Ухвала суду № 68113024, 31.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

31 липня 2017 року м.Київ К/800/15634/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Голяшкін О.В., перевіривши касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області, в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату недоїмки від 05 серпня 2016 року №Ф-3339-17.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним судовими рішеннями, Вінницька об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Вінницькій області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 травня 2017 року касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області залишено без руху у зв'язку з ненаданням документа про сплату судового збору; надано строк до 06 червня 2017 року для усунення недоліків.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 червня 2017 року задоволено клопотання відповідача про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги з продовженням цього строку до 06 липня 2017 року.

На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 травня 2017 року скаржником надіслано платіжне доручення від 12 червня 2017 року №338 про сплату судового збору в сумі 1653,60 грн.

Відповідно до п.5 ч.5 ст.214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Згідно положень вказаної норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Зі змісту судових рішень вбачається, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 14 травня 2013 року, є платником єдиного податку та перебуває на спрощеній системі оподаткування. Згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 позивач перебуває на пенсії за віком та є інвалідом ІІ другої групи з 2010 року довічно.

05 серпня 2016 року Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Вінницькій області сформовано вимогу про сплату недоїмки №Ф-3339-17, відповідно до якої позивачу нараховано борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 5293,88 грн.

Відповідно до ст.1 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

При цьому, Законом України від 07 липня 2011 року № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», який набув чинності з 06 серпня 2011 року, статтю 4 Закону №2464-VI доповнено частиною четвертою, якою встановлено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Отже, як вірно відзначено судами попередніх інстанцій, оскільки позивач є пенсіонером за віком, інвалідом 2 групи, обрала спрощену систему оподаткування, на неї згідно ч.4 ст.4 Закону №2464-VI не розповсюджується обов'язок зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

За вказаними обставинами суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про неправомірність винесення відповідачем вимоги про сплату недоїмки від 05 серпня 2016 року №Ф-3339-17.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою зокрема у постановах від 15 квітня 2014 року у справах №21-57а14 та №21-70а14, від 13 травня 2014 року у справі №21-74а14, від 20 травня 2014 року у справі №21-160а14, від 02 червня 2015 року у справі №21-487а15 та від 13 липня 2016 року у справі №21-440а14.

Посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що подана позивачем звітність щодо суми нарахованого єдиного внеску свідчить про добровільну згоду останньої на участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є безпідставними, оскільки позивачем договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не укладався, а подання звітності не є передбаченою законом умовою, на підставі якої особа, що підпадає під дію положень ч.4 ст.4 №2464-VI може добровільно брати участь у відповідній системі страхування.

Обставини, зазначені скаржником у касаційній скарзі, досліджувалися та перевірялися судами попередніх інстанцій з наданням їм належної правової оцінки. Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

За таких обставин у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.211, 213, п.5 ч.5 ст.214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Голяшкін