Ухвала суду № 68113474, 02.08.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2017 року м. Київ К/800/33522/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)СуддівМороз Л.Л. Шведа Е.Ю. провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_4 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізької області (далі - ІДАБК у Запорізькій області) про скасування постанови та припису за касаційною скаргою Департаменту Державної архітектурно-будівельного інспекції у Запорізької області (далі - Департамент ДАБІ у Запорізькій області) на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року

в с т а н о в и л а:

У квітні 2014 року ФОП ОСОБА_4 у Запорізькому окружному адміністративному суді пред'явила позов до ІДАБК у Запорізькій області про скасування постанови та припису.

Просила:

- скасувати постанову ІДАБК у Запорізькій області від 05 серпня 2013 року

№ 72 про накладення на нього штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності;

- скасувати припис ІДАБК у Запорізькій області від 01 серпня 2013 року № 88 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано припис ІДАБК у Запорізькій області від 01 серпня 2013 року № 88 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Визнано протиправною та скасовано постанову ІДАБК у Запорізькій області від 05 серпня 2013 року № 72 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Департамент Державної архітектурно-будівельного інспекції у Запорізької області подав касаційну скаргу.

Посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 18 квітня 2013 року Запорізьким інспекційним відділом ІДАБК у Запорізькій області проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, по об'єкту "магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1", за результатами якої складено акт від 18 квітня 2013 року.

В акті ІДАБК у Запорізькій області відображено, що приміщення експлуатується як магазин промислових товарів "ІНФОРМАЦІЯ_1" без прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта у відповідності до вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, що є порушенням частини восьмої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", пункту 19 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461.

01 серпня 2013 року на підставі акту перевірки відповідачем винесено припис № 88 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким позивача зобов'язано з 02 серпня 2013 року зупинити експлуатацію об'єкта до прийняття його в експлуатацію у відповідності до вимог чинного законодавства у сфері містобудування.

05 серпня 2013 року на підставі акту перевірки відповідачем прийнято постанову № 72 про адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою за порушення пункту 6 частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" на ФОП ОСОБА_4 накладені штрафні санкції у розмірі 51 615,00 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість прийняття відповідачем оскаржуваних припису та постанови.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції та залишив постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року без зміни.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій із огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів будівництва визначає Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок № 553).

Згідно з підпунктами 1, 3 пункту 2 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням, зокрема, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.

Пунктом 5 Порядку № 553 передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Згідно з пунктом 16 Порядку № 533 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

Відповідно до пункту 17 Порядку № 533 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).

Пунктом 22 Порядку № 533 передбачено, що постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку суб'єкту містобудування (керівнику або уповноваженому представнику суб'єкта містобудування) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, про що робиться запис у справі. Два примірники залишаються в інспекції, яка наклала штраф.

Згідно з пунктом 21 Порядку № 533 у разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа інспекції робить у акті відповідний запис. У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.

Як видно з акту перевірки сама перевірка проводилася у присутності ФОП ОСОБА_4 (що заперечується позивачем), яка від отримання та підписання акту перевірки, припису та протоколу відмовилася.

Однак, в акті перевірки невірно зазначені відомості щодо об'єкту перевірки, а саме адреса: АДРЕСА_3, в той час, як з наданих позивачем до матеріалів справи договорів купівлі-продажу та реєстраційного посвідчення на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним та фізичним особам, виданого ОП "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації", встановлено, що позивач є власником об'єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_4.

Також, як встановлено судом першої інстанції, в акті перевірки місцем проживання ФОП зазначена адреса: АДРЕСА_1, проте, позивача у встановленому законодавством порядку було знято з реєстрації за вищевказаною адресою 13 грудня 2008 року та зареєстровано 14 січня 2009 року за адресою: АДРЕСА_5.

Вказана інформація про зміну проживання ФОП ОСОБА_4 у передбаченому законодавством порядку була внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 06 травня 2009 року.

Крім того, вказані документи відповідно до приписів пункту 21 Порядку

№ 533 були направлені позивачу поштою супровідним листом від 07 серпня 2013 року № 7/8-2360-07 на невірну адресу, тобто: 69000, АДРЕСА_2.

В матеріалах справи відсутні належні докази направлення ФОП

ОСОБА_4 на адресу: АДРЕСА_6 акту перевірки, припису та протоколу про порушення у сфері містобудівної діяльності.

Крім того, протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 01 серпня 2013 року складено відносно ФОП ОСОБА_4, документ, що посвідчує особу паспорт серія НОМЕР_1 виданий Орджонікідзевським РВ УМВС України в Запорізькій області 24 вересня 1996 року.

Проте, в матеріалах справи наявна копія паспорта громадянина України ОСОБА_4 серія НОМЕР_2, виданого Орджонікідзевським РВ УМВС України в Запорізькій області в червні 2006 року.

Таким чином, є обґрунтованим висновок, що відповідачем при проведенні перевірки було позбавлено позивача права бути обізнаною про проведення перевірки, бути присутньою при проведенні перевірки та при розгляді справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та надавати свої пояснення по суті встановленого порушення.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доказів на підтвердження того, що позивач з моменту придбання об'єкту нерухомості, розташованого по АДРЕСА_7 проводив будівельні роботи, по закінченню яких був зобов'язаний у передбаченому законодавством порядку ввести об'єкт нерухомості в експлуатацію та був замовником будівництва зазначеного об'єкту або виконував функції замовника і підрядника одночасно, не надано.

Отже, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Ухвалені у цій справі судові рішення є законними і обґрунтованими, підстав для їх скасування або зміни немає.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Департаменту Державної архітектурно-будівельного інспекції у Запорізької області залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізької області про скасування постанови та припису - без зміни.

Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Горбатюк С.А.

Мороз Л.Л.

Швед Е.Ю.