Ухвала суду № 68115955, 01.08.2017, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/155/17

Провадження №2/463/845/17

УХВАЛА

судового засідання

01 серпня 2017 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Леньо С. І.

з участю секретаря Станько Р.О.

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання представників відповідача про передачу на розгляд іншому суду цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_5» про визнання частково недійсним договору страхування, стягнення страхового відшкодування, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання частково недійсним договору страхування № 0003467, укладеного між сторонами 13.11.2014р.

В судовому засіданні повноважний представник відповідача заявив клопотання про передачу справи за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва за місцем знаходження ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_5». Вказує, що Львівська обласна дирекція не є юридичною особою, є безбалансовою структурою не має свого ідентифікаційного коду та крім цього, розташована в Шевченківському районі м. Львова. Натомість, між сторонами існують договірні відносини, внаслідок чого спори повинні вирішуватись в загальному порядку і законодавство про захист прав споживачів не поширюється на зазначені правовідносини, що виключає можливість предявлення позову за правилами альтернативної підсудності.

Заслухавши пояснення учасників процесу, представників відповідача про його підтримку, представника позивача про заперечення з приводу даного клопотання з мотивів поширення на спірні правовідносини законодавства про захист прав споживачів та відповідно, можливості предявлення позову за правилами альтернативної підсудності, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання належить відмовити виходячи з наступного.

За загальним правилом, визначеним у ч. 2 ст. 109 ЦПК України, позови до юридичних осіб предявляються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Правила альтернативної підсудності визначені ст. 110 ЦПК України. Згідно ч. 5 цієї статті, позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Згідно матеріалів справи та крім цього, згідно нотаріально посвідченої довіреності (а.с.21), позивач зареєстрований за адресою м. Львів. вул. Зелена, 115, що є територією Личаківського району м. Львова.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про страхування», статтею 979 ЦК України договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобовязання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Отже, за своєю правовою природою договір страхування є договором про надання послуг.

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

А відповідно до пункту 22 статті 1 цього ж Закону споживач фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не повязаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обовязків найманого працівника.

На підставі аналізу вищевказаних правових приписів та урахуванням пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», Верховний Суд України під час розгляду цивільної справи № 6-126цс14 сформулював правову позицію, згідно з якою розяснив, що до відносин, які регулюються нормами Закону України «Про захист прав споживачів», належать, зокрема, відносини, які виникають при укладенні договору страхування.

З урахуванням висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 10.11.2011р. у справі № 1-26/2011р. Верховний Суд України в Узагальненнях судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів висловив позицію про те, що оскільки діяльність страховика підпадає під визначення послуги і виконавця, що містяться в ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», то у разі, якщо договір страхування спрямований на задоволення особистих потреб застрахованої фізичної особи, такі правовідносини регулюються Законом «Про захист прав споживачів» в частині, не врегульованій спеціальним законом.

Цей висновок стосується й договорів майнового страхування, де страхувальниками є фізичні особи, а відносини спрямовані на захист особистих майнових інтересів страхувальника або іншої особи, що визначена у договорі, шляхом задоволення майнової потреби страхувальника, яка виникає або може виникнути після настання певних подій.

Відповідно до підстав позову, такий предявлено з мотивів невідповідності оскаржуваних положень договору вимогам ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», за якою продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Тобто, підставою позову є умови договору, які на думку позивача укладено всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків, що відносить дану категорію справ до спорів, повязаних із захистом прав споживача, на яку в такому випадку поширюються правила альтернативної підсудності.

Оскільки місцем реєстрації позивача є Личаківський район м. Львова, така справа підсудна Личаківському районному суду м. Львова м. Львова, у звязку з чим підстави для її передачі до Шевченківського районного суду м. Львова відсутні.

Пленум ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ в п. 37 Постанови № 3 від 01.03.2013р. «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» вказав, якщо позивач при предявленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

Тому, в задоволенні клопотання належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 109, 110, 116, 210 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

В задоволенні клопотання представників відповідача про передачу на розгляд іншому суду цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_5» про визнання частково недійсним договору страхування, стягнення страхового відшкодування відмовити за безпідставністю.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Леньо С. І.