що у підекспертного виявлена черепно-мозкова травма, яка як правило супроводжується втиратою свідомості, тому відчувати фізичні страждання та виконувати цілеспрямовані рухи, підекспертний певний проміжок часу не міг, що залежить від індивідуальних особливостей організму.

Під час проведення огляду місця події домоволодіння, розташованого за адресою: вул. Першотравнева, 28, в с. Ковалеве Котелевського району Полтавської області, від 22.08.2016 року, було виявлено між будинком та сараєм скидані там пляшки; а також виявлено та вилучено металеву палицю довжиною близько 1,5 м. При огляді території домоволодіння будь-яких слідів крові виявлено не було.

Під час проведення слідчого експерименту 25.09.2016 року за участі свідка ОСОБА_5, яка повідомила, що 06.08.2016 року близько 20.30 год. вона перебувала у будинку ОСОБА_4, у цей час прийшов співмешканець ОСОБА_1 щоб забрати її додому та викликав її з кухні. Вона та ОСОБА_1 вийшли на подвір`я поговорити. Вона стояла під стіною будинку та відстані близько двох метрів від вхідних дверей, які знаходились праворуч від неї, ОСОБА_1 стояв напроти обличчям до неї та стіни. Вхідні двері щодо нього розташовувалися по ліву сторону. Між нею та ОСОБА_1 тривала сварка, співмешканець розмовляв з нею на підвищених тонах. У цей час з будинку вибіг ОСОБА_2, який тримав у правій руці металеву палицю довжиною близько 1,5 м та зробивши близько двох кроків і притримуючи палицю лівою рукою замахнувся з права на ліво в сторону ОСОБА_1, який частково повернув голову та тулуб в бік ОСОБА_2 Оскільки все відбулося дуже раптово ОСОБА_1 не встиг зреагувати і отримав сильний удар в область голови зліва. У момент нанесення удару ОСОБА_1 нічого не підозрював, дивився в її сторону та не здогадувався, що ОСОБА_2 хоче вдарити його. Після нанесення удару ОСОБА_1 упав на землю та втратив свідомість. Під час слідчого експерименту ОСОБА_5 показала своє розташування на місці події, а також ОСОБА_1 та ОСОБА_2, частковий поворот голови та тулуба ОСОБА_1 та куди саме останній отримав удар палицею.

Під час проведення слідчого експерименту 25.09.2016 року за участі потерпілого ОСОБА_1, останній повідомив, що він прийшов до будинку ОСОБА_4 та викликав з кухні співмешканку ОСОБА_5, після чого вони вийшли на подвір`я. Він стояв праворуч від входу в будинок на відстані близько двох метрів, навпроти нього стояла ОСОБА_5 У цей час він помітив якийсь помах та частково повернув голову та тулуб вліво, щоб зрозуміти що відбувається і миттєво відчув сильний удар зліва за вухом та втратив свідомість. Під час слідчого експерименту ОСОБА_1 показав своє та ОСОБА_5 розміщення у дворі по відношенню до стіни будинку та куди саме отримав удар палицею.

Під час проведення слідчого експерименту 25.09.2016 року за участі свідка ОСОБА_4, остання повідомила, що ОСОБА_1 прийшов до її будинку та викликав з кухні співмешканку ОСОБА_5 й вийшли на подвір`я для розмови де між ними виникла сварка. Вона та ОСОБА_2 у цей час знаходилися у кухні будинку. У цей час ОСОБА_2 розгнівався та взяв металеву палицю, яка знаходилася у будинку, та вибіг на подвір`я.

Суд не може взяти до уваги пояснення та відтворення ОСОБА_4 під час даного слідчого експерименту щодо механізму нанесення удару ОСОБА_1, оскільки під час судового розгляду свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона, перебуваючи у кухні будинку, не бачила момент нанесення удару ОСОБА_1 У зв`язку з цим, судом не може бути взяти до уваги і додатковий висновок судово-медичної експертизи №1499 від 26.09.-10.10.2016 року щодо наявності протиріччя між механізмом утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 та показами свідка ОСОБА_4, які вона давала у ході проведення слідчого експерименту.

Допитана під час судового розгляду свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона була присутньою в якості понятої під час проведення слідчих експериментів за участі ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, які добровільно, без будь-якого примусу давали пояснення та показували механізм нанесення удару ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_8, яка була залучена в якості понятої під час проведення слідчих експериментів за участі ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, під час судового розгляду дала аналогічні пояснення, що і свідок ОСОБА_7 та пояснила, що ніхто з учасників слідчого експерименту не вказував на те, що ОСОБА_1 спочатку погрожував ОСОБА_2 пляшкою.

Згідно з додатковими висновками судово-медичних експертиз №1498 та 1500 від 26.09.-10.10.2016 року покази потерпілого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_5, які вони давали у ході проведення слідчих експериментів від 25.09.2016 року загалом не протирічать механізму тілесних ушкоджень у ОСОБА_1

Під час проведення слідчих експериментів за участі обвинуваченого ОСОБА_2 від 25.04.2017 року в с. Ковалеве Котелевського району та м. Полтава, обвинувачений зазначав, що 06.08.2016 року ОСОБА_9 близько 20.30 год. прийшов у домоволодіння ОСОБА_4, зайшов до будинку та почав сваритися, після чого він та його співмешканка ОСОБА_4 сказали, щоб він з ОСОБА_10 вийшли на подвір`я і там вирішували спірні питання. ОСОБА_2 повідомив, що він продовжував сидіти у кухні біля вікна, він почув, що розбилася скляна пляшка та крик дітей і він у відчинене вікно викрикнув, щоб ОСОБА_1 викинув пляшку з рук. Тоді знову почув звук розбитої пляшки та крик дітей, після чого він схопив металеву трубу, що стояла у будинку, яку він взяв у праву руку та вийшов з будинку. Коли побачив, що ОСОБА_1 тримає лівою рукою ОСОБА_5 за кофту а у правій тримав розбиту пляшку, він повторно зробив зауваження ОСОБА_1, на що останній не відреагував та повернувся вліво та при цьому кинувся у його напрямок виставивши пляшку вперед та нагнувся. Обвинувачений вказав, що він відступив крок назад та тримаючи трубу наніс один сильний удар в напрямок ОСОБА_1, з метою вибити пляшку з руки, але удар прийшовся в ліву сторону голови. Після отримання удару останній впав на бік та втратив свідомість.

Згідно з додатковим висновком судово-медичної експертизи №547 від 26.04.2017 року, покази ОСОБА_2, які він давав у ході проведення слідчого експерименту від 25.04.2017 року загалом не протирічать механізму тілесних ушкоджень у ОСОБА_1І

Однак суд не може врахувати протоколи проведення слідчих експериментів за участю обвинуваченого ОСОБА_2 та додатковий висновок судово-медичної експертизи №547 від 26.04.2017 року виходячи з наступного.

Під час судового розгляду свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 та потерпілий ОСОБА_1 вказували, що обвинувачений перебував на подвір`ї в момент нанесення удару потерпілому лише декілька секунд. Він вибіг з будинку з палицею та вдарив по голові потерпілого, який в цей час розмовляв з ОСОБА_5 Будь яких попереджень щодо дій ОСОБА_1 обвинувачений не висловлював. Після нанесення удару негайно повернувся до будинку, звідки не виходив. Сам обвинувачений у ході слідчих експериментів не повідомляв, що він вибіг з будинку після того як у будинок забігли діти і повідомили, що ОСОБА_1 має намір вбити ОСОБА_5 Крім того, свідок ОСОБА_4 повідомила, що ОСОБА_2 вибіг з кухні зі словами погроз вбити ОСОБА_1, схопивши металеву палицю, що була у будинку. Під час судового розгляду обвинувачений та потерпілий підтвердили наявність неприязних відносин, що виникли між ними за тиждень до подій 06.08.2016 року, коли потерпілий взяв за горло обвинуваченого з метою відтягти його від його співмешканки ОСОБА_4, якій ОСОБА_2 намагався завдати тілесних ушкоджень шампуром, що дуже образило ОСОБА_2 і він висловлював йому різні погрози. Вказані обставини підтвердили і свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Крім того, як встановлено у ході судового розгляду, свідок ОСОБА_4, яка була співмешканкою ОСОБА_2 давала нестабільні покази на досудовому слідстві, оскільки боялася ОСОБА_2 У ході судового розгляду встановлено, що сімї ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та їх співмешканці постійно спілкувалися до 06.08.2016 року, часто відвідували один одного за місцем проживання.

Згідно з протоколами пред`явлення речей до впізнання (металевої палиці) від 25.09.2016 року за участі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, останні впізнали металеву палицю, якою ОСОБА_2 наніс удар ОСОБА_1

Суд не може взяти до уваги протокол пред`явлення речей до впізнання (металевої палиці) від 25.09.2016 року за участі ОСОБА_1, оскільки під час судового розгляду потерпілий повідомив, що впізнав металеву палицю з пояснень, які йому дала його співмешканка ОСОБА_5, коли вони обговорювали нанесення йому тілесних ушкоджень.

Під час судового розгляду не встановлено доказів того, що обвинувачений умисно заподіяв тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_1, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони.

2. По епізоду порушення ОСОБА_2 правил адміністративного нагляду:

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 31.08.2015 року ОСОБА_2 як особі, яка звільняється з місць позбавлення волі, встановлено адміністративний нагляд строком один рік і застосовано обмеження: заборона виходу з будинку (квартири) за місцем проживання з 22.00 год. вечора до 06.00 год. ранку наступного дня; заборона відвідування ресторанів, кафе, барів, магазинів з метою придбання спиртних напоїв; заборона виїзду за межі населеного пункту за місцем проживання в особистих справах без дозволу начальника органу внутрішніх справ за місцем проживання, з`являтися для реєстрації в міліцію чотири рази на місяць. Вказану ухвалу суду ОСОБА_2 було оголошено та попереджено про кримінальну відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду.

ОСОБА_2 30.09.2015 року звільнився з місць позбавлення волі за відбуттям строку покарання за вироком Селидівського міського суду Донецької області від 30.04.2014 року за ст.391 КК України у виді 1 року 5 місяців позбавлення волі та прибув до місця проживання в ІНФОРМАЦІЯ_7.

Відповідно до реєстраційного листа ОСОБА_2 в Котелевському РВ УМВС України в Полтавській області (Котелевському ВП ГУНП в Полтавській області), обвинувачений не з`явився на реєстрацію до відділення поліції 22.08.2016 року, 29.08.2016 року та 05.09.2016 року.

Рапортами працівника поліції біло встановлено відсутність ОСОБА_2 за місцем проживання 22, 23 серпня 2016 року, 01, 03, 04, 05, 06 вересня 2016 року.

Згідно з довідкою виконкому Ковалевської сільської ради Котелевського району Полтавської області від 02.09.2016 року №239, місцезнаходження ОСОБА_2, який проживав без реєстрації в с. Ковалеве по вул. Першотравнева, 28 з серпня 2015 року по серпень 2016 року, станом на 02.09.2016 року невідоме.

Постановою слідчого від 05.10.2016 року був оголошений розшук ОСОБА_2, та на підставі ухвали слідчого судді Котелевського районного суду Полтавської області від 06.10.2016 року про дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_2 з метою його приводу до суду, ОСОБА_2 20.04.2017 року був затриманий у м. Запоріжжя Запорізької області. Відповідно до ухвали слідчого судді Котелевського районного суду Полтавської області від 21.04.2017 року щодо ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Допитана під час судового розгляду свідок ОСОБА_4 пояснила, що в середині серпня 2016 року ОСОБА_2 залишив місце проживання з нею і пішов жити в інше село. Згодом вночі повернувся додому в стані сп`яніння, сварився та зібравши речі, сказав, що їде з села. Через деякий час зателефонував, повідомив, що він «у бігах», просив вислати гроші, що вона і зробила.

Дільничний офіцером поліції Котелевського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_11, допитаний під час судового розгляду як свідок повідомив, що ОСОБА_2 після звільнення з місць позбавлення волі та перебуваючи під адміністративним наглядом, приїхав на постійне місце проживання до ОСОБА_4 в с. Ковалеве. У 20-х числах серпня покинув місце проживання, про намір змінити місце проживання нікого не повідомляв. У зв`язку з чим був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення правил адміністративного нагляду. ОСОБА_2 був оголошений у розшук.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфікуються за ч.1 ст.121 КК України, бо він заподіяв потерпілому ОСОБА_1 умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння; та за ст.395 КК України, оскільки він, будучи особою звільненою з місць позбавлення волі відносно якої встановлено адміністративний нагляд, самовільно залишив місце проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.

При призначенні покарання суд виходить з вимог ст.65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного.

Відповідно до ст.66 КК України обставинами, що помякшують покарання по ч.1 ст.121 КК України є часткове відшкодування матеріальни збитків, заподіяних злочином, потерпілому, та по ст. 395 КК України - щире каяття.

Відповідно до вимог ст.67 КК України суд визнає обставинами, які обтяжують покарання, за вчинення злочинів - рецидив злочинів.

Підсудний раніше судимий за вчнення умисних злочинів. За місцем відбуття покарання за вироком Селидівського міського суду Донецької області від 30.04.2014 року за ст.391 КК України ОСОБА_2 характеризувався негативно. За місцем останнього проживання в ІНФОРМАЦІЯ_6 обвинувачений характеризується негативно, ніде не працює. На обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебував та не перебуває. Зі слів обвинуваченого він має задовільний стан здоров`я.

Згідно з висновком досудової доповіді щодо обвинуваченого у кримінальному провадженні, складеною Котелевським районним сектором Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України 30.06.2017 року, ризик вчинення ОСОБА_2 повторного кримінального правопорушення оцінюється як дуже високий; ризик небезпеки для суспільства або окремих осіб оцінюється як високий.Беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також дуже високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_2 без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити дуже високу небезпеку для суспільства (у т.ч. окремих осіб). На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливо лише у винятковому порядку за умови здійснення з боку органу пробації інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів, необхідних для виправлення та запобігання повтроних правопорушень.

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку про необхідність призначення покарання обвинуваченому за вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст.121 КК України у виді позбавлення волі; за ст.395 КК України - у виді арешту, оскільки менш суворі види покарання будуть недостатніми для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Остаточне покарання підсудному слід призначити з врахуванням вимог ч.1 ст.70 КК України.

По справі старшим групи процесуальних прокурорів Котелевського відділу Миргородської місцевої прокуратури ОСОБА_12 заявлено цивільний позов в інтересах держави про відшкодування збитків, затрачених на стаціонарне лікування особи, що потерпіла від злочину в сумі 2281,70 грн., обґрунтовуючи позов тим, що у зв`язку із спричиненням ОСОБА_2 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1, останній знаходився на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділенні Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В.Скліфосовського з 07.08.2016 року по 12.08.2016 року, у зв`язку з чим на його лікування лікарнею витрачено 2281,70 грн.

Обвинувачений ОСОБА_2 цивільний позов прокурора в інтересах держави визнав у повному обсязі, наслідки визнання позову, передбачені ч.4 ст.174 ЦПК України, обвинуваченому відомі та зрозумілі. Визнання підсудним цивільного позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Враховуючи вище викладене, цивільний позов прокурора в інтересах держави слід задовольнити у повному обсязі.

Речовий доказ по справі металеву трубу, передану на зберігання до кімнати речових доказів Котелевського ВП ГУНП в Полтавській області, - слід повернути власнику ОСОБА_4.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.1. ст.121, ст.395 КК України.

Призначити ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст.121 КК України у виді пяти років позбавлення волі; за ст.389 КК України - у виді п`яти місяців арешту.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді пяти років позбавлення волі.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з 20.04.2017 року.

Цивільний позов прокурора задовольнити у повному обсязі.

Стягти з ОСОБА_2 на користь Департаменту фінансів Полтавської обласної державної адміністрації (одержувач: Полтавський обласний бюджет; код ЄДРПОУ:37959255; р/р №31411544700001 в ГУДКС України у Полтавській області, МФО 831019, код бюджетної класифікації: 24060300 «Інші надходження»), 2281,70 грн. (дві тисячі двісті сімдесят одна грн. 70 коп.) в рахунок відшкодування витрат, затрачених закладом Полтавською обласною клінічною лікарнею ім. М.В.Скліфосовського на стаціонарне лікування особи, що потерпіла від злочину ОСОБА_1.

Речовий доказ по справі металеву трубу, передану на зберігання до кімнати речових доказів Котелевського ВП ГУНП в Полтавській області, - повернути власнику ОСОБА_4.

До набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_2 запобіжний захід тримання під вартою.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати у строк покарання ОСОБА_2 строк попереднього ув'язнення у період з 20.04.2017 р. до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області через Котелевський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.

Суддя