Ухвала суду № 68111850, 03.08.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"03" серпня 2017 р.

справа № 804/2772/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Про» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2017 року у справі №804/2772/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Про» до Лівобережної об’єднаної державної податкової інспекції м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 28.04.2017 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Лівобережної об’єднаної державної податкової інспекції м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.10.2016 року №0006711204 про застосування штрафу в сумі 594000,00 грн..

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги її заявник посилається на те, що за приписами п.31 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України відсутні законні підстави для застосування до підприємства штрафних санкцій за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій з податку на прибуток підприємств та повноти його сплати за наслідками діяльності у 2015 році.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, та явка яких у відповідності до статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України не визнавалась судом обов’язковою, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За нормами пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс Про» зареєстровано є юридичною особою, внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за ідентифікаційним кодом 39200703, перебуває на обліку в Лівобережній об’єднаній державній податковій інспекції м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Відповідач - Лівобережна об’єднана державна податкова інспекція м.Дніправ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області є суб’єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.08.2016 року Лівобережною ОДПІ м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено перевірку своєчасності сплати податку на прибуток до бюджету Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс Про», за результатами якої 15.08.2016 року складено акт № 1670/12-03/39200703 (а.с.12-13).

Висновками акту перевірки встановлено порушення: несвоєчасна сплата позивачем узгодженої суми грошового зобов’язання за податковою декларацією з податку на прибуток №9276468773 від 01.03.2016 року за 2015 рік, грошове зобов’язання 10564968,00 грн., граничний термін сплати 10.03.2016 року, дата сплати 29.04.2016 року та 06.05.2016 року (сплата з затримкою 50 та 57 днів відповідно).

На підставі акту перевірки податковим органом від 25.10.2016 року винесено податкове повідомлення-рішення №0006711204 про застосування штрафу у сумі 594000,00 грн. (а.с.20-21).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось платником податків в порядку адміністративного оскарження, за результатами якого скарги залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

29.02.2016 року позивач звернувся до Лівобережною ОДПІ м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з заявою про розстрочення грошового зобов’язання у сумі 2970000,00 грн., та податковий орган листом №8666/10/0464-200/41 від 31.03.2016 року відмовив платнику податків у наданні розстрочення сплати податкового зобов’язання.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що визначений нормами Податкового кодексу України обов’язок платника щодо сплати суми узгодженого грошового зобов’язання у визначений законодавством строк не зупиняється у випадку звернення до контролюючого органу із заявою про відстрочення або розстрочення суми податкового боргу. Крім того, пункт 31 підрозділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачає звільнення від застосування не від всіх видів штрафних санкцій, а лише за вчинення тих порушень, що пов’язуються причинно при обчисленні та наступній сплаті податку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Згідно акту перевірки податковим органом встановлено, що 01.03.2016 року ТОВ «Сервіс Про» надано до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток №9276468773 за 2015 рік. У поданій податковій декларації підприємством визначено податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду у сумі 10564968,00 грн., яка є узгодженою сумою податкового зобов’язання платника податку, оскільки податок на прибуток у податковій звітності за 2015 рік самостійно задекларовано платником.

На 10.03.2016 року по декларації з податку на прибуток за 2015 рік позивачем сплачено 7594968 грн., тобто не сплачена сума узгодженого грошового зобов’язання (податковий борг) станом на 11.03.2016 року складає 2970000 грн., погашення якого відбулося частково 29.04.2016 року на суму 500000 грн., 06.05.2016 року на суму 2470000 грн..

Вказані обставини апелянтом не заперечуються та не спростовуються.

Спірним питанням у справі, є правомірність нарахування податковим органом штрафних санкцій та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Згідно з статтею 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.п.14.1.39 п.14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов’язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового в зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

Згідно з п.п.14.1.152 п.14.1 ст.14 ПК України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом. Відповідно до абзацу 1 пункту 57.1. статті 57 ПК України платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п.31 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, який набрав чинності з 01.01.2015 року згідно із Законом №71-VIII від 28.12.2014 року, за наслідками діяльності у 2015 році штрафні (фінансові) санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій з податку на прибуток підприємств та повноти його сплати не застосовуються.

Як вірно встановлено судом першої інстанції ТОВ «Сервіс Про» допустило порушення ст.57 ПК України, яке полягало у несвоєчасному погашенні податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств за 2015 рік. Ця обставина не є спірною. У зв’язку із порушенням строків більше 30 календарних днів, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення із застосуванням штрафу в розмірі 20% суми несвоєчасно сплачено податкового зобов’язання на підставі пункту 126.1 ст.126 ПК України.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що приймаючи вказане рішення, відповідач діяв правомірно.

Посилання апелянта на те, що згідно з п.31 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України він звільнений від відповідальності за це порушення, то апеляційний суд вважає таке посилання безпідставним, оскільки вказана норма дійсно передбачає звільнення від штрафних (фінансових) санкцій платників податку на прибуток за наслідками діяльності у 2015 році, але саме за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій та повноти його сплати. Натомість звільнення від відповідальності за несвоєчасну сплату (тобто за порушення строків сплати), вказана норма не містить.

Оскільки спірним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано штрафні санкції саме за ст.126 ПК України за несвоєчасну сплату податку на прибуток, то таке порушення не підпадає під дію п.31 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування його рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

Згідно частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Про» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2017 року у справі №804/2772/17 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2017 року у справі №804/2772/17 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції постановлена в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак