Ухвала суду № 68112225, 01.08.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2017 р.Справа № 820/1681/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2017р. по справі № 820/1681/17

за позовом Державного підприємства "Благодатне"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство "Благодатне", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000431203 від 29.05.2017р. у повному обсязі,

Постановою окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року задоволено позов.

Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі . Апелянт зазначає, що викладені в акті №1629/20-40-12-03-21/22994509 від 24.03.2017 р. висновки Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області про вчинення платником податків податкових правопорушень є правильними, а тому податкове повідомлення-рішення від 04.04.2017 є правомірним. Також зазначив, що судом першої інстанції не вірно застосовано приписи п.п.57.1-1 1.2 п.57.1-1 ст.57, п. 297.4 ст. 297 ПК України.

Представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги та наполягав на залишенні її без задоволення.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що Державне підприємство "Благодатне", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, код - 22994509. На обліку як платник податків підприємство перебуває в Харківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 та п.75.76 та 86 Розділу ІІ Податкового кодексу України, Відповідачем проведена камеральна перевірка податкової звітності Державного підприємства "Благодатне", код ЄДРПОУ - 22994509з питання нарахування та сплати авансових внесків при виплаті дивідендів за 2016 рік, з питання неподання декларації з податку на прибуток підприємства за 2016 рік.

Результати перевірки оформлені актом № 1629/20-40-12-03-21/22994509 від 24.03.2017 р.

За висновками перевірки, позивачем - Державним підприємством "Благодатне", порушено п.57.1 ст.57, пп.49.18.3 п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України.

З посиланням на вказаний вище акт перевірки, Харківською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області прийнято:

-податкове повідомлення-рішення від 04.04.2017 р. №0000431203, яким до позивача на підставі п.п.54.3.3 п. 54.3 ст. 54 , п.120.1 ст. 120 ПКУ, застосовано штрафну (фінансову) санкцію 1020 грн.

-податкове повідомлення-рішення від 04.04.2017 р. №0000441203, яким на підставі п.123,1 ст. 123 ПКУ, визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток 27776 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 13888 грн. Всього на суму 41664 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень, а також суджень, відображених Відповідачем в акті № 1№ 1629/20-40-12-03-21/22994509 від 24.03.2017 р. на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного:

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до фінансової звітності підприємства за 9 місяців 2016 р. підприємством отримано чистий прибуток в сумі 1069,0 тис. грн., за 2016 рік - 1274,8 тис. грн.

Сума чистого прибутку за 4 кв. 2016 р. склала 205,8 тис. грн. (1274,8-1069,0)

Згідно Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями за 4 кв. 2016 р. ДП «Благодатне» нараховано та сплачено до бюджету частину чистого прибутку в сумі 154313 грн.

Встановлено, що камеральною перевіркою вказаного розрахунку щодо порядку його заповнення та сплати до бюджету порушень не встановлено.

Однак, при дослідженні наданих матеріалів встановлено, що в акті перевірки зазначено, що ДП «Благодатне» не надано декларацію з податку на прибуток за 2016 р., в результаті чого не відображено по рядку 20 АВ суму нарахованого внеску у зв'язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів), що має бути сплачена у звітному податковому періоді.

На думку ДПІ, підприємство порушило п.п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України та повинне нарахувати та сплатити авансові внески з податку на прибуток за 4 кв. 2016 р. на суму 27776 грн.

Апелянт наголошує, що позивач, як платник єдиного податку, у разі прийняття рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам) зобв'язаний у порядку, визначеному п.п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України

При цьому, апелянт не вказує на положення норм Податкового кодексу, якою передбачено обов'язок підприємства подавати податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за звітний період 2016 р платником єдиного податку у разі виплати дивідендів.

Посилання сторони відповідача на п.297.4 ст.297 ПК України, відповідно до якої дивіденди, що виплачуються платниками єдиного податку третьої групи (юридичними особами) та четвертої групи власникам корпоративних прав (засновникам таких платників єдиного податку), оподатковуються за правилами, встановленими розділами II і IV цього Кодексу, є безпідставними, з огляду на те, що положення цього пункту почало діяти з 01.01.2017 року та на час спірних відносин, що мали місце у 2016 році не могло розповсюджуватися. В даному випадку посилання на прийняття оскаржуваних ППР у січні 2017 року, та як наслідок можливість застосувати цю норму п.297.4 ст.297 ПК України, є взагалі необґрунтованих та таким, що суперечить принципам дії норм у часі та настання відповідальності. Положення цього пункту не регулювали відповідні правовідносини.

Як було встановлено, Державне підприємство "Благодатне" у 2016 році знаходилось на спеціальному податковому режимі оподаткування та є платником єдиного податку 4 групи.

Відповідно до п.11.2 та 11.3 ст. 11 Податкового кодексу України, спеціальний податковий режим - це система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб'єктів. Спеціальний податковий режим може передбачати особливий порядок визначення елементів податку та збору, звільнення від сплати окремих податків та зборів.

Положеннями п.57.11 ст.57 ПК України, визначений порядок сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів.

Так, п.п.57.11.1 цієї статті зазначено, що у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток - емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 137 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.57.11.2, крім випадків, передбачених підпунктом 57.11.3 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об'єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов'язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов'язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.

При цьому у разі якщо дивіденди виплачуються за неповний календарний рік, то для обрахунку суми зазначеного перевищення використовується значення об'єкту оподаткування, обчислене пропорційно кількості місяців, за які сплачуються дивіденди. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за звітний (податковий) рік.

Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів не підлягає поверненню платнику податків або зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов'язань з інших податків і зборів (обов'язкових платежів).

У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 57.11.3 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацами першим та другим цього підпункту є вартість такої виплати, визначена у рішенні про виплату дивідендів, або вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами в операціях, визнаних відповідно до статті 39 цього Кодексу контрольованими. Обов'язок з нарахування та сплати авансового внеску з податку за визначеною пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи користується такий емітент пільгами із сплати податку, передбаченими цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу.

Це положення поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому органом виконавчої влади, до сфери управління якого належать такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

При цьому якщо платіж особою називається дивідендом, такий платіж оподатковується під час виплати згідно з нормами, визначеними згідно з положеннями цього пункту, незалежно від того, чи є особа платником податку.

В той же час, колегія суддів вважає, що позивач не повинен був подавати податкову декларацію з податку на прибуток підприємства у зв'яжу з виплатою дивідендів за 2016 рік.

Так, відповідно до п.п. б п. 137.5 ст. 137 ПК України річний податковий (звітний) період встановлюється для таких платників податку: виробників сільськогосподарської продукції.

Податкова декларація з податку на прибуток підприємства подається до ДФС юридичними особами - платниками податку на прибуток.

Відповідно до п.п. 133.1.1 п. 133.1 ст.133 розділу III Податкового кодексу України платниками податку - резидентами є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті. Пунктом 133.5 Податкового кодексу України передбачено наступне: не є платниками податку суб'єкти господарювання, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, визначені главою 1 розділу XIV цього кодексу.

Висновки акту перевірки також спростовуються п.п.1 п.297.1 ст. 297 ПК України. Підпунктом 1 п.297.1 ст. 297 Податкового кодексу України передбачено, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на прибуток підприємства.

Крім того, підрозділ 8 Розділу ХХ "Перехідних положень" також передбачає звільнення платників єдиного податку від сплати податку на прибуток підприємств.

Підпунктом 298.2.3 п.298.2 ст. 298 Податкового кодексу України передбачено вичерпний перелік випадків, у разі настання яких, підприємство зобов'язано перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом України. Вказаний підпункт не містить скасування пільги зі сплати податку на прибуток у разі сплати частини чистого прибутку до бюджету.

Звільнення від сплати податку на прибуток (у тому числі авансового внеску з податку на прибуток) передбачено Розділом ХІV "Спеціальні податкові режими" Податкового кодексу України, яким керувалось державне підприємство при поданні звітності за 2016р.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судження позивача щодо не надання до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області декларації з податку на прибуток за 2016 року та сплати вказаного податку до бюджету, законодавчо обґрунтовані та підтверджені.

Доводи апелянта щодо необхідності нараховувати та вносити до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів, розрахований з усієї суми такої виплати юридичною особою, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, безпосередньо, що має відповідний податковий статус державного підприємства, є безпідставними та такими, що не узгоджуються з вимогами наведеного законодавства.

Посилання позивача на позицію висловлену в ухвалі Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 року у справі 816/666/16 щодо схожих правовідносин та питань пов'язаних з надання податкової консультації, в той же час зовсім по іншій особі, є в даному випадку безпідставним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки для платників єдиного податку юридичних осіб у разі виплати власникам корпоративних прав (засновникам платників єдиного податку) дивідендів встановлено обов'язок їх оподаткування відповідно до положень розділів III і IV Кодексу (п.292.12 ст. 292 ПКУ), якими і керувався позивач при нарахування та сплаті частини прибутку до бюджету, тобто п.п. 133.1.1 п. 133.1 та п. 133.5 ст.133 розділу III Податкового кодексу України. До того ж, ст. 57 Податкового кодексу України в редакції на 2016 р. міститься в розділі II Податкового кодексу України та відноситься до платників податку, що знаходяться на загальній системі оподаткування.

Правова позиція позивача підтверджується судовими рішеннями Вищого адміністративного суду України. Зокрема, в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.04.2015 р. у справі №К/800/51002/13 судом зазначено: «Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку не поширюється на суб'єктів господарювання, які є платниками фіксованого податку згідно з розділом XIV цього Кодексу».

Отже, відповідачем не доведено правомірності винесення спірного податкового повідомлення - рішення, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів Державного підприємства "Благодатне".

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2017р. по справі № 820/1681/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Бершов Г.Є. Ральченко І.М. Повний текст ухвали виготовлений 04.08.2017 р.