Ухвала суду № 68113543, 03.08.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

03 серпня 2017 року м. Київ К/800/26525/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року у справі за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Селянського (фермерського) господарства «Каміла» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

в с т а н о в и л а :

Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначало, що в порушення вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідач не забезпечив працевлаштування інвалідів у відповідній кількості та не сплатив вчасно за це адміністративно-господарські санкції. Просило стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Каміла» адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у сумі 84444,74 та пеню за порушення термінів їх сплати - 270,24грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало касаційну скаргу, в якій просило їх скасувати і ухвалити нове рішення.

Разом з тим, дослідивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, у відкритті провадження за касаційною скаргою необхідно відмовити з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до звіту Селянського (фермерського) господарства «Каміла» за формою №10-ПІ (річний) про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві складала 152 особи, з них кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", становить 6 осіб, втім, Господатством було працевлаштовано лише 4 особи, тобто 2 робочих місця інвалідами зайняті не були.

Згідно частини першої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

За змістом частин 2 та 3 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів; самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Частинам 9 та 10 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Отже, виходячи з наведених вимог закону, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, в постанові від 20 червня 2011 року по справі №21-60а11, від 26 червня 2012 року по справі №21-105а12, від 02 квітня 2013 року по справі №21-95а13, від 16 квітня 2013 року по справі №21-81а13.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина 2 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні").

Так, як встановлено судами попередніх інстанцій, впродовж 2016 року Селянським (фермерським) господарством «Каміла» щомісяця подавалися до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіти за формою 3-ПН з переліком вакансій, призначених для працевлаштування інвалідів, тобто, відповідач створив робочі місця для інвалідів та надавав інформацію до місцевих центрів зайнятості у відповідності до норм чинного законодавства; доказів того, що Господарство відмовило у працевлаштуванні хоча б одній особі з обмеженими можливостями (інваліду), яка до нього звернулася, або що центром зайнятості направлялися відповідні особи-інваліди, але не були працевлаштовані з його вини, надано не було.

Відповідно до частин першої та другої статті 218 ГК України підставою настання господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкта господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, підсумовуючи наведене, висновок судів попередніх інстанцій про те, що Селянське (фермерське) господарство «Каміла» вжило усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів у необхідній кількості, та, відповідно, безпосереднього працевлаштування інвалідів на вказані робочі місця, упродовж року інформувало центр зайнятості про наявні вакансії, а тому воно не може бути притягнуте до відповідальності за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, є правильним.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, зокрема, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (а у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, дана касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки не містить належних доводів в підтвердження незаконності прийнятих судами попередніх інстанцій рішень, а тому, з врахуванням наведених приписів пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, не викликає необхідності перевірки судом касаційної інстанції матеріалів справи, що в свою чергу, є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року у справі за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Селянського (фермерського) господарства «Каміла» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Вищого адміністративного суду України С.С. Пасічник