Ухвала суду № 68111891, 03.08.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4312/16 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

03 серпня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Бабенка К.А., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Приходько К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Київській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Київській області, Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у Київській області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України у Київській області, Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у Київській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Київській області щодо ОСОБА_2 про невідповідність займаній посаді з подальшим звільненням зі служби в поліції через службову невідповідність;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 19.02.2016 року № 80 о/с в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_2 на підставі п. 1 пп.5 (через службову невідповідність) ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію»;

- поновити ОСОБА_2 з 19.02.2016 року на посаді поліцейського Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 19.02.2016 року по дату поновлення на роботі (службі).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 березня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головне управління Національної поліції України у Київській області оскаржило його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч. 6 ст. 12, ч.1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що починаючи з липня 2005 року по листопад 2015 року, ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ України.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 07 листопада 2015 року наказом ГУ НП у Київській області № 1 «Щодо особового складу» ОСОБА_2 прийнято на службу до Національної поліції.

20 листопада 2015 року Головою Національної поліції України видано наказ № 210 «Про проведення атестування поліцейських апарату Національної поліції України, головних управлінь Національної поліції в Київській області та м. Києві».

Наказом ГУ НП в Київській області від 23 листопада 2015 року № 16 «Про проведення атестування та створення атестаційних комісій» та наказом №68 від 21.12.2015 року «Про внесення змін до наказу ГУ від 23.11.2015 №16» з метою впорядкування роботи атестаційних комісій та включення до їх складу громадськості внесено зміни до пункту 2 наказу Головного управління від 23.11.2015 № 16 «Про проведення атестування та створення атестаційних комісій» в частині створення та затвердження персонального складу атестаційних комісій Головного управління Національної поліції в Київській області (додаток 1, 2, З, 4, 5, 6).

Додатком 1 до наказу №68 від 21.12.2015 року «Про внесення змін до наказу ГУ від 23.11.2015 №16» створено атестаційну комісію №1.

З наявного в матеріалах справи атестаційного листа ОСОБА_2 вбачається, що він за період служби характеризується позитивно. З покладеними на нього обов'язками справляється добре. При їх виконанні проявляє сумлінність та старанність. Постійно працює над підвищенням свого професійного рівня. Вміло використовує свій робочий день, правильно розподіляє час та сили на виконання дорученої справи. Теоретично та практично підготовлений добре. Здатний працювати над Засуненням особистих недоліків. Має почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів. Здатний контролювати власні емоції та поведінку поза службою.

У розділі ІІ «Висновки прямого керівника» начальником Броварського ВП ГУНП в Київській області підполковник поліції Янчинським О.В. зроблено запис - «Займаній посаді відповідає».

За результатами тестування на загальні здібності та навички та на знання законодавчої бази ОСОБА_2 набрав 24 та 25 балів відповідно.

04.01.2016 атестаційною комісією ГУ НП у Київській області № 1 проведено з позивачем співбесіду, результати якої оформлено протоколом ОП № 15.00000014.194 від 04.01.2016 року, зі змісту якого вбачається, що за результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення члени комісії дійшли до висновку, що позивач займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, про що зроблено запис в розділ ІV атестаційного листа позивача.

З наведеним висновком атестаційної комісії ОСОБА_2 ознайомився 10.02.2016, засвідчивши це підписом та зазначивши «не згоден, буду оскаржувати» (а.с. 13 (на звороті).

Позивачем було підготовлено та подано до Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону скаргу на дії, рішення та висновок атестаційної комісії ГУ НП у Київській області № 1 від 04 січня 2016 року.

Оскільки позивач не набрав 60 балів і більше за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички, він не набув права на апеляційне оскарження висновку Атестаційної комісії ГУ НП у Київській області № 1, а відтак його скарга разом з атестаційним листом були повернуті до управління кадрового забезпечення ГУ НП у Київській області.

На підставі висновку Атестаційної комісії ГУ НП у Київській області № 1, наказом ГУ НП у Київській області від 19.02.2016 року «По особовому складу» № 80 о/с старшого сержанта поліції ОСОБА_2, поліцейського Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, з 19.02.2016 року звільнено зі служби в поліції за п. 5 (через службову невідповідність) п. 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Вважаючи звільнення зі служби за наслідками проведеної атестації протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що при проведенні атестування позивача не були дотримані вимоги Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року № 1465, а тому звільнення позивача на підставі висновку атестаційної комісії є протиправним.

Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Спірні правовідносини склалися у зв'язку з проведенням атестації позивача після його призначення на службу в органи Національної поліції та наступним його звільненням через службову невідповідність.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України врегульовано Законом України «Про Національну поліцію».

Частина перша статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» визначає, що атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Згідно з частиною другою статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» атестування поліцейських проводиться:

1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;

2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;

3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Аналогічні норми в частині підстав для атестування містить також Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року №1465 (далі по тексту - Інструкція № 1465), зокрема її пункт 3 розділу І.

Відповідно до частини третьої статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Частина четверта статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає, що рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Аналіз наведених норм Закону дає підстави для висновку, що прийняття рішення про проведення атестації відносно конкретного поліцейського та проведення атестації може мати місце у виключних випадках, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому такі підстави для проведення атестації, як для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, є наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема: в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби; метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 розділу IV Інструкції організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню.

До списку поліцейських, які підлягають атестуванню, підлягають включенню лише ті поліцейські, відносно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені частиною другою статті 57 Закону України «Про Національну поліцію».

Наказом начальника ГУ НП у місті Києві №7 від 01.12.2015 з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри в ГУ НП у місті Києві створено атестаційні комісії та затверджено їх склад.

Відповідач зазначає, що атестування ОСОБА_2 було проведено в порядку переатестації всіх поліцейських ГУ НП у м. Києві.

Відповідно до пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Пункт 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» встановлює, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Наведені правові норми вказують, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Як підтверджують матеріали справи, ОСОБА_2 наказом від 07 листопада 2015 року наказом ГУ НП у Київській області № 1 «Щодо особового складу» ОСОБА_2 прийнято на службу до Національної поліції.

Таким чином, позивача прийнято в органи Національної поліції як такого, що відповідає встановленим вимогам.

Зважаючи на те, що відповідачами не зазначено підстав для проведення атестації позивача, визначених ч. 2 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію», колегія суддів приходить до висновку, що дії щодо проведення його атестації є протиправними, а тому, відповідно і рішення про звільнення, прийняте за результатами проведення атестації є незаконним та не може створювати юридичних наслідків.

Крім того, спірне рішення атестаційної комісії Головного управління Національної поліції України у Київській області від 04.01.2016 року про невідповідність займаній посаді ОСОБА_2 не відповідає також і критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України у зв'язку з наведеним нижче.

Перевіряючи дотримання відповідачами процедури атестації та аналізуючи наявність підстав для прийняття рішення про невідповідності позивача займаній посаді, колегія суддів виходить з наступного.

Стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами Європейський суд з прав людини висловив позицію, за якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (п. 111 рішення від 31 липня 2008 року у справі «Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки» (CASE OF DRUЋSTEVNН ZБLOЋNA PRIA AND OTHERS v. THE CZECH REPUBLIC); п. 157 рішення від 21 липня 2011 року у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (CASE OF SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v. CYPRUS); п. 44 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» (CASE OF BRYAN v. THE UNITED KINGDOM); п. 156-157, 159 рішення від 21 липня 2011 року у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (CASE OF SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v. CYPRUS); п. 4 рішення Європейської комісії з прав людини щодо прийнятності від 8 березня 1994 року у справі «ISKCON та 8 інших проти Об'єднаного Королівства» (ISKCON and 8 Others against the United Kingdom); п. 47-56 рішення від 2 грудня 2010 року у справі «Путтер проти Болгарії» (CASE OF PUTTER v. BULGARIA).

Ні Закон №580-VIII, ні Інструкція про проведення атестування поліцейських, яка визначає порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України (далі - органи поліції) з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 №1465 затверджено Інструкцію (далі - Інструкція №1465) не наділяють членів атестаційних комісій правом вирішувати питання можливості перебування особи на службі в поліції виключно на підставі власного, суб'єктивного її сприйняття, оскільки такий підхід до оцінювання може призвести до прийняття необ'єктивних, необґрунтованих і, як наслідок, неправомірних рішень. Будь-який орган державної влади зобов'язаний Конституцією України діяти виключно у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

Неухильне виконання цієї норми Основного Закону держави є гарантією дотримання принципу верховенства права та положень, закріплених в Європейській конвенції про захист прав та основоположних свобод людини

Так, до кола обставин, які атестаційна комісія повинна дослідити, входять передусім обставини, передбачені пунктом 16 розділу ІV Інструкції, а саме: 1) повнота виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Так само атестаційна комісія повинна дослідити, чи відповідає атестований вимогам, що пред'являються до нього як до особи, яка перебуває на відповідній. Атестаційна комісія повинна перевірити наявність (відсутність) обставин, що тягнуть за собою передбачені статтею 61 Закону №580-VIII обмеження, пов'язані зі службою в поліції.

Матеріали справи не містять висновків атестаційної комісії щодо всіх із зазначених обставин.

У зв'язку із цим, слід зазначити, що процедура проведення співбесіди як етапу атестування повинна бути достатньо прозорою з метою забезпечення того, щоб і сама особа, яка проходить співбесіду, керівники органів поліції, які реалізовують її результати, та суд, перевіряючи законність проведеного атестування, могли з'ясувати фактичні підстави, покладені в основу прийнятого атестаційною комісією рішення. Оскільки негативне рішення атестаційної комісії тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби через службову невідповідність, таке рішення, незалежно від форми його оформлення (протокол, окремий акт), повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати всі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.

Так, у висновку комісії відносно позивача не зазначено, з яких саме підстав позивач не відповідає займаній посаді.

В атестаційному листі вказано, що позивач має позитивну характеристику загальних навичок та професійних знань.

У висновку прямого керівника позивача зазначено, що останній займаній посаді відповідає.

При цьому, відповідачами не надано доказів наявності недоліків в роботі ОСОБА_2, оскільки відповідно до матеріалів справи характеризується позитивно.

Відповідачами не надано суду матеріалів співбесіди із позивачем. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що при прийнятті рішення про невідповідність займаній посаді відповідачем не враховувались обов'язкові критерії визначені пунктом 16 розділу IV Інструкції, за сукупністю оцінки яких ОСОБА_2 зарекомендував себе як особа, яка не відповідає займаній посаді, зокрема щодо низьких показників хоча б одного із встановлених критеріїв.

З огляду на викладене, рішення атестаційної комісії Головного управління Національної поліції України у Київській області від 04.01.2016 року щодо невідповідності позивача займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність прийняте без врахування з професійних якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів позивача, не підтверджується належними доказами, а тому є необґрунтованим.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказував про правомірність прийнятого рішення атестаційною комісією у зв'язку із непроходженням мінімального бар'єру передбаченого пунктом 11 розділу IV Інструкції.

Колегія суддів відхиляє дане твердження, оскільки атестація позивача проведена без наявності правових підстав.

На підставі викладеного колегія суддів вважає висновок атестаційної комісії необґрунтованим, оскільки: відповідач не надав суду відомостей із відкритих джерел, які досліджувалися атестаційною комісією; рішення (висновок) не містить висновків щодо всіх обставин, передбачених пунктом 16 розділу ІV Інструкції; негативна оцінка якостей позивача, що надана атестаційною комісією, не узгоджується з доказами про позитивну оцінку щодо цього ж поліцейського та його відповідями на співбесіді (атестаційною комісією не наведено мотивів неврахування таких доказів); результати тестування атестаційна комісія оцінювала без урахування інших доказів.

Згідно з п. 15 розділу IV Інструкції атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Усі рішення атестаційної комісії, згідно з п. 20 розділу IV Інструкції, оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.

Аналіз положення пункту 28 розділу IV Інструкції, відповідно до якого керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу, засвідчує, що рішення (висновок) атестаційної комісії про те, що поліцейський не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, є безумовною підставою для звільнення такого поліцейського.

Рішення атестаційної комісії щодо невідповідності позивача займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність прийняте без урахування професійних якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки позивача, попередніх характеристик по службі, професійного рівня, показників та результатів у роботі, а також не ґрунтується на вимогах Закону України «Про національну поліцію» та Інструкції № 1465, прийняте атестаційною комісією без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, що на думку суду, свідчить про протиправність вказаного рішення.

Наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 19.02.2016 року № 80 о/с в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_2 на підставі п. 1 пп.5 (через службову невідповідність) ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» прийнято на підставі висновку атестаційної комісії Головного управління Національної поліції України в місті Києві від 04.01.2016, в якому встановлено службову невідповідність позивача займаній посаді.

Оскільки, як встановлено колегією суддів, атестація позивача була проведена з порушенням Закону, рішення атестаційної комісії Головного управління Національної поліції України у Київській області від 04.01.2016, на підставі якого прийнято наказ про звільнення позивача, є незаконним, оскаржуваний наказ від 19.02.2016 року № 80 о/с в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_2 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 до ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи протиправність звільнення позивача, останній повинен бути поновлений на посаді.

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

З огляду на наведені положення, позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього грошового утримання за час вимушеного прогулу підлягає задоволенню.

Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.

Період, за яким обчислюється середня заробітна плата визначено розділом ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок №100).

Так відповідно до п. 3 ч. 2 Порядку № 100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Частиною 5 Порядку №100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з п. 8 Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з довідкою Головного управління Національної поліції у м. Києві від 17 червня 2016 року № 2553 середня заробітна плата позивача за останні 2 календарні місяці роботи складає 13 662,00 грн., а середньоденна заробітна плата - 317, 72 грн.

Виходячи із поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня звільнення та до винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, в даному випадку з 19 квітня 2016 року по 13 вересня 2016 року, що становить 104 робочі дні.

Згідно з довідкою Головного управління Національної поліції у Київській області від 29 червня 2016 року №89 середня заробітна плата позивача за останні 2 календарні місяці роботи складає 3375,00 грн., а середньоденна заробітна плата - 108,87 грн.

Виходячи із поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня звільнення та до винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, в даному випадку з 19 лютого 2016 року по 24 березня 2017 року, що становить 400 днів.

Таким чином, сума середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу ОСОБА_2 становить 43 548,00 грн. (108,87 грн. Х 400 к.д.).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 167, 195, 198, 200, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді К.А. Бабенко О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 03.08.2017

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Бабенко К.А

Губська О.А.