Рішення № 68113844, 26.07.2017, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/11029/14-ц

Провадження № 2/520/1515/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2017 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Луняченка В.О. ,

при секретарі - Нефедової Г.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Одеської авіаційної ескадрильї Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Військової частині 9997, третя особа головне управління Державної Казначейської служби України в Одеській області про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина і батька внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки,-

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси 28.08.2014 року звернулась ОСОБА_1, яка діяла в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, з позовом про стягнення моральної шкоди, заподіяної внаслідок загибелі ОСОБА_3 в результаті авіакатастрофи, з відповідача, який на відповідної правової підставі володів літаком. Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 08.12.2016 року (т.2 а/с 8) ОСОБА_1 просить стягнути на її користь з відповідача моральну шкоду у розмірі 1000000 гривень, а також згідно заяви від повнолітнього сина загиблого ОСОБА_2, від 14.12.2016 року ( а/с 56) , він просить стягнути на його користь з відповідача моральну шкоду у розмірі 1000000 гривень.

Тривалість розгляду справи обумовлена дворазовою зміною складу суду у зв'язку із припиненням повноважень попередніх складів суду а також строком проведення , призначеної за ухвалою суду, судово-психологічної експертизи для визначення розміру моральної шкоди.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1, її представники ОСОБА_4 та ОСОБА_5, і позивач ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги в повному обсязі, наполягали на їх задоволенні, обґрунтовуючи позов тим, що шкода заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, а тому її власник відповідає за шкоду незалежно від вини, а крім того відсутній вирок суду про встановлення осіб винних у авіакатастрофі літака та постановою про закриття кримінальної справи також не встановлена винуватість будь-яких осіб.

Представник відповідача - Буданов Микола Павлович, не заперечуючи проти факту авіакатастрофи та загибелі в результаті неї ОСОБА_2, заперечував проти задоволення позову, звертаючи увагу суду на те, що постановою про закриття кримінального провадження по факту авіакатастрофи від 31.10.2012 року встановлено, що безпосередньою причиною катастрофи стали дії командиру екіпажу - ОСОБА_2, який під час аварії загинув, а тому справа по факту порушення правил експлуатації літальних апаратів, що спричинило катастрофу літака за ознаками злочину, передбаченого ст. 416 Кримінального кодексу України ( далі по тексту КК) закрита на підставі п.8 ст. 6 КПК України ( Кримінально-процесуального кодексу 1960 року) - у зв'язку із смертю винної особи.

Представники третьої особа до судового засідання не з'явились, були повідомлені про час і місце розгляду справу у відповідності до вимог Цивільного Процесуального Кодексу ( далі по тексту ЦПК).

Правовідносини пов'язані із шкодою, заподіяною внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, у тому числі моральної шкоди врегульовано Цивільним Кодексом України ( далі по тексту ЦК).

Так, згідно ч.2 ст. 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Джерелом підвищеної небезпеки, у розумінні положення ч.1 ст. 1187 ЦК, є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Статтею 22 ЦК України визначено поняття моральної шкоди. У відповідності до частин першої та другої зазначеної статті особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Частиною третьої статті встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 1167 ЦК моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно ч.2 ст. 1168 ЦК моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Як встановлено у судовому засіданні ІНФОРМАЦІЯ_1 о 14 год.58 хв. літак DA 42 M-NG №23 під час здійснення планового польоту з метою охорони державного кордону, в районі села Руський Мочар Велико-Березнянського району Закарпатської області України , у гірській місцевості на висоті 650 м над рівнем моря, зіткнувся з земною поверхнею, зруйнувався, екіпаж загинув. Серед загиблих був і командир літака майор ОСОБА_3.

Балансоутримувачем літака DA 42 M-NG №23 є військова частина 9997, згідно інвентарної картки №274 обліку основних засобів в бюджетних установах.

Відповідно до довідки з головного управління з головного управління статистики в Одеській області серії АА №852024 військова частина 9997 ( Одеська авіаційна ескадрилья Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України) є самостійною юридичною особою, державною організацією, має ідентифікаційний номер 14321908 та розташована за адресою: м. Одеса, Київський район, вул. Левітана, 13.

Командир екіпажу літака - майор ОСОБА_2, під час авіакатастрофи обіймав посаду першого заступника командира ескадрильї - начальника штабу Одеської авіаційної ескадрильї Південного регіонального управління Державної прикордонної служби.

Данні обставини визнаються сторонами, а крім того встановлені рішенням суду від 21.07.2014 року по справі № 520/1341/14ц за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Війскової частини №9997 про відшкодування моральної шкоди, пов'язаної із смертю члена екіпажу літака DA 42 M-NG №23 в результаті авіакатастрофи ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 ( т.1 а/с 118), яке залишено без змін, в частині наявності моральної шкоди та обов'язку із відшкодування саме військовою частиною 9997, та змінено в частині розміру моральної шкоди, рішенням апеляційного суду Одеської області від 18.06.2015 року (т.2 а/с 21).

Обставини які визнаються сторонами не підлягають доказуванню, а які встановлені судовими рішеннями у цивільних справах, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, відповідно до вимог ч.2,3 ст. 61 ЦПК України.

Таким чином судом вважається встановленим, що ОСОБА_3, який був командиром літака, загинув при авіакатастрофі, тобто внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, яким на момент катастрофи на законних підставах володіла військова частина 9997.

Враховуючи данні обставини суд вважає доведеним що у позивачів - матері та сина загиблого є право звернення до відповідача з вимогами про стягнення моральної шкоди, заподіяної внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки ( літака DA 42 M-NG №23 ), а у відповідача військової частини 9997 (Одеської авіаційної ескадрильї Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України) виникає обов'язок відшкодування моральної шкоди незалежно від наявності її вини.

Що стосується заперечень представника відповідача про те, що саме дії ОСОБА_2, як командира літака, привели до авіакатастрофи, та в його діях наявні ознаки кримінального злочину, передбаченого ст. 416 КК України ,а тому в даному випадку відсутні правові підстави відшкодування шкоди заподіяної внаслідок авіакатастрофи як дії джерела підвищеної небезпеки, суд виходить з наступного:

Ознаками кримінального злочину за ст. 416 КК визначено порушення правил польотів або підготовки до них, а також порушення правил експлуатації літальних апаратів, що спричинило катастрофу або інші тяжкі наслідки. Суб'єктивна сторона злочину характеризується необережною формою вини. Таким чином ознаки даного злочину не передбачають умислу винного на спричинення катастрофи або інших тяжких наслідків.

У відповідності до вимог Цивільного кодексу України лише навмисні дії потерпілого є підставою для відмови у відшкодуванні шкоди ( ч.1 ст. 1193 ЦК). Частиною другою зазначеної статті встановлена можливість врахування грубої необережності потерпілого для зменшення розміру відшкодування. Таким чином встановлення ознак кримінального злочину, передбаченого ст. 416 КК, в діях ОСОБА_2 не є правовою підставою для відмови у відшкодуванні шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки.

Крім того, у відповідності до ч.2 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини кожен, кого обвинувачено у вчинені кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Статтею 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Статтею 61 ЦПК України ( частиною третьою ) встановлено, що лише вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тобто діючим законодавством України визначена єдина підстава для встановлення винуватості будь-якої особи у вчиненні злочину - обвинувальний вирок. Постанови про закриття провадження, в тому числі з нереабілітуючих підстав, не мають преюдиціального значення при розгляді цивільних справ.

Постанова про закриття провадження також не є і належним доказом по цивільної справі, підтверджуючим обставини, у розумінні вимог ст. 57,59 ЦПК України.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування ( ч.2 ст. 59 ЦПК), а обставини, що мають значення для вирішення справи встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів ( ч.2 ст. 57 ЦПК).

Таким чином у судовому засіданні представником відповідача не надані належні докази про існування підстав для відмови у відшкодуванні задіяної джерелом підвищеної небезпеки та винність ОСОБА_2 у навмисних діях або грубої необережності, що привели до катастрофи літака.

Згідно висновків судової психологічної експертизи №17-999 від 08.06.2017 року ( т.2 а/с 73), призначеної судом за клопотанням позивачів, ситуація, що досліджується за справою( загибель внаслідок авіакатастрофи сина та батька) є психотравмувальною для позивачів, їм завдані страждання ( моральна шкода). Можливий розмір грошової компенсації за завдані ОСОБА_1 страждання приблизно, згідно висновку, відповідає п'ятистам тисячам гривень. Можливий розмір грошової компенсації за завдані ОСОБА_2 страждання, згідно висновку, складає від двохсот п'ятдесяти до п'ятиста тисяч гривень.

Враховуючи обставини справи, наявність страждань, пов'язаних із загибеллю сина та батька, дій керівництва військової частини, суд вважає розумним і справедливим стягнення на користь ОСОБА_1 ( матері загиблого) моральну шкоду у розмірі п'ятсот тисяч гривень, а на користь ОСОБА_2( сина загиблого) моральну шкоду у розмірі триста тисяч гривень.

У відповідності до вимог ч.3 ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави судові витрати, пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.3, 7, 8, 10, 11, 15, 209, 212-215, 223, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Одеської авіаційної ескадрильї Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Військової частині 9997, третя особа головне управління Державної Казначейської служби України в Одеській області про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина і батька внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Стягнути з військової частини 9997, Одеської авіаційної ескадрильї Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (ІПН 14321908) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500 000 ( п'ятсот тисяч ) гривень.

Стягнути з військової частини 9997, Одеської авіаційної ескадрильї Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (ІПН 14321908) на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 300 000 ( триста тисяч ) гривень.

Стягнути з військової частини 9997, Одеської авіаційної ескадрильї Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (ІПН 14321908) на користь держави судовій збір, пропорційно задоволеним вимогам, у розмірі 12000 ( дванадцять тисяч) гривень.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Луняченко В. О.