Ухвала суду № 68112736, 03.08.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

03 серпня 2017 року м. Київ К/800/26338/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., перевіривши дотримання ст.ст.17, 20, 210, 211, 212 КАС України та відповідність вимогам ст.213 КАС України касаційної скарги відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року у справі за позовом Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу,

в с т а н о в и л а :

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області на вказане судове рішення, в результаті вивчення якої встановлено її невідповідність вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

Проте, всупереч приписам наведеної норми, відповідачем не додано до касаційної скарги документа про сплату судового збору, водночас заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Так, приписами частини 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Зазначена норма кореспондується зі статтею 8 Закону України "Про судовий збір" в силу положень частин 1 та 2 якої, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Наведені положення дають підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.

Втім, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас, якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Отже, зважаючи на викладене та враховуючи, що заявлене відповідачем клопотання не містить вагомих доводів та обґрунтувань (підтверджених документально) неможливості сплати судового збору, підстави для його задоволення відсутні; посиланням ж на те, що відділ фінансується з Державного бюджету України, розрахункове - касове обслуговування якої відповідно до Бюджетного кодексу України здійснюється Державною казначейською службою України, не може бути визнано судом як підставою для відстрочення сплати судового збору.

Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Позовна заява подана у лютому 2017 року.

Так, відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень або юридичною особою, розмір судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» передбачено, що станом на 1 січня 2017 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 1600 грн.

Отже, сплачена сума судового збору за подання даної касаційної скарги повинна узгоджуватися з приписами статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Судовий збір необхідно сплатити за реквізитами: Отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі, рахунок отримувача: 31210255700007, код ЄДРПОУ: 38004897, Код банку отримувача: 820019, Банк отримувач ГУ ДКСУ у м. Києві, Код класифікації доходу бюджету: 22030105 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075), символ звітності: 255".

До того ж, касаційна скарга подана від імені відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області його представником за довіреністю ОСОБА_1, яка, в свою чергу, підписана виконуючим обов'язки начальника відділу ОСОБА_2, проте, без подання доказів в підтвердження таких його повноважень, що не узгоджується з приписами статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються судові рішення, що оскаржуються, а також вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.

Так, у касаційні скарзі відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ставить питання про скасування ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року (якою було залишено без змін постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 квітня 2017 року).

Проте, такі вимоги касаційної скарги не узгоджуються з приписами статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін; 2) змінити судове рішення суду апеляційної інстанції, скасувавши судове рішення суду першої інстанції; 3) змінити судове рішення суду апеляційної інстанції, залишивши судове рішення суду першої інстанції без змін; 4) змінити судове рішення суду першої інстанції, скасувавши судове рішення суду апеляційної інстанції; 5) скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції; 6) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду; 7) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження; 8) визнати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закрити провадження; 9) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення.

Тому, при усуненні недоліків касаційної скарги відповідачу слід уточнити вимоги до суду касаційної інстанції (вимоги касаційної скарги) з урахуванням встановлених процесуальним законодавством меж перегляду та повноважень суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги.

Крім того, одночасно, при усуненні недоліків касаційної скарги відповідачу слід подати копію рішення суду першої інстанції (постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 квітня 2017 року), засвідчену відповідно до вимог Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України №174 від 17 грудня 2013 року.

Відповідно до частини 3 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 213 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу, яка передбачає, у такому випадку, залишення останньої без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст.108, 213, 214 КАС України,

у х в а л и л а :

Відмовити в задоволенні клопотання відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про відстрочення сплати судового збору.

Касаційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року у справі за позовом Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу залишити без руху.

Протягом тридцяти днів з моменту отримання даної ухвали усунути зазначені недоліки.

У разі невиконання вимог суду касаційна скарга буде визнана неподаною та повернута особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С.